Постанова

від 23.05.2019 по справі 553/2759/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2759/18 Номер провадження 22-ц/814/1139/19Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Філоненко О.В.,

з участю прокурора Харенка В.М., представника ДАБІ України у Полтавській області - Нефьодова І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області

на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 08 січня 2019 року, постановлене суддею Крючко Н.І.,

по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Подільської районної у м.Полтаві ради, Полтавської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор , Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, товариство з обмеженою відповідальністю Натаір , про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

07.12.2018 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, в якому просив визнати за ТОВ Натаір право власності на громадський будинок (кафе з житловими приміщеннями) з самочинно збудованими, прибудованими та переобладнаними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 у складі: А-2 кафе з житловими приміщеннями; А1-2 житлова прибудова; А-1 прибудова; А1-1 підвал; А2-1 кафе; А3-1 - прибудова; А4-1 прибудова; А5-1 прибудова; а - сходи; а1-тамбур; а2 - ганок; а3 - ганок; а4 - ганок; а5 - ганок; а6 - прибудова; а7 - прибудова; а8 - прибудова; а9 - навіс; а10- навіс; а11- навіс; а12-ганок; а13- веранда; а14- сходи; Б-1 торговий кіоск; №1 ворота; №2 огорожа; №3 замощення; №4 хвіртка, №5 мангал.

Позов обгрунтовано тим, що 12.03.2015 між ТОВ Натаір та Полтавською міською радою укладено договір оренди землі, площею 1398 кв.м., у тому числі 199 кв.м. для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, строком дії з 25.09.2015 по 25.09.2019. На вказаній земельній ділянці розташована громадська будівля, площею 1064,2 кв.м., належна на праві власності ТОВ Натаір , яка в процесі здійснення господарської діяльності товариства зазнала перепланувань та добудов.

Самочинно збудовані, прибудовані, переобладнані об`єкти збудовані на наданій для цих потреб земельній ділянці, з дотриманням технічних, будівельних, пожежних та санітарних норм, що підтверджується звітом про проведення технічного обстеження. При зверненні до виконавчого комітету Подільської районної в м.Полтаві ради щодо визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомості товариству роз`яснено судовий порядок вирішення спору.

Наявність самочинного будівництва по вказаному об`єкту нерухомості перешкоджає реалізації позивачем, як учасником ТОВ Натаір , права на вихід із товариства разом з частиною майна ТОВ Натаір`пропорційно його частці в статутному капіталі, що є підставою звернення до суду з позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 08.01.2019 задоволено позов ОСОБА_1

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Натаір (ЄДРПОУ 31801061) право власності на громадський будинок (кафе з житловим приміщенням), а саме: гостьова кімната, приміщення в„–33 - площею 26 кв.м.; - гостьова кімната, приміщення №36 - площею 24,3 кв.м.; - тамбур, приміщення №69 - площею 8.4 кв.м.; - тамбур, приміщення №70 - площею 3,6 кв.м.; - умивальник, приміщення №71 - площею 2,6 кв.м.; - вбиральня, приміщення №72 - площею 1,2 кв.м.; - вбиральня, приміщення №73 - площею 1,2 кв.м.; - бойлерна, приміщення №74 - площею 5,3 кв.м.; - підсобне приміщення, приміщення №75 - площею 3,4 кв.м.; - тамбур, приміщення №76 - площею 8,8 кв.м.; приміщення для очищення води, приміщення в„–77 - площею 11,8 кв.м.; - кімната, приміщення №63 - площею 31,1 кв.м.; - гостьова кімната, приміщення №68 - площею 21,5 кв.м.; - тамбур, приміщення №68 г - площею 12,8 кв.м. Загальна площа по А -2 - 1117,7 кв .м . Площа по Б-1 - 6,6 кв.м.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що самочинно збудовані об`єкти позивача збудовані з дотриманням технічних будівельних, пожежних та санітарних норм. Позивач, у встановленому законом порядку, звертався до компетентного органу з питань прийняття об`єктів самочинного будівництва до експлуатації, але йому було відмовлено та роз`яснено право звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 25.01.2019 в рішенні Ленінського районного суду м.Полтави від 08.01.2019 виправлено описку, вказано адресу нерухомого майна: АДРЕСА_1 ./а.с.96/

Не погодившись із вказаним рішенням, прокуратура Полтавської області, в особі першого заступника прокурора Полтавської області Глушка А., діючи в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду і прийняте нове про відмову в задоволенні позову.

Посилаючись на ст.131-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, ст.23 Закону України Про прокуратуру та практику Європейського суду з прав людини, викладену в справі Бацаніна проти Росії , вважає, що наявні достатні підстави для представництвав суді апеляційної інстанції інтересів держави, в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, прокуратурою Полтавської області.

Повідомляє, що Департамент ДАБІ у Полтавській області не є юридичною особою та не може мати права та обов`язки третьої особи у справі. Разом з цим, ні Департаментом ні ДАБІ України не вжито заходів щодо оскарження рішення районного суду, а листом від 26.02.2019 Департаментом повідомлено прокуратуру області про відсутність такої можливості.

Заперечує наявність у ОСОБА_1 порушеного відповідачем права та обраний спосіб його захисту шляхом визнання права власності на нерухоме майно відповідно до положень ч.3 ст.376 ЦК України.

Вважає, що компетентним органом державного нагляду в сфері будівництва є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її органи на містах, а не Полтавська міська рада та виконавчий комітет Подільської районної у місті Полтаві ради.

ОСОБА_1 , здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів щодо прийняття забудови до експлуатації та оформлення права власності, не звертався, а відповідь Полтавської міської ради та виконавчого комітету Подільської районної у місті Полтаві ради по суті питання щодо самочинного будівництва не є відмовою позивачу з даного питання.

Заперечує належність та допустимість наданих позивачем доказів, оскільки відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно; чи дійсно будівництво здійснено ОСОБА_1 та за його кошти; якими доказами це підтверджується.

Крім того, вважає, що позивач не має права представляти інтереси юридичної особи - ТОВ Натаір , яка у справі є третьою особою, а не позивачем. Наголошує, що спірна земельна ділянка передана у строкову оренду товариству, а не ОСОБА_1 , а звіт про технічне обстеження дачного будинку не є належним доказом дотримання будівельних, санітарно-епідеміологічних норм та правил пожежної безпеки та ін.

Вважає, що районний суд замінив собою органи державної влади, уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно та визнав на нього право власності без посилання на те, що право власності визнається на самочинне будівництво з дотриманням процедури введення в експлуатацію.

В обґрунтування підстав порушення норм процесуального права зазначає про порушення судом юрисдикційної підсудності спору та неналежного повідомлення осіб у справі про призначення справи до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, поясненняпредставників прокуратури Полтавської області та ДАБІ у Полтавській області,які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 12.03.2015 між Полтавською міською радою (орендодавець) та ТОВ Натаір , в особі його директора ОСОБА_1, (орендар) укладено договір оренди землі. За умовами договору орендодавець на підставі рішення сорок четвертої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 25.09.2014 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками надає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки для експлуатації та обслуговування житлових та нежитлових приміщень, будівля прохідної, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1./а.с.14-16/

Об`єктом оренди є земельна ділянка площею 1398 кв.м., згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3 . В оренду передається земельна ділянка площею 14 кв.м., згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору, кадастровий номер - НОМЕР_3 . В оренду передається земельна ділянка площею 199 кв.м., згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору, кадастровий номер - НОМЕР_3 . Право на земельну ділянку визначене відповідно до частки ТОВ Натаір в проїзді спільного користування і становить 100/199 - 100 кв.м. Термін дії договору з 25.09.2015 по 25.09.2019. (пункти 2.1, 2.2, 3.1 Договору).Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів оренди землі вчинено запис 17.03.2015 № 65-п.

На вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна - громадська будівля кафе з житловими приміщеннями площею 1064,2 кв.м. Право власності на вказане приміщення належить ТОВ Натаір , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2013 №5807664.

Учасниками ТОВ Натаір є: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ; ОСОБА_3 . ./а.с.23-26/

Відповідно до проекту переобладнання власних будівель під офісні приміщення та кафе з добудовами на ділянці по АДРЕСА_1 погодженого та затвердженого головним архітектором м.Полтави 08.03.2003 та дозволу №347 від 12.08.2004 Полтавської міської інспекції державного будівельного контролю відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої за №1195 від 14.10.2004 головним управління у справах містобудування, позивачем здійснено переобладнання та добудова зазначених приміщень./а.с.54-84/

Відповіднодо протоколу засідання тимчасової комісії з розгляду питаньсамочинного будівництвав м.Полтава (№Пр/01.3/01 від 02.01.2019) прирозгляді питання стосовно визнання за ОСОБА_1 права власностіна самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: добудови літ. А1-2 , літ. а1 , літ а6 , літ. а8 до громадського будинку - кафе з житловими приміщеннями на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , з огляду на надані документи, вирішено у судовому засіданні покластися на розсуд суд, що підтверджується листом Управління з питань містобудування та архітектури виконавчогокомітету Полтавської міської ради від 04.01.2019 №01-02-01-14/18./а.с.48/

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що самочинно збудовані об`єкти позивача збудовані з дотриманням технічних будівельних, пожежних та санітарних норм. Позивач у встановленому законом порядку звертався до компетентного органу з питань прийняття об`єктів самочинного будівництва до експлуатації, але йому було відмовлено та роз`яснено право звернення до суду з вказаним позовом. Враховуючи позицію Управління з питань містобудування та архітектури виконавчогокомітету Полтавської міської ради щодо заявлених позовних вимог, районний суд прийшов до висновку про задоволення позовуОСОБА_1

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки районний суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Питання чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремою особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 08.04.2011 №439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, структурним підрозділом якого є Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, шляхом внесення на розгляд Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань, що належать до сфери діяльності Держархбудінспекції;здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил;виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.

Згідно ч.1 ст.42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи, які, з урахуванням ст.46 цього Кодексу, здатні мати цивільні процесуальні права та обов`язки.

Враховуючи, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України не є стороною у справі, а Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області не є юридичною особою, апеляційний суд погоджується з доводами першого заступника прокурора Полтавської області Глушка А.та вважає, що ним належним чином обґрунтовано як підстави звернення, так і відповідність заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 , критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Апеляційним судом враховано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини другої цієї ж статті у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно дост.19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, одним із суб`єктів яких є фізична особа, що узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові від 07.11.2018 по справі №757/56680/16-ц.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 частини 1 статті 20 цього Кодексу визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі, землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (право на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Із матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли щодо права власності на майно в ході здійснення підприємницької діяльності ТОВ Натаір , в особі його директора ОСОБА_1 , який є ФОП, а тому апеляційний суд погоджується з доводами прокурора, викладеним в апеляційній скарзі, що даний спір є господарським та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 2 статті 377 ЦПК України визначено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст.19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1.ст.255, ст.ст.367, 368, 369, 374, п.п.3, 4 ч.1ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 08 січня 2019 року - скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.05.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак