Рішення

від 20.05.2019 по справі 921/264/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/264/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРМА ГРУП", вул. Лесі Українки, 26, м. Луцьк, Волинська область, 43016

до відповідача: Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)", вул. Шевченка, буд.94, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48260

про стягнення коштів, сплачених за товар на підставі виставленого рахунку №2 від 31.01.2019 року

Уповноважені представники сторін в судове засідання не з`явились

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРМА ГРУП", м. Луцьк, Волинська область, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)", м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, про стягнення 174 000,00 грн коштів, сплачених згідно платіжних доручень №1420 від 31.01.2019, №1440 від 11.02.2019 та №1452 від 15.02.2019 за товар на підставі виставленого рахунку №2 від 31.01.2019 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами у спрощеній формі.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 20.05.2019 на 9:30 год з повідомленням сторін. Також, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст.ст.165, 251 ГПК України - протягом 15 днів з дня вручення ухвали, але не пізніше 14.05.2019; позивачу - встановлено строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 20.05.2019.

В судове засідання 20.05.2019 представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

20.05.2019 на адресу суду від представника ТОВ "ПАРМА ГРУП" - адвоката Чабана Р.Л., надійшло клопотання (вх.№8686 від 20.05.2019) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке просив доручити провести Господарському суду Волинської області (адреса: 43010, Волинська область, м. Луцьк, пр.Волі, 54А) у зв`язку з віддаленістю місця знаходження позивача.

Вказане клопотання судом розглянуто до початку судового засідання та відмовлено у його задоволенні з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду від 20.05.2019.

Враховуючи, що: - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також додатково заслуховує їх усні пояснення; - сторін про дату, час та місце проведення судового засідання 20.05.2019 судом належним чином та своєчасно повідомлено шляхом направлення відповідної ухвали від 24.04.2019; - участь представників сторін в судовому засіданні 20.05.2019 обов`язковою не визнавалась, а свої позиції останні виклали у заявах по суті справи, що надійшли суду; - клопотань про відкладення розгляду справи суду не надходило, а доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Також, 20.05.2019 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№8687 від 20.05.2019), згідно якої останній повідомив суду про те, що після подачі позовної заяви до суду відповідачем здійснено часткове повернення передоплати, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача решту непогашеної заборгованості в сумі 42000 грн. Крім того, у поданій заяві додатково заявлено вимоги про стягнення з відповідача: 16200 грн понесених збитків, в розмірі сплачених процентів за користування кредитними коштами за період березень-травень 2019 року, 2627,40 грн інфляційних втрат та 1091 грн 3% річних.

Вказана заява направлена суду 15.05.2019 (згідно проставленої відмітки Укрпошти експрес на конверті), тобто за п`ять днів до першого судового засідання у даній справі і надійшла суду згідно даних реєстрації 20.05.2019.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Статтею 169 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Відповідно до ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Водночас, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань), останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.3.10 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві . У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Ознайомившись зі змістом поданої представником ТОВ "ПАРМА ГРУП" заяви про уточнення позовних вимог (вх.№8687 від 20.05.2019) та доданих до неї документів, а також враховуючи зміст раніше поданої позовної заяви у даній справі, суд розцінює таку як заяву про зменшення позовних вимог у даній справі в частині заявленої до стягнення суми передоплати. Відтак вказана заява в цій частині судом приймається до розгляду як така що подана у відповідності до ст.46 ГПК України та підписана уповноваженим представником позивача, у зв`язку з чим спір підлягає вирішенню, виходячи із нової ціни позову - про стягнення 42000 грн.

Щодо вказаних у заяві вимог про стягнення з відповідача 16200 грн понесених збитків, 2627,40 грн інфляційних втрат та 1091 грн 3% річних, то подана заява в цій частині не може бути розцінена судом як збільшення позовних вимог, оскільки остання доповнює початково заявлені вимоги позивача про стягнення коштів в сумі 174000 грн (сплачених в якості передоплати за товар) іншими вимогами, які початково при зверненні з даним позовом не заявлялись. Відтак, у цій частині заява до розгляду не приймається, а вимоги про стягнення збитків, інфляційних втрат та 3% річних можуть бути предметом іншого окремого позову.

14.05.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№8417 від 14.05.2019), згідно якого останній проти позову повністю заперечив. Зокрема, підтвердив укладення між сторонами договору купівлі-продажу товару у спрощеному порядку шляхом виставлення продавцем рахунку №2 від 31.01.2019 (копію якого долучено до матеріалів справи) та оплати товару з боку покупця. Поряд з цим, просить суд врахувати, що ТОВ "ПАРМА ГРУП" безпідставно відмовляється отримувати товар до цього часу. Оскільки конкретний строк поставки в рахунку не встановлений, відповідно за умовами ст.530 ЦК України позивач має право вимагати його виконання у будь-який час. Також, вказує на те, що позивачем обґрунтовано не підтверджено невідповідності товару по якості, про яку вказується у позовній заяві. Позивачем не складався акт про невідповідність (дефект) товару по якості у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.66 № П-7. Враховуючи норми чинного законодавства, а також умови укладеного між сторонами договору, стверджує про відсутність порушень такого договору з боку відповідача. А обов`язок повернути кошти виникне у відповідача тільки за умови невиконання ним зобов`язань по поставці товару, строк якої не настав. Відтак вважає заявлені вимоги необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити.

Поряд з цим, відповідач повідомив, що пішов на уступки позивачу та повернув частину сплачених ТОВ "ПАРМА ГРУП" коштів в сумі 132000 грн, в підтвердження чого долучив копії платіжних доручень №1884 від 26.04.2019 на суму 40000 грн, №1885 від 26.04.2019 на суму 44000 грн та №1889 від 03.05.2019 на суму 48000 грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

31.01.2019 Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" було виставлено позивачу - ТОВ "ПАРМА ГРУП" рахунок №2 на оплату товару, а саме - вугілля деревне, 20 т, на загальну суму 174000 грн.

Платіжними дорученнями №1420 від 31.01.2019 на суму 40000 грн, №1440 від 11.02.2019 на суму 30000 грн та №1452 від 15.02.2019 на суму 104000 грн позивачем було оплачено виставлений відповідачем рахунок в сумі 174000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи те, що відповідачем 31.01.2019 виставлено позивачу рахунок №2 на оплату товару, в якому погоджено найменування, кількість та ціну товару, приймаючи до уваги, що позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок, суд приходить до висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРМА ГРУП" (Покупець) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право: вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Поряд з цим, слід зазначити, що в даному випадку при укладенні договору купівлі-продажу у спрощений спосіб сторонами конкретного строку та порядку передачі товару (поставка на склад покупця, отримання на складі продавця тощо) встановлено не було, у зв`язку з чим на виконання такого обов`язку продавцем поширювалися положення ч.2 ст.530 ЦК України. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача в порядку ч.2 ст.530 ЦК України із вимогою передати відповідний товар, яка б підлягала виконанню у семиденний строк.

Як вказує позивач, звертаючись із даним позовом, з огляду на істотні умови правочину продавець був зобов`язаний 15.02.2019 року при отриманні повної оплати за товар здійснити його передачу покупцю, однак цього не зробив, а при прийнятті товару 16.03.2019 намагався передати покупцю товар з істотними недоліками, фактично відходи виробництва - замість вугілля деревного намагався продати некондиційне деревне вугілля, розраховуючи на необачність покупця. Такі дефекти були виявлені, за твердженнями позивача, 16.03.2019 (тобто через місяць після проведення оплати) при перевірці товару на складі покупцем в особі директора ТОВ "ПАРМА ГРУП", яким одразу заявлено вимогу про заміну товару або повернення сплачених коштів.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Наведене свідчить про те, що строк виконання зобов`язання з передачі товару для відповідача не настав, відмови продавця передати проданий товар матеріали справи не містять. Таким чином, твердження позивача про непередачу йому продавцем товару у встановлений строк, а також на виникнення у ТОВ "ПАРМА ГРУП" права вимагати повернення суми попередньої оплати з підстав, визначених ч.2 ст.693 ЦК України, а також посилання на положення ч.1 ст.665 ЦК України є необґрунтованими.

Відповідно до поданих матеріалів, 20.03.2019 ТОВ "ПАРМА ГРУП" надіслало відповідачу претензію щодо повернення протягом 3 днів 174000 грн сплачених коштів в якості передоплати з метою уникнення додаткових витрат. В підтвердження направлення вказаної претензії відповідачу долучено копію фіскального чека від 20.03.2019. Оскільки, за даними позивача, вказану претензію відповідач отримав 25.03.2019, а тому вважає, що з 29.03.2019 року розпочинається прострочення повернення коштів.

З цього приводу слід зазначити, що направлена претензія не містила вимоги передати позивачу оплачений товар, що було б підставою стверджувати про порушення (прострочення) виконання зобов`язання відповідачем за договором, а стосувалася повернення коштів за товар, посилаючись на прострочення виконання зобов`язання по передачі товару належної якості та на виявлені істотні недоліки товару.

Як вже зазначалось вище, відповідачем після відкриття провадження у даній справі повернуто позивачу частину сплачених ТОВ "ПАРМА ГРУП" коштів в сумі 132000 грн, в підтвердження чого долучено копії платіжних доручень №1884 від 26.04.2019 на суму 40000 грн, №1885 від 26.04.2019 на суму 44000 грн та №1889 від 03.05.2019 на суму 48000 грн. Отже, неповернутими залишились кошти в сумі 42000 грн.

Поряд з цим, відповідач заперечує наявність будь-яких дефектів чи недоліків по якості товару, який було запропоновано позивачу.

Так, згідно ч.1 ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Правові наслідки передання товару неналежної якості визначені ст.678 ЦК України. Частиною 2 вказаної статті, на яку також посилається позивач, передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару .

Таким чином, звертаючись із вимогою повернути сплачену за товар грошову суму відповідно до ч.2 ст.678 ЦК України, позивачу слід довести наявність істотного порушення вимог щодо якості товару. Поряд з цим, в підтвердження вказаної обставини позивачем не додано жодного доказу.

Порядок приймання-передачі поставленої продукції по якості більш детально врегульовано в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №П-7, затвердженій Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 (далі - Інструкція).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України №1545-12 від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" постановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Згідно п.1 Інструкції, остання застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки чи іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією чи товарами.

Позивач вказує на те, що передача оплаченого товару відбувалась на складі продавця 16.03.2019, що жодним доказом також не підтверджено.

Пунктом 7 Інструкції передбачено, що приймання продукції за якістю і комплектністю на складі постачальника здійснюється у випадках, передбачених в договорі, чого в даному випадку сторонами зроблено не було з огляду на спрощений спосіб укладення договору. Документи, які б підтверджували передачу товару неналежної якості на складі покупця чи на складі продавця (зокрема, оформлений відповідний акт про невідповідність (дефект) товару) в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку позивач не підтвердив належними та допустимими доказами обставин, на які посилався у позовній заяві як на підставу своїх вимог, зокрема не довів прострочення виконання відповідачем зобов`язання по передачі оплаченого товару чи відмову передати товар належної якості, наявності істотного порушення вимог щодо якості оплаченого товару, а отже не підтвердив наявності обґрунтованих підстав для звернення із даним позовом про повернення коштів, сплачених за товар. А тому за відсутності належним чином оформленої відмови покупця від договору (від отримання товару), суд приходить до висновку, що заявлені вимоги (з урахуванням зменшення позовних вимог) щодо повернення коштів, сплачених за товар на підставі виставленого рахунку №2 від 31.01.2019 року в розмірі 42000 грн є передчасними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору (з урахуванням зменшеної ціни позову 42000 грн) в розмірі 1921 грн покладаються на позивача.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог - в розмірі переплаченої суми.

Отже, питання щодо повернення переплаченої суми судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог, в силу приписів п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", буде вирішено судом після подання відповідного клопотання ТОВ "ПАРМА ГРУП".

У відповідності до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові також покладаються на позивача. При цьому, доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу позивачем не подано, у зв`язку з чим суд відповідно до вимог ч.8 ст.129 ГПК України позбавлений можливості встановити їх розмір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРМА ГРУП", (вул. Лесі Українки, 26, м. Луцьк, Волинська область, код 33680864) до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" (вул. Шевченка, буд.94, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, код 08680810) про стягнення 42000 грн коштів, сплачених за товар на підставі виставленого рахунку №2 від 31.01.2019 року - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн та інші судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 травня 2019 року .

Суддя С.Г. Стопник