Рішення

від 16.05.2019 по справі 926/746/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року Справа № 926/746/19

За позовом приватного підприємства "Гарант", с. Глиниця, Кіцманський район, Чернівецька область

до 1) Чернівецької міської ради, м. Чернівці, Центральна площа, 1;

2) Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, м. Чернівці, вул. Б. Хмельницького, 64-А;

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька нафтобаза ВАТ "Облагропостачсервіс", м. Чернівці, вул. М. Тореза, 70;

про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом визнання незаконною дії службової особи органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою

Суддя М.І. Ніколаєв

Секретар судового засідання А.В. Осачук

За участю представників:

від позивача: Гнатюк Г.Г., довіреність 08.12.2017 року;

від відповідача 1: Баланецький О.Д., довіреність від 06.05.2016 року;

від відповідача 2: Баланецький О.Д., довіреність від 03.12.2018 року;

від відповідача 3: не з`явився.

Процесуальні дії у справі.

На розгляд Господарського суду Чернівецької області надійшов позов приватного підприємства "Гарант" до 1) Чернівецької міської ради 2) Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 3) товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька нафтобаза ВАТ "Облагропостачсервіс" про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку по вул. Зеленій, 6/А в м. Чернівці (площею 0,0436 га, кадастровий номер 7310136600:31:003:0021) шляхом визнання:

- незаконною дії, що вчинена службовою особою - начальником управління земельних ресурсів Чернівецької міської ради І. Кропецьким щодо внесення в розділи: "Зміни в землекористуванні" та "План зовнішніх меж землекористування" Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19.04.2001 року запису та схематичного плану щодо надання земельних ділянок №2,3,4,5,6 площею 1,4544 га по вул. Зеленій,6-А в м. Чернівці;

- недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧВ №001571 від 19.04.2001 року, виданого товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівецька нафтобаза ВАТ "Облагропостачсервіс" на земельну ділянку площею 1,5273 га по вул. М.Тореза,70 в м. Чернівці, цільове призначення - для виробничих потреб, в частині незаконно внесених в розділи: "Зміни в землекористуванні" та "План зовнішніх меж землекористування" запису та схематичного плану щодо надання земельних ділянок №2,3,4,5,6 площею 1,4544 га по вул. Зеленій,6-А в м. Чернівці.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.04.2019, запропоновано відповідачам надати письмовий відзив на позов.

Ухвалою суду від 09.04.2019 року за клопотанням відповідача -3 підготовче засідання відкладено на 23.04.2019 року.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.05.2019 року.

У зв`язку з неявкою відповідачів - 1 і 2 та враховуючи клопотання відповідача - 3 розгляд справи по суті відкладено на 16.05.2019 року.

У судовому засіданні 16.05.2019 року суд завершив встановлення обставин справи та перевірку їх доказами, представники сторін виступили з заключним словом.

На виконання вимог ст.223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Після виходу з нарадчої кімнати відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад аргументів сторін.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог приватне підприємство "Гарант" посилається на те, що на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.08.2002 року у справі №2/297 підприємству належить 3/100 частки в будівлях і спорудах по АДРЕСА_1 6-А у місті Чернівці.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38061384 від 26.05.2015 року відповідачу-3 належить 32/100 частки в будівлях і спорудах по АДРЕСА_2 . Зеленій, 6-А у місті Чернівці.

На підставі Державного акту на право власності від 03.11.2005 року серії ЯА №932669 та згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.02.2015 року №34277954 у власності підприємства перебуває земельна ділянка площею 0,0436 га (кадастровий номер 7310136600:31:003:0021), що знаходиться по вул. Зеленій,6-А у м. Чернівцях.

У свою чергу, стверджує позивач, у відповідача-3 не виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 1,4544 га по вул. Зеленій,6-А у м. Чернівцях, оскільки рішення про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки Чернівецькою міською радою не приймалось, проект відведення земельної ділянки не виготовлявся, рішення про внесення в оспорюваний Державний акт змін не приймалось, Державний акт на право постійного користування землею на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 р. № 231/7 не реєструвався і не видавався, що свідчить про незаконність дій начальника управління земельних ресурсів Чернівецької міської ради І. Кропецьким щодо внесення в розділи: "Зміни в землекористуванні" та "План зовнішніх меж землекористування" Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19.04.2001 року запису та схематичного плану щодо надання земельних ділянок №2,3,4,5,6 площею 1,4544 га по АДРЕСА_2 . Зеленій,6-А у м. Чернівці.

Позивач вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

З фактів у даній справі вбачається невідповідність заходу втручання держави в особі відповідачів 1 та 2 у право власності позивача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

Внаслідок використання відповідачем-3 оспорюваного та підробленого Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧВ №001571 від 19.04.2001 року виникають постійні конфліктні ситуації між позивачем та працівниками відповідача-3 з приводу землекористування по вул. Зеленій,6-А в м. Чернівці. Зокрема, відбувається систематичне, незаконне та протиправне заволодіння майном (грошовими коштами в особливо великих розмірах), які належать позивачу за використання його приватної власності - земельної ділянки, на якій розташована стоянка автомобілів, з яких здійснюється оптова та роздрібна торгівля на ринку Верхній . Такі правові наслідки, стверджує позивач, породив службово підроблений Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ НОМЕР_2 001571 від 19.04.2001 року, до якого незаконно було внесено в розділ "Зміни в землекористуванні" запис про надання земельної ділянки по вул. Зеленій,6-А у м. Чернівці.

Заперечення відповідача-1 та 2.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача-1 та 2 зазначив, що позивачем не наведено жодних обставин, які свідчать про наявність у нього перешкод у здійсненні права власності на землю. Такі способи захисту як визнання у судовому порядку дій посадової особи органу місцевого самоврядування незаконними та визнання недійсним державного акту не передбачені чинним законодавством. Позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили, що внесення записів до державного акту та сама його дійсність порушує його права як власника земельної ділянки. Позивачем не надано жодних відомостей про те, що рішення органів місцевого самоврядування, на підставі яких видано державний акт та вносились зміни, визнані незаконними чи скасовані у судовому порядку. Враховуючи, що позивач набув право власності лише в 2002 році, станом на день видачі державного акту його права не були і не могли бути порушені у зв`язку з їх відсутністю.

Також відповідач-1 та 2 заявили про сплив позовної давності, оскільки про наявність спірного державного акту позивачу стало відомо ще у 2003 - 2004 роках.

Заперечення відповідача-3.

Відповідач-3 проти позову заперечив, посилаючись на те, що з Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 -ЧВ НОМЕР_2 001571 від 19.04.2001 року вбачається, що земельна ділянка по вул. М. Тореза, 70 площею 1,5273 га надана в постійне користування товариству відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 29.01.2001 р. №42/2, а 5-ть земельних ділянок по вул. Зеленій,6/А загальною площею 1,4544 га надані товариству у постійне користування відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 р. № 231/7, що спростовує твердження позивача про те, що саме після видачі спірного державного акту відповідачі 1 та 2 неправомірно внесли запис до нього про надання відповідачу-3 у користування земельної ділянки площею 1,4544 га. Доказів внесення змін в оскаржуваний державний акт матеріали справи не містять. Рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 29.01.2001 р. №42/2 та від 21.03.2001 р. №231/7 на даний час є чинними та не скасованими.

Відповідач-3 зазначає, що станом на момент видачі спірного державного акту права та інтереси позивача як землекористувача не порушувались, оскільки його право користування на той момент не було оформлено у встановленому порядку.

Твердження позивача про те, що Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19.04.2001 року є службовим підробленням спростовується постановою помічника прокурора м. Чернівці від 18.03.2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи, яка є чинною.

Оскільки відповідач-3 є належним та законним землекористувачем, питання припинення права користування земельною ділянкою повинно вирішуватись органами місцевого самоврядування в порядку та на підставі ст. 140 -149 Земельного кодексу України.

Позивач та відповідач-3 набули право власності на різні об`єкти нерухомості, які не пов`язані між собою і не є неподільною річчю у розумінні ч.2 ст. 183 ЦК України. Позивач жодного відношення до ринку Верхній не має, оскільки дозвіл на його відкриття надано лише відповідачу-3. Спільна часткова власність на ринок як цілісний майновий комплекс не існує.

Оскільки рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 р. № 231/7 прийнято, а Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 -ЧВ №001571 від 19.04.2001 року виданий до набуття чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 року та Цивільного кодексу України 16.01.2003 року, вони не можуть суперечити нормам неіснуючих на той час законів, а відповідають нормам Земельного кодексу України від 18.12.1990 року та ЦК Української РСР від 18.07.1963 року.

Також відповідач-3 заявив про сплив позовної давності, оскільки про наявність спірного державного акту позивачу стало відомо ще у 2003 - 2004 роках.

Відповідь позивача на відзив відповідачів 1 та 2.

Викладені у відзиві заперечення позивач відхилив з наступних підстав. Обрані способи захисту відповідають вимогам ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 ЦК України та спрямовані на захист порушеного майнового права позивача шляхом усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку. Позивач не може оскаржувати рішення відповідача-1 про внесення змін до державного акту, оскільки таке рішення не існує.

Права позивача порушені як органами місцевого самоврядування, які незаконно внесли зміни до оспорюваного державного акту, так і відповідачем-3, який використовуючи службово підроблений державний акт здійснює незаконний збір коштів з автостоянки, що розміщена на земельній ділянці позивача, самовільно зайняв частину земельної ділянки позивача та протидіє його законній господарській діяльності.

Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 - НОМЕР_1 від 19.04.2001 року неправомірно використано для внесення даних, не пов`язаних із виданим актом, зазначені дії посадової особи Чернівецької міської ради мають чіткі ознаки кримінального правопорушення - службового підроблення.

У частині посилання відповідачів 1 та 2 на те, що рішення органів місцевого самоврядування, на підставі яких видано державний акт та вносились зміни, визнані незаконними чи скасовані у судовому порядку позивач зазначив, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.11.2004 року за заявою МПП «Гарант» про перегляд ухвали від 20.02.2004 року за нововиявленими обставинами ухвалу від 20.02.2004 р. скасовано, позовні вимоги задоволено частково, пунктом 3 резолютивної частини ухвали визнано недійсним рішення № 231/7 виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21 березня 2001 року в частині виділення товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» земельної ділянки по вул. Зеленій, 6/А, що повинна бути надана МПП «Гарант» у зв`язку з правом власності на будівлю

Щодо посилання на те, що станом на день видачі державного акту права позивача не були і не могли бути порушені у зв`язку з їх відсутністю позивач покликається на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2002 року №7-2692-411/16, якою встановлено, що МПП Гарант стало власником нерухомого майна під літ. Ж по вул. Зеленій, 6/А у м. Чернівці з 31.07.1998 року.

Клопотання про поновлення строку позовної давності

Крім того, 22.04.2019 року від позивача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропущення позовної давності та поновлення строку позовної давності виходячи з того, що починаючи з грудня 2003 року і по даний час підприємство неодноразово зверталось до судів різних інстанцій з метою вирішення спору про недійсність Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧВ №001571 від 19.04.2001 року, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Враховуючи, що за наслідком розгляду судових справ позивач опинився у стані правової невизначеності, оскільки невідомо до суду якої юрисдикції слід було звертатись за захистом порушеного права, підприємство стало жертвою порушення права доступу до суду, у зв`язку з чим строк звернення з даним позовом до суду пропущений з поважних причин.

Відповідь позивача на відзив відповідача -3.

Позивач також не погодився із запереченнями на позов відповідача-3 виходячи з того, що:

- зміни до розділу Зміни у землекористуванні державного акту заповнюються у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулись після видачі державного акту, тож посилання відповідача на дату заповнення вказаного розділу не змінює суті незаконної та протиправної дії посадової особи Чернівецької міської ради;

- у відповідача-3 згідно ст.30 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) не виникло право постійного користування неіснуючою як об`єкт земельних відносин - земельною ділянкою площею 1,4544 га. по вул. вул. Зеленій, 6/А у м. Чернівці, а тому не має підстав для припинення правовідносин щодо неіснуючого права на неіснуючу земельну ділянку;

