Постанова

від 14.05.2019 по справі 910/3757/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа№ 910/3757/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Реуцька Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.11.2018 (повний текст складено 09.11.2018)

у справі № 910/3757/17 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль

до Приватного акціонерного товариства Інфузія

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Юнік Фарма

про стягнення 2 866 802, 29 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - АТ Райффайзен Банк Аваль , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Інфузія (далі - ПрАТ Інфузія , відповідач) про стягнення 2 866 802, 29 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів, що є вартістю товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Юнік Фарма на підставі Договору № 23 від 08.12.2009, відтак просило стягнути з відповідача 1 481 877, 23 грн. основного боргу, 257 314, 00 грн. 3% річних та 1 127 611, 06 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Юнік Фарма (далі - ТОВ Юнік Фарма , третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у справі №910/3757/17, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ Інфузія на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль 1 481 877,23грн. основного боргу, 101 809,38грн. 3% річних, 1 127 611,06грн. інфляційних втрат. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/3757/17 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи, позивачем подано письмові пояснення, в яких зазначено, що банком належним чином виконано взяті на себе зобов`язання щодо факторингового фінансування ТОВ Юнік Фарма , що підтверджується доданими меморіальними ордерами про видачу коштів та виписками по рахункам. За твердженнями позивача, встановленні рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31.08.2015 у справі №285/1462/15-ц обставини щодо наявності заборгованості не потребують доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України, адже підтверджують обґрунтованість позовних вимог позивача у даній справі. Крім цього, рішенням суду у справі №910/11399/15 також встановлено факт укладання сторонами (АТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма ) Договору про факторингове фінансування з регресом, який за своєю правовою природою є договором факторингу, а не кредитним договором. Разом з тим, позивач звертав увагу суду, що у вказаній справі відповідачем та/або третьою особою розмір основної заборгованості не оспорювався, зокрема, ПрАТ Інфузія та/або ТОВ Юнік Фарма здійснено часткове погашення основної суми заборгованості за спірними видатковими накладними. Проте контррозрахунку щодо розміру заборгованості до матеріалів справи не надано.

У наданих суду першої інстанції письмових поясненнях щодо неналежності та допустимості доказів по справі, третя особа зазначала, що позивач перед порушенням господарського провадження про стягнення коштів з відповідача, звертався з заявою про кримінальне правопорушення щодо підробки саме цих первинних бухгалтерських документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги по справі №910/3757/17.

Крім цього, письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2017 №910/3757/17 також надано відповідачем, який повідомив про свої заперечення щодо існування будь-якого боргу перед позивачем. За твердженнями відповідача, в матеріалах справи відсутні довіреності на одержання товару, а наявні видаткові накладні є фіктивними, оскільки за ними відповідач товару від третьої особи (ТОВ Юнік Фарма ) не отримував. У реквізиті Отримав(ла) всіх спірних видаткових накладних проставлено підпис невідомої відповідачу особи та проставлено відбиток круглої печатки, зовні схожої на печатку Закритого акціонерного товариства Інфузія . Відповідач стверджував, що уповноважені працівники ПрАТ НВЦ Інфузія у цих видаткових накладних не розписувались і відбиток оригінальної круглої печатки Закритого акціонерного товариства Інфузія на видаткових накладних не проставляли. Наявні в матеріалах справи накладні, на які посилався позивач, а також інші документи досліджувались в ході кримінального провадження №12017060090000316 від 26.02.2017 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 358 КК України по факту підроблення документів посадовими особами ТОВ Юнік Фарма , що було використано для отримання коштів від ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 у справі № 910/3757/17 в задоволенні позову АТ Райффайзен Банк Аваль відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, АТ Райффайзен Банк Аваль оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 2 866 802, 29 грн. заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції не прийняв до уваги усних та письмових доводів позивача про неможливість надання для огляду спірних реєстрів та накладних, оскільки їх вилучено 20.07.2017, про що складено протокол тимчасового доступу до речей і документів та додаток до протоколу тимчасового доступу до речей з переліком вилучених оригіналів документів на підставі ухвали Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22.06.2017. Апелянт стверджував, що при первинному розгляді справи позивачем надавались суду оригінали документів, копії яких наявні у матеріалах справи, проте суд їх до уваги не взяв та не обґрунтував підстав відмови у дослідженні таких доводів. На переконання апелянта, суд першої інстанції також належним чином не дослідив спірних меморіальних ордерів та не надав відповідної оцінки згаданим доводам та доказам, зважаючи на те, що кошти не повернуто банку як помилкові, адже, зі слів представника третьої особи, наявні у матеріалах справи реєстри та податкові й видаткові накладені не існують. Крім цього, апелянт вказував на помилковість висновків суду першої інстанції щодо віднесення довіреностей на отримання товару до первинних документів, оскільки довіреність є документом, що підтверджує повноваження особи на вчинення відповідної дії від мені довірителя та по своїй правовій природі не може бути первинним документом на підтвердження проведення господарської операції. Належним доказом здійснення операції з постачання товару та первинним документом, який дає змогу підтвердити реальний факт здійснення господарської операції, є податкова накладна. За твердженнями апелянта, місцевим судом необґрунтовано відкинуто преюдиційність обставин та фактів, встановлених рішенням Новгород-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі №285/1462/15-ц, адже судом у даній справі досліджено докази і встановлено наявність невиконаного грошового зобов`язання за Договором факторингу та грошову суму, яка підлягає стягненню з фінансових поручителів, проте підставою для відмови стало пропущення шестимісячного строку пред`явлення позову до відповідачів тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що позивач за весь час судових досліджень не надав жодного документу (експертного висновку) на підтвердження наявності чи перебування у нього в минулому саме оригіналів спірних документів, а не їх копій. Відповідач стверджував, що кримінальне провадження №12017060090000316 було відкрите за письмовою заявою саме ПАТ Райффайзен Банк Аваль , в якій позивач сам зазначав про передачу посадовими особами TOB Юнік Фарма банку права вимоги за недійсними (підробленими) документами, в тому числі, і за спірними видатковими накладними, які є підставою заявлених позовних вимог у даній справі. Крім цього відповідач вказував, що для вирішення спору в даній суд першої інстанції абсолютно вірно виходив з того, що визначальним є встановлення факту отримання відповідачем товару від TOB Юнік Фарма на підставі накладних, якими позивач обґрунтував позовні вимоги тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 14.05.2019 з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним, клопотань про відкладення розгляду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 2 866 802, 29 грн. заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 05.10.2011 між ПАТ Райффайзен Банк Аваль , яке в подальшому змінило свою організаційно-правову форму на Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (позивач, банк, фактор за договором) та ТОВ Юнік Фарма (третя особа, клієнт за договором) укладено Договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 (далі - Договір про факторингове фінансування з регресом), за умовами п. 1.1 якого фактор (банк) зобов`язується здійснювати факторингове фінансування клієнта на умовах факторингу з регресом.

Відповідно до розділу Визначення термінів Договору про факторингове фінансування з регресом право грошової вимоги (право вимоги) - право клієнта, що відступається фактору (банку) відповідно до умов Договору, вимагати від третьої особи - боржника сплатити грошову суму відповідно до умов контракту. Таке право виникає в момент укладення Договору відповідно до умов контракту на підставі документів або може виникни у майбутньому після укладення Договору в процесі виконання контракту клієнтом на підставі документів, що будуть оформлені у майбутньому; факторингове фінансування - операція фінансування під відступлення права вимоги, відповідно до якої фактор (банк) зобов`язується передати на умовах Договору грошової кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові (банку) свої права вимоги; факторинг з регресом - факторингове фінансування, при якому ризик несплати боржником грошових зобов`язань за контрактом повністю покладається на клієнта і при цьому клієнт виступає поручителем боржника перед фактором (банком) за контрактом у розмірі, визначеному умовами Договору; вартість прав грошової вимоги - повна сума грошових коштів, що підлягають сплаті боржником на користь клієнта (або банку за фактом відступлення згідно з документами та/або умовами контракту); реєстр - документ за формою, визначеною додатком № 4 до Договору, в якому зазначається перелік відступлених прав вимоги, що вже виникли та підтверджуються наданими клієнтом документами; перший платіж - сума грошових коштів в межах ліміту, що сплачується фактором (банком) клієнту в рахунок факторингового фінансування за всіма відступленими правами вимоги після підписання реєстру; боржник - третя особа - боржник за контрактом, права вимоги клієнта до якої відступаються факторові (банку) за Договором; ліміт на боржника - частина вартості прав вимоги до окремого боржника, визначена у додатковій угоді до Договору, в межах якої фактор (банк) здійснює перший платіж; вартість прав грошової вимоги - повна сума грошових коштів, що підлягають сплаті боржником на користь клієнта (або банку за фактом відступлення згідно з документами та/або умовами контракту).

За змістом п. 1.2 Договору про факторингове фінансування з регресом право вимоги є відступленим клієнтом фактору (банку) з моменту підписання сторонами додаткової угоди до Договору, яка укладається в порядку, визначеному ст.2 Договору.

