Рішення

від 20.05.2019 по справі 921/255/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/255/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

За участю секретаря судового засідання: Ярославська З.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стальпрокат", вул.Лугова, буд.16-А, м.Київ, 04074

до відповідача: Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь", вул. Текстильна, буд.28, м.Тернопіль,Тернопільська область,46016

про: стягнення 53 266 грн. 44 коп. боргу, 2 000 грн. 00 коп. витрат на надання правничої допомоги, 1921 грн. 00 коп. судового збору

За участю представників:

позивача: не з`явився.

відповідача: не з`явився.

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Стальпрокат" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" про стягнення 53 266 грн. 44 коп. боргу, 2 000 грн. 00 коп. витрат на надання правничої допомоги, 1921 грн. 00 коп. судового збору.

Підставою позову позивач визначає неналежну оплату Тернопільським державним науково-технічним підприємством "Промінь" поставленого товару, чим спричинено виникнення заборгованості в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 20.05.2019 на 10:00 год.

В судове засідання 20.05.2019 представники сторін не з`явилися.

14.05.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла Заява про виконання ухвали про відкриття провадження у справі №без номера від 07.05.2019 (вх. №8270 від 14.05.2019), на виконання якої позивач надав належним чином засвідчену копію видаткової накладної №РН-0000064 від 19.12.2018.

Відповідач ухвалу суду від 24.04.2019 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження отримав 25.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Від відповідача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також і не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а тому суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

04 грудня 2018 року позивачем було направлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру №СФ-0007894 від 04.12.2018 року на суму 274026,76 грн.

Згідно вищевказаного рахунку-фактури постачальником є ТОВ "ТД Стальпрокат", а одержувачем -Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь".

Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставлення певної суми для оплати покупцю, а сам факт поставки має бути підтверджений видатковою накладною. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. № 31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794.

Відповідачем (одержувач) отримано від позивача (постачальник) товар (труба 22х1,5 ст.3, труба 27х1,5 ст.3) на суму 274026,76 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000064 від 19.12.2018, яка підписана уповноваженими особами сторін та скріплена печатками сторін.

Видаткова накладна №РН-0000064 від 19.12.2018, складена відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію - купівлю-продаж (поставку) товару і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Окрім того відповідачем здійснено частково оплату за поставлений товар на загальну суму 220760,32 грн., зокрема згідно платіжних доручень (засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи): №2543 від 07.12.2018 на суму 188785,32 грн, №2607 від 21.12.2018 на суму 8525,00 грн, №2632 від 28.12.2018 на суму 8525,00 грн, №2641 від 04.01.2019 на суму 8525,00 грн, №2666 від 18.01.2019 на 6400,00 грн.

Таким чином, непогашеною залишилась заборгованість на суму 53266, 44 грн.

Разом з тим, Гарантійним листом №574 від 21.12.2018 року, копія якого долучена до матеріалів справи, відповідач гарантував погасити заборгованість ТД НТП "Промінь" перед ТОВ "ТД Стальпрокат" в розмірі 85241,44 грн. за поставку металопрокату згідно рахунку-фактури №СФ-0007894 від 04.12.2018 в строк не пізніше 28.02.2019 року.

Крім того, внаслідок не виконання відповідачем зобов`язань по оплаті поставленого товару згідно зазначеного Гарантійного листа, представником позивача (адвокатом) було направлено на адресу відповідача Претензію №без номера від 18.03.2019 про погашення заборгованості на суму, яка залишилась неоплаченою станом на 18.03.2018 в розмірі 53266,44 грн. (копія претензії з доказами направлення знаходиться в матеріалах справи).

У Відповіді на зазначену претензію відповідач зазначає, що 19.12.2018 ТОВ "ТД Стальпрокат" поставило ТД НТП "Промінь" прокат, однак при розкритті даного прокату для виконання замовлення була виявлена нестача труби 27х1,5 в кількості 720 м.пог. та надлишок труби 22х1,5 в кількості 900м.пог. Таким чином, номенклатура та кількість фактично поставленого прокату не відповідають даним видаткової накладної та рахунку-фактури. Вказує, що при виявленні невідповідності у комплектації та кількості поставленого прокату представнику ТОВ "ТД Стальпрокат" було повідомлено про це в телефонній розмові. У відповідь на усну претензію ТДНТП "Промінь" представники ТОВ "ТД Стальпрокат" відмовились усунути виявлену невідповідність, мотивуючи відсутністю виробничої можливості зробити це. Крім того, у зазначеній Відповіді на претензію ТДНТП "Промінь" пропонує ТОВ "ТД Стальпрокат" погашення заборгованості в розмірі 53266,44 грн. протягом ІІ кв. 2019 року або повернення надлишку поставленого прокату (труби 22х1,5) в рахунок погашення заборгованості за ціною, вказаною у видатковій накладній, та часткову доплату в межах суми боргу, протягом ІІ кв. 2019 року.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які претензії відповідача до постачальника щодо кількості отриманого товару і відсутні також складені відповідачем за участю позивача акти про недостачу отриманого товару згідно зазначеної накладної.

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст. 206 ЦК України).

Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 5 ст. 265 ГК України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб (підтвердженням чого є видаткова накладна №РН-0000064 від 19.12.2018, копія якої долучена до матеріалів справи), а дії сторін щодо направлення рахунку-фактури на оплату товару та його оплати засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України відповідно, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог щодо стягнення 53266,44 грн. заборгованості.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідачем не спростовані належними засобами доказування позовні вимоги.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги про стягнення 53266,44 грн. заборгованості за поставлений товар є підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

За змістом приписів ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 4, 5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав Договір про надання правничої допомоги від 27.03.2019, укладений між позивачем та адвокатом Відановою О.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4974 від 29.05.2012, ордер серії КВ №392675 на надання правової допомоги від 17.04.2019, Акт приймання-передачі наданих послуг від 12.04.2019, а також квитанція №12-889182/С від 12.04.2019, яка підтверджує проведення ТОВ "ТД Стальпрокат" оплати в сумі 2000,00 грн. за юридичні послуги за договором №27/03.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, подані позивачем докази на підтвердження наданої правничої допомоги та факт задоволення позову, а також те, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем не заявлено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню у повному розмірі, що становить 2000,00 грн.

Відповідно до норм статі 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повернення сплачених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь", вул. Текстильна, буд.28, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46016, ідентифікаційний код 14040960 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стальпрокат", вул. Лугова, буд.16-А, м. Київ, 04074, ідентифікаційний код 41825822:

-53266, 44 грн. боргу;

- 2000, 00 грн. витрат на надання правничої допомоги;

-1921, 00 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 24 травня 2019 року.

Суддя С.О. Хома