- один державний акт може видаватись лише на декілька черезсмужних земельних ділянок сільськогосподарських угідь;

- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2002 року №7-2692-411/16 встановлено, що МПП Гарант стало власником нерухомого майна під літ. Ж по вул. Зеленій, 6/А у м. Чернівці з 31.07.1998 року;

- твердження про те, що спірний державний акт відповідає вимогам Земельного кодексу України від 18.12.1990 року та ЦК Української РСР від 18.07.1963 року не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено, зокрема, судами у справах №926/58/15 і №5027/1358/2011, 03.05.2000 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради ухвалено рішення №337/9 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» , згідно додатку №3 якого ВАТ «Облагропостачсервіс» було надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,4544 га по вул. Зеленій 6А у м. Чернівці.

Натомість, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 року № 231/7 на підставі листа-згоди від 12.12.2000 року № 01-09/80 у ВАТ "Облагропостачсервіс" було вилучено земельну ділянку по вул. Зеленій, 6-А площею 1,4544 га, надану рішенням виконкому міської ради від 03.05.2000 №337/9, у зв`язку з переходом права власності на будівлі (літери «Г» , «Е» , «Ж» , «З» , «И» , «К» , «Л» , «М» , «Н» , «О» , «У» , «Ф» , «Щ» , «Э» , «Ю» , вбиральня літ. «А-1» ) (пункт 18 рішення) та надано ТОВ "Чернівецька нафтобаза ВАТ "Облагропостачсервіс" земельну ділянку по вул. Зеленій, 6-А площею 1,4544 га в постійне користування для організації та обслуговування продовольчого ринку в тому числі на підставі свідоцтва про право власності на будівлі (літери «Г» , «Е» , «Ж» , «З» , «И» , «К» , «Л» , «М» , «Н» , «О» , «У» , «Ф» , «Щ» , «Э» , «Ю» , вбиральня літ. «А-1» ) від 30.11.2000, акта № 2 приймання-передачі основних засобів до статутного фонду від 31.07.2000.

19.04.2001 р. товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсевіс» видано Державний акт серії І-ЧВ № 001571 на право постійного користування землею по вул. М. Тореза, 70 площею 1.5273 га в межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб відповідно до рішення виконкому Чернівецької міської Ради народних депутатів від 29.01.2001 р. № 42/2.

До розділу «Зміни в землекористуванні» даного акта начальником управління земельних ресурсів Чернівецької міської ради І. Кропецьким внесений запис про надання земельної ділянки загальною площею 1.4544 га по вул. Зеленій,6-А (ділянки №2,3,4,5,6) для організації і обслуговування продовольчого ринку, відповідно до рішення МВК від 21.03.2001 № 231/7.

Дата внесення даних змін судом не встановлена.

Рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 року № 231/7 жодних відомостей щодо ділянок №2,3,4,5,6 не містить.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1850.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2002 року у справі №7-2692-411/16 за МПП "Гарант" визнано право власності на приміщення - будівлю літери «Ж» площею 98,80 кв. м. (за зовнішнім розміром 116,40 кв. м.), що знаходиться по вул. Зеленій,6-А у м. Чернівцях.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.08.2002 року у справі №2/297 визнано факт належності МПП «Гарант» ідеальної частки в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 на приміщення - будівлю літери «Ж» площею 98,80 кв. м. (за зовнішнім розміром 116,40 кв. м.); зобов`язано Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації зареєструвати за МПП «Гарант» право власності на приміщення - будівлю літери «Ж» площею 98,80 кв. м. (за зовнішнім розміром 116,40 кв.м.), що складає 3/100 часток будинковолодіння.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2002 року у справі №9/442 у Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька нафтобаза ВАТ Облагропостачсервіс у примусовому порядку вилучено та передано Малому приватному підприємству Гарант будівлю під літерою «Ж» , яке знаходиться на території ринку Верхнього по вул. Зеленій, 6 А площею 98,80 кв. м. (за зовнішнім розміром 116,40 кв. м.).

Згідно даних Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №21117956 від 02.12.2008 року МПП "Гарант" на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.08.2002 року № 2/297 року належить на праві приватної спільної часткової власності 3/100 будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6а. Право власності зареєстровано 11.07.2003 року.

У той же час, як слідує з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34886898 від 13.03.2015 року, позивачу на праві приватної спільної часткової власності 3/100 будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6а, а саме 3/100 ід. ч., що становляться приміщення-будівлю літ. Ж площею 80,30 кв. м. (за зовнішнім розміром 100,00 кв. м.). площа зменшилась за рахунок припущеної арифметичної помилки при її обрахунку.

Також, як убачається інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.09.2016 року №67616990, будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6а, належать на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 І.В. (7/2000 частки), ОСОБА_2 . (2/100 частки); ОСОБА_3 . (1/200 частки), ОСОБА_4 . (1/200 частки), ОСОБА_5 . (3/1000 частки), ОСОБА_6 . (3/100 частки), ОСОБА_7 . (10/200 частки), Колективному підприємству колективна науково-виробнича фірма Елма (8/100 часток), ОСОБА_8 (2/100 часток), Товариству з обмеженою відповідальністю Чернівецька нафтобаза ВАТ Облагропостачсервіс (32/100 частин), Приватному підприємству Гарант (3/100 часток), Територіальній громаді Чернівецької міської ради в особі Чернівецької міської ради (8/100 часток) та ОСОБА_7 . (10/200 часток).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.11.2004 року у справі №9/335 (з урахуванням ухвал про виправлення описок від 06.12.2004р. і 07.12.2004р.) визнано недійсним пункт 18.2 рішення №231/7 виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 року в частині виділення ТОВ "Чернівецька нафтобаза" ВАТ "Облагропостачсервіс" частини земельної ділянки по вул. Зеленій, 6 «А» , у м. Чернівці, що повинна бути надана МПП «Гарант» у зв`язку з правом власності на будівлю, в частині вимог про визнання Державного акта на право постійного користування землею від 19.04.2001 року за №1850 таким, що не має чинності, провадження у справі припинено на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України.

Ухвалою від 03.06.2009 року роз`яснено пункт 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Чернівецького області в редакції ухвал від 06.12.2004 року та від 07.12.2004 року таким чином: «Приймаючи рішення про визнання недійсним п. 18.2 рішення № 231/7 виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 в частині надання ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» частини земельної ділянки по вул. Зеленій, 6 «А» у м. Чернівці, що повинна бути надана МПП «Гарант» у зв`язку із правом власності на будівлю, суд мав на увазі приміщення-будівлю під літерою «Ж» згідно плану копіровки за адресою м. Чернівці вул. Зелена, 6 «А» площею 98,80 кв.м. (за зовнішнім розміром 116,40 кв.м), право власності на яку визнано за МПП "Гарант".

При цьому, як зазначено у мотивувальній частині ухвали, рішення про те, яка саме частина земельної ділянки по вул. Зеленій, 6 «А» у м. Чернівці повинна бути надана МПП «Гарант» у зв`язку із правом власності на будівлю, ухвалою від 24.11.2004 року не приймалося, оскільки предметом спору в справі № 9/335 є визнання рішення недійсним, а не надання земельної ділянки.

Рішенням Чернівецької міської ради від 24.02.2005 року №702 МПП "Гарант" надано дозвіл на складання проекту виділення земельної ділянки, пропорційної 3/100 ідеальної частки у праві власності на будівлі, площею 0,0436 га із загальної площі 1,4544 га земельної ділянки по вул. Зеленій, 6-А в м. Чернівці та підготовку документів на викуп виділеної земельної ділянки (підпункти 2; 2,1; 3 вказаного рішення).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2005 року у справі №5/36, яке залишене без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2006 року, визнано частково недійсним рішення 30 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 25.02.2005 року № 702 у частині надання ПП «Гарант» дозволу на складання проекту виділення земельної ділянки, пропорційної 3/100 ідеальної частки у праві власності на будівлі, площею 0,0320 га із загальної площі 1,4544 га земельної ділянки по вул. Зеленій, 6-А в м. Чернівці та підготовку документів на викуп виділеної земельної ділянки (підпункти 2; 2,1; 3; 4 зазначеного рішення).

Між тим, рішенням 36 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 29.09.2005 року №848 МПП "Гарант" затверджено проект відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0436 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Зеленій, 6-А у м. Чернівцях та надано згоду на її продаж із цільовим призначенням - для організації та обслуговування продовольчого ринку.

Вищевказане рішення Чернівецької міської ради визнано протиправним та скасовано постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.12.2010 року у справі №2-а-564/10 (залишене без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2011 року).

07.10.2005 року між Чернівецькою міською радою та ПП "Гарант" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0436 га, що знаходиться по вул. Зеленій, 6 "А" у м. Чернівцях, кадастровий номер НОМЕР_3 003:0021. Цільове призначення - для організації та обслуговування продовольчого ринку.

Мале приватне підприємство Гарант та Приватне підприємство Гарант є однією і тією ж самою юридичною особою, що підтверджується довідкою Кіцманської державної адміністрації від 06.06.2008 року №47 та не заперечується учасниками справи.

03.11.2005 року на земельну ділянку площею 0,0436 га, що знаходиться по вул. Зеленій, 6 "А" у м. Чернівцях ПП "Гарант" видано Державний акт на право власності серії НОМЕР_4 932669.

Право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з нього за номером 34277954 від 27.02.2015 року.

Рішенням 38 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 08.12.2005 №881 (пункти 101, 101.1) «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення» : (1) внесено зміни в пункт 18.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 №231/7 щодо надання ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» земельної ділянки площею 1,4544 га по вул. Зелена, 6А в м. Чернівці в постійне користування для організації та обслуговування продовольчого ринку в частині зменшення площі на 0,0436 га, у зв`язку з переходом права власності на вказану земельну ділянку до МПП Гарант (п.101); та (2) зобов`язано Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради внести зміни в Державний акт на право постійного користування землею від 19.04.2001 №1850, виданий ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» , зменшивши загальну площу, надану у постійне користування, з 1,4544 га на 0,0436 га.(п.101.1).

При цьому, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.06.2017 року у справі №926/58/15, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та постановою Верховного Суду від 23.05.2018 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ Чернівецька нафтобаза ВАТ Облагропостачсервіс до Чернівецької міської ради та ПП Гарант про визнання недійсним п. п. 101 та 101.1 рішення 38 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 08.12.2005р. №881 у зв`язку з тим, що, як установлено судами, на момент прийняття Чернівецькою міською радою рішення від 08.12.2005 року №881, ТОВ Чернівецька нафтобаза ВАТ Облагропостачсервіс не було законним користувачем земельної ділянки площею 0,0436 га по вул. Зеленій, 6А у м. Чернівці.

Також у межах розгляду справи № 926/58/15 судом встановлено, що в оригіналі першого примірника Державного акту на право постійного користування землею від 19.04.2001 року №1850 (що знаходиться у позивача) відсутній запис в розділі Зміни в землекористуванні про зменшення площі земельної ділянки на 0,0436 га у зв`язку з переходом права власності на цю землю до МПП «Гарант» . Натомість, даний запис наявний в оригіналі другого примірника Державного акту на право постійного користування землею від 19.04.2001 року №1850, що знаходиться в Департаменті містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради;

У червні 2010 року ПП Гарант звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним внесення до розділу Зміни в землекористуванні Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою запису про надання земельної ділянки, визнання частково нечинним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою № 001571 від 19.04.2001 року, виданого Чернівецькою міською радою народних депутатів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.04.2011 року у справі №2а-32/11/2414 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 року постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.04.2011 року скасовано, втім у задоволенні позову відмовлено.

Водночас ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 року постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.04.2011 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 року скасовано, провадження у справі № 2а-32/11/2414 закрито у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У свою чергу у грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза» Відкритого акціонерного товариства «Облагропостачсервіс» звернулося з позовом до Чернівецької міської ради і Приватного підприємства «Гарант» про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2005 року та Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 932669 від 03.11.2005 року.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.03.2017 року в справі №5027/1358/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 року та постановою Верховного Суду від 29.05.2018 року, у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що ТОВ Чернівецька нафтобаза ВАТ Облагропостачсервіс не надано доказів того, що спірним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2005 року порушені його права та законні інтереси. У задоволенні позову в частині визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку також відмовлено, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2005 року.

Поряд з цим, Господарським судом Чернівецької області розглядалась справа №926/1505/18 за позовом ПП «Гарант» до ТОВ «Чернівецька нафтобаза» відкритого акціонерного товариства «Облагропостачсервіс» про усунення перешкод у здійсненні права власності на підставі статей 15, 16, 317, 319, 321, 356-361, 386 ЦК України, статті 152 ЗК України.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21 грудня 2018 року позов задоволено частково, а саме: заборонено ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» , здійснювати збір коштів з водіїв будь-яких легкових та вантажних автомобілів за в`їзд і стоянку на приватній земельній ділянці (земельній частці) ПП «Гарант» за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, № 6-А, площею 0,0436 га. згідно схематичного плану земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 7310136600:31:003:0021, цільове призначення - «для організації та обслуговування продовольчого ринку» ; заборонено ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» чинити будь-які перешкоди проїзду легкових та вантажних автомобілів на приватну земельну ділянку (земельну частку) ПП «Гарант» за адресою: м Чернівці АДРЕСА_3 вул. Зелена, № 6-А, площею 0,0436 га. згідно схематичного плану земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 :31:003:0021, цільове призначення - «для організації та обслуговування продовольчого ринку» через обидва в`їзди до вказаного об`єкту з вул. Зеленої, у перебуванні цих автомобілів на вказаній земельній ділянці, а також у виїзді з вказаної земельної ділянки; зобов`язано ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» звільнити приватну земельну ділянку (земельну частку) ПП «Гарант» за адресою: м АДРЕСА_4 Зелена, № 6-А, площею 0,0436 га. згідно схематичного плану земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 :31:003:0021, цільове призначення - «для організації та обслуговування продовольчого ринку» шляхом демонтажу двох торгівельних кіосків загальною площею 9 кв. м., які незаконно та протиправно на ній знаходяться з 2005 року; зобов`язано ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» (58007, м. Чернівці, вул. М. Тореза, 70, код ЄДРПОУ 31083045) демонтувати залізні шлагбауми, включно із замками-колодками, що блокують вільний заїзд автомобілів на територію приватної земельної ділянки (земельної частки) ПП «Гарант» за адресою: м Чернівці, вул. Зелена, № 6-А, площею 0,0436 га. згідно схематичного плану земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 :31:003:0021, цільове призначення - «для організації та обслуговування продовольчого ринку» , на обох в`їздах до вказаного об`єкту з вул. Зеленої; відмовлено у задоволенні позову в частині заборони ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» , незаконно та протиправно здійснювати правомочності: володіння, користування, розпорядження, щодо об`єкта нерухомого майна - ринок «Верхній» за адресою: вул. Зелена, 6-А, м. Чернівці в цілому, без участі та згоди співвласників, в тому числі Приватного підприємства «Гарант» .

Рішення у зазначеній справі не набрало законної сили станом на день вирішення справи № 926/746/18.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Приписами статей 13 , 14 ЦК України законодавчо закріплено, що цивільні права та цивільні обов`язки здійснюються та виконуються в межах наданих договором або актами цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України , основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.1ст.15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019р. у справі №917/733/14, що наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом із тим усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.

Окрім того, суд зазначає, що статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2019р. № 911/476/17.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 316 , частини першої статті 317 та частини першої статті 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно із статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України №475/97 від 17.07.1997р . ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому, відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд зазначає (аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Великої Палати Верхового Суду №12-199гс18 від 12.03.2019р. у справі №915/715/17 та №12-26гс19 від 03.04.2019р. справі №924/1220/17), а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2019р. у справі №904/2083/18, від 14.02.2019р. у справі №916/24/18, від 16.04.2019р. у справі №904/2061/18 та від 13.03.2018р. у справі №916/23/17), що в розумінні приписів ст. 391 ЦК України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже, в разі наявності таких відносин, власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Відповідно до статей 73 , 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Приписами ч.4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України ).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58 рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України , де зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Висновки суду.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом визнання незаконною дії службової особи органу місцевого самоврядування, а також визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою в частині незаконно внесених в розділи: "Зміни в землекористуванні" та "План зовнішніх меж землекористування" запису та схематичного плану.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Так, у ході судового слухання судом встановлено, що позивач є законним власником земельної ділянки по вул. Зеленій, 6/А в м. Чернівці площею 0,0436 га, тобто вправі мирно володіти вказаним майном та звертатись до суду за захистом своїх порушених прав.

Разом з тим, підставою для захисту порушеного права власника є протиправне вчинення відповідачем (відповідачами) перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Матеріали справи не містять і позивачем не подано суду будь-яких належних доказів, які б свідчили, що саме оспорювані дії посадової особи Чернівецької міської ради та Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 -ЧВ №001571 від 19.04.2001 року (з урахуванням внесених змін) порушують право підприємства мирно володіти своїм майном - земельною ділянкою по вул. Зеленій, 6/А в м. Чернівці площею 0,0436 га, яка станом на момент вирішення спору не входить до складу земельної ділянки, на яку видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19.04.2001 року.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено та позивачем у встановлений законом спосіб не доведено, що саме внаслідок використання відповідачем-3 Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19.04.2001 року відбувається систематичне, незаконне та протиправне заволодіння майном позивача, чиниться протидія його законній господарській діяльності та здійснено самовільне зайняття частини земельної ділянки, яка перебуває у власності підприємства.

Між тим, як зазначалося вище, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Норма ч. 2 ст. 386 ЦК України закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою, звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

Однак всупереч вищенаведеному, звертаючись до суду з даним позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, позивач не визначив, які дії повинні вчинити чи припинити відповідачі для відновлення права позивача.

Наявними у справі доказами позивачем не доведено вчинення відповідачем (міською радою) самого факту порушення його права володіння та користування певним майном та документально не підтверджено, в чому полягають порушення його права приватної власності.

При цьому, саме вчинення оспорених дій посадовою особою Чернівецької міської ради та внесення змін до Державного акту на право постійного користування землею не вказує на створення позивачу перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей чи про існування реальної загрози порушення права власності позивача.

Також позивачем не доведено:

- яку реальну небезпеку порушення права власності підприємства на його земельну ділянку несуть вчинені дії службової особи і спірний державний акт.

- існування об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні позивачем своїх правомочностей у зв`язку з вчиненням спірних дій та внесення оспорених записів до державного акту.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно положень статей 15, 16, 386, 391 ЦУ України та ст. 20 ГК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Захист прав на землю врегульовано главою 23 ЗК України, положення якої підлягають застосуванню при вирішенні питання захисту права власника або користувача земельної ділянки.

Вищевказаними нормами законодавства не передбачено можливість звернення до суду з вимогою про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом визнання недійсним і скасування державного акту, на підставі якого особа користується іншою земельною ділянкою, оскільки задоволення такої вимоги тягне за собою припинення права користування землею, що може мати місце лише з підстав та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, надавши правову кваліфікацію доказам, відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України , суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано належними, достатніми та допустимими доказами у справі вчинення відповідачами перешкод у здійсненні права власності належним йому майном - земельною ділянкою по вул. Зеленій, 6/А в м. Чернівці (площею 0,0436 га, кадастровий номер 7310136600:31:003:0021), при цьому обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене в позові належить відмовити у повному обсязі.

Стосовно строків позовної давності.

Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно, якщо у задоволенні позову слід відмовити з підстав його необґрунтованості, суд не застосовує позовну давність.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України , у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у позові, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 124 , ст. 129 Конституції України , керуючись ст. 13 , 74 , 86 , 123 , 129 , 233 , 238 , 240 , 241 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

В позові приватного підприємства "Гарант" до Чернівецької міської ради, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька нафтобаза ВАТ "Облагропостачсервіс" про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом визнання незаконною дії службової особи органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Повний текст рішення складено та підписано - « 23» травня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або, відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до суду, що прийняв оскаржуване рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.І. Ніколаєв