Постанова

від 24.05.2019 по справі 815/2833/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/2833/18 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року у справі за позовом дочірнього підприємства ІНТМАКС до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 року ДП ІНТМАКС (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС в Одеській області (надалі - відповідач, ДФС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 року №0011081401, яким було встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 23650,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 року №0011091401 про донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 708481,00 грн. - за основним зобов`язанням, 177120,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо не реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується наданими представникам податкового органу, що проводили перевірку, первинними документами. Сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності ДП ІНТМАКС та його основним видам.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДП ІНТМАКС зареєстроване ВКК ОМР від 31.08.2001 року №04056919Ю0020939, нове свідоцтво №15561050009003457 від 12.03.2011 року. Взято на облік в контролюючих органах 11.09.2001 року за №4569 в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Відповідно до інформації про юридичну особу, позивач займається наступними видами діяльності: код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний), код КВД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, код КВЕД 62.02. Консультування з питань інформатизації, код КВЕД 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Відповідач у період з 20.02.2018 року по 03.03.2018 року провів документальну планову виїзну перевірку ДП ІНТМАКС з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки ревізори-інспектори контролюючого органу склали акт від 13.03.2018 року за №571/15-32-14-01 (надалі - акт перевірки), в якому зафіксували наступні порушення податкового законодавства, а саме:

- п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.2 ст.3, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХIV із змінами та доповненнями, п.п.2.15, 2.16 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 із змінами та доповненнями, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року №463-ІV, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з податку на прибуток у сумі 23650,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, п.1, п.2 ст.3, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-ХІV із змінами та доповненнями, п.п.2.15, 2.16 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 713211,00 грн.;

- п.2.6 гл.2 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 року №637 із змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв спірні податкові повідомлення рішення від 27.03.2018 року:

- №0011081401, яким завищена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 23650,00 грн.;

- №0011091401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 875601,00 грн., із них за податковим зобов`язанням на суму 708481,00 грн., за штрафними санкціями 177120,00 грн..

Надаючи правову оцінку спірним повідомленням-рішенням, колегія суддів аналізує зміст тих порушень, які відображені в акті перевірки і які стали підставами для винесення спірних повідомлень-рішень, на предмет їх узгодженості з положеннями податкового законодавства, доведеності та відповідності фактичним обставинам справи.

Щодо підстав зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 23650,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0011081401.

За змістом розділу 3.1.1 акту висновок про завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 23650,00 грн. ґрунтується на тому, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість товарів, придбаних у ПП Дельта Групп на суму 23650,00 грн., оскільки до перевірки не надані товарно-транспортні накладні на перевезення товару, акти прийому-передачі товару.

Щодо підстав нарахування податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0011091401.

За змістом підрозділу 3.1.12 акту перевірки позивачем за перевірений період завищений податковий кредит на загальну суму 713211,00 грн. по операціям з придбання товарів у таких контрагентів-постачальників як ПП Дельта Групп , ТОВ Компанія Нікос , ТОВ Перший бізнес-центр , ТОВ Перший бізнес-центр , ТОВ Укрлайф ЛТД , ТОВ ЕТРЕКС-9 , ТОВ Трейд-комплект , ТОВ ЦЕНТ МАРКЕТ , ТОВ Укрекспотрейд , ТОВ ФУНДМОНОЛІТБУД , ТОВ ГРІН ЕКО СТИЛЬ , ТОВ БРОКШТАЙН , ТОВ ДЕЛФИ ПЛЮС .

Податковий орган в акті перевірки не визнає правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з цими контрагентами-постачальними, оскільки вважає, що такі операції в реальності не відбувались.

В акті перевірки наведені наступні обґрунтування такої позиції по кожному контрагенту-постачальнику:

- ПП Дельта Групп . На сторінці 16 акту перевірки зазначено: Аналізом, проведеним фахівцями ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, на підставі якого складено Лист - податкова інформація від 30.04.2016 року за №29/15-52-22-01 ПП Дельта Групп (код за ЄДРПОУ 37421311) за червень 2014 - січень 2015 року зазначено, що ПП Дельта Групп є вигодо транспортуючим суб`єктом . Також, в наведеній податковій інформації зазначено про відсутність основних фондів (споруд, складів, транспорту) у контрагента Позивача. В результаті чого, перевіряючі приходять до висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій.

- ТОВ Компанія Нікос . На сторінці 17 акту перевірки зазначено: ГУДФС в Миколаївській області зібрано податкову інформацію (лист від 10.03.2017 року №12/14-29-14-07/39665642) щодо вказаного контрагента , в якій вказано: ...ТОВ Компанія Нікос доведено до відпрацювання наказом ДФС України від 28.07.2016 року №543 Про запровадження комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ як транзитер . Фахівцем було здійснено вихід за податковою адресою підприємства: 54030, м. Миколаїв, вул. АДРЕСА_1 214. За вказаною адресою було встановлено відсутність ТОВ Компанія Нікос та його посадових осіб . Також, в акті перевірки йдеться про неможливість останнього здійснювати господарські операції у зв`язку із відсутністю основних фондів.

- ТОВ Перший бізнес-центр . Єдиною підставою для висновків ГУ ДФС в Одеській області про нереальність здійснення господарських операцій є, як зазначено в акті перевірки, відсутність у вказаного постачальника в приході електронагрівачів та тенів, які в подальшому були поставлені на адресу ДП Інтмакс , згідно інформації наведені в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- ТОВ Укрлайф ЛТД , ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС . В акті перевірки міститься посилання на податкову інформацію, яка складена на виконання ухвали слідчого судді, де зазначено про неможливість ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС та ТОВ Укрлайф ЛТД здійснювати господарські операції через відсутність основних засобів та у зв`язку із відсутністю ТОВ Укрлайф ЛТД за податковою адресою. Окрім того, в акті перевірки зазначено про кримінальне провадження стосовно осіб, якими в порушення норм діючого законодавства були створені суб`єкти підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС та ТОВ Укрлайф ЛТД .

- ТОВ ЕТРЕКС-9 . На сторінці 21 акту перевірки зазначено: Згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних у ТОВ ЕТРЕКС-9 в приході: Пряно-ароматичні суміші та юбавки, ковбаси, шампуні, креми, мало, бензин. Тобто відбувся розрив ланцюга поставляє 'лого товару, в зв 'язку з чим ТОВ ЕТРЕКС-9 не могло поставляти на адресу ДП Інтмакс вказану номенклатуру товару .

- ТОВ Трейд-комплект . Єдиною підставою для висновків ГУ ДФС в Одеській області про нереальність здійснення господарських операцій є, як зазначено в акті перевірки, відсутність у вказаного постачальника в приході електронагрівачів та тенів, які в подальшому були поставлені на адресу ДП Інтмакс , згідно інформації наведені в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- ТОВ ЦЕНТ МАРКЕТ . Єдиною підставою для висновків ГУ ДФС в Одеській області про нереальність здійснення господарських операцій є, як зазначено в акті перевірки, відсутність у вказаного постачальника в приході електронагрівачів та тенів, які в подальшому були поставлені на адресу ДП Інтмакс , згідно інформації наведеної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- ТОВ Укрекспотрейд . В акті перевірки зазначено про нереальність здійснення господарських операцій у зв`язку із відсутністю у вказаного постачальника в приході електронагрівачів та тенів, які в подальшому були поставлені на адресу ДП Інтмакс , згідно інформації наведені в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- ТОВ ФУНДМОНОЛІТБУД . В акті перевірки зазначено про нереальність здійснення господарських операцій у зв`язку із відсутністю у вказаного постачальника в приході електронагрівачів та тенів, які в подальшому були поставлені на адресу ДП Інтмакс , згідно інформації наведені в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- ТОВ ГРІН ЕКО СТИЛЬ , ТОВ БРОКШТАЙН , ТОВ ДЕЛФИ ПЛЮС . В акті перевірки міститься посилання на податкову інформацію, яка складена Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, де зазначено про неможливість ТОВ ГРІН ЕКО СТИЛЬ , ТОВ БРОКШТАЙН та ТОВ ДЕЛФИ ПЛЮС здійснювати господарські операції через відсутність основних засобів.

Суд першої інстанції не погодився з наведеними в акті перевірки обґрунтуваннями завищення позивачем витрат по операціям із ПП Дельта Групп та податкового кредиту по операціям із ПП Дельта Групп , ТОВ Компанія Нікос , ТОВ Перший бізнес-центр , ТОВ Перший бізнес-центр , ТОВ Укрлайф ЛТД , ТОВ ЕТРЕКС-9 , ТОВ Трейд-комплект , ТОВ ЦЕНТ МАРКЕТ , ТОВ Укрекспотрейд , ТОВ ФУНДМОНОЛІТБУД , ТОВ ГРІН ЕКО СТИЛЬ , ТОВ БРОКШТАЙН , ТОВ ДЕЛФИ ПЛЮС , зазначивши, що посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагентів-постачальників не є достатньою підставою для неврахування задекларованих позивачем показників витрат та податкового кредиту по операціям з такими постачальниками, а податкова інформація повинна оцінюватися судом з урахуванням інших доказів нереальності таких операцій. Однак відповідач не надав будь-яких доказів декларування позивачем операцій, які реально не проводились, а позивач підтвердив операції з придбання товарів у вказаних постачальників, та операції з реалізації продукції в адрес покупців належним чином оформленими договорами, первинними бухгалтерськими документами. .

Що стосується висновків акту перевірки стосовно завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з придбання товарі у контрагентів-постачальників, які описані в акті перевірки, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст.198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами ст.9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст.44 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, слід врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

При цьому суд повинен дотримуватися позиції, яка наведена Європейським судом з прав людини у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та включив витрати до складу оподатковуваного доходу, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що по операціям, які були досліджені в акті перевірки, позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів, були надані відповідні договори, первинні документи, що підтверджують отримання товарів від контрагентів-постачальників та документи підтверджуючі подальшу реалізацію товару, а саме видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, акти приймання передачі ТМЦ, оборотно-сальдові відомості по рахунку 281, місця зберігання ТМЦ, акти здачі прийняття робіт, довіреності (т.2 а.с.126-246, 247-250, т.3 а.с.1-178, т.4 а.с.189-245, т.5 а.с.1-245, т.6 а.с.1-250, т.7 а.с.1-245, т.8 а.с.1-243, т.9 а.с.1-250, т.10 а.с.1-250, т.11 а.с.1-250, т.12 а.с.1-245, т.13 а.с.1-250, т.14 а.с.1-58). На підтвердження направлення товарів засобами поштового зв`язку позивач надав акти здачі-прийняття робіт, складені між Позивачем та ТОВ Нова пошта (т.4 а.с.135-188).

Також позивач документально підтвердив наявність в нього складських приміщень, які орендує у ТОВ Бином-Юг та ТОВ Раф-Плюс , що підтверджується угодами та актами приймання передачі - приміщень (т.1 а.с.126-164).

В акті перевірки не висувалось зауважень щодо невідповідності конкретних первинних документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання ДФС на податкову інформацію від інших податкових інспекції про відсутність у деяких постачальників основних фондів (споруд, складів, транспорту), відсутність у деяких постачальників в приході електронагрівачів та тенів, які в подальшому були поставлені на адресу ДП Інтмакс , а також не знаходження деяких постачальників за адресою реєстрації, не є належною підставою для невизнання задекларованих позивачем показник витрат та податкового кредиту.

Що стосується висновків ДФС про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ Укрлайф ЛТД , ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , то суд першої інстанції з такими висновками не погодився, зазначивши, що посилання на кримінальне провадження відносно осіб, які підозрюються у незаконному створенні та організації протиправної діяльності цих підприємств є безпідставним, оскільки вину особи у вчиненні конкретного інкримінованого злочину, а також всі його інші ознаки, може бути встановлено лише у обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили, але відповідач жодного документу, що підтверджує існування обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, не надав.

Частиною 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Отже, у даній справі підставами звільнення від доказування обставин, які стосуються фіктивності створення та діяльності вищевказаних контрагентів можуть бути лише вироки судів, які набрали законної сили.

Згідно вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року по справі №757/24218/17-к ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення за ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України, як вчинення фіктивного підприємництва. Цим вироком встановлено, що ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншими невстановленими в ході слідства особами, організував вчинення фіктивного підприємництва шляхом координації та фінансування дій щодо створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом документального оформлення псевдогосподарських операцій, а також незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки. Одними с таких фіктивних підприємств були ТОВ Стейл плюс та ТОВ Укрлайф ЛТД .

Стосовно ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС у вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року зазначено наступне: ОСОБА_3 , не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , підписала протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року, згідно якого громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли із складу засновників ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , а до складу засновників товариства включено ОСОБА_3 , та призначено її директором товариства; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_3 стала власником 50% статутного капіталу ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС ; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_3 стала власником 50% статутного капіталу ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , нову редакцію статуту ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року. Після підписання ОСОБА_3 вказаних документів, невстановлена слідством особа, 15.06.2016 року у робочий час доби, подала їх до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації. На підставі вказаних документів державним реєстратором Полтавець Ю.М. зареєстровано зміни до статутних документів ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС . Після цього ОСОБА_3 передала оригінали статутних документів та ключі доступу для дистанційної роботи з розрахунковими рахунками, у повне володіння невстановлених осіб, підконтрольних ОСОБА_1 та у подальшому фінансово-господарської діяльності не вела, печаткою підприємства не володіла, господарських угод не укладала, постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг не здійснювала, грошовими коштами підприємства не розпоряджалася, бухгалтерський та податковий обліки не вела, звітні документи, що надаються до контрольних органів не складала, не підписувала та не подавала, оскільки не мала наміру вчинювати зазначені дії. Отримавши таким чином контроль над ТОВ СТЕЙ ПЛЮС ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та іншими невстановленими слідством особами, використовували вказане фіктивне підприємство з метою прикриття незаконної діяльності та уникли контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Стосовно ТОВ Укрлайф ЛТД у вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року зазначено наступне: ОСОБА_6 не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ Укрлайф ЛТД , усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як майбутнього власника та керівника вказаного підприємства погодилася на таку пропозицію та підписала протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ Укрлайф ЛТД від 14.09.2015 року, згідно якого громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли із складу засновників ТОВ Укрлайф ЛТД , а до складу засновників товариства включено ОСОБА_6 , та призначено її директором товариства; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ Укрлайф ЛТД від 14.09.2015 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як продавцями та ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_6 стала власником 100% статутного капіталу ТОВ Укрлайф ЛТД ; нову редакцію статуту ТОВ Укрлайф ЛТД від 18.09.2015 року. Після підписання ОСОБА_6 вказаних документів, невстановлена слідством особа, 18.09.2015 року у робочий час доби, подала їх до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації. На підставі вказаних документів державним реєстратором зареєстровано зміни до статутних документів ТОВ Укрлайф ