Постанова

від 22.05.2019 по справі 914/1563/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. Справа №914/1563/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Зварич О.В.

Кравчук Н.М.

Секретар судового засідання: Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг за № 28 від 28.02.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 (повне рішення складено 27.12.2018, м. Львів, суддя Мазовіта А.Б.)

у справі № 914/1563/18

за позовом: Приватного підприємства МП Сантехмонтаж , м. Нововолинськ Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг , м. Городок Львівської області

про стягнення 208 634,53 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг , м. Городок Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства МП Сантехмонтаж , м. Нововолинськ Волинської області

про стягнення 219 712,32 грн.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 В.М. - ордер серії ВЛ № 000,039936 від 24.04.2019;

від відповідача за первісним позовом: Лапка І.С. - ордер серії ЗР № 63011 від 01.04.2019.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство МП Сантехмонтаж звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг про стягнення 208 634,53 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг звернулося до Господарського суду Львівської області з зустрічним позовом до Приватного підприємства МП Сантехмонтаж про стягнення 219 712,32 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 у справі № 914/1563/18 первісний позов задоволено повністю Стягнуто з ТОВ Р-Інжиніринг на користь ПП МП Сантехмонтаж 169 999,18 грн. основного боргу, 9 849,72 грн. 3% річних, 28 785,63 грн. інфляційних, 3 129,53 грн. судового збору, 8 960 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач за первісним позовом своєчасно не виконав свого обов`язку щодо оплати вартості отриманого за видатковими накладними товару, що слугувало підставою для стягнення суми боргу, інфляційних втрат та 3 % річних. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні зустрічного позову, оскільки зустрічна позовна вимога про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 100 000,00 грн. відповідно до ст. 1212 ЦК України ґрунтується на невиконанні відповідачем за зустрічним позовом умов договору підряду від 01.04.2015.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ Р-Інжиніринг подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 у справі № 914/1563/18, з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові за первісним позовом, а зустрічний задоволити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт заперечує факт поставки товару по видаткових накладних № 2 від 23.03.2015 на суму 70 000 грн., № 4 від 31.07.2015 на суму 18 457,15 грн., № 9 від 29.10.2015 на суму 50 000 грн., які в свою чергу не містять підпису та печатки відповідача за первісним позовом та є односторонніми, як і податкові накладні, складені позивачем. Також апелянт зазначає, що в розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, не вбачається дата, з якої у відповідача за первісним позовом виник обов`язок оплатити товар.

Стосовно зустрічного позову, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином або підстава, на якій майно було отримано відпала.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач за первісним позовом зазначає, що борг відповідача за первісним позовом по рахунку № 10 станом на 07.08.2018 становить 169 999, 18 грн., оскільки відповідно до банківських виписок позивача відповідач за первісним позовом оплатив рахунки №№ 10, 70, 125с.

Стосовно зустрічного позову, позивач зазначає, що ТОВ Р-Інжиніринг як правову підставу для стягнення коштів за зустрічним позовом покликається на договір підряду № 181-ТМ від 01.04.2015, що виключає можливість задоволення судом позовних вимог на підставі ст. 1212 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої зустрічні вимоги.

У судовому засіданні представники сторін навели свої доводи та міркування , викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство МП Сантехмонтаж звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг вартості поставленого товару.

На підтвердження своїх вимог до позовної заяви ПП МП Сантехмонтаж подало рахунки-фактури від 13.03.2015 за № 10, від 03.06.2015 за № 70 та від 01.10.2015 за № 125с на оплату товару у розмірі 548 975,19 грн., видаткові накладні № 2 від 23.03.2015 на суму 70 000 грн., № 3 від 07.05.2015 на загальну суму 192 099,49 грн., № 2 від 04.06.2015 на загальну суму 100 000 грн.; № 4 від 31.07.2015 на загальну суму 18 457,15 грн.; № 1 від 03.08.2015 на загальну суму 50 000,71 грн.; № 9 від 29.10.2015 на загальну суму 50 000 грн.; №5 від 30.03.2016 на загальну суму 68 418,38 грн.

Як на підтвердження часткової оплати вартості товару відповідачем, позивач за первісним позовом подав копії банківських виписок, товарно-транспортні накладні від 23.03.2015 від 07.05.2015, від 31.07.2015, від 30.03.2016, від 04.06.2015, від 03.08.2015, від 29.10.2015 та податкові накладні за цими ж датами.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов`язань щодо оплати вартості товару, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом 169 999,18 грн. основного боргу, 9 849,72 грн. 3% річних, 28 785,63 грн. інфляційних.

