Постанова

від 21.05.2019 по справі 520/8880/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 р.Справа № 520/8880/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - Лупинос О ОСОБА_1 .,

представника відповідача - Виноградова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року (суддя Мороко А.С.; м. Харків; повний текст рішення складено 27.12.2018) по справі № 520/8880/18

за позовом Сільського споживчого товариства " ОСОБА_2 "

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Сільське споживче товариство "Надія" (далі - позивач, ССТ "Надія") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним дії відповідача з виходу за межі предмету камеральної перевірки від 19.03.2018 року, встановлені чинним податковим законодавством;

- скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0055901209 від 10.04.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання ССТ "Надія" на суму 5375,09 грн (в тому числі, за податковим зобов`язанням - 4300,07 грн та за штрафними санкціями - 1075,02 грн) та № 0055851209 від 10.04.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання ССТ "Надія" на суму 6887,69 грн (в тому числі, за податковим зобов`язанням - 5510,15 грн та за штрафними санкціями - 1377,54 грн).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року адміністративний позов Сільського споживчого товариства "Надія" - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 0055901209 від 10.04.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання на суму 4300 (чотири тисячі триста) грн 07 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1075 (одна тисяча сімдесят п`ять) грн 02 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 0055851209 від 10.04.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання на суму 5510 (п`ять тисяч п`ятсот десять) грн 15 коп та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн 54 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь сільського споживчого товариства " ОСОБА_2 " (ідентифікаційний код - 30344917) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем самостійно у декларації всі належні йому об`єкти нерухомості (загальною площею 221,2 м2) віднесено до дев`ятого типу об`єкта нежитлової нерухомості - інші будівлі .

При цьому, для вказаного типу об`єктів нерухомості станом на 2018 рік встановлено

наступні ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки: рішенням Кобзарівської сільської ради - 1,5% розміру мінімальної заробітної плати (55,85 грн.); рішенням Костівської сільської ради - 1,5% розміру мінімальної заробітної плати (55,85 грн.).

Враховуючи, що позивач декларуючи нерухомість загальною площею 212,2 м не визначив грошові зобов`язання у визначеному податковим законодавством порядку, ГУ ДФС у Харківській області було їх збільшено на загальну суму 9 810,22 грн.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що зазначені об`єкти нерухомості є допоміжними господарськими будівлями, оскільки жодних документів, які підтверджують такі висновки до суду не надано. Висновки суду гуртуються виключно на припущеннях, оскільки пояснення позивача не є належним, допустимим та достатнім доказом, на підставі якого можна зробити висновки про тип нерухомості позивача.

Натомість, позивач застосував ставки податку у розмірі, що відповідає ставкам для типу нерухомості « 3 - інші об`єкти нежитлової нерухомості» .

З посиланням на рішення Кобзарівської сільської ради Банківського району Харківської області № 116-УІІ від 03.02.2017 та № 13 від 31.01.2017, відповідач вказує, що ставки, які було застосовано позивачем, можуть бути застосовані виключно до сараїв, хлівів, гаражів, літніх кухень, майстерень, погребів, навісів, тощо, які перебувають на земельній ділянці, яку віднесено до земель житлової забудови, та на якій одночасно міститься житлова будівля.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, які було надано до суду, вбачається, що у позивача відсутні будь-які об`єкти житлової нерухомості, а отже, висновки суду про те, що задекларовані об`єкти нерухомості відносяться до господарських (присадибних) будівель, не відповідають дійсності та наявним у матеріалах справи доказам.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ССТ "Надія" 12.12.2018 було подано декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік:

- № 25602630, якою задекларовано до сплати 393,20 грн з площі 105,70 кв.м (по Кобзарівській сільській раді);

- № 25602447, якою задекларовано до сплати 0,00 грн. з площі 115,5 кв.м (по Костівській сільській раді).

19 березня 2018 року головним державним ревізором - інспектором Головного управління ДФС у Харківській області проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ССТ " ОСОБА_2 " за 2018 рік.

За результатом перевірки складено акт № 3867/20-40-12-09-20/303449 від 19.03.2018, згідно висновків якого ССТ "Надія" в порушення вимог п.п. 266.3.1 п.п. 266.7.5, п.п. 266.5.1 Податкового кодексу України безпідставно зменшено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 9810,22 грн, у тому числі до бюджету Кобзарівської сільської ради - 5510,15 грн, до бюджету Костівської сільської ради - 4300,07 грн.

На підставі акту перевірки № 3867/20-40-12-09-20/303449 від 19.03.2018 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: № 0055901209 від 10.04.2018 про збільшення суми податкового зобов`язання в розмірі 4300,07 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1075,02 грн та № 0055851209 від 10.04.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання на суму 5510,15 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1377,54 грн,

На вказані податкові рішення позивачем до Державної фіскальної служби України подано скарги від 26.04.2018.

За результатами розгляду скарг, Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 21782/6/99-99-11-03-01-25 від 26.06.2018, яким податкові повідомлення-рішення № 0055901209 від 10.04.2018 та № 0055851209 від 10.04.2018 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган в даних правовідносинах невірно застосував ставку податку в розмірі 1,00 % та 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати (як для "інші будівлі") до об`єктів нерухомості, відносно яких згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування ставка податку підлягає 0 % та 0,1 % від розміру мінімальної заробітної плати (господарські (присадибні) будівлі).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог пп. 14.1.129-1. п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а обчислення бази оподаткування здійснюється на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об`єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об`єкта (тобто адреса будівлі) та тип об`єкта (тобто тип будівлі).

Згідно із пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності позивача перебуває нерухоме майно:

1) нежитлова будівля по АДРЕСА_1 , загальною площею 105,7 кв. м., підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 12.03.2004 Виконкомом Кобзарівської сільської ради;

2) нежитлова будівля по АДРЕСА_2 , загальною площею 115,5 кв.м., підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 06.06.2006 Виконкомом Костівської сільської ради.

Судовим розглядом встановлено, що всю площу цих будівель (221,2 кв.м.) позивач задекларував, застосувавши нульові ставки податку і відніс їх до нерухомості типу "9" (інша будівля).

Відповідно до форми подання декларацій суб`єктами господарювання, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 408 від 10.04.2015, у графі 2-10 суб`єкти господарювання визначають тип (код) об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (1 -квартири; 2 - житлові будинки; 3 - інші об`єкти нежитлової нерухомості; 4 - будівлі готельні; 5 - будівлі офісні; 6 - будівлі торгівельні; 7 - гаражі; 8 - будівлі для публічних виступів; 9 - інші будівлі).

Позивач стверджує, що фактично перелічені об`єкти нерухомості є допоміжними господарськими будівлями, до яких згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування застосовується вказані вище ставки податку від розміру мінімальної заробітної плати. Проте, у зв`язку з відсутністю такого типу нежитлових приміщень у формі декларації, підприємство їх задекларувало як об`єкти нерухомості типу "9" (інша будівлі), але з нульовою ставкою.

Згідно рішення Костівської сільської ради Валківського району Харківської області № 13 від 31.01.2017 для об`єктів нежитлової нерухомості: господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, прибудови до житлового будинку тощо застосовується ставка податку - 0 % від розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області № 116-VII від 03.02.2017 встановлено, що для об`єктів нежитлової нерухомості: господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні тощо, прибудови до житлового будинку застосовується ставка податку - 0,1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом застосовано до позивача ставку податку за тип нерухомості "інші будівлі": 1 % - згідно рішення Костівської сільської ради Валківського району Харківської області № 13 від 31.01.2017 та 1,5 % - відповідно до рішення Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області № 116-VII від 03.02.2017.

Підставою для застосування вказаних ставок слугувало те, що позивачем, у поданих деклараціях з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, належне ССТ " ОСОБА_2 " нерухоме майно віднесено до дев`ятого типу об`єкта нежитлової нерухомості - "інші будівлі".

Поряд з цим, судом встановлено, що згідно із рішенням Костівської сільської ради Валківського району Харківської області № 13 від 31.01.2017, до типу нерухомості "інші будівлі" має застосовуватись 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, а згідно із рішенням Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області № 116-VII від 03.02.2017 до типу нерухомості "інші будівлі" відносяться автозаправочні станції, а ставка за інші об`єкти нежитлової нерухомості становить 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в межах проведеної камеральної перевірки відповідачем не досліджувалось питання та фактично перевірялось до якого типу будівлі відносяться належні позивачу об`єкти нежитлової нерухомості, отже відповідач не мав змоги перевірити правильність застосування ССТ "Надія" ставок податку, відображених у деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік з урахуванням типу об`єкта та встановити заниження позивачем податкових зобов`язань з цього податку, за відсутності відповідних даних.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем у спірних правовідносинах не доведено правомірності та на явності підстав для застосування ставки податку в розмірі 1,00 % та 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати (як для "інші будівлі").

Твердження позивача, що вказані об`єкти нежитлової нерухомості відносяться до господарських (присадибних) будівель, відносно яких згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування ставка податку становить 0 % та 0,1 % від розміру мінімальної заробітної плати, відповідачем не спростовані.

Посилання відповідача на те, що рішення органів місцевого самоврядування на 2018 рік не встановлюють пільг та нульової ставки податку для жодного типу об`єктів нежитлової нерухомості юридичних осіб на 2018 рік спростовуються положеннями цих рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вищенаведеним нормам відповідачем під час судового розгляду справи не доведено обґрунтованості та правомірності винесених податкових повідомлень-рішень № 0055901209 від 10.04.2018 та № 0055851209 від 10.04.2018, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ССТ " ОСОБА_2 " та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі № 520/8880/18 залишити без змін в частині задоволення адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 24.05.2019 року