Положеннями п. 1.3 Договору про факторингове фінансування з регресом сторони погодили, що внаслідок відступлення права вимоги фактор (банк) замінює клієнта як кредитора боржника, в зв`язку з чим до фактора (банку) переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості товарів, робіт, послуг, отримання підтверджуючих документів, неустойок та інших платежів за контрактом. Однак, фактор (банк) не набуває будь-яких обов`язків клієнта за контрактом щодо поставки товарів, робіт, послуг і інших обов`язків, які випливають з такої поставки.

Умови придбання фактором (банком) прав вимоги визначаються додатковими угодами, які складаються за формою згідно з Додатком № 2 до цього Договору. Додаткові угоди щодо придбання фактором (банком) прав вимоги можуть укладатися протягом 12 місяців з дати набуття чинності цим Договором. Клієнт має право ініціювати перегляд переліку боржників, лімітів, тощо, не частіше одного разу на 6 місяців та не пізніше 10 календарних днів до закінчення строку дії ліміту на відповідного боржника (п. 2.1 Договору про факторингове фінансування з регресом).

Відповідно до п. 2.2 Договору про факторингове фінансування з регресом для відступлення прав вимоги шляхом укладення додаткової угоди клієнт зобов`язаний попередньо надати фактору (банку) відповідну заявку (за формою, визначеною фактором) разом з наступними документами: копію контракту, укладеного з боржником; інформацію про боржника за формою згідно з договором; оригінал стандартного повідомлення боржника за контрактом за формою, визначеною договором, з доказами його отримання боржником; документи щодо повноважень посадових осіб клієнта, що підписуватимуть додаткову угоду; документи, що підтверджують зміни у правовому, фінансовому статусі клієнта порівняно із станом, що існував на дату укладення договору, або відсутність таких змін; інші документи та інформацію щодо правового статусу, фінансового стану клієнта, додаткового забезпечення, тощо, відповідно до вимог фактора. Фактор має право в будь-який час самостійно визначити документи та інформацію, їх форму та порядок надання, які є необхідними для прийняття фактором рішення про можливість придбання прав вимоги до конкретного боржника та умови укладення додаткової угоди. Встановлені фактором вимоги є обов`язковими для клієнта.

За умовами п. 2.3 Договору про факторингове фінансування з регресом придбання прав вимоги, підписання реєстрів та/або сплата першого платежу здійснюються фактором лише при одночасному виконанні таких умов: подання клієнтом заявки разом з документами відповідно до п. 2.2 Договору, яка за формою і змістом задовольняють фактора; наявність поточного рахунку клієнта в установі фактора; відповідність прав вимоги, що пропонуються до відступлення клієнтом, контракту, вимогам фактора, нормам законодавства України та умовам Договору; належне виконання клієнтом законодавства України та умов Договору; подання для підписання реєстрів здійснюється в межах строку дії ліміту на боржника та сума першого платежу за правами вимоги згідно з такими реєстрами не перевищує розміру невикористаного ліміту на конкретного боржника; відсутність обставин дефолту або випадку дестабілізації ринку; укладення та належне виконання договорів забезпечення та страхування предмету застави.

Крім цього, в подальшому між сторонами було укладено ряд Додаткових угод до Договору про факторингове фінансування з регресом, якими сторони встановлювали, зокрема, ліміт на визначених боржників (контрагентів клієнта) та вартість прав вимоги, а саме Додаткову угоду від 05.10.2011, Додаткову угоду від 01.11.2011, Додаткову угоду від 01.02.2012, Додаткову угоду від 10.04.2012, Додаткову угоду від 29.08.2012, Додаткову угоду від 20.09.2012, Додаткову угоду від 14.03.2013, Додаткову угоду від 21.05.2013, Додаткову угоду від 23.05.2013, Додаткову угоду від 07.08.2013.

07.08.2013 між ПАТ Райффайзен Банк Аваль , яке в подальшому змінило свою організаційно-правову форму на Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма укладено Додаткову угоду №017/42-0-1/138/10 до Договору про факторингове фінансування з регресом (далі - Додаткова угода), за змістом Додатку № 2 якої з моменту підписання Додаткової угоди третя особа вважається такою, що відступила, а позивач таким, що набув права вимоги до ТОВ Юрія Фарм , що виникли на підставі Контракту №23 від 08.12.2009 (зі змінами та доповненнями).

