Постанова

від 06.08.2019 по справі 921/264/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р. Справа №921/264/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Зварич О.В.

Плотніцького Б.Д.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРМА ГРУП» ,вих. № 82 від 06.06.2019 (вх. ЗАГС 01-05/2137/19 від 10.06.2019)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 (повний текст винесено та підписано 22.05.2019)

у справі № 921/264/19 (суддя Стопник С.Г.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРМА ГРУП» , м. Луцьк,

до відповідача: Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)» , м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область,

про стягнення коштів, сплачених за товар на підставі виставленого рахунку №2 від 31.01.2019 року

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРМА ГРУП" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" 174 000,00 грн. сплачених згідно платіжних доручень №1420 від 31.01.2019, №1440 від 11.02.2019 та №1452 від 15.02.2019 за товар на підставі виставленого рахунку №2 від 31.01.2019 року.

Підставою для звернення з позовом слугувало невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами у спрощеній формі. Зокрема, позивач зазначав, що на виконання умов договору сплатив відповідачу кошти за товар на суму 174 000,00 грн. (згідно платіжних доручень №1420 від 31.01.2019, №1440 від 11.02.2019 та №1452 від 15.02.2019). Відтак, відповідач був зобов`язаний 15.02.2019 передати товар позивачу. Оскільки у визначений строк відповідач не передав позивачу товар, а 16.03.2019 намагався передати товар з істотними недоліками, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача отриманих коштів (передоплати за товар).

15.05.2019 позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№8687 від 20.05.2019), якою повідомив суд про часткове повернення відповідачем передоплати після подачі позовної заяви та просив стягнути з відповідача решту непогашеної заборгованості в сумі 42000 грн. Крім того, у поданій заяві додатково заявлено вимоги про стягнення з відповідача: 16200 грн. понесених збитків, в розмірі сплачених процентів за користування кредитними коштами за період березень-травень 2019 року, 2627,40 грн. інфляційних втрат та 1091 грн. 3% річних.

Суд першої інстанції розцінив таку заяву як заяву про зменшення позовних вимог у даній справі в частині заявленої до стягнення суми передоплати та розглянув спір виходячи із нової ціни позову - про стягнення 42000 грн.

При цьому, суд першої інстанції не прийняв до розгляду вказану заяву в частині стягнення з відповідача 16200 грн. понесених збитків, 2627,40 грн. інфляційних втрат та 1091 грн. 3% річних, зазначивши, що подана заява в цій частині не може бути розцінена судом як збільшення позовних вимог, оскільки остання доповнює початково заявлені вимоги позивача про стягнення коштів в сумі 174000 грн. (сплачених в якості передоплати за товар) іншими вимогами, які початково при зверненні з даним позовом не заявлялись. Відтак,вимоги про стягнення збитків, інфляційних втрат та 3% річних можуть бути предметом іншого окремого позову

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі №921/264/19 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРМА ГРУП» до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)» про стягнення 42000 грн. коштів, сплачених за товар на підставі виставленого рахунку №2 від 31.01.2019 року відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн. та інші судові витрати покладено на позивача.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів прострочення виконання відповідачем зобов`язання по передачі оплаченого товару чи відмову передати товар належної якості, наявності істотного порушення вимог щодо якості оплаченого товару, а отже не підтвердив наявності обґрунтованих підстав для звернення із даним позовом про повернення коштів, сплачених за товар.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРМА ГРУП» звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі № 921/264/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що відповідач повинен був передати товар позивачу по факту отримання повної оплати товару (15.02.2019), однак така поставка не відбулась у зв`язку з поставкою відповідачем 16.03.2019 товару неналежної якості та відмовою позивача від отримання товару. Жодного акту про недоліки товару позивач не складав з огляду на те, що відповідач визнав факт поставки товару неналежної якості та зобов`язався повернути сплачені позивачем кошти. Оскільки відповідач припинив виробництво деревного вугілля, позивач звернувся з претензією від 20.03.2019 про повернення сплачених за товар коштів. Зважаючи на те, що вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Окрім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права не прийнявши до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 16200 грн. понесених збитків, 2627,40 грн. інфляційних втрат та 1091 грн. 3% річних.

15.07.2019 до суду від Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі № 921/264/19 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, відповідач зазначає, що поставка товару не відбулась з вини позивача, оскільки останній безпідставно відмовляється отримати такий товар. При цьому, докази поставки відповідачем товару неналежної якості в матеріалах справи відсутні. Оскільки, покупець має право вимагати повернення попередньої оплати лише за умови невиконання продавцем свого зобов`язання по поставці оплаченого товару, а позивачем не доведено порушення відповідачем такого зобов`язання, відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №921/264/19 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Плотніцького Б.Д. та Зварич О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРМА ГРУП» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі № 921/264/19. При цьому, враховуючи ціну позову (42 000, 00 грн.),на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив здійснити розгляд справи № 921/264/19 в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2019 Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" виставило ТОВ "ПАРМА ГРУП" рахунок №2 на оплату товару, а саме - вугілля деревне, 20 т, на загальну суму 174 000 грн.

Платіжними дорученнями №1420 від 31.01.2019 на суму 40000 грн., №1440 від 11.02.2019 на суму 30000 грн. та №1452 від 15.02.2019 на суму 104000 грн. позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок в сумі 174000 грн.

Однак, як зазначає позивач, Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" не поставило ТОВ "ПАРМА ГРУП" оплаченого товару.

20.03.2019 ТОВ "ПАРМА ГРУП" звернулось до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" з претензією про повернення сплаченої попередньої оплати за товар протягом 3 днів.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і слугувало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 2ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ч. 1ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно із ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи те, що відповідачем 31.01.2019 виставлено позивачу рахунок №2 на оплату товару, в якому погоджено найменування, кількість та ціну товару, а позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРМА ГРУП" (Покупець) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу

Відповідно до ч.1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Підставою для звернення з позовом у даній справі слугувало невиконання відповідачем обов`язку щодо передачі позивачу оплаченого товару. При цьому, позивач зазначає, що у відповідача виник обов`язок передати позивачу товар 15.02.2019.

Однак, відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Оскільки, договір купівлі-продажу сторонами укладено у спрощений спосіб і докази погодження сторонами конкретного строку та порядку передачі товару (поставка на склад покупця, отримання на складі продавця тощо) в матеріалах справи відсутні, до правовідносин між сторонами застосовуються положення ст.530 ЦК України.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача в порядку ч.2 ст.530 ЦК України із вимогою передати відповідний товар.

При цьому, суд не приймає до уваги наявну в матеріалах справи претензію ТОВ "ПАРМА ГРУП" від 20.03.2019, оскільки така стосувалася повернення коштів за товар та не містила вимоги передати позивачу оплачений товар.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги додану до апеляційної скарги вимогу позивача до відповідача про здійснення поставки товару, оскільки така надіслана відповідачу 29.05.2019, тобто після звернення з даним позовом до суду та прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Оскільки, строк виконання зобов`язання з передачі товару для відповідача не настав станом на момент розгляду справи судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою передати товар та докази відмови відповідача передати такий товар позивачу, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язання щодо передачі товару у визначений строк.

З приводу твердження апелянта про поставку позивачем 16.03.2019 товару неналежної якості, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ч.1 ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Уразі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару .

Відповідно до ч.1 ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не подані докази поставки відповідачем 16.03.2019 товару неналежної якості.

З огляду на викладене вище в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

З приводу посилання апелянта на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права не прийнявши до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 16200 грн. понесених збитків, 2627,40 грн. інфляційних втрат та 1091 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРМА ГРУП" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" 174 000,00 грн. попередньої оплати за товар.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 20.05.2019.

Відповідно до п.2 ч.2, ч.3 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

20.05.2019 до суду поступила заява позивача про уточнення позовних вимог (вх.№8687 від 20.05.2019), якою останній повідомив суд про часткове повернення відповідачем передоплати після подачі позовної заяви та просив стягнути з відповідача решту непогашеної заборгованості в сумі 42000 грн. Крім того, у поданій заяві додатково заявлено вимоги про стягнення з відповідача: 16200 грн. понесених збитків, в розмірі сплачених процентів за користування кредитними коштами за період березень-травень 2019 року, 2627,40 грн. інфляційних втрат та 1091 грн. 3% річних.

Вказана заява направлена суду 15.05.2019 (згідно проставленої відмітки поштового відділення на конверті), тобто за п`ять днів до першого судового засідання у даній справі.

Оскільки, ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

При цьому, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Враховуючи викладене, заява позивача (вх.№8687 від 20.05.2019) розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог у даній справі в частині заявленої до стягнення суми передоплати та, водночас, як заява про зміну предмета позову, оскільки позивачем заявлено додаткові вимоги про стягнення з відповідача 16200 грн. понесених збитків, 2627,40 грн. інфляційних втрат та 1091 грн. 3% річних, а підстава позову не змінилась (невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару).

Оскільки, вказана заява подана позивачем у відповідності до вимог ст.46 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у прийнятті до розгляду заяви позивача про стягнення з відповідача збитків, інфляційних втрат та 3% річних.

Разом з тим, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, інфляційних втрат та 3% річних також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 278 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки порушення судом норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі № 921/264/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРМА ГРУП» - без задоволення.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі № 921/264/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРМА ГРУП» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.