Рішення

від 21.05.2019 по справі 908/685/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/41/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019 Справа № 908/685/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72а)

до відповідача Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Академічна, буд. 5)

про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 177240,10 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

При секретарі судового засідання: Петриченко А.Є.

Представники сторін:

від позивача - Войтанович О.Й., довіреність № 27-957/12 від 15.03.2019;

від відповідача - не з`явився.

20.03.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява №976/12 від 18.03.2019 (вх. № 731/08-07/19 від 20.03.2019) Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 177240,10 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2019 справу № 908/685/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/685/19. Присвоєно справі номер провадження 4/41/19. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 23.04.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.05.2019.

У судовому засіданні 21.05.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що інспекцією проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України. За результатами перевірки встановлено, що відповідач в період з 01.01.2013 по 23.06.2016 здійснював господарську діяльність по забору води зі свердловини №1 без відповідного дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, ст.. ст. 41, 68, 69 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища внаслідок чого державі заподіяно (завдано) збитків (шкоди) внаслідок самовільного використання водних ресурсів в сумі 177240,10 грн. Нормативно в обґрунтування позову позивач послався на приписи ст. ст. 44, 49, Водного кодексу України, ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідач в судове засідання 21.05.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином у відповідності до приписів господарсько процесуального кодексу.

З висновками інспекції Розівська дослідна станція Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України не погодилася, свої заперечення виклала у відзиві на позовну заяву, який отримано судом 17.04.2019 (який відповідно до поштового штемпелю на конверті датований 13.04.2019), в якому зокрема зазначила, що підстави для стягнення збитків в заявленому до стягнення розмірі відсутні. Зазначив, що відповідач є сільськогосподарським підприємством. Відповідно до ч. 1 ст.23 Кодексу України про надра (у редакції, що діяла в період з 01.01.2013 року до 31.12.2015 року) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб. Продуктивність водозаборів підземних вод Відповідачем не перевищила 300 кубічних метрів на добу, про що свідчить наведений розрахунок середньодобового обсягу видобування підземних вод із водозабору, який за перевіряємий період становив 33 кубічних метрів на добу (42005 куб.м : 1270 днів = 33 куб.м на одну добу). Перевірка Відповідача не встановила застосування добутої із свердловин води не для власних господарсько-побутових потреб. Тому, згідно ст. 23 Кодексу України про надра Відповідач не повинен був отримувати спеціальний дозвіл на видобуток підземних вод в період з 01.01.2013 року до 31.12.2015 року. З 01.01.2016 року були внесені зміни до статті 23 Кодексу України про надра. відповідно до яких землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб. Таким чином, Відповідач є сільськогосподарським товаровиробником, тому у відповідності до частини 2 статті 23 Кодексу України про надра не повинен був отримувати спеціальний дозвіл на видобуток підземних вод у 2016 році. На підставі викладеного, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

23.04.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зокрема зазначив, що чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Таким чином, дозвіл на спеціальне водокористування, отримання якого є необхідним для забору води з природного або створеного штучно елементу довкілля, в якому зосереджуються води (статті 1, 48, 49 Водного кодексу України) та дозвіл на видобування підземних вод (стаття 21 Кодексу України про надра) визначаються законодавством самостійними дозвільними документами, з огляду на що виконання або невиконання Відповідачем умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра, з якою закон пов`язує можливість видобування підземних вод без дозволу на користування надрами, не звільняє Відповідача від передбаченої законодавством відповідальності за забір води без дозволу на спеціальне водокористування.

У запереченнях на відповідь на відзив, які надішли на адресу суду 14.05.2019 який відповідно до поштового штемпелю на конверті датований 14.05.2019) відповідач зазначив, що відповідачем надано до суду докази на підтвердження свого статусу як сільськогосподарського товаровиробника та докази, які підтверджують знаходження у постійному користуванні у Відповідача 1826,7 га землі. Таким чином, з 01.01.2016 року Відповідач не повинен отримувати спеціальний дозвіл на видобуток підземних вод. Позивач у своїй Відповіді на відзив не наводить нормативного та доказового обґрунтування яке б свідчило, що норми Кодексу України про надра не розповсюджують свою дію на Відповідача.Таким чином, в силу приписів ст. 23 Кодексу України про надра, у Відповідача відсутній обов`язок отримувати спеціальний дозвіл на видобуток підземних вод. В зв`язку з відсутністю такого обов`язку у Відповідача, збитки про наявність яких зазначає Позивач і які вимагає відшкодувати - відсутні

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

УСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області (позивачем), за період з 01.01.2013 по 23.06.2016 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (відповідача)

За результатами перевірки 17.01.2019 складено Акт №003/07/07 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (далі - Акт).

В Акті встановлено, що у період з 01.01.2013 по 23.06.2016 (включно) Відповідач здійснював господарську діяльність по забору води зі свердловини №1 без дозволу на спеціальне водокористування.

24.06.2016 Відповідачу Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації виданий терміном з 24.06.2016 по 31.12.2018 дозвіл на спеціальне водокористування .

Термін минулого дозволу на спеціальне водокористування закінчився 31.12.2012.

Вказане порушення природоохоронного законодавства зафіксовано в акті перевірки у пункті 8 розділу Плорушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) .

За наслідками виявленого порушення природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізькій області на підставі Протоколу №008821 від 14.01.2019 про адміністративне правопорушення винесено Постанову № 000007/01/04 від 14.01.2019 про накладення адміністративного стягнення в сумі 136,00 грн. на гр. ОСОБА_1

Постанова про накладення адміністративного стягнення у встановленому законом порядку не оскаржена, сума штрафу сплачена добровільно, що підтверджується квитанцією про сплату від 17.01.2019.

Відповідно до довідки КП Оріхівський водоканал від 11.01.2019 № 24 за період з 01.01.2013 по 23.06.2016 Відповідачем забрано зі свердловин 42005 метрів кубічних води.

Для вирішення питання в добровільному порядку Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області 06.02.2019 на адресу відповідача направлено претензію № 5 (за вих.№446/12).

Зазначена претензія отримана Розівською дослідною станцією Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України - 07.02.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачем претензія залишилася без відповіді та задоволення.

У зв`язку із зазначеним порушенням Інспекцією, відповідно до Методики здійснено розрахунок розміру шкоди, завданої державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів - Розівської дослідною станцією Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, без дозволу на спеціальне водокористування за період з 01.01.2013 по 23.06.2016, який склав 177240,10 грн.

В добровільному порядку шкода не сплачена у зв`язку з чим, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України (п. 2 ч. 2 ст. 3), а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (ст.ст. 1, 6).

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Приписами ч. 1 ст. 149, ст. 151 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексута інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно зі статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що забір води - це вилучення води з водного об`єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них. В той же час, забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів є спеціальним водокористуванням згідно з ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України .

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути загальним або спеціальним.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ст.48 Водного кодексу України).

Відповідно до ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об`єктів місцевого значення.

Статтею 44 Водного кодексу України визначено обов`язки землекористувачів, зокрема здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч.ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: (1) протиправна поведінка особи; (2) наявність шкоди; (3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; (4) вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

З аналізу наведених вище правових норм, що регулюють порядок спеціального водокористування, вбачається, що закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк такого водокористування у встановленому законом порядку. Водночас дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування без його продовження, незважаючи на відсутность рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованою в Мін`юсті України від 14.08.2009 за № 767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).

Згідно з п.п. 9.1.,9.2. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн./10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

За наслідками виявленого порушення природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізькій області на підставі Протоколу №008821 від 14.01.2019 про адміністративне правопорушення винесено Постанову № 000007/01/04 від 14.01.2019 про накладення адміністративного стягнення в сумі 136,00 грн. на гр. ОСОБА_1

У зв`язку із зазначеним порушенням Інспекцією, відповідно до Методики здійснено розрахунок розміру шкоди, завданої державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів - Розівської дослідною станцією Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, без дозволу на спеціальне водокористування за період з 01.01.2013 по 23.06.2016, який склав 177240,10 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, розрахунок заявленої до стягнення шкоди здійснювався Інспекцією за формулою З сам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування м 3 ; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення, грн./100 м 3 .

Згідно із ст. 255.5.2 Податкового кодексу України для інших адміністративно - територіальних одиниць Запорізької області, ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод за 100 м 3 води - 84,39 грн.

Згідно з довідкою у період з 01.01.2013 по 23.06.2016 відповідачем забрано зі свердловини - 42005 куб. м.

Учасниками спору не оспорювався розмір розрахованої шкоди в сумі 177240,10 грн.

Щодо доводів відповідача стосовно застосування ст. 23 Кодексу України про надра, а саме, що відповідач не повинен отримувати спеціальний дозвіл на видобудок підземних вод, судом до уваги не приймається з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно з ст. 21 Кодексу України про надра надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Таким чином, дозвіл на спеціальне водокористування, отримання якого є необхідним для забору води з природного або створеного штучно елементу довкілля, в якому зосереджуються води (ст.ст. 1, 48, 49 Водного кодексу України) та дозвіл на видобування прісних підземних вод (ст. 21 Кодексу України про надра) визначаються законодавством самостійними дозвільними документами, з огляду на що виконання або невиконання відповідачем умови, передбаченої ст. 23 Кодексу України про надра, з якою закон пов`язує можливість видобування підземних прісних вод без дозволу на користування надрами, не звільняє відповідача від передбаченої законодавством відповідальності за забір води без дозволу на спеціальне водокористування.

У постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012 наведена правова позиція, відповідно до якої факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування законодавством визначається самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачем не було доведено правомірності своєї поведінки, оскільки внаслідок відсутності дозволу на спеціальне водокористування відповідач не повинен був здійснювати відповідне водокористування.

Оцінивши у сукупності зібрані у справі письмові докази, пояснення представників сторін та встановлені обставини, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Академічна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00496722) шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 177 240 (сто сімдесят сім тисяч двісті сорок) грн. 10 коп. на наступні реквізити: р/р № НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 37473878, МФО 899998, код бюджетної класифікації: 24062100, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) отримувач - Управління державної казначейської служби України у Розівському районі Запорізької області (Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка).

Стягувач: Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-а, код ЄДРПОУ 38025388). Видати наказ.

3.Стягнути з Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Академічна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00496722) на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-а, код ЄДРПОУ 38025388; р/р № НОМЕР_2 , МФО 820172, банк ОПЕРУ Державного казначейства України) 2658 (дві тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн. 60 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 24» травня 2019 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.