Господарський суд Львівської області задоволив первісні позови вимоги про стягнення з відповідача 169 999,18 грн. основного боргу, 9 849,72 грн. 3 % річних, 28 785,63 грн. інфляційних втрат.

Проте, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

З огляду на викладене, обов`язок по оплаті поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки.

Як вбачається з позовної заяви, позивач за первісним позовом вказує, що поставив відповідачу за період з березня 2015 року по березень 2016 року товар на суму 348 975,02 грн., яка оплачена відповідачем оплачена частково на суму 178 975,84 грн.

Відповідач за первісним позовом заперечує факт поставки товару за видатковою накладною № 2 від 23.03.2015 на загальну суму 70 000 грн., за видатковою накладною № 4 від 31.07.2015 на загальну суму 18 457,15 грн., видатковою накладною № 9 від 29.10.2015 на загальну суму 50 000 грн. (Т. І, а.с. 26, 28, 52).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р, господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.4 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як вбачається з видаткових накладних № 2 від 23.03.2015, № 4 від 31.07.2015, № 9 від 29.10.2015, на які покликається позивач та поставку за яким заперечує відповідач за первісним позовом (Т. І, а.с. 26, 28, 52), останні не містять розшифровки проставленого підпису особи в графі отримав або ж інших даних, за якими можна ідентифікувати цю особу, цей підпис не скріплений печаткою відповідача за первісним позовом. Крім цього, вищеперераховані видаткові накладні не містять посилання на рахунок, на виконання якого здійснюється поставка, а товарно-транспортні накладні, складені до них, виготовлені позивачем за первісним позовом в односторонньому порядку, підписані та скріплені лише печаткою позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з наданих позивачем за первісним позовом видаткових накладних на підтвердження поставки товару за період з березня 2015 року по березень 2016 року, неможливо встановити хто саме їх підписав, а отже встановити особу, яка прийняла цей товар, а відтак такі накладні не можуть бути прийняті судом як первинні документи, а отже підтверджувати факт здійснення позивачем за первісним позовом поставки товару відповідачу.

З огляду на відсутність у видаткових накладних, які були надані позивачем до позовної заяви, посилання на виставлені рахунки, неможливо встановити які суми, що були часткового перераховані відповідачем за первісним позовом та зараховувалися позивачем як оплата поставленого товару. Як вбачається з матеріалів справи, платіжні доручення, надані відповідачем як докази оплати отриманого товару містять посилання на виставлені рахунки, які у видаткових накладених в свою чергу не вказані.

З доданих позивачем товарно-транспортних накладних не вбачається та не підтверджується факт поставки позивачем товару та відповідно факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними від 23.03.2015, № 4 від 31.07.2015, № 9 від 29.10.2015, так як такі складені в односторонньому порядку позивачем та не підписані відповідачем.

Стосовно покликань позивача на податкові накладні, зареєстровані ТОВ Р-Інжиніринг , судова колегія зазначає, що лише первинні документи можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції, яка відображається в бухгалтерському обліку підприємства.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 у справі № 914/1563/18 підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову, в цій частині слід прийняти нове рішення - в позові відмовити.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, ТОВ Р-Інжиніринг покликається на те, що 01.04.2015 між ним (замовник) та ПП МП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір підряду №181-ТМ на влаштування теплової мережі від модульних котелень до пташників у с. Верба Володимир-Волинського району, відповідно до умов якого підрядником виконано роботи загальною вартістю 70 214,40 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.07.2015. Як зазначає позивач за зустрічним позовом, ним згідно з платіжними дорученнями від 07.05.2015 та 22.09.2015 було сплачено ПП МП Сантехмонтаж 170 214,40 грн.

Позивач за зустрічним позовом звертався до відповідача за зустрічним позовом з вимогою про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 100 000 грн., яка залишена останнім без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду з позовом про стягнення цих коштів в порядку, передбаченому ст. 1212 ЦК України, відсотків згідно з ст. 536 ЦК України в сумі 53 753,42 грн., 8 958,90 грн. 3 % річних та 57 000 грн. інфляційних втрат, нарахованих на цю суму.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або що договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.

Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося (Правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ТОВ Р-Інжиніринг за № 28 від 28.02.2019 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 у справі № 914/1563/18 скасувати в частині задоволення первісного позову, прийняти в цій частині нове рішення - в первісному позові відмовити. У решті рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 у справі № 914/1563/18 залишити без змін.

3. Стягнути з ПП МП Сантехмонтаж (45400, Волинська область, вул. Кауркова, 2Б, код ЄДРПОУ 30297532) на користь ТОВ Р-Інжиніринг (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Людкевича, 14, код ЄДРПОУ 36769054) 4 694,28 грн. судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.05.2019.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Зварич О.В.

суддя Кравчук Н.М.