Рішення

від 15.05.2019 по справі 904/7527/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2019Справа № 904/7527/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області

до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна"

про визнання договору укладеним

Представники сторін:

від позивача: Маркова Л.І.,

від відповідача: Духовна О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Нікопольської міської ради Дніпропетровської області до Підприємства з 100% іноземних інвестицій "БІЛЛА - Україна" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимогам закону у двадцятиденний строк надісланий проект договору оренди землі не підписав, не повернув позивачеві та в добровільному порядку не уклав договір оренди землі. У зв`язку з цим, позивач просить Суд визнати укладеним між ним та відповідачем договір оренди земельної ділянки площею 0,4501 га на вул. Івана Богуна в редакції, викладеній ним у прохальній частині позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 порушено провадження у справі № 904/7527/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2017, зобов`язано сторін надати певні документи.

04.09.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи було відкладено на 18.10.2017.

18.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 18.10.2018 позивачем подано пояснення на відзив, а відповідачем - додаткові пояснення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

В ході судового засідання представником відповідача усно були заявлені клопотання про відвід судді.

За наслідками судового засідання 18.10.2018 судом відмолено у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та відкладення розгляду справи, оголошено перерву в судовому засіданні до 25.10.2017.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 заяви Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" про відвід судді Трофименко Т.Ю. залишено без задоволення.

25.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

25.10.2017 через відділ діловодства суду від Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" надійшла зустрічна позовна заява.

В судовому засіданні 25.10.2017 відповідачем подано судом відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви відповідно, мотиви чого наведені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.10.2017.

За наслідками судового засідання 25.10.2018 судом відмолено у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та оголошено перерву в судовому засіданні до 08.11.2017.

03.11.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав заяву про повернення судового збору у розмірі 3 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 повернуто Підприємству з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" з Державного бюджету України судовий збір.

В судовому засіданні 08.11.2017 представниками відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №904/7527/17 за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області до Підприємства з 100% іноземних інвестицій "Білла - Україна" про укладання договору оренди земельної ділянки, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи №904/9302/17 позовом ПІІ "Білла-Україна" до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання недійсним п. 2 рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №23-14/УІІ від 25.11.2016 року та викладення п. 2 такого рішення в новій редакції, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 заяву відповідача - Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" про зупинення провадження у справі № 904/7527/17 задоволено, зупинено провадження у справі № 904/7527/17 до набранням законної сили рішення у справі №904/9302/17 за позовом ПІІ "Білла-Україна" до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання недійсним п. 2 рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №23-14/УІІ від 25.11.2016 року та викладення п. 2 такого рішення в новій редакції, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області, зобов`язано учасників провадження у справі повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №904/7527/17.

06.07.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі з приєднаною до нього копією постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.60.2018 у справі № 904/9302/17.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 поновлено провадження у справі № 904/7527/17/16, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 30.07.2018.

16.07.2018 через відділ діловодства суду надійшло клопотання Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про проведення судових засідань у режимі відеоконференції у справі № 904/7527/17.

27.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 30.07.2018 представники позивача не з`явились, представники відповідача з`явились підтримали подане клопотання про зупинення провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 20.08.2018.

В підготовче засідання 30.07.2018 з`явилися представники сторін.

В підготовчому засіданні представником відповідача підтримано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов`язаної з нею іншої справи №904/9302/17 за позовом ПІІ "Білла-Україна" до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання недійсним п. 2 рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №23-14/УІІ від 25.11.2016 та викладення п. 2 такого рішення в новій редакції, що розглядається Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 клопотання Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" про зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги Підприємства з 100% інвестиціями "Білла - Україна" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 задоволено; зупинено провадження у справі №904/7527/17 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги Підприємства з 100% інвестиціями "Білла - Україна" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2018; зобов`язано учасників справи невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення справи №904/7527/17.

25.02.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі з приєднаною до нього постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 904/9302/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 поновлено провадження у справі № 904/7527/17, підготовче засідання у справі № 904/7527/17 призначено на 01.04.2019.

В підготовче засідання 01.04.2019 з`явилися представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, оголосити перерву у підготовчому засіданні до 17.04.2019, встановити відповідачу строк на надання пояснень по справі до 10.04.2019.

11.04.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшли додаткові пояснення.

16.04.2019 через електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про розгляд підготовчого засідання 17.04.2019 без участі його представника.

В підготовче засідання 17.04.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, за результатами підготовчого засідання 17.04.2019 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.05.2019.

16.04.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшло клопотання про розгляд підготовчого засідання 17.04.2019 без участі його представника.

В судове засідання 08.04.2019 з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 15.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Підприємству з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" на праві приватної власності належить нежитлова будівля, розташована на земельній ділянці площею 0,4501 га у Дніпропетровській обл ., м. Нікополь, вул. Івана Богуна, земельна ділянка 2, на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30.09.2009, виданого Виконкомом Нікопольської міської ради.

21.09.2016 Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" звернулося до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області із заявою про надання в оренду земельної ділянки, площею 0,4501 га, розташованої у м. Нікополі на вул. Івана Богуна, терміном на 49 років за фактичним розміщенням нежитлової будівлі для будівництва й обслуговування будівель торгівлі. Ця заява розглянута на засіданні постійної комісії Міськради з питань містобудування та землекористування і це питання вирішено винести на розгляд сесії Міськради.

25.11.2016 Нікопольська міська рада Дніпропетровської області прийняла рішення № 23-14/VIІ Про надання Підприємству з 100 % іноземними інвестиціями Білла-Україна в оренду земельної ділянки на вул. Івана Богуна, 2 у м. Нікополі за фактичним розміщенням нежитлової будівлі , яким вирішила надати позивачу в оренду терміном на 10 (десять) років земельну ділянку площею 0,6913 га (кадастровий номер НОМЕР_2) на вул. Івана Богуна, 2, у м. Нікополі для будівництва й обслуговування будівель торгівлі та зобов`язала його укласти і зареєструвати відповідний договір оренди землі. При цьому, вказаним рішенням радою встановлено орендну плату в розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки земель.

Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" звернулося до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області з листом від 30.01.2017 № 147 про перегляд цього рішення в частині розміру орендної плати та просив змінити його з 12 % на 5 % від діючої нормативної грошової оцінки землі.

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 02.03.2017 № 1068 повідомив відповідача про те, що Нікопольська міська рада Дніпропетровської області вирішила не розглядати це питання на сесії.

Надалі відповідач звернувся до позивача з листом № 464 від 21.03.2017, в якому повідомив про відсутність розгорнутої та вичерпної відповіді стосовно запитуваної інформації, та просив по проведення особистої зустрічі з метою вирішення питання щодо встановлення розміру орендної плати.

У відповідь на вказане звернення Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" листом від 22.05.2017 № 2580 позивач повідомив, що за результатами розгляду комісія прийняла рішення залишити без змін ставку орендної плати на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 2 за фактичним розміщенням супермаркету BILLA у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, керуючись тим, що рішенням Нікопольської міської ради від 05.05.2017 № 1-20/VII Про звернення Нікопольської міської ради до громадян та суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території міста Нікополя зазначено, що Нікопольська міська рада при визначенні ставки орендної плати за землю враховує наступне: ставка орендної плати за земельні ділянки, на яких здійснюють свою діяльність бензо/газозаправочні станції, супермаркети, гіпермаркети, фінансові або банківські установи, або які надають послуги в сфері страхування, послуги з ремонту або виготовлення ювелірних виробів, нотаріальні послуги у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі. З урахуванням викладеного, міська рада запропонувала укласти договір оренди землі, яка розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 2, за фактичним розміщенням супермаркету BILLA відповідно до рішення Нікопольської міської ради від 25.11.2016 № 23-14/VIІ.

Надалі, листом від 02.06.2017 № 2814 позивач направив відповідачу для ознайомлення 2 примірники проекту договору оренди земельної ділянки площею 0,4501 га та просив розглянути можливість підписання договору оренди у запропонованій редакції та проінформувати Нікопольську міську раду про проведені заходи. Направлення відповідачу цього листа з додатками підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 15.06.2017, а його отримання - повідомленням про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у двадцятиденний строк надісланий проект договору оренди землі не підписав, не повернув позивачеві та в добровільному порядку не уклав договір оренди землі. За доводами позивача, укладення договору оренди земельної ділянки є обов`язковим для споживача за умови, якщо запропонований орендодавцем договір відповідає типовому договору, а відмова орендаря від укладення такого договору в такому разі суперечить вимогам ч. 1 ст. 630 ЦК України. У зв`язку з цим, позивач просить Суд визнати укладеним між ним та відповідачем договір оренди земельної ділянки площею 0,4501 га на вул. Івана Богуна в редакції, викладеній ним у прохальній частині позову.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що він звернувся з відповідною заявою про отримання права користування земельною ділянкою за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 2 (і ця заява була розглянута шляхом прийняття відповідного рішення) до прийняття Нікопольською радою рішення Про звернення Нікопольської міської ради до громадян та суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території міста Нікополь , а тому посилання позивача у листі № 2580 від 22.05.2017 на те, що ставка орендної плати за земельні ділянки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі розповсюджуються на орендні відносини, які виникли між позивачем і відповідачем на підставі рішення №23-14/VІІ від 21.11.2016 є безпідставними. Крім того, відповідач зазначає, що сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Статтею 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (частина 2 статті 19 Земельного кодексу України).

Стаття 1 Закону України "Про оренду землі" та стаття 93 Земельного кодексу України встановлюють, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до приписів статті 21 названого Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як вже зазначалося, Підприємству з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" належать на праві власності об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля), розташований на спірній земельній ділянці площею 0,4501 га, у м. Нікополі на вул. Івана Богуна.

За наслідками розгляду заяви Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" про надання вказаної земельної ділянки в оренду 25.11.2016 Нікопольська міська рада Дніпропетровської області прийняла рішення № 23-14/VIІ Про надання Підприємству з 100 % іноземними інвестиціями Білла-Україна в оренду земельної ділянки на вул. Івана Богуна, 2 у м. Нікополі за фактичним розміщенням нежитлової будівлі , яким вирішила надати позивачу в оренду терміном на 10 (десять) років земельну ділянку площею 0,6913 га (кадастровий номер НОМЕР_2) на вул. Івана Богуна, 2, у м. Нікополі для будівництва й обслуговування будівель торгівлі та зобов`язала його укласти і зареєструвати відповідний договір оренди землі. При цьому, вказаним рішенням радою встановлено орендну плату в розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки земель.

Позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір оренди спірної земельної ділянки, втім такий договір між сторонами укладений не був.

Як урегульовано статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як унормовано статтею 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Таким чином, виокремлюють такі категорії спорів:

1) спір про врегулювання розбіжностей, які залишилися непогодженими, а тому передаються на розгляд до суду як за згодою сторін, так і у випадку обов`язковості договору за заявою заінтересованої сторони, що направляла протокол розбіжностей;

2) спір про спонукання зобов`язаної сторони, яка ухиляється від укладення договору і який водночас є обов`язковим для неї, укласти такий договір.

Виходячи з обставин справи та правовідносин сторін, між сторонами фактично виник спір щодо спонукання відповідача до укладення договору оренди землі, який, за твердженнями позивача, є обов`язковим до укладення.

Проте, з аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, Суд не вбачає в даному випадку прямого законодавчо встановленого обов`язку для відповідача як власника нерухомості на земельній ділянці з укладення спірного договору, оскільки останній може не реалізовувати надане йому право та відмовитися від оренди земельної ділянки. Відтак, правові підстави для розгляду Судом такого спору як визнання укладеним договору, що не є обов`язковим для укладення, відсутні.

Поряд із цим, за положеннями ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України господарський суд розглядає справи саме у спорах, які виникають, зокрема, при укладанні господарських договорів, тобто має розглядатися переддоговірний спір, якому передує стадія складання протоколу розбіжностей.

Частина 5 ст. 181 Господарського кодексу України передбачає, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Однак, у даному випадку відповідач фактично відмовився від укладення спірного договору, оскільки ним не було підписано договір та не надано позивачеві протоколу розбіжностей до надісланого проекту договору, що свідчить про недосягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки та недотримання позивачем порядку, встановленого ст. 181 Господарського кодексу України.

Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним додаткового договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на Нікопольську міську раду Дніпропетровської області як позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" у зв`язку з неукладенням оспорюваного договору.

Разом з тим Суд вважає необхідним зазначити, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно .

Поряд з викладеним, Суд бере до уваги, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019, у справі № 904/9302/17 відмовлено у задоволенні позову Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання недійсним п.2. рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №23-14/VII від 25.11.2016 "Про надання ПП "Білла-Україна" в оренду земельної ділянки на вул. Івана Богуна, 2 за фактичним розміщенням нежитлової будівлі"; викладення п.2 цього рішення в наступній редакції: "Встановити на земельну ділянку на вул. Івана Богуна, 2, орендну плату у розмірі 3% від діючої нормативної грошової оцінки земель".

Однак, встановлені у вказаному рішенні обставини правомірності встановлення позивачем орендної плати за земельну ділянку в межах законодавчо встановленого граничного розміру цієї плати (12% нормативно грошової оцінки землі) не спростовує вказаних висновків суду щодо непогодження сторонами істотних умов договору.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.05.2019

Суддя Т.Ю. Трофименко