Постанова

від 15.05.2019 по справі 554/8389/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8389/18 Номер провадження 22-ц/814/1438/19Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

секретар Григоришина М.В.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Держава Україна в особі Державного казначейства України, Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Полтавське міське управління УМВС України в Полтавській області

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави, ухвалене 05 березня 2019 року в приміщенні суду в м. Полтава у складі судді Савченко Л.І.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державного казначейства України, Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з Держави України на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 163 460 грн. та у відшкодування моральної шкоди 35 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 14 листопада 2014 року у нього в межах кримінального провадження № 12014170010000536 за ч. 1 ст. 190 КК України вилучено належний йому автомобіль NISSAN PRIMERA , 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який було доставлено до ПМУ УМВС України в Полтавській області.

В межах строків, встановлених законом, автомобіль йому повернуто не було, а 24 серпня 2015 року невідомими особами його було викрадено із прилеглої до ПМУ УМВС України території.

Вважає, що незаконними діями та бездіяльністю слідчого Овсія М.В . йому було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, яка має бути відшкодована державою у повному обсязі.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2019 року у задоволенні позовних ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що доказами по справі не підтверджено протиправності дій чи бездіяльності працівника правоохоронного органу, внаслідок яких позивачу було заподіяно моральну та матеріальну шкоду.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме залишення поза увагою суду, що заподіяна слідчим шкода відшкодовується незалежно від його вини.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, у провадженні слідчого відділу Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області перебувало кримінальне провадження № 12014170010000536 за ч. 1 ст. 190 КК України, внесене за заявою ОСОБА_3 про те, що у листопаді 2013 року ОСОБА_1 позичив у нього 10 000 доларів США, за які придбав легковий автомобіль NISSAN PRIMERA , 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , і в обумовлений строк не повернув.

За дорученням слідчого СВ Полтавського МУЮ УМВС України в Полтавській області Овсія М.В., на підставі рішення суду про надання дозволу на проведення обшуку у помешканні ОСОБА_1 , 14 листопада 2014 року працівники ВКР ПМУ УМВС України в Полтавській області провели обшук, в ході якого вилучили вказаний автомобіль і доставили його до ПМУ УМВС України в Полтавській області, що на вул. Сковороди, 2-б в м. Полтава (а.с. 22-27).

Постановою від 15 листопада 2014 року слідчий Овсій М.В. визнав автомобіль NISSAN PRIMERA , 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , речовим доказом у кримінальному провадженні № 12014170010000536. Автомобіль залишився на території, прилеглій до ПМУ УВМС України в Полтавській області.

24 серпня 2015 року вночі невідомі особи викрали автомобіль NISSAN PRIMERA , 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з території, прилеглої до ПМУ УВМС України в Полтавській області, що на вул.Сковороди, 2-б в м.Полтаві.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 116 від 25 лютого 2016 року середня ринкова вартість автомобіля на момент викрадення станом 24 серпня 2015 року складала 163 460 грн. (а.с. 36-43).

Октябрським районним судом м. Полтави 24 лютого 2017 року винесено вирок у справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у тому, що він обіймаючи посаду слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу ПМУ УМВС України в Полтавській області, виконуючи функції представника влади, у період часу з 15 листопада 2014 року до 23 серпня 2015 року вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом права та інтересам ОСОБА_1 на суму 163 460 грн. Вказаним вироком ОСОБА_4 виправдано за ч. 1 ст. 367 КК України за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Апеляційний судом Полтавської області від 07 листопада 2017 року виправдувальний вирок щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 8-21).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність протиправності дій чи бездіяльності слідчого Овсія М .В., а отже і наявності підстав для відшкодування заподіяної ОСОБА_1 шкоди, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Місцевий суд прийшов до правильного висновку, що до спірних правовідносин має бути застосовано норми ст. 1174 ЦК України, що не заперечується й апелянтом.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів

Під час вирішення даного спору про відшкодування шкоди за ст. 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

На час розгляду справи в місцевому суді, а також на час перегляду рішення місцевого суду в апеляційному порядку, жодним судовим рішенням, яке б набрало законної сили, не встановлено протиправності дій слідчого ОСОБА_4 , які б перебували у причинному зв`язку із заподіянням ОСОБА_1 шкоди.

Доводи апелянта зводяться до довільного тлумачення положень ст. 1174 ЦК України, а саме твердження про цивільно-правову відповідальність органу державної влади незалежно від вини їх посадових осіб.

Вказане тлумачення норми закону не відповідає дійсному її змісту, оскільки цивільно-правова відповідальність держави настає незалежно від вини відповідних органів державної влади. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. Отже, норма вказує на необхідність доведення факту незаконності рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи відповідного органу державної влади. Саме незаконності рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності незалежно від вини органу державної влади та, відповідно, держави.

Доказами по справі не підтверджується незаконність рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області чи Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області.

Посилання на притягнення працівника чергової частини Русакова В.Є. до дисциплінарної відповідальності є безпідставними, оскільки шкода була заподіяна внаслідок викрадення автомобіля, а не внаслідок вчинення ОСОБА_6 дисциплінарного проступки.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак