Постанова

від 18.03.2020 по справі 280/5628/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №280/5628/18

адміністративне провадження №К/9901/16400/19, №К9901/16405/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Саприкіної І.В., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Приватної фірми СНОВ на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 (головуючий суддя: Сіпака А.В.) про закриття провадження у справі та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 (головуючий суддя: Чепурнов Д.В., судді: Мельник В.В., Сафронова С.В.), додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі № 280/5628/18 за позовом Приватної фірми СНОВ до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

29.12.2018 Приватна фірма СНОВ (далі - позивач або ПП СНОВ ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" (далі - третя особа або ТОВ "Запоріжелітбуд" ), в якому просила:

визнати неправомірними дії відповідача щодо видачі паспортів прив'язки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 по вул. Сталеварів, 30, та № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 по вул. Сталеварів, 21, ТОВ Запоріжелітбуд ;

скасувати паспорти прив'язки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 по вул. Сталеварів, 30, та № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 по вул. Сталеварів, 21, виданих ТОВ Запоріжелітбуд ;

зобов'язати відповідача розглянути документи ПП Снов для видачі паспортів прив'язки тимчасових споруд по вул. Сталеварів, 21 та по вул. Сталеварів, 30 у м. Запоріжжі.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач вважає себе орендарем земельної ділянки по вул. Сталеварів, 21 (кадастровий номер 2310100000:05:005:0100) площею 0,0021 га для розташування кіоску № 39а та земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:005:0056) площею 00012 га по вул. Сталеварів, 30 для розташування кіоску № 42а. До моменту прийняття міською радою рішення від 26.09.2018 № 35/32 про припинення договорів оренди зазначені правовідносини оренди були чинними. Після прийняття рішення міської ради № 35/32 позивач дізнався, що паспорти прив'язки на розташування тимчасових споруд на земельних ділянках, що перебували в оренді позивача, відповідач надав іншій юридичній особі - ТОВ Запоріжелітбуд .

Позивач стверджує, що на момент видачі паспортів прив'язки відповідачем ТОВ Запоріжелітбуд він правомірно користувався цими земельними ділянками та розміщував тимчасові споруди у відповідності до цільового використання земель. Вважає дії відповідача щодо видачі паспортів прив'язки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання ТОВ Запоріжелітбуд протиправними.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 закрито провадження у справі. Роз'яснено позивачу, що розгляд його справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного Кодексу України (далі-ЗК України) має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин.У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування в особі Департаменту архітектури ті містобудування міської ради - владних управлінських функцій не здійснював.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 в частині роз'яснення позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи - змінено. Роз'яснено позивачу, що заявлений спір має розглядатись місцевим господарським судом за правилами господарського судочинства. В решті ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 залишено без змін.

За позицією суду апеляційної інстанції, заявлені позовні вимоги фактично направлені на поновлення порушеного права оренди земельних ділянок, зумовлене незаконними, на думку позивача, діями, які виразились у наданні третій особі паспортів прив'язки тимчасових споруд.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини фактично пов'язані із захистом порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи склад учасників спору та положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначений спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

20.03.2019 представником третьої особи до суду першої інстанції було подано заяву про здійснення розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 заяву третьої особи про стягнення з позивача судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Приватної фірми "СНОВ" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 82, кв. 31, код ЄДРПОУ 19276584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 35802404) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 - залишено без змін.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційні скарги (надійшли поштою 10.06.2019), в яких з посиланням на порушення норм процесуального права, а саме: неповне з'ясування обставин справи, що призвело до ухвалення незаконних рішень, просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, передати справу на розгляд суду першої інстанції.

Також позивач просить скасувати додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ Запоріжелітобуд у задоволені заяви про здійснення розподілу судових витрат.

В обґрунтування вимог касаційних скарг позивач зазначає, що відповідачем здійсненні незаконні та протиправні дії щодо видачі паспортів прив'язки на тимчасові споруди третій особі під час дії договору оренди земельної ділянки між Запорізькою міською радою та позивачем, тобто під час користування ним земельною ділянкою. Стверджує, що між сторонами по справі виникли не приватні правовідносини в сфері земельних відносин, а саме публічно -правові відносини, що стосуються незаконних дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового та передчасного висновку про стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу, оскільки наданими третьою особою документами не підтверджується фактичний обсяг витрат на правничу допомогу, а також відсутні докази необґрунтованих дій позивача, внаслідок чого провадження по справі було закрито.

Ухвалами Верховного Суду від 20.06.2019 відкрито провадження у справі за вищезазначеними касаційними скаргами позивача та витребувано справу з суду першої інстанції.

15.07.2019 від відповідача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, де він зазначає, що позивач, не погоджуючись в касаційній скарзі з ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі у зв'язку тим, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, водночас подає 06.06.2019 позовну заяву до Господарського суду Запорізької області. Також відповідач звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.06.2019 відкрито провадження у справі №908/1415/19 за позовом ПП СНОВ до Департаменту про скасування паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності №ТС -В-253/1477 від 04.12.2017 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017.

Третя особа правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України (у редакції до 08.02.2020), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту встановлення судами фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача із наданням Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради паспортів прив'язки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання №ТС-В-253/147 від 04.12.2017 по вул. Сталеварів, 30 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 по вул. Сталеварів, 21 ТОВ Запоріжелітбуд з огляду на те, що ПП СНОВ є орендарем земельних ділянок, на які видали паспорти прив'язки.

Так, 10.08.2009 між Запорізькою міською радою та ПП СНОВ було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кіоску № 42а, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30, загальною площею 0,0012 га строком на три роки.

17.11.2010 між Запорізькою міською радою та приватною фірмою СНОВ було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кіоску № 39а, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 21, загальною площею 0,0021 га строком на п'ять років.

Водночас, ТОВ Запоріжелітбуд 22.11.2017 та 23.11.2017 до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради були подані заяви про оформлення паспортів прив'язки тимчасової споруди та оформлено паспорт прив'язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 з місцем розташування тимчасової споруди: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 21 та паспорт прив'язки № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 з місцем розташування: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30.

04.12.2017 відповідачем видано третій особі паспорт прив'язки тимчасової споруди №ТС-В-253/1485.

06.12.2017 відповідачем видано третій особі паспорт прив'язки тимчасової споруди № ТС-В-252/1485.

Однак, як зазначає позивач, станом на момент надання ТОВ Запоріжелітбуд паспортів прив'язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 з місцем розташування тимчасової споруди: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 21 та паспорт прив'язки № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 з місцем розташування: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30 договір оренди землі між Запорізькою міською радою та приватною фірмою Снов не було припинено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

При цьому, пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 904/10454/17.

Оскільки спірні правовідносини фактично пов'язані із захистом порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що цей спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Отже правильність висновків судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовані.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019, з урахуванням викладення абзацу другого цієї ухвали у редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 - відсутні.

Водночас колегія суддів Верховного Суду не погоджується з позицію судів першої та апеляційної інстанцій, яка викладена відповідно в додатковому рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, щодо наявності підстав для задоволення заяви третьої особи про стягнення з позивача судових витрат, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що третя особа - ТОВ Запоріжелітбуд виступала на стороні відповідача у справі та заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу третьої особи нею надано суду договір про надання правової допомоги від 11.01.2019, укладений із адвокатом Погрібною С.О та ТОВ Запоріжелітбуд , розрахунок судових витрат по справі, ордер на надання правової допомоги серії ЗП №128001, копії квитанцій від 13.02.2019 та 14.03.2019, акт виконаних робіт про надання юридичних послуг за Договором про надання правової допомоги від 11.01.2019.

Також адвокатом до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу додано розрахунок, відповідно до якого зазначено, що за складання пояснень третьої особи на адміністративний позов сума до відшкодування на правничу допомогу становить 2305,20 грн, представництво в суді 13.02.2019 тривалістю 2 год. - 1536,80 грн та представництво в суді 14.03.2019 тривалістю 2 год - 1536,80 грн.

Таким чином суди попередніх інстанцій зазначили, що заявлений до відшкодування розмір витрат щодо складання пояснень третьої особи на адміністративний позов та представництво в суді 14.03.2019 є співмірними зі складністю справи та наданими послугами, часом, що був затрачений.

Разом з тим, заявлений до відшкодування розмір витрат щодо представництва в суді 13.02.2019 не є співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт та їх обсягом, оскільки 13.02.2019 ухвалою суду за клопотанням представника позивача у зв'язку з неотриманням відзиву судове засідання було відкладено.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката - Погрібної С.О. на користь ТОВ "Запоріжелітбуд" у розмірі 3842,00 грн.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Таким чином законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.

Частиною десятою статті 139 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, врегульовано частиною 11 статті 139 КАС України, згідно якої судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У даній справі, провадження в якій було закрито, заявник брав участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступав у справі на стороні відповідача та заперечував заявлені позовні вимоги.

Таким чином, судові витрати, понесені заявником, відшкодовуються у тому ж порядку, у якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку частини 10 статті 139 КАС України.

Аналогічна висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 (справа №821/410/17).

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду наголошує, що необхідною умовою для застосування положень частини 10 статті 139 КАС України у разі закриття провадження у справі є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому заявник у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

У даній справі, що розглядається, третя особа не довела, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено факту вчинення з боку позивача дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні статті 139 КАС України. При цьому, саме по собі пред'явлення позову до суду з порушенням правил юрисдикції та, як наслідок, закриття судом провадження у справі, не можуть бути достатнім свідченням необґрунтованості дій позивача.

Аналогічних висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 (справа №820/4347/17).

За змістом частини 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Верховний Суд критично оцінює посилання третьої особи на пункт 8 статті 139 КАС України за відсутності жодних доказів щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами та беручи до уваги, що спір не вирішено, оскільки провадження у справі закрито.

Таким чином, підстави для задоволення клопотання третьої особи про стягнення з позивача судових витрат судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

За змістом статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою вказаної статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, враховуючи неправильне тлумачення закону судами попередніх інстанцій, додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі № 280/5628/18 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Запоріжелітбуд" про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351,355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватної фірми СНОВ на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 про закриття провадження у справі та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019, з урахуванням викладення абзацу другого цієї ухвали у редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 -залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватної фірми СНОВ на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі № 280/5628/18 задовольнити.

Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Запоріжелітбуд" про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

І.В. Саприкіна

Л.В. Тацій