Постанова

від 22.01.2020 по справі 127/2381/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 127/2381/19

провадження № 61-17103св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А. І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне підприємство Продкомпанія , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідністю ОЛ-МАК ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛ-МАК - адвоката Берегович Оксани Олександрівни та представника ОСОБА_3 - адвоката Рибачок Вікторії Анатоліївни на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства Продкомпанія (далі - ПП Продкомпанія ), ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень.

Позов обґрунтовано тим, що спірні рішення ПП Продкомпанія , якими зменшено статутний капітал підприємства на 2 825 208,52 грн, від 07 квітня 2017 року за № 3/17 та від 20 липня 2018 року за № 9/18, прийняті власником цього підприємства ОСОБА_2 всупереч вимогам договору та закону самовільно без її згоди.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2019 року до участі в справі залучені як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ ОЛ-МАК .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умови додаткової угоди від 27 березня 2014 року до кредитного договору від 26 листопада 2007 року №010/03-11/48 щодо зменшення статутного капіталу підприємства без письмової згоди кредитора, позивача у справі, відповідачами порушено і не заперечується. Однак сторони за додатковою угодою не передбачили відповідальності за невиконання цієї умови та такого виду відповідальності як визнання протиправним рішення власника підприємства, не визначивши такого способу захисту прав. Такий вид відповідальності не визначений і в статті 611 ЦК України, тому обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним і скасовано рішення власника ПП Продкомпанія ОСОБА_2 від 07 квітня 2017 року № 3/17. Визнано протиправним і скасовано рішення власника ПП Продкомпанія ОСОБА_2 від 20 липня 2018 року № 9/18. Стягнуто з ПП Продкомпанія та ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_1 по 768,40 грн судового збору з кожного. Стягнуто з ПП Продкомпанія та ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_1 по 1 152,75 грн судового збору за подання апеляційної скарги з кожного.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції встановив факт невиконання відповідачем умов додаткової угоди, тобто обставину, яка була підставою позову, проте суд першої інстанції дійшов протилежного висновку про відмову в позові з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, оскільки висновок про відмову в позові, зокрема, через неправильність обраного позивачем способу захисту права, є перешкодою у доступі до правосуддя, та порушенням статті 6 Конвенції.

Короткий зміст касаційних скарг

У вересні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ ОЛ-МАК - адвоката Берегович О. О. на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у вказаній справі.

У вересні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Рибачок В. А. на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у вказаній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги ТОВ ОЛ-МАК

Касаційну скаргу ТОВ ОЛ-МАК мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував аналогію закону, положення статті 8 ЦК України, оскільки ПП Продкомпанія є унітарним підприємством, створене одним засновником, який виділив необхідне для того майно, сформував статутний капітал, не поділений на частки, що не взято до уваги судом апеляційної інстанції та застосував до спірних правовідносин норми права, які не підлягають застосуванню.

Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року та постановою Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 907/167/17.

Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про незастосування до спірних правовідносин положень статей 610, 611 ЦК України.

Ефективний спосіб захисту повинен бути адекватним наявним обставинам та не призвести до виникнення нових судових спорів, однак суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, що може призвести до порушення законних прав та інтересів третіх осіб та призвести до нових судових спорів.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 .

Касаційну скаргу ОСОБА_3 мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував аналогію закону з посиланням на положення статті 8 ЦК України.

ПП Продкомпанія є унітарним підприємством, створене одним засновником, який виділив необхідне для того майно, сформував статутний капітал, не поділений на частки, що не взято до уваги судом апеляційної інстанції, що підтверджується постановою Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 907/167/17.

Положеннями статті 611 ЦК України не передбачено у разі порушення зобов`язання такого правового наслідку як визнання протиправним та скасування рішення власника підприємства.

Доводи відзиву ПП Продкомпанія на касаційні скарги ОСОБА_3 та ТОВ ОЛ-МАК

Відзив ПП Продкомпанія на касаційні скарги ТОВ ОЛ-МАК та ОСОБА_3 . мотивовано тим, що про визнання відповідачами позову належним чином заявлено в судових засіданнях та подано нотаріально посвідчені заяви щодо заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачами порушено права позивача, які підлягають судовому захисту, а доводи третіх осіб про можливе порушення ухваленим судовим рішення суду апеляційної інстанції їхніх прав не відповідають дійсності.

Доводи відзиву ОСОБА_1 на касаційні скарги ОСОБА_3 . ТОВ ОЛ-МАК

Відзив ОСОБА_1 на касаційні скарги ОСОБА_3 та ТОВ ОЛ-МАК мотивовано тим, що постанова Верховного Суду від 06 березня 2018 року передбачає, що порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні ЦК України, ні ГК України, зокрема наведеними нормативно-правовими актами не передбачено порядок скликання та проведення загальних зборів учасників приватного підприємства.

З огляду на положення частини третьої статті 16 Закону України Про господарські товариства зменшення статутного капіталу за наявності кредиторів товариства не допускається, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи касаційних скарг про те, що ухвалене апеляційним судом судовим рішення у майбутньому призведе до порушення прав третіх осіб є безпідставними та необґрунтованими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 вересня 2019 року ухвалами Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами представника ТОВ ОЛ-МАК - адвоката Берегович О. О. та представника ОСОБА_3 - адвоката Рибачок В. А.

У жовтні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 листопада 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ПП Продкомпанія укладено кредитний договір №010/03-11/48, відповідно до якого позичальник отримав кредит у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 38 400 000,00 гривень або еквівалент цієї суми в доларах США, який станом на 26 листопада 2007 року за курсом НБУ становить 7 603 960,40 доларів США строком до 25 листопада 2012 року, зі сплатою: в гривні 14 % річних та одноразової комісії в розмірі 0,5% від ліміту кредитування, в доларах США 11,75 % річних та одноразової комісії в розмірі 0,99 % від ліміту кредитування в доларах США, на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

26 березня 2014 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Банк Михайлівський укладений договір факторингу №140-0-0-00/11-100, за умовами якого фактор зобов`язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором №010/03-11/48 від 26 листопада 2007 року зі змінами та доповненнями в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відступлення права вимоги та їх перехід відбувається в дату відступлення та обумовлено настанням ряду обставин, зокрема погашення позичальником клієнту основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом, всього на суму 15 270 063,87 грн.

На підставі договору факторингу від 26 березня 2014 року, укладеного між ПАТ Банк Михайлівський та ТОВ Арма Факторинг , банк зобов`язується відступити факторові права вимоги за вказаним кредитним договором в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а ТОВ Арма Факторинг передати клієнту суму фінансування. Відступлення права вимоги та їх перехід відбувається в дату відступлення та обумовлено настанням ряду обставин, зокрема погашення позичальником клієнту основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом, всього на суму 15 270 063,87 грн.

26 березня 2014 року між ТОВ Арма Факторинг та ОСОБА_1 укладений договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ Арма Факторинг відступає ОСОБА_1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, належне йому право вимоги за кредитним договором № 010/03-11/48 від 26 листопада 2007 року, із змінами і доповненнями, укладеними між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПП Продкомпанія , яке набуте на підставі договору факторингу від 26 березня 2014 року. За даним договором до ОСОБА_1 переходять всі без винятку права та обов`язки первісного кредитора за кредитним договором з моменту зарахування суми відшкодування за відступлення права вимоги, а також погашення боржником (ПП Продкомпанія ) до 30 грудня 2014 року перед банком (ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом, всього на суму 15 270 063,87 грн.

27 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП Продкомпанія в особі його директора ОСОБА_2 укладена додаткова угода до кредитного договору №010/03-1/48 від 26 листопада 2007 року. Цією угодою сторони дійшли згоди щодо продовження строку користування кредитом та визначили кінцевий термін погашення кредиту - 31 грудня 2035 року. Від дня підписання даної угоди до 31 грудня 2030 року позичальнику надано відстрочення платежів по кредитному договору та в даному періоді кредитор не вправі вимагати дострокового погашення кредиту, нараховувати проценти та застосовувати санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань позичальником, а також забороняється без письмової згоди кредитора здійснення відчуження майна, вживати будь-яких заходів, спрямованих на зменшення обсягу основних засобів та їх вартості, зменшення статутного капіталу підприємства та вчинення будь-яких інших дій, що можуть вплинути на здатність позичальника виконати свої зобов`язання за кредитним договором.

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 від 27 червня 2018 року.

ПП Продкомпанія здійснює свою діяльність на підставі Статуту в редакції від 22 березня 2016 року.

Відповідно до пунктів 1.1., 3.2., 4.1. підприємство створене на підставі підприємницької ініціативи громадянина України ОСОБА_2 . Для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внеску власника створюється статутний капітал підприємства, що складає 33 511 750,00 грн, який вноситься протягом одного року з моменту державної реєстрації підприємства. Виключною компетенцією власника є внесення змін та доповнень до Статуту.

07 квітня 2017 року власник ПП Продкомпанія ОСОБА_2 прийняв рішення № 3/17, яким зменшив статутний капітал підприємства на 2 233 500,86 грн та встановив його в розмірі 26 278 249,14 грн, і передав у приватну власність ОСОБА_2 належне підприємству майно - 4/5 часток приміщення торгового комплексу Бастилія , який розташований по АДРЕСА_1 та 4/5 частин земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:02:083:0064, загальною площею 0,4670 га з цільовим призначенням для комерційних потреб, розташованої за цією ж адресою.

20 липня 2018 року ОСОБА_2 , як власник ПП Продкомпанія , прийняв рішенням № 9/18, яким зменшив статутний капітал підприємства на 591 707,66 грн та встановив його в розмірі 27 686 541,48 грн, передав у власність (собі) ОСОБА_2 - 1/5 частку приміщення Торгового комплексу Бастилія , який розташований по АДРЕСА_1 та 1/5 часток земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:02:083:0064, загальною площею 0,4670 га з цільовим призначенням для комерційних потреб розташованої за цією ж адресою, що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08 жовтня 2018 року (т. 1, а. с. 42).

Отримане ОСОБА_2 відповідно до оскаржуваних рішень майно стало предметом поділу між колишнім подружжям ОСОБА_2 та його частина (4/5) перейшла до ОСОБА_3 ( третя особа по справі, яка в свою чергу внесла його до статутного капіталу ТОВ ОЛ-МАК ), інша частина (1/5) - належить ОСОБА_4 відповідно до договору дарування від 14 серпня 2018 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с. 98).

Між колишнім подружжям ОСОБА_2 продовжуються спори щодо поділу спільного майна подружжя, про що наявні судові справи, що визнається учасниками справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, як наслідок невиконання такого зобов`язання за договором, просить визнати протиправним рішення, однак сторони договору ( ОСОБА_1 та ПП Продкомпанія ), укладаючи додаткову угоду, не перебачили відповідальності за невиконання цієї умови та такого виду відповідальності як визнання протиправним рішення власника підприємства, не визначивши такого способу захисту прав.

Частиною третьою статті 16 ЦК України чітко визначено випадки, в яких суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи. Така відмова можлива у разі порушення особою положень частин другої - п`ятої статті 13 ЦК України.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 338/180/17 у постанові від 05 червня 2018 року.

Судом першої інстанції встановлено, що умови додаткової угоди порушені, що не заперечується і відповідачем, однак будь-яких доказів, які б вказували про завдання шкоди правам позивача в зв`язку з цими обставинами судом першої інстанції не встановлено.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд першої інстанції врахував необхідність зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Chahal v. the United Kingdom (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами існують договірні відносини, умови договору не передбачають такого способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як визнання протиправним та скасування рішення власника ПП Продкомпанія у разі відчуження майна, вжиття будь-яких заходів, спрямованих на зменшення обсягу основних засобів та їх вартості, зменшення статутного капіталу підприємства без письмової згоди позивача, не визначають вказаного і положення чинного законодавства України, тому правильним є висновок, що такий спосіб захисту є неефективним.

Крім того, суд не прийняв визнання відповідачами позову з огляду на те, що таке визнання суперечить вимогам закону внаслідок невідповідності способу захисту, та з урахуванням встановленого судом першої інстанції порушенням прав третіх осіб у разі прийняття судом визнання відповідачами вказаного позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо застосування до спірних правовідносин аналогії закону з огляду на існування між сторонами договірних правовідносин, які належним чином врегульовано ЦК України.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно здійснено переоцінку доказів у справі без належного на те мотивування та не спростувавши доводи суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, є джерелом права в Україні, неодноразово вказував, зокрема і у справі Устименко проти України (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами

Верховний Суд зауважує, суд першої інстанції належним чином визначився із характером спірних правовідносин, правовою природою спірних правовідносин та нормами матеріального права, що підлягають застосуванню у вказаній справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Висновки з результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛ-МАК - адвоката Берегович Оксани Олександрівни та представника ОСОБА_3 - адвоката Рибачок Вікторії Анатоліївни задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року скасувати, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик