Постанова

від 21.08.2019 по справі 922/1087/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2019 р. Справа №922/1087/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Кошкіної І.В., свідоцтво №1194/10 від 24.04.1997 року, доручення від 01.04.2019 року;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Стрімбуд , м.Київ, (вх.№1862Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 року по справі №922/1087/19,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стрімбуд , м.Київ,

до Товариство з обмеженою відповідальністю Вікторіформ , м.Київ,

про стягнення 45000,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Стрімбуд звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Насос Україна ЛТД про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 45000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення договору, укладеного між сторонами в усній формі 31.01.2019 року та приписів чинного законодавства, не виконав зобов`язання з поставки товару після отримання 100% попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 року у справі №922/1087/19 (повний текст складено 21.05.2019 року, суддя Кухар Н.М.) у позові відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, скаржник просить витрати по судовому збору покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом не вірно встановлено факт наявності в рахунку №13 від 31.01.2019 року такої істотної умови договору, як місце поставки товару. За твердженням апелянта, у вказаному рахунку жодних зауважень щодо місця поставки/відгрузки товару, адреси поставки/відгрузки товару не міститься. Також апелянт зазначає, що ані в рахунку №13 від 31.01.2019 року, ані в гарантійному листі відповідача вих.№44 від 19.03.2019 року, ані будь-яким іншим чином його не було повідомлено про адресу місцезнаходження товару. На думку апелянта наявний факт припинення за взаємною згодою сторін зобов`язань за договором поставки, у зв`язку з чим, правова підстава для володіння відповідачем сплаченими позивачем коштами в сумі 45000,00 грн. відпала.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання.

У судовому засіданні 17.07.2019 року представник позивача оголосив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачем наразі змінено назву, проведено перереєстрацію місцезнаходження.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи в режимі відеоконференції у Деснянському районному суді м.Києва на 12.08.2019 року.

19.07.2019 року представник позивача подав через канцелярію суду клопотання, в якому просив суд прийняти до уваги суттєві зміни про юридичну особу відповідача, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: належним найменуванням відповідача вважати - Товариство з обмеженою відповідальністю Вікторіформ , місцезнаходження: 02002, м.Київ, вул. Раїси Окіпної, 8.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 16.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Насос Україна ЛТД перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю Вікторіформ та змінено місцезнаходження юридичної особи на: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8. При цьому ідентифікаційний код юридичної особи 40213705 - не змінювався. Таким чином, було змінено лише назву юридичної особи та місцезнаходження.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва.

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

З цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне замінити Товариство з обмеженою відповідальністю Насос Україна ЛТД (код 40213705; 61072, м.Харків, вул.23 Серпня, 20А, оф.1) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Вікторіформ (код 40213705; 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2019 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Гетьмана Р.А. та судді Дучал Н.М. для розгляду справи №922/1087/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

В судове засідання 12.08.2019 року в режимі відеоконференції до Деснянського районного суду м.Києва з`явився представник апелянта. Однак, до початку судового засідання 12.08.2019 року на адресу суду апеляційної інстанції на електронну пошту надійшов лист від Деснянського районного суду міста Києва, в якому повідомлено, що з 05.08.2019 року проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв`язку буде неможливим у зв`язку з технічною несправністю системи.

З метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, а також забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, з огляду на зміну складу суду для розгляду справи і приписи ст. 202, ст. 216 та ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відкладення розгляду справи на 21.08.2019 року на 12:30 год.

У судове засідання 21.08.2019 року з`явився представник позивача, який підтримав доводи та вимоги, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, ухвала суду від 12.08.2019 року була направлена відповідачу рекомендованим листом, однак роздруківка з сайту Укрпошти свідчить про те, що відправлення не вручене під час доставки. Інші причини , як за адресою у м.Харків так і за адресою у м.Київ.

Частиною 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Приймаючи до уваги, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду було направлено 15.08.2019 рекомендованим листом № 6102229264043 на юридичну адресу відповідача та доставлено своєчасно працівником поштового відділення за вказаною адресою, але відповідач не забезпечив отримання рекомендованої кореспонденції, колегія суддів вважає, що відповідно ч.7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала є врученою і учасник процесу є належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Крім того, інформацію про час розгляду справи відповідач міг дізнатись на веб-сайті http://court.gov.ua/fair/ або в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, Східним апеляційним господарським судом було здійснено всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

У позовній заяві позивач вказує на те, що 31.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Стрімбуд (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Насос Україна ЛТД (відповідач) було укладено договір в усній формі щодо поставки насосного агрегату. Протягом 25 календарних днів з моменту здійснення позивачем попередньої 100% оплати відповідач зобов`язався здійснити поставку насосного агрегату СДВ-80/18 з електродвигуном 11 кВт 1500 об/хв у кількості 1 шт. за адресою: м. Київ, вул. Аляб`єва, 3.

Платіжним дорученням №1678 від 31.01.2019 року ТОВ Стрімбуд здійснило 100% попередню оплату товару на підставі рахунку на оплату №13 від 31.01.2019 року. Проте, у визначені домовленістю сторін строки, (не пізніше 25.02.2019 року) відповідач не виконав свого зобов`язання та не поставив товар за вказаною адресою (м. Київ, вул. Аляб`єва, 3).

19.03.2019 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 18.03.2019 року вих.№18.03.2019 року, відповідно до якої ТОВ Стрімбуд вимагало або здійснити поставку насосного агрегату СДВ-80/18 з електродвигуном 11 кВт 1500 об/хв у кількості 1 шт. за адресою: м. Київ, вул. Аляб`єва, 3, або повернути грошові кошти, перераховані ТОВ Насос Україна ЛТД на підставі рахунку на оплату №13 від 31.01.2019 року у сумі 45000,00 грн. у строк до 28.03.2019 року.

У відповідь на вищезазначену вимогу позивача, 26.03.2019 року від відповідача надійшов гарантійний лист від 19.03.2019 року вих.№44, відповідно до якого останній гарантує готовність товару у визначені у вимозі від 18.03.2019 року вих.№18.03.2019 року строки, а саме до 28.03.2019 року.

Однак, станом на день звернення до суду товар так і не було поставлено та не повідомлено про готовність товару і перебування його на складі відповідача. Грошові кошти, сплачені за товар, не було повернуто. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 2. cт. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 cт. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України передбачено право сторін укласти господарський договір у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозиція (оферта) укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Як свідчать матеріали справи, 31.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Стрімбуд (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Насос Україна ЛТД (відповідач) було укладено договір в усній формі щодо поставки насосного агрегату, істотні умови якого зафіксовано в рахунку на оплату №13 від 31 січня 2019 року (а.с.27).

Вказаний рахунок містив умови поставки товару (оферта), зокрема, щодо предмета усного договору, ціни, місця поставки товару.

При дослідженні вказаного рахунку встановлено, що даний документ у своєму верхньому полі містить наступне застереження: Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта .

Платіжним дорученням №1678 від 31.01.2019 року позивач здійснив 100% попередню оплату товару, що свідчить про погодження позивачем умов отримання товару самовивозом.

При цьому, у виставленому рахунку було зазначено місцезнаходження постачальника: м.Харків, вул. 23 Серпня, 20А оф.1

Таким чином на момент оплати рахунку позивачу було відомо, що відповідач територіально знаходиться у місті Харкові. Тобто, позивач погодив умови щодо отримання товару самовивозом у місті Харкові.

Вказані обставини спростовують твердження позивача у апеляційній скарзі про те, що у вказаному рахунку жодних зауважень щодо місця поставки/відгрузки товару не міститься.

Також безпідставне твердження позивача про те, що відповідач зобов`язався поставити товар за адресою: м.Київ, вул. Аляб`єва, 3. Крім того, позивачем не підтверджено відповідними доказами факт зобов`язання відповідача здійснити поставку товару протягом 25 (двадцяти п`яти) днів з моменту оплати товару та поставити товар не пізніше 25.02.2019 року. При цьому, строк виконання зобов`язання взагалі не було визначено у рахунку №13 від 31.01.2019 року.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу від 18.03.2019 року, в якому він вимагав здійснити поставку товару за адресою: м.Київ, вул. Аляб`єва, 3 до 28.03.2019 або повернути попередню оплату за товар.

Гарантійним листом від 19.03.2019 року №44 відповідач повідомив, що гарантує відвантаження товару до 28.03.2019 року. При цьому, слід звернути увагу, що в даному листі вказано саме про готовність товару до відвантаження за місцезнаходженням товару (відповідно до умов, викладених у рахунку №13 від 31.01.2019 року), а не про його відправлення на адресу замовника.

А отже, доводи позивача про те, що відповідач не заперечує у гарантійному листі проти місця поставки за адресою: м.Київ, вул. Аляб`єва, 3, є безпідставним.

Таким чином, позивач не може посилатися на невиконання зобов`язання відповідачем з поставки товару, оскільки умовами усного договору не передбачено обов`язку поставки товару за вказаною позивачем адресою - м.Київ, вул. Аляб`єва, 3, а вказано, що товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Оскільки позивач не прибув до відповідача для отримання товару у погоджений сторонами строк - до 28.03.2019 року, відповідачем було надіслано на поштову та електронну адресу позивача лист №57 від 28.03.2019 року з повідомленням про зволікання позивача з прибуття для отримання товару та проханням прибути за адресою: м.Харків, вул. Сериківська, 1 для отримання товару.

Отримання даного листа позивачем підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення цінний у лист, який свідчить про направлення даного листа на поштову адресу позивача: 03134, м.Київ, АДРЕСА_1 Косогірний, буд. 8, офіс 1 (а.с. 64).

Відповіді на лист №57 від 28.03.2019 року відповідач не отримав, а позивач за вказаною у листі відповідача адресою не прибув, про причину неотримання товару відповідача не повідомив, іншу дату відвантаження товару з відповідачем не узгодив.

Вказані обстави свідчать про наявність прострочення з прийняття товару з боку позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України зазначено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

У апеляційній скарзі позивач стверджує, що наразі наявний факт припинення за взаємною згодою сторін зобов`язань за договором поставки, у зв`язку з чим, правова підстава для володіння відповідачем сплаченими позивачем коштами в сумі 45000,00 грн. відпала.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним твердженням позивача, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Листом-вимогою №18.03/19 від 18.03.2019 року позивачем було встановлено строк для виконання обов`язку з поставки товару до 28.03.2019 року, який було погоджено відповідачем у гарантійному листі.

Жодних угод про розірвання усного договору поставки між позивачем та відповідачем укладено не було, взаємну згоду сторін щодо його розірвання не зафіксовано в жодному документі, наданому до суду.

Отже, посилання позивача на розірвання усного договору поставки є безпідставними.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд встановив, що позовні вимоги у справі, яка розглядається, позивачем документально не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами та обґрунтовано не задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2019 року у справі №922/587/18, від 13.02.2019 року у справі №922/392/18, висновки яких, відповідно до вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Стрімбуд не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 року по справі №922/1087/19 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стрімбуд залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 року по справі №922/1087/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2019 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук