ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 1.380.2019.000070
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2019 року зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Тронки О.В.,
представника позивача Шведи С.О.,
представника відповідача Сивоуса С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум-Сервіс" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, -
в с т а н о в и в:
товариство з обмеженою відповідальністю "Магнум-Сервіс" (далі - позивач, ТзОВ "Магнум-Сервіс") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови від 15.11.2018 № ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-2 та №ЛВ/2450457/НД/АВ/ФС-3.
Ухвалою від 06.08.2018 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 14.01.2019 суддя відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
Ухвалою від 08.02.2019 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 20.02.2019 суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 10.04.2019 суд вирішив допитати у судовому засіданні свідків.
Ухвалою від 12.11.2018 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеного інспекційного відвідування ТзОВ "Магнум-Сервіс" на предмет додержання законодавства про працю, Головне управління Держпраці у Львівській області прийняло постанови про накладення штрафу від 15.11.2018 № ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-2, якою на позивача накладено штраф у розмірі 335070 грн та № ЛВ/2450457/НД/АВ/ФС-3, якою на позивача накладено штраф у розмірі 446760 грн. Позивач вказує на те, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укласти трудові договори, а в яких цивільно-правові договори на виконання певних робіт. Тому сторони вільні у виборі щодо оформлення відносин, і на свій розсуд вправі вибрати вид договору. Сторони договорів з власної волі уклали відповідні договори, фізичні особи не висловили жодних заперечень щодо їх укладення, що ставить під сумнів висновок відповідача з приводу наявності фактичних трудових відносин.
У свою чергу, відповідач при винесенні оскаржених рішень допустив факти зловживання своїми повноваженнями, оскільки згідно з пунктом 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, визначено права інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому вони не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Вказане перевищення відповідачем службових повноважень, свідоме внесення неправдивих відомостей до офіційного документа його службових осіб з метою притягнення до фінансової відповідальності призвело до незаконного притягнення позивача до фінансових санкцій в сумі 335079 грн.
Також зазначає, що відповідач в акті інспекційного відвідування зазначив про факт ненарахування індексації заробітної плати працівникам. Проте, позивач прийняв наказ на виплату індексації від 17.10.2018 № 11, з яким ознайомлені працівники. Тому, вважає, що фактично до початку перевірки та виявлення порушення видав наказ, нарахував суми індексацію і таким чином виправив порушення.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що за результатами проведеного інспекційного відвідування позивача складено акт від 26.10.2018 № ЛВ2450/457/ДН/АВ. Під час інспекційного відвідування виявлено ряд порушень позивачем вимог законодавства про працю, які зафіксовані у акті перевірки, серед них: порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України "Про оплату праці". У зв`язку із виявленням під час проведення інспекційного відвідування порушення першим заступником начальника Управління винесено оскаржені постанови.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що позивач дізнався про виявлені порушення лише з акта перевірки, а не під час здійснення невиїзного інспектування чи інспекційного відвідування. При цьому, жодного підтвердження щодо можливих виправлень порушень інспектор не вимагав, жодних пояснень у працівників позивача не відбирав. Також позивач не наданий наказ про проведення (можливість проведення) невиїзного інспектування за поданими та завіреними копіями документів, які надані керівником позивача особисто в руки інспектора праці в приміщенні ГУ Держпраці у Львівській області.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що за результатами інспекційного відвідування встановлено, що при нарахуванні заробітної плати працівникам ТзОВ "Магнум-Сервіс" не проводилось нарахування та виплата належної працівникам індексації заробітної плати. Саме цей факт, свідчить про порушення ТзОВ "Магнум Сервіс" законодавства про працю в частині оплати праці та відповідно відображений у акті інспекційного відвідування від 26.10.2018 № ЛВ2450/457/НД/АВ, на підставі якого на позивача накладено фінансову санкцію у вигляді штрафу за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Звертає увагу на те, що предмет інспекційного відвідування належним чином визначений у направленні на здійснення контрольного заходу, з яким позивача ознайомлено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності після чого інспектора праці допущено до інспекційного відвідування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просила суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, допитавши свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Позивач - ТзОВ "Магнум-Сервіс", код ЄДРПОУ 38558255, юридична адреса: 79024, м.Львів, вул. Промислова, 60.
ГУ Держпраці у Львівській області 22.10.2018 видало наказ № 2472-П, згідно з яким в термін з 22.10.2018 по 23.10.2018 проведено інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ТзОВ Магнум-Сервіс .
ГУ Держпраці у Львівській області 23.10.2018 видало наказ № 2496/1-П, яким перенесено термін проведення інспекційного відвідування на 25.10.2018 - 26.10.2018.
Інспектором праці на підставі направлення на перевірку від 22.10.2018 № 2277 та наказу від 22.10.2018 № 2472-П в термін з 25.10.2018 по 26.10.2018 проведене інспекційне відвідування ТзОВ "Магнум-Сервіс".
За результатами проведення інспекційного відвідування відповідач 26.10.2018 склав акт № ЛВ2450/457/НД/АВ, згідно з яким встановлені порушення:
- ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме у ході інспекційного відвідування встановлено, що директор Товариства допустила до роботи трьох осіб на підставі цивільно-правових договорів. При цьому, процес виконання та характер роботи містить ознаки трудових договорів, оскільки виконавцям доручено надання послуг з комплексного прибирання офісних приміщень, тобто доручено аналогічну роботу, як і штатним прибиральницям.
Так, відповідно до цивільно-правового договору від 01.03.2018 № 2 ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 до 31.10.2018 допущена до роботи з комплексного прибирання офісних приміщень за адресою: м. Чернівці, вул. Буковинська, 31. При цьому, вказаним договором передбачено погодинну оплату праці у розмірі 35,53 грн за кожну годину надання послуг, що є ознакою трудових відносин.
Відповідно до цивільно-правового договору від 01.05.2018 № 3 ОСОБА_2 в період з 01.05.2018 до 31.10.2018 допущена до роботи з комплексного прибирання офісних приміщень за адресою: м . Івано -Франківськ, вул. Січових Стрільців , 30 . При цьому, вказаним договором передбачено погодинну оплату праці у розмірі 41,40 грн за кожну годину надання послуг, що є ознакою трудових відносин.
Відповідно до цивільно-правового договору від 01.08.2018 № 4 ОСОБА_3 в період з 01.08.2018 до 31.10.2018 допущена до роботи з комплексного прибирання офісних приміщень за адресою: м. Львів , вул. Городоцька, 226. При цьому, вказаним договором передбачено погодинну оплату праці у розмірі 44,40 грн за кожну годину надання послуг, що є ознакою трудових відносин. Предметом вказаних договорів є праця виконавців в процесі діяльності Товариства, а не виконання виконавцями певного визначеного обсягу роботи, оскільки договорами обумовлено процес праці, а не її кінцевий результат. В спірному випадку надані цивільно-правові договори містять ознаки підміни трудового договору цивільно-правовими договорами. Натомість, трудових відносин із вказаними особами не оформлено належним чином, оскільки такі працівники не підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, також вони позбавлені пільг та гарантій, передбачених трудовим законодавством. Допуск працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин є порушенням частини 3 статті 24 КЗпП України;
- ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", а саме при нарахуванні заробітної плати працівникам директором товариства не проведене нарахування та виплата належної працівникам індексації заробітної плати. Так посадовий оклад ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 встановлений з січня 2017 року, залишився незмінним до грудня 2017 року. Тобто, заробітна плата перелічених 12-ох працівників впродовж 2017 року підняттю не підлягала.
05.11.2018 відповідач згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, прийняв рішення № ЛВ2450/457/НД/АВ/ТД/МГ/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу на ТзОВ Магнум-Сервіс .
06.11.2018 відповідач листом № 609/2/11-39 направив на адресу позивача виклик на розгляд справи про накладення штрафу, що відбувся в приміщенні ГУ Держпраці у Львівській області.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу ТзОВ Магнум-Сервіс відповідач 03.07.2018 прийняв:
- постанову про накладення штрафу № ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-2 на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в розмірі 335070 грн;
- постанову про накладення штрафу № ЛВ/2450457/НД/АВ/ФС-3 на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, за порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України "Про оплату праці" в розмірі 446760,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.
Відповідно до п.п. 1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення №386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Пунктом 7 вказаного Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).
Відповідно до п.2 вказаного Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
У п. 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 вказаного пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.
Порядок прийняття постанов про накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, регламентований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.
Приписами п. 8 Порядку № 509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 вказаного Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
У відповідності до положень п. 9 Порядку № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки.
Щодо доводів позивача про порушення порядку проведення інспекційного відвідування суд зазначає наступне.
Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанні законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пп. 6, п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно- правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась ( індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
Суд встановив, що на підставі пп. 6, п. 5 Порядку №295 згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 04.10.2018 вих. №12377/05-71 начальником Управління Вільховою О.О. видано наказ від 22.10.2018 №2472-П та направлення від 22.10.2018 №2272, відповідно до яких інспектору праці головному державному інспектору Климчук Н.А., доручено провести інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ТзОВ "Магнум-Сервіс".
