Рішення

від 23.05.2019 по справі 420/1257/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1257/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одеса справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП" (вул. Василя Стуса, 2/1, м. Одеса, 65033) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа,8, м. Київ, 04053), Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044), Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов (а.с.120-130) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП" (далі -ТОВ "ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП") до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС), Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ГУ ДФС), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1062131/40114932 від 29.01.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 08.01. 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою подання для реєстрації, податкову накладну, яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю "ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП" та направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкова накладна №1 від 08.01.2019 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що між ТОВ "ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю Південна телекомунікаційна компанія (далі - ТОВ ПТК ) 26.12.2018 укладено договір поставки №401/24-18, предметом якого є здійснення позивачем поставки та передачі у власність ТОВ ПТК меблів і предметів інтер`єру торгової марки ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП , на умовах оплатності. Загальна ціна вказаного товару згідно умов договору та рахунку на оплату №98 від 26.12.2018 року складає 271040,28 грн. з урахуванням ПДВ. На виконання умов договору, відповідно до видаткової накладної №1 від 08.01.2019 року було відвантажено товар ТОВ ПТК на суму 271040,28 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується ТТН №Р1, №Р2, №Р3 від 08.01.2019 року.

08.01.2019 року уповноваженою особою ТОВ "ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП" за допомогою Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів для реєстрації податкових накладних складено податкову накладну №1 від 08.01.2019 року та направлено для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. 21.01.2019 року отримано повідомлення (квитанцію), що реєстрація зупинена у зв`язку з тим, що вказані ПН/РК відповідають критеріям ризику, а саме пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивач зазначив, що на адресу ДФС України ним направлено повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК. Проте 29.01.2019 року Комісією ГУ ДФС прийнято рішення №1062131/40114932 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 08.01.2019 року в ЄДРПН.

Вказане рішення 29.01.2019 року було ним оскаржено до ДФС України, проте рішенням Голови комісії з питань розгляду скарг від 07.02.2019 року №7289/40114932/2 скаргу залишено без задоволення та рішення комісії контролюючого органу без змін.

Позивач вважаючи порушеними свої права звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року залишено адміністративний позов без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 22.03.2019 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви (а.с.89-92,111-115).

Ухвалою суду від 28.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.2-4).

Представником відповідачів ДФС України та ГУ ДФС 15.04.2019 року надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.149-155), в якому представник вказав, що прийняте рішення про відмову в реєстрації податкових накладних із посиланням на підставу - не надання платником податку всіх необхідних копій документів є повністю обґрунтованим та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву представник зазначив, що позивачем після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 08.01.2019 року направлено засобами електронного зв`язку Повідомлення від 22.01.2019 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по вказаній податковій накладній. Серед переліку в додатку до Повідомлення №1 від 22.01.2019 року підприємством надано копії установчих документів та висновок державної санітарно-епідемічної експертизи. За наслідками розгляду Повідомлення, Комісією ГУ ДФС прийнято рішення 1062131/40114932 від 29.01.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 08.01.2019 року в ЄДРПН з підстав не надання копій документів, а саме позивачем не були надані: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. ТОВ "ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП" не було надано жодного з вказаних документів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 для підтвердження здійснення реальності господарської операції.

Дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, суд встановив, що ТОВ ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП зареєстроване як юридична особа 10.11.2015 року; основний вид діяльності за КВЕД: 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (а.с.13).

26.12.2018 між ТОВ ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП (Постачальник) та ТОВ ПТК (Покупець) укладено договір поставки №401/24-18, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця меблі і предмети інтер`єру торгової марки ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. У відповідності до п. 2.1 цього договору поставка товару за ним здійснюється згідно заявок Покупця.

26.12.2018 ТОВ ПТК надало позивачу замовлення на поставку товару за вказаним договором, а саме: одна вітрина, 4 шафи, 3 крісла, 1 стіл та 16 стільців на загальну суму 271040,28 грн. (а.с. 27).

Позивач надав ТОВ ПТК рахунок на сплату №98 від 26.12.2018 (а.с. 19), за яким загальна ціна замовленого за договором №401/24-18 від 26.12.2018 товару складає 271 040,28 грн, в тому числі ПДВ в сумі 45 173,38 грн.

Згідно з товарно-транспортними накладними №№ Р2, Р1, Р3 від 08.01.2019 (а.с. 20-25), видатковою накладною № 1 від 08.02.2019 (а.с. 29) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №16 від 08.01.2019 (а.с. 26, 28), ТОВ ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП поставив ТОВ ПТК замовлений товар - меблі на загальну суму 271 040,28 грн.

ТОВ ПТК сплатило на користь ТОВ ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП 271 040,28 грн за меблі згідно рахунку №98 від 26.12.2018, що підтверджується платіжними дорученнями № 34 від 23.01.2019, № 101 від 23.01.2019, №32 від 22.01.2019, №95 від 22.01.2019, №97 від 22.01.2019, №20 від 16.01.2019, №67 від 15.01.2019, №53 від 11.01.2019 №55 від 11.01.2019, №64 від 11.01.2019, №52 від 10.01.2019, №16 від 10.01.2019 (а.с. 31-42).

08.01.2019 року позивачем за фактом настання першої події - поставки товару виписана податкова накладна № 1 (а.с.30) та направлена засобами електронного зв`язку на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. У вказаній податковій накладній зазначена загальна сума коштів, що підлягають сплаті в розмірі 271 040,28 грн., та загальна сума ПДВ - 45 173,38 грн.

Однак реєстрація податкової накладної №1 від 08.01.2019 зупинена контролюючим органом з підстав її невідповідності критеріям ризиковості платника податків.

21.01.2019 позивач отримав квитанцію (а.с.18) з єдиного вікна подання електронних документів ДФС України, у якій повідомлено, що відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ, реєстрація ПН/РК від 08.01.2019 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК не відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної і розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Комісією ГУ ДФС в Одеській області 29.01.2019 року прийняте рішення №1062131/40114932 про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН №1 від 08.01.2019 року з підстав ненадання платником податку копій документів: - договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); - розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків (а.с.62).

29.01.2019 року до ДФС України позивач подав скаргу на рішення від 29.01.2019 року №1062131/40114932, рішенням Голови комісії з питань розгляду скарг від 07.02.2019 року №7289/40114932/2 скаргу залишено без задоволення.

Спірні правовідносини виникли між сторонами стосується питань оподаткування.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий Кодекс України.

За правилами п.185.1 ст.185 ПКУ операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог п.187.1 ст.187 ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПКУ встановлений обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкову накладну № 1 від 08.01.2019 року та надіслано її до ЄРПН, проте реєстрація цієї податкової накладної була зупинена.

Пунктом 201.16 ст.201 ПКУ встановлено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

21.02.2018 року постановою КМУ №117, яка набрала чинності 22.03.2018 року, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №117).

Пунктом 3 Порядку №117 визначено за якими ознаками перевіряються ПН/РК, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення їх моніторингу.

За правилами пунктів 5, 10 Порядку ПН/РК, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що процедура визначення критеріїв ризиковості полягає в тому, що ці критерії визначаються ДФС України та погоджуються Мінфіном.

Без дотримання погоджувальних і регуляторних процедур, Державна фіскальна служба України листом № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій, а листом № 960/99-99-07-18 від 21.03.2018 - Перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку, тобто вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.

Критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрація податкової накладної може бути зупинена. На це прямо вказує зміст підпункту 3 п. 13 Порядку №117, відповідно до якого у квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються, зокрема, критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Зважаючи на те, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов`язків платників ПДВ, документ, який визначає подібні критерії як норми права, підлягає реєстрації в Мінюсті України.

За відсутності належним чином встановлених критеріїв ризиковості процедура зупинення реєстрації податкових накладних не може бути реалізована, адже підставами для такого зупинення є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податків (пункт 6 Порядку №117).

За правилами пунктів 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: 1) номер та дата складання ПН/РК; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у ПН/РК, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі.

Пунктом 15 Порядку №117 визначений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі. При цьому згідно із п. 15 зазначеного Порядку №117, такі письмові пояснення та копії документів платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у ПН/РК.

Відповідно до пунктів 18-20 цього Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію ПН/РК в Реєстрі; відмову у реєстрації ПН / РК Реєстрі.

В силу вимог пункту 21 цього Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд встановив, що реєстрація податкової накладної №1 від 08.01.2019 в ЄРПН зупинена з посиланням на те, що ця ПН не відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Нормою п.201.16 ст.201 ПКУ компетентним органом, який мав встановити підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, є Кабінет Міністрів України. Однак постановою КМУ №, жодних критеріїв ризиковості не встановлено.

При цьому суд враховує, що до 25.03.2018 аналогічні критерії ризиковості були визначені нормативно-правовим актом, а саме наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 Про затвердження критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за № 753/30621.

Однак на момент зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 08.01.2019 позивача був відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Лист ДФС не може вважатися таким, оскільки не є нормативно-правовим актом.

За таких умов посилання фіскального органу в оскаржуваному рішенні на Критерії ризиковості платника податку, які визначені листом ДФС, не ґрунтується на положеннях законодавства.

Крім того, у квитанції від 21.01.2019 про зупинення реєстрації ПН №1 від 08.01.2019 не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної.

Змістом квитанції свідчить про те, що суб`єктом владних повноважень не дотримано вимоги пункту 13 Порядку №117 та не вказано чіткого критерію(їв) ризиковості платника податку та конкретної пропозиції щодо переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Таким чином, зупинення податкової накладної №1 від 08.01.2019 не відповідає умовам критеріїв ризиковості платника податку, оскільки в квитанції міститься лише загальне посилання на критерії ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких можна віднести обсяг постачання до переліку ризикових.

При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.

У пункті 14 Порядку №117 зазначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд вважає, що зміст цього переліку свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п. 185.1 ст. 185, так і п.187.1 ст.187 ПКУ.

Судом встановлено ПН №1 від 08.01.2019, сформована позивачем на суму ПДВ, сплаченого покупцем в рамках оплати за товар, що повністю узгоджується з умовами Договору №401/24-18 від 26.12.2018 та підтверджується первинними документами.

Посилання фіскального органу в оскаржуваному Рішенні №1062131/40114932 від 29.01.2019 на те, що позивач не надав всі необхідні документи, суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до пункту 15 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

У квитанції від 21.01.2019 року про зупинення реєстрації ПН №1 не вказано конкретних строків подання позивачем пояснень та/або документів та не визначений їх чіткий перелік.

Суд вважає не доведеним належним чином твердження представника відповідачів у відзиві про направлення позивачем 22.01.2019 тільки копії установчих документів з наданням такого доказу як копії знімків з екрану комп`ютера із зображенням сторінок аналітичної системи ДФС Журналу розгляду повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПК/РК, а також з врахуванням не визначення суб`єктом владних повноважень чіткого критерію ризиковості, якому на його думку не відповідає позивач, а також відсутності переліку необхідних йому для прийняття рішення документів. Також всупереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України представник відповідачів не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача про направлення повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності господарської операції з копіями всіх первинних документів.,

При цьому суд виходить з того, що формальне ненадання позивачем всіх необхідних, на думку відповідача, документів за умов відсутності у позивача інформації щодо чітких критеріїв, яким не відповідає ПН та переліку таких необхідних документів, не впливає на обґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки відповідач не був позбавлений можливості додатково звернутися до позивача і витребувати документи, які були йому необхідні для прийняття об`єктивного та правомірного рішення про реєстрацію ПН. Згідно із приписами п. 15 Порядку №117 позивач мав право подати такі документи ще протягом 365 днів з дати виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній №1.

Крім того суд встановив, що 29.01.2019 позивач подав до ДФС України скаргу на рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ВН №1 в ЄРПН, до якої були додані копії всіх первинних документів щодо господарської операції (а.с. 47-60). Проте, такі пояснення та документи не були взяті фіскальним органом до уваги, а Головою комісії з питань розгляду скарг було прийняте рішення від 07.02.2019, яким оскаржуване рішення залишене без змін.

Оскаржуване позивачем рішення не містить конкретної інформації про причини та підстави для його прийняття, а саме інформації про те, яких саме первинних документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Така невмотивованість рішення про відмову в реєстрації податкової накладної суперечить принципу визначеності, який повинен бути характерним для рішення суб`єкта владних повноважень.

Факт зупинення реєстрації податкової накладної та відмови у її реєстрації в ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування. Позивачем були надані суду всі документи, які підтверджують здійснення господарської операції з постачання ним товарів на загальну суму 271 040,28 грн., в тому числі ПДВ - 45 173,38 грн. Також позивач надав платіжні документи, які підтверджують сплату ТОВ ПТК на користь позивача 271 040,28 грн. ціни отриманого товару та суми ПДВ у її складі. Тому суд доходить висновку, що видаткова накладна №1 від 08.01.2019 повністю відповідає вимогам законодавства та у відповідності до пп. 201.10 ст. 201 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Неправомірним є посилання представника відповідачів у відзиві на позовну заяву в обґрунтування законності прийнятого спірного рішення на норми постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій та наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 Про затвердження критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН , оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (8-20 січня 2019 року) ці нормативні акти були скасовані, відповідно, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 та наказом Міністерства фінансів України від 06.04.2018 № 409.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що рішення Комісії ГУ ДФС №1062131/40114932 від 29.01.2019 року про відмову у реєстрації ПН №1 в ЄРПН є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №1 від 08.01.2019 датою подання для реєстрації.

Відповідно до пунктів 2, 10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Відповідно до абзацу 22 пункту 201.10 статті 201 ПК України , відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином, з метою уникнення будь-яких негативних наслідків для платника податків щодо права на формування податкового кредиту, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ДФС України провести реєстрацію ПН №1 в ЄРПН у день її подання платником податків.

Такий спосіб захисту про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18, адміністративне провадження №К/9901/4668/19) зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу від 04 травня 2018 року №679000/39957239 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, суд доходить висновку, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення, законність якого підлягає перевірці судом при розгляді справи.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3843 грн. 00 коп. - за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Одеській області. Сума судового збору була сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення від 26.02.2019 №959, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП" (вул. Василя Стуса, 2/1, м. Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 40114932) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646), Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1062131/40114932 від 29.01.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 08.01. 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою подання для реєстрації, податкову накладну№1 від 08.01.2019 року, яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю "ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП" та направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН СТАЙЛ ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП" (вул. Василя Стуса, 2/1, м. Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 40114932) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 3843,00 (три тисячі вісімсот сорок три гривні 00 копійок).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Е.В. Катаєва

.