Зокрема, Додатком № 2 до Додаткової угоди від 07.08.2013 сторони погодили, що ліміт на боржника (ПрАТ Інфузія ) за Контрактом № 23 від 08.12.2009 становить 2 500 000, 00 грн., вартість прав вимоги за контрактом - 3 125 000, 00 грн.; максимальний розмір першого платежу - 80% від повної вартості прав вимоги, строк платежу за контрактом - 80 днів, реквізити контракту - Договір № 23 від 08.12.2009.

Відповідно до Договору про факторингове фінансування з регресом реєстр - документ за формою, визначеною додатком № 4 до цього Договору, в якому зазначається перелік відступлених прав вимоги, що вже виникли та підтверджуються наданими клієнтом документами.

За умовами п. 3.1.1 Договору про факторингове фінансування з регресом для отримання першого платежу клієнт надає фактору (банку) такі документи разом із заповненим реєстром, підписаним уповноваженою особою клієнта та скріпленим печаткою клієнта (два екземпляра): оригінали документів, які відповідно до контракту, підтверджують поставку/надання клієнтом боржнику товарів/послуг (рахунок-фактуру, залізничну накладну, товарно-транспорту накладну, видаткову накладну, акти приймання-передачі товарів/надання послуг); копії податкових накладних, завірених печаткою та підписом відповідальної особи клієнта; копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, завірених печаткою та підписом відповідальної особи клієнта.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу приписів ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 1081 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо за умовами договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові ( ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, звертаючись з даним позовом до суду, позивачем було долучено:

копію Реєстру № 10 від 30.01.2014, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма , відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до ПрАТ Інфузія , що випливають з Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 50 від 30.01.2014), вартість прав грошової вимоги - 175 100, 00 грн., сума першого платежу - 140 080, 00 грн., строк платежу за контрактом - 21.04.2014, строк виконання зобов`язань поручителем - 06.05.2014; копію видаткової накладної № 50 від 30.01.2014 на суму 175 100, 00 грн., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 30.01.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 175 100, 00 грн.;

копію Реєстру № 11 від 30.01.2014, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма , відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до ПрАТ Інфузія , що випливають з Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 51 від 30.01.2014), вартість прав грошової вимоги - 75 000, 00 грн., сума першого платежу - 60 000, 00 грн., строк платежу за контрактом - 21.04.2014, строк виконання зобов`язань поручителем - 06.05.2014; копію видаткової накладної № 51 від 30.01.2014 на суму 76 500, 00 грн., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 30.01.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 76 500, 00 грн.;

копію Реєстру № 13 від 05.02.2014, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма , відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до ПрАТ Інфузія , що випливають з Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 72 від 04.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 301 875, 00 грн., сума першого платежу - 241 500, 00 грн., строк платежу за контрактом - 24.04.2014, строк виконання зобов`язань поручителем - 12.05.2014; копію видаткової накладної № 72 від 04.02.2014 на суму 301 875, 00 грн., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 04.02.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 301 875, 00 грн.;

копію Реєстру № 14 від 03.03.2014, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма , відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до ПрАТ Інфузія , що випливають з Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 98 від 14.02.2014, накладною № 100 від 17.02.2014 та накладною № 101 від 17.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 339 043, 72 грн., сума першого платежу - 271 234, 98 грн., строк платежу за контрактом - 05.05.2014/07.05.2014, строк виконання зобов`язань поручителем - 20.05.2014/22.05.2014; копію видаткової накладної № 98 від 14.02.2014 на суму 181 125, 00 грн., копію видаткової накладної № 101 від 17.02.2014 на суму 79 959, 36 грн., копію видаткової накладної № 100 від 17.02.2014 на суму 79 959, 36 грн., на яких містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 17.02.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 79 959, 36 грн., копію податкової накладної від 17.02.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 79 959, 36 грн., копію податкової накладної від 14.02.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 181 125 грн. 00 коп.;

копію Реєстру № 16 від 17.03.2014, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма , відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до ПрАТ Інфузія , що випливають з Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 99 від 14.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 79 859, 36 грн., сума першого платежу - 63 887, 49 грн., строк платежу за контрактом - 05.05.2014, строк виконання зобов`язань поручителем - 20.05.2014; копію видаткової накладної № 99 від 14.02.2014 на суму 79 959, 36 грн., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 14.02.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 79 959,36 грн.;

копію Реєстру № 17 від 28.03.2014, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма , відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до ПрАТ Інфузія , що випливають з Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 82 від 10.02.2014 та накладною № 85 від 10.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 146 200, 00 грн., сума першого платежу - 116 960, 00 грн., строк платежу за контрактом - 30.04.2014, строк виконання зобов`язань поручителем - 15.05.2014; копію видаткової накладної № 82 від 10.02.2014 на суму 108 000, 00 грн. та копію видаткової накладної № 85 від 10.02.2014 на суму 52 200, 00 грн., на яких містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 10.02.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 52 200, 00 грн. та копію податкової накладної від 10.02.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 108 000, 00 грн.;

копію Реєстру № 18 від 01.04.2014, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма , відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до ПрАТ Інфузія , що випливають з Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 96 від 17.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 254 200, 00 грн., сума першого платежу - 203 360, 00 грн., строк платежу за контрактом - 07.05.2014, строк виконання зобов`язань поручителем - 22.05.2014; копію видаткової накладної № 96 від 17.02.2014 на суму 255 200, 00 грн., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 17.02.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 255 200, 00 грн.;

копію Реєстру № 19 від 03.04.2014, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма , відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до ПрАТ Інфузія , що випливають з Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 92 від 13.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 230 000, 00 грн., сума першого платежу - 184 000, 00 грн., строк платежу за контрактом - 05.05.2014, строк виконання зобов`язань поручителем - 20.05.2014; копію видаткової накладної № 92 від 13.02.2014 на суму 234 000, 00 грн., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 13.02.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 234 000, 00 грн.;

копію Реєстру № 20 від 14.04.2014, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Юнік Фарма , відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до ПрАТ Інфузія , що випливають з Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 79 від 12.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 316 920, 00 грн., сума першого платежу - 253 536, 00 грн., строк платежу за контрактом - 05.05.2014, строк виконання зобов`язань поручителем - 20.05.2014; копію видаткової накладної № 79 від 12.02.2014 на суму 319 920, 00 грн., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 12.02.2014 про реєстрацію податкових зобов`язань на суму 319 920, 00 грн.

Відповідно до п. 2.7 Договору про факторингове фінансування з регресом після підписання реєстру фактор надсилає зазначеним в ньому боржникам письмове повідомлення про відступлення прав вимоги.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем також до позовної заяви було долучено копії повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 10, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 50 від 31.01.2014 на суму 175 100, грн.; повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 11, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 51 від 30.01.2014 на суму 76 500, 00 грн.; повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 13, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 72 від 04.02.2014 на суму 301 875, 00 грн.; повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 14, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковими накладними № 98 від 14.02.2014 на суму 181 125, 00 грн., № 101 від 17.02.2014 на суму 79 959, 36 грн. та № 100 від 17.02.2014 на суму 79 959, 36 грн.; повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 16, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 99 від 14.02.2014 на суму 79 959, 36 грн.; повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 17, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковими накладними № 82 від 10.02.2014 на суму 108 000, 00 грн. та № 85 від 10.02.2014 на суму 52 200, 00 грн.; повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 18, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 96 від 17.02.2014 на суму 255 200, 00 грн.; повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 19, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 92 від 13.02.2014 на суму 234 000, 00 грн. та повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 20, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 79 від 12.02.2014 на суму 319 920, 00 грн.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії відповідних фіскальних чеків та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

За змістом п. 3.1.2 Договору про факторингове фінансування з регресом фактор (банк) не пізніше банківського дня, наступного за днем підписання фактором реєстру, перераховує грошові кошти в сумі першого платежу, розмір якого визначений реєстром, на поточний рахунок клієнта.

Матеріалами справи встановлено, що 30.01.2014 позивач перерахував на рахунок ТОВ Юнік Фарма грошові кошти в розмірі 140 080, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 30.01.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 10 від 30.01.2014); 30.01.2014 - грошові кошти в розмірі 60 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 5 від 30.01.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 11 від 30.01.2014); 01.04.2014 грошові кошти в розмірі 203 360, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 01.04.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 18 від 30.01.2014); 03.04.2014 - грошові кошти в розмірі 184 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 6 від 03.04.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 19 від 03.04.2014); 17.03.2014 - грошові кошти в розмірі 63 887, 49 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 7 від 17.03.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 16 від 17.03.2014); 28.03.2014 - грошові кошти в розмірі 116 960, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 28.03.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 17 від 28.03.2014); 05.02.2014 - грошові кошти в розмірі 241 500, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 05.02.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 13 від 05.02.2014); 05.03.2014 - грошові кошти в розмірі 271 234, 98 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 05.03.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 14 від 05.03.2014); 14.04.2014 - грошові кошти в розмірі 253 536, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 14.04.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 20 від 14.04.2014), копії вказаних меморіальних ордерів долучено позивачем до позовної заяви.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором про факторингове фінансування з регресом, надавши третій особі грошові кошти на підставі укладених реєстрів (про відступлення прав вимоги до відповідача за Договором № 23 від 08.12.2009). Позивач стверджував, що набувши права вимоги до ПрАТ Інфузія за Договором № 23 від 08.12.2009 на загальну суму 1 943 798, 08 грн. (на підставі Договору про факторингове фінансування з регресом та додаткових угод до нього), позивачу фактично було сплачено грошові кошти в розмірі 416 920, 85 грн., у зв`язку з чим загальний розмір невиконаних зобов`язань ПрАТ Інфузія за Договором № 23 від 08.12.2009, права вимоги яких набув позивач, станом на 30.08.2016 становить 1 481 877, 23 грн.

За твердженнями позивача, на підставі Договору про факторингове фінансування з регресом, за умовами якого (враховуючи укладені між сторонами додаткові угоди та реєстри відступлення прав вимог) позивач набув право грошової вимоги до ПрАТ Інфузія з оплати товару, поставленого ТОВ Юнік Фарма за Договором № 23 від 08.12.2009 згідно видаткових накладних № 50 від 30.01.2014 на суму 175 100,00 грн., № 51 від 30.01.2014 на суму 76 500,00 грн., № 72 від 04.02.2014 на суму 301 875,00 грн., № 79 від 12.02.2014 на суму 319 920,00 грн., № 82 від 10.02.2014 на суму 108 000,00 грн., № 85 від 10.02.2014 на суму 52 200,00 грн., № 92 від 13.02.2014 на суму 234 000,00 грн., № 96 від 17.02.2014 на суму 255 200,00 грн., № 98 від 14.02.2014 на суму 181 125,00 грн., № 99 від 14.02.2014 на суму 79 959,36 грн., № 100 від 17.02.2014 на суму 79 959,36 грн., № 101 від 17.02.2014 на суму 79 959,36 грн., та реєстрів переданих документів №10 від 30.01.2014, №11 від 30.01.2014, №13 від 05.02.2014, №14 від 05.03.2014, №16 від 17.03.2014, №17 від 28.03.2014, №18 від 01.04.2014, №19 від 03.04.2014, №20 від 14.04.2014, копії яких надано позивачем в якості доказів поставки товару від третьої особи відповідачу.

Відповідач та третя особа заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказували на відсутність поставок за вищезазначеними накладними.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки відповідач наполягав, що не отримував товару за накладними, якими обґрунтовано грошові вимоги у даній справі, визначальним в даному випадку є факт отримання ним товару від ТОВ Юнік Фарма на підставі контракту №23 від 08.12.2009 та накладних, якими позивач обґрунтував позовні вимоги.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказані накладні та реєстри наявні в матеріалах справи лише в копіях, їх оригінали суду для огляду не надано.

Крім цього, в матеріалах справи №910/3757/17 відсутні довіреності на одержання товару по видаткових накладних № 50 від 30.01.2014 на суму 175 100,00 грн., № 51 від 30.01.2014 на суму 76 500,00 грн., № 72 від 04.02.2014 на суму 301 875,00 грн., № 79 від 12.02.2014 на суму 319 920,00 грн., № 82 від 10.02.2014 на суму 108 000,00 грн., № 85 від 10.02.2014 на суму 52 200,00 грн., № 92 від 13.02.2014 на суму 234 000,00 грн., № 96 від 17.02.2014 на суму 255 200,00 грн., № 98 від 14.02.2014 на суму 181 125,00 грн., № 99 від 14.02.2014 на суму 79 959,36 грн., № 100 від 17.02.2014 на суму 79 959,36 грн., № 101 від 17.02.2014 на суму 79 959,36 грн.

За змістом п. в пп. 3.1.1 п. 3.1 статті 3 Порядок фінансування прав вимоги Договору про факторингове фінансування з регресом сторонами погоджено обов`язкове надання третьою особою позивачу копій довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, завірених печаткою та підписом відповідальної особи третьої особи.

Після отримання та перевірки повного пакету документів, передбачених п. 3.1 Договору факторингу, та за умови виконання вимог п. 2.3 цього Договору, банк (позивач) підписує Реєстр або відмовляє клієнту (третій особі) і повертає документи клієнту (третій особі) без підписання Реєстру.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 (чинної до 30.09.2014), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

За приписами ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність №996-XIV від 16.07.1999 (із змінами і доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображення у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (із змінами і доповненнями), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи (для надання їм юридичної сили і доказовості) повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що посвідчує особу-одержувача, тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Записи у первинних документах, облікових регістрах повинні здійснюватися тільки у темному кольорі чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та іншими засобами, які б забезпечили збереження цих записів протягом установленого строку зберігання документів та запобігли внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.

Вільні рядки в первинних документах підлягають обов`язковому прокреслюванню. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зміст видаткових накладних, ксерокопії яких додано до позовної заяви, а саме: №50 від 30.01.2014 на суму 175 100,00 грн., № 51 від 30.01.2014 на суму 76 500,00 грн., № 72 від 04.02.2014 на суму 301 875,00 грн., № 79 від 12.02.2014 на суму 319 920,00 грн., № 82 від 10.02.2014 на суму 108 000,00 грн., № 85 від 10.02.2014 на суму 52 200,00 грн., № 92 від 13.02.2014 на суму 234 000,00 грн., № 96 від 17.02.2014 на суму 255 200,00 грн., № 98 від 14.02.2014 на суму 181 125,00 грн., № 99 від 14.0.2014 на суму 79 959,36 грн., № 100 від 17.02.2014 на суму 79 959,36 грн., № 101 від 17.02.2014 на суму 79 959,36 грн. не відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність №996-XIV від 16.07.1999 (із змінами і доповненнями) та вимогам п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (із змінами і доповненнями), оскільки не дає можливості ідентифікувати осіб, які могли отримувати товар від імені відповідача внаслідок відсутності відповідних записів у видаткових накладних про їх посади і прізвища.

Крім цього, матеріалами справи встановлено, що видаткові накладні №50 від 30.01.2014 на суму 175 100,00 грн., № 51 від 30.01.2014 на суму 76 500,00 грн., № 72 від 04.02.2014 на суму 301 875,00 грн., № 79 від 12.02.2014 на суму 319 920,00 грн., № 82 від 10.02.2014 на суму 108 000,00 грн., № 85 від 10.02.2014 на суму 52 200,00 грн., № 92 від 13.02.2014 на суму 234 000,00 грн., № 96 від 17.02.2014 на суму 255 200,00 грн., № 98 від 14.02.2014 на суму 181 125,00 грн., № 99 від 14.0.2014 на суму 79 959,36 грн., № 100 від 17.02.2014 на суму 79 959,36 грн., № 101 від 17.02.2014 на суму 79 959,36 грн., на які посилався позивач, а також інші документи досліджувались в ході кримінального провадження №12017060090000316 від 26.02.2017 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 358 КК України по факту підроблення документів посадовими особами ТОВ Юнік Фарма , які було використано для отримання коштів від ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

Постановою Старшого слідчого СВ Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області Князюка Я.М. від 30.11.2017 про закриття кримінального провадження № 12017060090000316 від 26.02.2017 встановлено, що з метою дослідження первинних документів в ПАТ Райффайзен Банк Аваль проведено тимчасовий доступ до документів, а саме Договору факторингового фінансування з додатковими угодами, реєстрів переданих документів з доданими до них видатковими та податковими накладними. З метою встановлення авторства підписів на виконаних та вилучених документах, призначено почеркознавчу експертизу. Відповідно до повідомлення про неможливість проведення експертизи №1/1647 від 02.11.2017 надані на експертизу документи, а саме, реєстри переданих документів № 7- 20 з доданими до них податковими та видатковими накладними, які було вилучено у ПАТ Райффайзен Банк Аваль за результатами тимчасового доступу до документів, являються копіями, виготовленими струменево-крапельним способом з використанням кольорового друкуючого струменевого пристрою, що унеможливлює проведення експертизи згідно методичних рекомендацій.

Вищезгадане кримінальне провадження №12017060090000316 було відкрите за письмовою заявою ПАТ Райффайзен Банк Аваль , в якій позивач зазначав про передачу посадовими особами ТОВ Юнік Фарма банку права вимоги за недійсними (підробленими) документами, в тому числі, і за спірними видатковими накладними.

Таким чином, за висновками суду, виходячи із наявних у справі належних та допустимих доказів в розумінні приписів чинного законодавства, позивачем не доведено суду здійснення третьою особою відповідачеві поставки товару за наявними у справі видатковими накладними.

Наявні у позивача копії видаткових та податкових накладних на відповідні суми не підтверджують фактів поставки товару за спірними видатковими накладними, адже третя особа та відповідач заперечують такі поставки. Крім цього, наявність у позивача повідомлень про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість, меморіальних ордерів та інших документів, складених за участю третьої особи, перерахування коштів третій особі на виконання укладеного з нею договору, не підтверджують в передбаченому законом порядку факту поставки третьою особою відповідачеві товару за спірними накладними.

Скеровуючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України (постанова від 21.11.2017) зазначив, що вирішуючи спір у даній справі господарські суди попередніх інстанцій виходили із встановлених рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі №285/1462/15-ц преюдиційних фактів щодо загального розміру заборгованості, проте суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати спірні правовідносини та дійти власних висновків щодо спору із застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Як встановлено матеріалами справи, в 2015 році ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернулось до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 4 444 580, 17 грн. (справа № 285/1462/15-ц), копія відповідної позовної заяви долучена позивачем до матеріалів даної справи.

Також в 2015 році ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернулось до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 4 444 580, 17 грн. (справа № 285/1480/15-ц), копія відповідної позовної заяви також долучена позивачем до матеріалів даної справи.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2015 цивільні справи № 285/1462/15-ц та № 285/1480/15-ц об`єднано в одне провадження для спільного розгляду з огляду на однорідність позовних вимог (№ 285/1462/15-ц).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015, в позові ПАТ Райффайзен Банк Аваль відмовлено у зв`язку з тим, що порука за Договором поруки № 12/Р1-01-06-0-0/75 від 07.08.2013 та за Договором поруки № 12/Р1-01-06-0-0/76 від 07.08.2013 припинилась на час звернення позивача до суду.

За приписами до ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

За текстом рішення Новгород-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі №285/1462/15-ц, судом не досліджувалось первинних документів (доказів) щодо факту поставок за спірними накладними, а лише в описовій частині зазначено, зокрема, що розмір заборгованості ТОВ Юнік Фарма перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль за Договором факторингу складає 4 444 580, 17 грн. (1 481 877, 23 грн. заборгованості за правами вимоги до ПрАТ Інфузія та 158 865, 36 грн. нарахованих процентів за відступлення прав вимог; 1 605 622, 32 грн. заборгованості за правами вимоги до ПАТ НВЦ Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод та 172 131, 51 грн. нарахованих відсотків за відступлення прав вимог; 928 980, 00 грн. заборгованості за правами вимог до ТОВ Юрія Фарм та 97 103, 75 грн. нарахованих відсотків за відступлення прав вимог).

Оскільки правовідносини за договором поставки між відповідачем та третьою особою не були предметом розгляду та не досліджувалось під час розгляду справи №285/1462/15-ц, посилання позивача на преюдиційність фактів, встановлених у цій справі є помилковими та безпідставними.

З огляду на наведене та не підтвердження позивачем поставок товару за видатковими накладними №50 від 30.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача заборгованості перед третьою особою, відтак третя особа не мала права вимоги до відповідача за згаданими накладними, такі вимоги не виникали й в майбутньому,отже відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1 481 877,23 грн. неіснуючої заборгованості.

Оскільки відсутні підстави для стягнення визначеної банком суми заборгованості, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню судом, оскільки є похідними.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції вимог процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Крім цього, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач просив суд розглянути питання про стягнення понесених ним судових витрат у вигляді правничої допомоги в розмірі 15 000, 00 грн.

За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, що визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.3-6 згаданої статі для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядку. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, які передбачено цим Законом.

За приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено матеріали справи, в якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду Договір про надання правничої (правової) допомоги №21-01/1-19 від 21.01.2019, укладений між Адвокатським обєднанням Астур Лекс та ПрАТ Інфузія , рахунок-фактуру № 21-01/1-19 від 21.01.2019 на суму 15 000, 00 грн., платіжне доручення № 6643 від 01.02.2019 на суму 15 000, 00 грн. та виписку з банківського рахунку, а також розрахунок витрат з деталізованим переліком наданих послуг та їх вартості.

До матеріалах справи також долучено належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1917 від 26.02.2004, згідно якого Нагорний Олександр Віталійович має право на заняття адвокатською діяльністю.

Вищенаведеними доказами підтверджується надання адвокатом Нагорним О.В. послуг з професійної правничої допомоги відповідачеві та здійснення оплати за ці послуги в розмірі 15 000, 00 грн. Відповідно заперечення позивача в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

З огляду на наведене та характер спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на виконання робіт, апеляційний суд дійшов висновку щодо кваліфікації зазначених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, як витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача на підставі ст. 129 ГПК України в розмірі 15 000, 00 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 у справі № 910/3757/17 - без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код 14305909) на користь Приватного акціонерного товариства Інфузія (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 21-А, ідентифікаційний код 31287944) 15 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/3757/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук