Рішення

від 16.05.2019 по справі 922/1087/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1087/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімбуд", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД", м. Харків, про стягнення 45000,00 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Цьоми М.С. (довіреність № 19 від 30.11.2018);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрімбуд", м. Київ, 11.04.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД", м. Харків, про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 45000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення договору, укладеного між сторонами в усній формі 31.01.2019, та приписів чинного законодавства, не виконав зобов`язання з поставки товару після отримання 100% попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/1087/19; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 02.05.2019, відповідач проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем було погоджено умови поставки товарів, зазначені у Рахунку № 13 від 31.01.2019, щодо отримання товару самовивозом, за місцезнаходженням товару, тобто у м.Харкові. Відповідач не зобов`язувався поставити товар за адресою позивача. Також відповідач заперечував проти обов`язку здійснити поставку протягом 25 днів з моменту оплати товару, оскільки дана обставина не підтверджена жодними доказами. Оскільки позивач у погоджений строк не прибув до відповідача для отримання товару, має місце прострочення кредитора.

13.05.2019 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому повністю не погодився з викладеними у відзиві твердженнями відповідача, вважаючи їх надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Зокрема, позивач зазначив, що ані в рахунку № 13 від 31.01.2019, ані в Гарантійному листі відповідача ви. № 44 від 19.03.2019, ані будь-яким іншим чином не було повідомлено про адресу місцезнаходження товару. Проте, стаття В.4 умов поставки EХW передбачає зобов`язання покупця щодо прийняття товару саме після здійснення окремого повідомлення про дату і місце, коли саме і де саме товар буде надано у розпорядження. Крім того, з тексту Гарантійного листа вбачається, що відповідач немає жодних заперечень щодо місця поставки товару - м.Київ, вул. Аляб`єва, 3. Також позивач вважає, що відповідачем визнано факт прострочення виконання зобов`язання (протягом 25 календарних днів з моменту здійснення оплати позивачем). Факт пред`явлення відповідачу вимоги поставити товар до визначеного строку, а в разі неможливості - повернути перераховану суму передплати за товар, свідчить про розірвання між сторонами договору поставки та припинення взаємних зобов`язань за відповідним договором. Отже, враховуючи факт припинення за взаємною згодою сторін зобов`язань за договором поставки, правова підстава для володіння відповідачем сплаченими позивачем коштами в сумі 45000,00 грн. відпала.

15.05.2019 до суду надійшли письмові заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив, в яких відповідач визнав доводи позивача безпідставними та просив врахувати дані заперечення під час слухання справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але подав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, у зв`язку з неможливістю його участі у судовому засіданні. Позовні вимоги ТОВ "Стрімбуд" підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю та просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв`язку з чим визнав за можливе задовольнити клопотання позивача та розглянути справу за відсутності останнього, згідно ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

31.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрімбуд" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (відповідач) було укладено Договір в усній формі щодо поставки насосного агрегату.

Як вказує позивач, відповідно до вищевказаного Договору, ТОВ "Насос Україна ЛТД" зобов`язалося протягом 25 календарних днів з моменту здійснення позивачем оплати, здійснити поставку насосного агрегату СДВ-80/18 з електродвигуном 11 кВт 1500 об/хв у кількості 1 шт. за адресою: м. Київ, вул. Аляб`єва, 3.

Того ж дня, 31.01.2019, ТОВ "Стрімбуд" здійснило 100% оплату товару на підставі Рахунку на оплату № 13 від 31.01.2019, отриманого від відповідача, що підтверджується платіжним дорученням 1678 від 31.01.2019.

Проте, у визначені домовленістю сторін строки, (не пізніше 25.02.2019) відповідач не виконав свого зобов`язання та не поставив товар за вказаною адресою (м. Київ, вул. Аляб`єва, 3).

19.03.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 18.03.2019 вих. № 18.03.2019, відповідно до якої ТОВ "'Стрімбуд" вимагало або здійснити поставку насосного агрегату СДВ-80/18 з електродвигуном 11 кВт 1500 об/хв у кількості 1 шт. за адресою: м. Київ, вул. Аляб`єва, 3, або повернути грошові кошти, перераховані ТОВ "Насос Україна ЛТД" на підставі рахунку на оплату № 13 від 31.01.2019 у сумі 45000,00 грн. у строк до 28.03.2019.

У відповідь на вищезазначену вимогу позивача, 26.03.2019 від відповідача надійшов Гарантійний лист від 19.03.2019 вих. № 44, відповідно до якого останній гарантує готовність товару у визначені у вимозі від 18.03.2019 вих. № 18.03.2019 строки, а саме до 28.03.2019.

Однак, станом на день звернення до суду товар так і не було поставлено та не повідомлено про готовність товару та перебування його на складі відповідача. Грошові кошти, сплачені за товар, не було повернуто.

Позивач зазначає, що на телефонні дзвінки відповідач не відповідає, ігноруючи їх, та іншими шляхами (листи, факс, електронна пошта) на зв`язок не виходить.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 у справі № 922/170/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "CH-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" про стягнення 216023,09 грн. (суми попередньої вартості оплати товару), в якому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати, оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та не поставив товар.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши всі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд, приймаючи рішення у даній справи, виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 2. cт. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 cт. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 182 Господарського кодексу України передбачено право сторін укласти господарський договір у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозиція (оферта) укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було виставлено Рахунок, який містив умови поставки товару (оферта), зокрема, щодо предмета усного договору, ціни, місця поставки товару.

Дослідивши зазначений Рахунок на оплату, копію якого було додано позивачем до позовної заяви, суд встановив, що даний документ у своєму верхньому полі містить наступне застереження: "Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта."

Позивач погодив умови поставки товарів, зазначені в даному Рахунку, зокрема, щодо отримання товару самовивозом, шляхом оплати Рахунку № 13 від 31.01.2019. При цьому, на момент оплати Рахунку позивачу було відомо, що відповідач територіально знаходиться у місті Харкові. Тобто, позивач погодив умови щодо отримання товару самовивозом у місті Харкові.

Посилання позивача на те, що відповідач зобов`язався поставити товар за адресою: м. Київ, вул. Аляб`єва, 3 не підтверджується жодними доказами та заперечується відповідачем.

Також позивачем не підтверджено відповідними доказами факт зобов`язання відповідача здійснити поставку товару протягом 25 (двадцяти п`яти) днів з моменту оплати товару та поставити товар не пізніше 25.02.2019.

При цьому, строк виконання зобов`язання взагалі не було визначено у Рахунку 13 від 31.01.2019, оплату якого здійснив позивач, погодившись на викладені в ньому умови.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу від 18.03.2019, в якому він вимагав здійснити поставку товару за адресою: м. Київ, вул. Аляб`єва, 3 до 28.03.2019 або повернути попередню оплату за товар.

Гарантійним листом від 19.03.2019 № 44 відповідач повідомив, що гарантує відвантаження товару до 28.03.2019. При цьому, слід звернути увагу, що в даному листі вказано саме про готовність товару до відвантаження за місцезнаходженням товару (відповідно до умов, викладених у Рахунку № 13 від 31.01.2019), а не про його відправлення на адресу замовника. А отже, доводи позивача на те, що відповідач не заперечує у Гарантійному листі проти місця поставки за адресою: м. Київ, вул. Аляб`єва, 3, є безпідставним.

Таким чином, позивач не може посилатися на невиконання зобов`язання відповідачем з поставки товару, оскільки умовами усного договору не передбачено обов`язку поставки товару за вказаною позивачем адресою - м. Київ, вул. Аляб`єва, 3.

Оскільки позивач не прибув до відповідача для отримання товару у погоджений сторонами строк - до 28.03.2019, відповідачем було надіслано на поштову та електронну адресу позивача лист № 57 від 28.03.2019 з повідомленням про зволікання позивача з прибуття для отримання товару та проханням прибути за адресою: м. Харків, вул. Сериківська, 1 для отримання товару.

Отримання даного листа позивачем заперечується, проте в матеріалах справи міститься опис вкладення у лист, який свідчить про направлення даного листа на поштову адресу позивача: АДРЕСА_1 Косогірний, буд. 8, офіс 1 (а.с. 64).

Посилання відповідача про інформування позивача щодо місцезнаходження товару в телефонному режимі судом не приймаються, оскільки дані обставини не підтверджуються належними доказами.

Відповіді на лист № 57 від 28.03.2019 відповідач не отримав, позивач за вказаною у листі відповідача адресою не прибув, про причину неотримання товару відповідача не повідомив, іншу дату відвантаження товару з відповідачем не узгодив.

Вищевказане свідчить про наявність прострочення з прийняття товару з боку позивача.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає , якщо зобов"язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Позивач зазначає, що факт пред`явлення відповідачу вимоги щодо поставки товару свідчить про розірвання між сторонами договору поставки.

Проте, суд не погоджується з даним твердженням позивача, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Листом-вимогою № 18.03/19 від 18.03.2019 позивачем було встановлено строк для виконання обов`язку з поставки товару до 28.03.2019, який було погоджено відповідачем у Гарантійному листі.

Жодних угод про розірвання усного договору поставки між позивачем та відповідачем укладено не було, взаємну згоду сторін щодо його розірвання не зафіксовано в жодному документі, наданому до суду.

Отже, посилання позивача на розірвання усного договору поставки є безпідставними.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 у справі № 922/170/18, оскільки в даній справі брали участь інші особи, а встановлені у цій справі обставини не є об`єктом дослідження у справі № 922/1087/19, що розглядається.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів, дійшов висновку про недоведеність факту прострочення відповідачем поставки товару, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Стрімбуд".

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у зв`язку з відмовою у позові, суд покладає на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 526, 612,613,651,689 ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімбуд" (03134, м. Київ, провул. Косогірний, буд. 8, оф. № 1; код ЄДРПОУ: 41251060) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 20А, оф. № 1; код ЄДРПОУ: 40213705) про стягнення 45000,00 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "21" травня 2019 р.

Суддя Н.М. Кухар