Відповідно до положень Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п. 6 Порядку №509 і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 Порядку №509, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
За результатами розгляду акта інспекційного відвідування №ЛВ2450/457/НД/АВ від 26.10.2018 року, уповноважена посадова особа ОСОБА_16 винесла рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ2450/457/НД/АВ/ТД/МГ/ІП від 05.11.2018, на підставі якого сформовано виклик на розгляд справи №609/2/11-39 від 06.11.2018, в якому зазначено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 15.11.2018 о 16:00 в приміщенні Головного управління Держпраці у Львівській області, за адресою: м. Львів, пл.Міцкевича, 8, VII поверх, приймальня керівника.
Таким чином, суд дійшов висновку, що порядок проведення інспекційного відвідування та притягнення позивача до фінансової відповідальності за порушення вимог законодавства про працю шляхом винесення постанов №ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-2 від 15.11.2018 та №ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-3 від 15.11.2018 відповідає вимогам законодавства.
Щодо постанови про накладення штрафу від 03.07.2018 № ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-2 на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, винесену за порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.
Відповідач прийняв оскаржену постанову на підставі акта інспекційного відвідування 26.10.2018 № ЛВ2450/457/НД/АВ, в якому встановлено, що директор Товариства допустила до роботи трьох осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі цивільно-правових договорів. При цьому, процес виконання та характер роботи містить ознаки трудових договорів, оскільки виконавцям доручено надавати послуги з комплексного прибирання офісних приміщень, тобто доручено аналогічну роботу, як і штатним прибиральницям.
Допитана в судовому засіданні свідок головний державний інспектор Климчук Наталія Анатоліївна, яка проводила інспекційне відвідування, підтвердила висновки, викладені у відповідному акті інспекційного відвідування в цій частині.
Відповідно ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частинами 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при організованому наборі працівників та при укладенні контракту.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно з статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру таких договорів.
Відповідно частин 1, 2 статті 928 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
Суд встановив, що директор ТзОВ "Магнум-Сервіс" укладено цивільно-правові договори:
- від 01.03.2018 № 2 з ОСОБА_1, згідно з п.п. 1 п. 1 якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): послуги з комплексного прибирання офісних приміщень за адресою: м. Чернівці, вул. Буковинська, 31 ;
- від 01.05.2018 № 3 з ОСОБА_2 , згідно з п.п. 1 п. 1 якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): послуги з комплексного прибирання офісних приміщень за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 30 ;
- від 01.08.2018 № 4 з ОСОБА_3 , згідно з п.п. 1 п. 1 якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): послуги з комплексного прибирання офісних приміщень за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 226.
Відповідно до змісту вказаних цивільно - правових договорів такі не носять характеру трудового договору і на них не поширюється дія норм трудового законодавства.
Згідно з умовами договорів за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у відповідному розмірі за кожну годину наданих послуг. Оплата виконується не пізніше 20 банківських з дня прийняття замовником роботи за актом наданих послуг кожного місяця.
На підтвердження факту виконання робіт (надання послуг) надано акти про виконання послуг за відповідні періоди.
Таким чином, суд дійшов висновку, що за вказаними договорами надавались послуги з комплексного прибирання офісних приміщень, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою таких договорів є отримання певного матеріального результату. За такими договорами працівники не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, вони самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик .
Суд зазначає, що у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , містяться ознаки характерні саме для цивільно-правових відносин, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.
При цьому, покладення на зазначених осіб повної матеріальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків, погодинна оплата праці не свідчить про наявність ознак трудових відносин, оскільки сторони за цивільно-правовим договором вправі передбачити відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, а також встановити будь-яку прийнятну для них систему розрахунків за виконану роботу (надані послуги).
За таких обставин, за своїм змістом договори, що укладені позивачем, є цивільно-правовими договорами, а тому висновки відповідача про наявність у них ознак трудового договору та відповідно порушення позивачем вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України, є помилковими.
Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що відображення у відомостях нарахування заробітної плати нарахування оплати послуг, наданими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ., підтверджує наявність фактичних трудових відносин, оскільки виходячи із встановлених обставин щодо цивільно-правового характеру відносин між позивачем та вказаними особами, відображення таких відомостей свідчить лише про можливі порушення ведення бухгалтерського обліку.
Суд також критично оцінює аргументи відповідача про те, що посада прибиральника визначена Класифікатором професій ДК 003:2010, а тому це свідчить про фактичні трудові відносини між сторонами, оскільки віднесення такої посади до зазначеного класифікатора, жодним чином не обмежує суб`єктів господарювання укладати із фізичними особами цивільно-правові договори про виконання робіт (надання послуг).
Враховуючи те, що суд встановив відсутність порушення позивачем ст. 24 Кодексу законів про працю України при оформленні відносин з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , тобто відсутність факту допуску працівників до роботи без належного оформлення трудових договорів, тому підстави для застосування штрафу, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, відсутні.
У зв`язку з цим, винесена постанова відповідача від 15.11.2018 №ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-2 є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Щодо постанови про накладення штрафу від 03.07.2018 № ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-3, винесена у зв`язку з порушенням позивачем вимог ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України "Про оплату праці" суд зазначає наступне.
Відповідач прийняв оскаржену постанову на підставі акта інспекційного відвідування від 26.10.2018 № ЛВ2450/457/НД/АВ, в якому встановлено, що позивач при нарахуванні заробітної плати працівникам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 не проводив нарахування та виплату належної працівникам індексації заробітної плати.
Статтею 33 Закону України Про оплату праці визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно з ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 4 ст. Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію вказаного Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій вказаної статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), згідно з п. 1 якого, такий визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші виплати, що мають постійний характер.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 у разі, коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно до відпрацьованого часу.
Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії індексація визначена державною соціальною гарантією, що надається населенню з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За приписами частини другої статті 19 вказаного Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Норми та гарантії в оплаті праці, передбачені частиною 1 статті 12 Закону України Про оплату праці та Кодексу законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Частиною 6 ст. 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Отже, індексація заробітної плати віднесена до мінімальних державних гарантій.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Касаційного адміністративного суду України у складі Верховного Суду від 12.04.2018 по справі № 816/2325/16, яку суд враховує при прийнятті рішення у справі.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що він провів нарахування індексації заробітної плати ще до моменту проведення інспекційного відвідування, що підтверджується наказом від 17.10.2018 № 11. З приводу цього суд зазначає наступне.
У вказаному наказі зазначено про нарахування та проведення у жовтні 2018 року виплати індексації заробітної плати за 2017 рік працівникам: ОСОБА_4 - за період 01.06.2017-31.12.201 7 в сумі 715,25 грн; ОСОБА_5 . - за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 715,25 грн; ОСОБА_6 - за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 715,25 грн; ОСОБА_7 . - за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 381,24 грн; ОСОБА_8 . - за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 518,40 грн; ОСОБА_9 . - за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 715,25 грн; ОСОБА_10 . - за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 715,25 грн; ОСОБА_11 . - за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 715,25 грн; ОСОБА_12 . - за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 127,25 грн; ОСОБА_13 . - за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 715,25 грн; ОСОБА_14 . - за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 325,70 грн; ОСОБА_15 .- за період 01.06.2017-31.12.2017 в сумі 684,90 грн.
Проте, в ході судового розгляду встановлено, що на момент проведення інспекційного відвідування нарахування та виплату індексації заробітної працівникам не проведено. Індексація заробітної плати виплачена працівникам лише в листопаді 2018 року. Вказані обставини визнав представник позивача в судовому засіданні.
Таким чином, усунення зазначеного порушення до початку проведення інспекційного відвідування не відбулось. При цьому, суд зазначає, що прийняття такого наказу без фактичного проведення нарахування та індексації заробітної плати не може свідчити про усунення порушень.
Крім цього, вказаний наказ при проведенні інспекційного відвідування інспектору позивач не надав, що підтверджується поясненнями представника позивача, показами свідка головного державного інспектора Климчук Н.А. та визнано сторонами в судовому засіданні.
З таких підстав, суд вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку про порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", а тому підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 03.07.2018 № ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-3 немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 5026 грн 05 коп.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 242, 244, 245 КАС України, суд, -
в и р і ш и в:
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 15.11.2018 №ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-2.
В задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 15.11.2018 № ЛВ2450/457/НД/АВ/ФС-3 відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області код ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл.Міцкевича, 8 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум-Сервіс" код ЄДРПОУ 38558255, місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 60 судовий збір в розмірі 5026 (п`ять тисяч двадцять шість) грн 05 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене та підписане 23.05.2019.
Суддя А.Г. Гулик
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.05.2019 |
Оприлюднено | 24.05.2019 |
Номер документу | 81914340 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ніколін Володимир Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ніколін Володимир Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ніколін Володимир Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ніколін Володимир Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ніколін Володимир Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ніколін Володимир Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гулик Андрій Григорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні