Рішення

від 15.05.2019 по справі 127/2381/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2381/19

Провадження № 2/127/340/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2 , представників третьої особи ОСОБА_2.: ОСОБА_3 . , ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Продкомпанія , ОСОБА_7 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідністю ТОВ ОЛ-МАК , про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів. Позиція позивача наступна. 26.11.2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ПП Продкомпанія укладений кредитний договір №010/03-11/48. Надалі між банком та ПАТ Банк Михайлівський був укладений договір факторингу, за умовами якого право вимоги боргу перейшло до останнього. 26.03.2014 року це право вимоги було відступлене ТОВ Арма Факторинг , яке в свою чергу 26.03.2014 року відступило право вимоги позивачу по справі відповідно до договору відступлення прав вимоги. 27.03.2014 року між ОСОБА_1 та ПП Продкомпанія укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою було внесено зміни до договору, зокрема визначено, що з дня підписання цієї угоди до 31.12.2030 року позичальнику забороняється без письмової згоди кредитора здійснювати відчуження майна, вживати будь-яких заходів, спрямованих на зменшення обсягу основних засобів та їх вартості, зменшення статутного капіталу підприємства та вчиняти будь-які дії, що можуть вплинути на здатність позичальника виконати свої зобов`язання за кредитним договором. На момент укладення додаткової угоди статутний капітал складав 22 511 750,00 грн. Надалі за погодженням з позивачем статутний капітал був встановлений в розмірі 28 511 750,00 грн. 28.09.2018 року позивачем здійснено перевірку реєстраційних даних відповідача та з`ясовано, що останнім зменшено статутний капітал на 2 825 208,52 грн без дозволу кредитора. При цьому наголошує, що рішеннями власника підприємства №3/17 від 07.04.2017 року та №9/18 від 20.07.2017 року порушені умови укладеної додаткової угоди та її права як кредитора, а відтак рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду в загальному позовному провадженні.

Відповідачі своїм право на подання відзиву не скористалися, в підготовчому засіданні їх представник позов визнав, однак суд відмовив в прийнятті визнання ним позову.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2019 року до участі в справі залучені як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариство з обмеженою відповідністю ТОВ ОЛ-МАК .

ОСОБА_8 було подане пояснення щодо позову, відповідно до якого вона просить відмовити в його задоволенні. Її позиція обґрунтована тим, що підставами для визнання рішення власника підприємства недійсним може бути його невідповідність нормам законодавства та/або порушення установчих документів, однак таких доказів не надано. При цьому відмічають, що між позивачем та ПП Продкомпанія існують договірні відносини, однак норми чинного законодавства не передбачають такий правовий наслідок у разі порушення зобов`язання як визнання протиправним та скасування рішення власника підприємства. При цьому вказують, що позивач не надав докази, що оскаржувані рішення власника підприємства порушили права позивача та зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним. Також відмічають, що майно, що було вилучено із статутного капіталу за оскаржуваними рішеннями на даний час належить третім особам.

Інші треті особи своїм правом на надання пояснень щодо позову не скористалися та в судове засідання не з`явилися.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримала на підставах, викладених в позові, просила його задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_2 позов визнав та вважає, що є всі підстави для його задоволення.

Представники третьої особи ОСОБА_2.: ОСОБА_11 , ОСОБА_12, ОСОБА_13 , надали пояснення аналогічні, викладеним в письмових поясненнях. Крім того, вказували, що позивач є неналежним, оскільки відсутні докази набуття прав та обов`язків позивача за договором відступлення прав вимоги.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ЦК України щодо виконання зобов`язань та відповідальності за їх невиконання.

Судом установлено, що 26.11.2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ПП Продкомпанія укладений кредитний договір №010/03-11/48, відповідного якого позичальник отримав кредит у вигляді мультівалютної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 38 400 000,00 гривень або еквівалент цієї суми в доларах США, який станом на 26.11.2007 року за курсом НБУ становить 7 603 960,40 доларів США строком до 25.11.2012 року, зі сплатою: в гривні 14% річних та одноразової комісії в розмірі 0,5% від ліміту кредитування, в доларах США 11,75% річних та одноразової комісії в розмірі 0,99% від ліміту кредитування в доларах США, на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

26.03.2014 року між ПАТ Райффайзем Банк Аваль та ПАТ Банк Михайлівський укладений договір факторингу №140-0-0-00/11-100, за умовами якого фактор зобов`язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором №010/03-11/48 від 26.11.2007 року зі змінами та доповненнями в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відступлення права вимоги та їх перехід відбувається в дату відступлення та обумовлено настанням ряду обставин, зокрема погашення позичальником клієнту основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом, всього на суму 15 270 063,87 грн.

На підставі договору факторингу від 26.03.2014 року, укладеного між ПАТ Банк Михайлівський та ТОВ Арма Факторинг , банк зобов`язується відступити факторові права вимоги за вказаним кредитним договором в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а ТОВ Арма Факторинг передати клієнту суму фінансування. Відступлення права вимоги та їх перехід відбувається в дату відступлення та обумовлено настанням ряду обставин, зокрема погашення позичальником клієнту основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом, всього на суму 15 270 063,87 грн.

26.03.2014 року між ТОВ Арма Факторинг то ОСОБА_1 укладений договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ Арма Факторинг відступає ОСОБА_1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, належне йому право вимоги за кредитним договором №010/03-11/48 від 26.03.2007 року, із змінами і доповненнями, укладеними між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПП Продкомпанія , яке було набуте на підставі договору факторингу від 26.03.2014 року. За даним договором до ОСОБА_1 переходить всі без винятку права та обов`язки первісного кредитора за кредитним договором з моменту зарахування суми відшкодування за відступлення права вимоги, а також погашення боржником (ПП Продкомпанія ) до 30.12.2014 року перед банком (ПАТ Райффайзем Банк Аваль ) основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом, всього на суму 15 270 063,87 грн.

27.03.2014 року між ОСОБА_1 та ПП Продкомпанія в особі його директора Кожухівського Володимира Станіславовича укладена додаткова угода до кредитного договору №010/03-1/48 від 26.11.2007 року. Цією угодою сторони дійшли згоди щодо продовження строку користування кредитом та визначили кінцевий термін погашення кредиту - 31.12.2035 року. Від дня підписання даної угоди по 31.12.2030 року позичальнику надано відстрочення платежів по кредитному договору та в даному періоді кредитор не вправі вимагати дострокового погашення кредиту, нараховувати проценти та застосовувати санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань позичальником, а також забороняється без письмової згоди кредитора здійснення відчуження майна, вживати будь-яких заходів, спрямованих на зменшення обсягу основних засобів та їх вартості, зменшення статутного капіталу підприємства та вчинення будь-яких інших дій, що можуть вплинути на здатність позичальника виконати свої зобов`язання за кредитним договором.

Тобто між цими сторонами виникли договірні відносини.

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 від 27.06.2018 року.

07.04.2017 року власник Приватного підприємства Продкомпанія ОСОБА_7 . прийняв рішення №3/17, яким зменшив статутний капітал на 2 233 500,86 грн та встановив його в розмірі 26 278 249,14 грн, і передав у приватну власність ОСОБА_7 належне підприємству майно - 4/5 часток приміщення торгового комплексу ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований по АДРЕСА_1 та 4/5 частин земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої за цією ж адресою.

20.07.2018 року ОСОБА_7 , як власник Приватного підприємства Продкомпанія , прийняв рішенням №9/18, яким зменшив статутний капітал підприємства на 591707,66 грн та встановив його в розмірі 27 686 541,48 грн, передав у власність ОСОБА_7 - 1/5 частку приміщення Торгового комплексу ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований по АДРЕСА_1 та 1/5 часток земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої за цією ж адресою.

Як слідує з матеріалів справи, отримане ОСОБА_7 відповідно до оскаржуваних рішень майно стало предметом поділу між колишнім подружжям Кожухівських та його частина (4/5) перейшла до ОСОБА_8 ( третя особа по справі, яка в свою чергу внесла його до статутного капіталу ТОВ ОЛ-МАК ), інша частина (1/5) - належить ОСОБА_9 відповідно до договору дарування від 14.08.2018 року (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а.с.98). Наразі між колишнім подружжям Кожухівських продовжуються спори щодо поділу спільного майна подружжя, про що наявні судові справи (дана обставинами визнається сторонами).

Позивач, звертаючись до суду, вказує, що ПП Продкомпанія порушила умови додаткової угоди про погодження з кредитором зменшення статутного капіталу, чим порушені її права як кредитора.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цієї норми правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Під порушенням цивільного права слід розуміти наслідок протиправної поведінки контрагента (правопорушника), діями якого завдано шкоду суб`єктивним правам та інтересам правомочної сторони.

Суд визначає, що умови додаткової угоди порушені, вказана обставина не заперечується і відповідачем. Разом з тим, суд погоджується з доводами третьої особи, що будь -яких доказів, які б вказували про завдання шкоди правам позивача в зв`язку з цими обставинами суду не надано. Твердження, що зменшення статутного капіталу беззаперечно впливає на здатність підприємства виконати свої боргові зобов`язання перед кредитором є лише твердженням позивача та жодним доказом не доведено.

Як вказувалося, умовами додаткової угоди передбачено погодження позичальником певної своєї поведінки з кредитором. Дані умови договору не виконані.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач, як наслідок невиконання такого зобов`язання по договору, просить визнати протиправним рішення, однак сторони договору ( ОСОБА_1. та ПП Продкомпанія ), укладаючи додаткову угоду, не перебачили відповідальності за невиконання цієї умови та такого виду відповідальності як визнання протиправним рішення власника підприємства, не визначивши такого способу захисту прав.

Не визначають такого виду відповідальності й положення ст.611 ЦК України

При цьому, суд звертає увагу, що між сторонами існують договірні відносини.

Суд зазначає, що під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Особа може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої сторони виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто потерпіла сторона не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Chahal v. the United Kingdom (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі , так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установивши, що між сторонами існують договірні відносини, умови договору не передбачають такого способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як визнання протиправним та скасування рішення власника ПП Продкомпанія у разі відчуження майна, вжиття будь-яких заходів, спрямованих на зменшення обсягу основних засобів та їх вартості, зменшення статутного капіталу підприємства без письмової згоди позивача, не визначають вказаного і положення чинного законодавства України, тому суд дійшов висновку, що такий спосіб захисту є неефективним.

Не відповідність способу захисту характеру порушення є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд не може прийняти визнання позову відповідачами зважаючи, що таке визнання суперечить вимогам закону (не відповідність способу захисту характеру порушень), а також, суд погоджується з твердженням третьої особи, що вказане визнання позову порушує права та інтереси третіх осіб.

Щодо твердження третьої особи про неналежність позивача, то суд зауважує, що особа звернулася до суду в зв`язку з невиконанням відповідачем умов додаткової угоди. Дана угода є чинна та правомірна в розумінні ст.204 ЦК України, а тому в суду відступні підстави стверджувати про неналежність позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.15,16, 509, 610,611 ЦК України, ст. 2, 11, 13, 77-79, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Продкомпанія та ОСОБА_7 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідністю ТОВ ОЛ-МАК , про визнання протиправним та скасування рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,

Приватне підприємство Продкомпанія , м.Вінниця, вул.Пирогова, 31 , код ЄДРПОУ 30295100,

ОСОБА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ,

ОСОБА_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ,

ОСОБА_9 , АДРЕСА_1 ,

Товариство з обмеженою відповідністю ТОВ ОЛ-МАК , м.Вінниця, вул.Пирогова, 31, код ЄДРПОУ 41192535.

Повний текст рішення складений 21.05.2019 року.

Суддя: