Постанова

від 21.05.2019 по справі 280/5628/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2019 року м. Дніпросправа № 280/5628/18 суддя І інстанції - Сіпака А.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу приватної фірми Снов

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом приватної фірми Снов до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма Снов звернулась із вищевказаним позовом до суду, в якому просила:

- визнати дії Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради щодо видачі паспортів прив`язки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання №ТС-В-253/147 від 04.12.2017 року по вул. Сталеварів, 30 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 року по вул. Сталеварів, 21 товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд неправомірними;

- скасувати паспорти прив`язки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання №ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 року по вул. Сталеварів, 30 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 року по вул. Сталеварів, 21, видані товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд ;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради розглянути документи приватної фірми Снов для видачі паспортів прив`язки тимчасових споруд по АДРЕСА_1 та по вул. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року закрито провадження у справі.

Роз`яснено позивачу, що розгляд його справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з вказаною ухвалою, приватна фірма Снов подала апеляційну скаргу, в якій, просить ухвалу скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанцїі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідач у спірних відносинах є суб`єктом владних повноважень по відношенню до позивача та протиправно, діючи поза межами своїх повноважень видав третій особі оскаржувані паспорти.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно скасуванню не підлягає з огляду на таке.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

При цьому, пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача із наданням Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради паспортів прив`язки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання №ТС-В-253/147 від 04.12.2017 року по вул АДРЕСА_3 Сталеварів АДРЕСА_4 30 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 року по вул. Сталеварів, 21 товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжелітбуд , з огляду на те, що приватна фірма снов є орендарем земельних ділянок на які видали паспорти прив`язки.

Судом першої інстанції встановлено, 10.08.2009 року між Запорізькою міською радою та приватною фірмою Снов було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кіоску № 42а, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0012 га строком на три роки.

17.11.2010 року між Запорізькою міською радою та приватною фірмою Снов було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кіоску № 39а, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0021 га строком на п`ять років.

Водночас, ТОВ Запоріжелітбуд 22 та 23 листопада 2017 року до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради були подані заяви про оформлення паспортів прив`язки тимчасової споруди та оформлено паспорт прив`язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 з місцем розташування тимчасової споруди: АДРЕСА_1 та паспорт прив`язки № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 з місце розташування: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30.

04 грудня 2017 року відповідачем видано третій особі паспорт прив`язки тимчасової споруди № ТС-В-253/1485 (т.1 а.с.42-45).

06 грудня 2017 року відповідачем видано третій особі паспорт прив`язки тимчасової споруди № ТС-В-252/1485 (т.1 а.с.38-41).

Однак, станом на момент надання ТОВ Запоріжелітбуд паспортів прив`язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 з місцем розташування тимчасової споруди: АДРЕСА_1 та паспорт прив`язки № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 з місце розташування: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30 договір оренди землі між Запорізькою міською радою та приватною фірмою Снов не було припинено.

Отже, заявлені позовні вимоги фактично направлені на поновлення порушеного права оренди земельних ділянок зумовлене незаконними, на думку приватної фірми Снов діями, які виразились у наданні третій особі паспортів прив`язки тимчасових споруд.

Оскільки спірні правовідносини фактично пов`язані із захистом порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі.

Водночас, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо підсудності зазначеної справи місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства.

Так, п.6 ч.1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи склад учасників спору та положення ГПК України зазначений спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для закриття провадження, однак невірно роз`яснив до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, а тому ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватної фірми Снов - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року в частині роз`яснення позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи - змінити.

Викласти другий абзац ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року в наступній редакції:

Роз`яснити позивачу, що заявлений спір має розглядатись місцевим господарським судом за правилами господарського судочинства.

В решті ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова