Постанова

від 23.07.2019 по справі 910/3757/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3757/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.

за участю представників:

Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"- Хуторянець О.В.

Приватного акціонерного товариства "Інфузія"- Нагорний О.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"- Сметанкіна Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019

та рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2018

у справі № 910/3757/17

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Приватного акціонерного товариства "Інфузія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"

про стягнення 2 866 802, 29 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інфузія" (далі - ПрАТ "Інфузія") про стягнення 2 866 802, 29 грн, з яких 1 481 877, 23 грн основного боргу, 257 314, 00 грн 3% річних та 1 127 611, 06 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що банк на підставі договору про факторингове фінансування з регресом №017/42-0-1/138 від 05.10.2011, укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (далі -ТОВ "Юнік Фарма") здійснив фінансування ТОВ "Юнік Фарма" та набув право вимоги до відповідача, як покупця за договором поставки № 23 від 08.12.2009. Позивач зазначає, що загальний розмір відступлених на користь банку прав грошової вимоги склав 1 943 798,08 грн, які частково було сплачено у розмірі 416 920,85 грн, неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 1 481 877, 23 грн, на яку банком нараховано 257 314, 00 грн 3% річних та 1 127 611, 06 грн інфляційних втрат

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "Юнік Фарма"(третя особа).

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

4. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, у позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказував, що за укладеним АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Юнік Фарма" договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011, передбачено порядок фінансування прав вимоги (стаття 3 договору № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011), яким обумовлено обов`язкове надання ТОВ "Юнік Фарма" АТ"Райффайзен Банк Аваль" оригіналів документів, які підтверджують поставку/надання ТОВ "Юнік Фарма" боржникові товарів/послуг (рахунок-фактура, залізнична накладна, товарно - транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання-передачі), а також, копій довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей завірених печаткою та підписом відповідальної особи ТОВ"Юнік Фарма". Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що позивачем суду надано лише копії видаткових накладних та реєстрів з переліком відступлених прав вимоги, їх оригінали суду для огляду не надано.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів поставки ТОВ "Юнік Фарма" товару ПрАТ "Інфузія", у зв`язку з чим, у відповідача відсутня заборгованість перед третьою особою; третя особа не мала права вимоги до відповідача за наданими копіями видаткових накладних, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неіснуючої заборгованості

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування рішення та постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 244, 525, 526, 629, 712, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України " Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", ст.ст. 2, 73-79, 80, 91, 98, 182, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України.

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не здійснено належним чином оцінки всіх обставин справи та аналізу всіх доказів у справі (договору про факторингове фінансування з регресом і додатковими угодами до нього, реєстрів переданих документів, видаткових накладних та податкових накладних, повідомлень про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість, меморіальних ордерів, виписки по рахунку тощо) тому господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Також скаржник зазначає про те, що судами проігноровані обставини, встановленні рішенням суду у справі №285/1642/15-ц, які не потребують доказування при розгляді цієї справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6. ПрАТ "Інфузія" відзиві на касаційну скаргу АТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

7. Судами встановлено, що 05.10.2011 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банк, фактор)(в подальшому змінило організаційно-правову форму на АТ "Райффайзен Банк Аваль") та ТОВ "Юнік Фарма" (клієнт) укладено договір про факторингове фінансування з регресом №017/42-0-1/138 (далі - договір), до якого в подальшому вносились зміни та доповнення шляхом укладення додаткових угод, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, фактор зобов`язується здійснювати факторингове фінансування клієнта на умовах факторингу з регресом.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що права вимоги є відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами додаткової угоди до договору, яка укладається в порядку, визначеному статтею 2 договору

Положеннями п. 1.3 договору про факторингове фінансування з регресом сторони погодили, що внаслідок відступлення права вимоги фактор (банк) замінює клієнта як кредитора боржника, в зв`язку з чим до фактора (банку) переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості товарів, робіт, послуг, отримання підтверджуючих документів, неустойок та інших платежів за контрактом. Однак, фактор (банк) не набуває будь-яких обов`язків клієнта за контрактом щодо поставки товарів, робіт, послуг і інших обов`язків, які випливають з такої поставки.

Умови придбання фактором (банком) прав вимоги визначаються додатковими угодами, які складаються за формою згідно з Додатком № 2 до цього Договору. Додаткові угоди щодо придбання фактором (банком) прав вимоги можуть укладатися протягом 12 місяців з дати набуття чинності цим Договором. Клієнт має право ініціювати перегляд переліку боржників, лімітів, тощо, не частіше одного разу на 6 місяців та не пізніше 10 календарних днів до закінчення строку дії ліміту на відповідного боржника (п. 2.1 Договору про факторингове фінансування з регресом).

Відповідно до п. 2.2 Договору про факторингове фінансування з регресом для відступлення прав вимоги шляхом укладення додаткової угоди клієнт зобов`язаний попередньо надати фактору (банку) відповідну заявку (за формою, визначеною фактором) разом з наступними документами: копію контракту, укладеного з боржником; інформацію про боржника за формою згідно з договором; оригінал стандартного повідомлення боржника за контрактом за формою, визначеною договором, з доказами його отримання боржником; документи щодо повноважень посадових осіб клієнта, що підписуватимуть додаткову угоду; документи, що підтверджують зміни у правовому, фінансовому статусі клієнта порівняно із станом, що існував на дату укладення договору, або відсутність таких змін; інші документи та інформацію щодо правового статусу, фінансового стану клієнта, додаткового забезпечення, тощо, відповідно до вимог фактора. Фактор має право в будь-який час самостійно визначити документи та інформацію, їх форму та порядок надання, які є необхідними для прийняття фактором рішення про можливість придбання прав вимоги до конкретного боржника та умови укладення додаткової угоди. Встановлені фактором вимоги є обов`язковими для клієнта.

За умовами п. 2.3 Договору про факторингове фінансування з регресом придбання прав вимоги, підписання реєстрів та/або сплата першого платежу здійснюються фактором лише при одночасному виконанні таких умов: подання клієнтом заявки разом з документами відповідно до п. 2.2 Договору, яка за формою і змістом задовольняють фактора; наявність поточного рахунку клієнта в установі фактора; відповідність прав вимоги, що пропонуються до відступлення клієнтом, контракту, вимогам фактора, нормам законодавства України та умовам Договору; належне виконання клієнтом законодавства України та умов Договору; подання для підписання реєстрів здійснюється в межах строку дії ліміту на боржника та сума першого платежу за правами вимоги згідно з такими реєстрами не перевищує розміру невикористаного ліміту на конкретного боржника; відсутність обставин дефолту або випадку дестабілізації ринку; укладення та належне виконання договорів забезпечення та страхування предмету застави.

Згідно з визначеними термінами договору про факторингове фінансування з регресом, Реєстр - документ за формою, визначеною додатком № 4 до цього Договору, в якому зазначається перелік відступлених прав вимоги, що вже виникли та підтверджуються наданими клієнтом документами.

За умовами п. 3.1.1 договору про факторингове фінансування з регресом для отримання першого платежу клієнт надає фактору (банку) такі документи разом із заповненим реєстром, підписаним уповноваженою особою клієнта та скріпленим печаткою клієнта (два екземпляра): оригінали документів, які відповідно до контракту, підтверджують поставку/надання клієнтом боржнику товарів/послуг (рахунок-фактуру, залізничну накладну, товарно-транспорту накладну, видаткову накладну, акти приймання-передачі товарів/надання послуг); копії податкових накладних, завірених печаткою та підписом відповідальної особи клієнта; копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, завірених печаткою та підписом відповідальної особи клієнта.

Крім цього, в подальшому між сторонами було укладено ряд Додаткових угод до Договору про факторингове фінансування з регресом, якими сторони встановлювали, зокрема, ліміт на визначених боржників (контрагентів клієнта) та вартість прав вимоги, а саме Додаткову угоду від 05.10.2011, Додаткову угоду від 01.11.2011, Додаткову угоду від 01.02.2012, Додаткову угоду від 10.04.2012, Додаткову угоду від 29.08.2012, Додаткову угоду від 20.09.2012, Додаткову угоду від 14.03.2013, Додаткову угоду від 21.05.2013, Додаткову угоду від 23.05.2013, Додаткову угоду від 07.08.2013.

8. 07.08.2013 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Юнік Фарма" укладено Додаткову угоду №017/42-0-1/138/10 до Договору про факторингове фінансування з регресом (далі - Додаткова угода), за змістом Додатку № 2 якої з моменту підписання Додаткової угоди третя особа вважається такою, що відступила, а позивач таким, що набув права вимоги до ЗАТ "Інфузія" (в наступному ПрАТ "Інфузія" ), що виникли на підставі Контракту №23 від 08.12.2009 (зі змінами та доповненнями).

Зокрема, Додатком № 2 до Додаткової угоди від 07.08.2013 сторони погодили, що ліміт на боржника (ПрАТ "Інфузія") за Контрактом № 23 від 08.12.2009 становить 2 500 000, 00 грн, вартість прав вимоги за контрактом - 3 125 000, 00 грн; максимальний розмір першого платежу - 80% від повної вартості прав вимоги, строк платежу за контрактом - 80 днів, реквізити контракту - Договір № 23 від 08.12.2009.

9. Судами також встановлено, що АТ "Райффайзен Банк Аваль", на підтвердження відступлення права вимоги до ПрАТ "Інфузія" з оплати товару, поставленого ТОВ "Юнік Фарма" за Договором № 23 від 08.12.2009, надано копії реєстрів №10 від 30.01.2014, №11 від 30.01.2014, №13 від 05.02.2014, №14 від 05.03.2014, №16 від 17.03.2014, №17 від 28.03.2014, №18 від 01.04.2014, №19 від 03.04.2014, №20 від 14.04.2014 про відступлення права вимоги з копіями документів на поставку товару, та копії повідомлення про відступлення права вимоги з відповідними номерами.

У зв`язку з вище зазначеним, позивач вказує на те, що він на підставі договору про факторингове фінансування з регресом (враховуючи укладені між сторонами додаткові угоди та реєстри відступлення прав вимог) набув право грошової вимоги до ПрАТ "Інфузія" з оплати товару, поставленого ТОВ "Юнік Фарма" за Договором № 23 від 08.12.2009 на загальну суму 1 943 798, 08 грн, при цьому, позивачу фактично було сплачено грошові кошти в розмірі 416 920, 85 грн, у зв`язку з чим загальний розмір невиконаних зобов`язань ПрАТ "Інфузія" за Договором № 23 від 08.12.2009, станом на 30.08.2016 становить 1 481 877, 23 грн.

Отже, предметом спору у даній справі є вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПрАТ "Інфузія" з оплати заборгованості, що складається з 1 481 877, 23 грн основного боргу, 257 314, 00 грн 3% річних та 1 127 611, 06 грн інфляційних втрат, з посиланням на те, що банк на підставі договору про факторингове фінансування з регресом №017/42-0-1/138 від 05.10.2011, укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Юнік Фарма" набув право вимоги до відповідача, як покупця за договором поставки № 23 від 08.12.2009.

Позиція Верховного Суду

10. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників АТ "Райффайзен Банк Аваль", ПрАТ "Інфузія", ТОВ "Юнік Фарма", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

11. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

12. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

13. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

14. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

15. Згідно з ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

16. Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

17. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 1084 ЦК України).

18. Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

19. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

20. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

21. Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

22. Позивач стверджує, що право грошової вимоги до нього перейшло на підставі видаткових накладних про поставку товару. При цьому, на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед третьою особою за спірними видатковими накладними позивачем надано копії видаткових накладних № 50 від 30.01.2014 на суму 175 100,00 грн, № 51 від 30.01.2014 на суму 76 500,00 грн, № 72 від 04.02.2014 на суму 301 875,00 грн, № 79 від 12.02.2014 на суму 319 920,00 грн, № 82 від 10.02.2014 на суму 108 000,00 грн, № 85 від 10.02.2014 на суму 52 200,00 грн, № 92 від 13.02.2014 на суму 234 000,00 грн, № 96 від 17.02.2014 на суму 255 200,00 грн, № 98 від 14.02.2014 на суму 181 125,00 грн, № 99 від 14.02.2014 на суму 79 959,36 грн, № 100 від 17.02.2014 на суму 79 959,36 грн, № 101 від 17.02.2014 на суму 79 959,36 грн.

23. Зважаючи на викладене, з урахуванням вимог ст.ст. 74, 77 ГПК України, господарські суди дійшли висновку, що виходячи із наявних у справі належних та допустимих доказів в розумінні приписів чинного законодавства, позивачем не доведено суду здійснення третьою особою відповідачеві поставки товару за наявними у справі видатковими накладними.

При цьому, суди дійшли правомірних висновків, що наявні у позивача копії видаткових та податкових накладних на відповідні суми не підтверджують фактів поставки товару за спірними видатковими накладними, адже третя особа та відповідач заперечують такі поставки. Крім цього, наявність у позивача повідомлень про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість, меморіальних ордерів та інших документів, складених за участю третьої особи, перерахування коштів третій особі на виконання укладеного з нею договору, не підтверджують в передбаченому законом порядку факту поставки третьою особою відповідачеві товару за спірними накладними.

Водночас, господарськими судами також надано вірну правову оцінку тому факту, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення, поданій позивачем до правоохоронних органів, по якій відкрито кримінальне провадження і на теперішній час триває досудове розслідування, сам позивач зазначає про передачу посадовими особами ТОВ "Юнік Фарма" банку права вимоги за недійсними (підробленими) документами, в тому числі і за спірними видатковими накладними.

24. Щодо аргументу скаржника про те, що судами проігноровані обставини, встановленні рішенням суду у справі №285/1642/15-ц, які не потребують доказування при розгляді цієї справи, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, господарськими судами надано оцінку рішенню Новгород-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі №285/1462/15-ц та встановлено, що правовідносини за договором поставки між відповідачем та третьою особою не були предметом розгляду та не досліджувались під час розгляду справи №285/1462/15-ц, а тому це рішення не має преюдиційного значення для розгляду справи №910/3757/17, отже не приймається до уваги судами при розгляді даної справи.

25. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій про те, що позивачем не підтверджено поставку товару за спірними видатковими накладними відповідачу, у відповідача відсутня заборгованість перед третьою особою, тому третя особа не мала права вимоги до відповідача і такі вимоги не виникали в майбутньому. Отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1 481 877, 23 грн неіснуючої заборгованості. Оскільки відсутні підстави для стягнення визначеної банком суми заборгованості, господарські суди обґрунтовано відмовили у позові щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму основної заборгованості.

26. Інші аргументи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. При цьому, слід зауважити, що Верховний Суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

30. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування рішення чи постанови відсутні.

Враховуючи викладене, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2018, слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

31. Оскільки підстав для скасування рішення та постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Г.О. Вронська

Н.М. Губенко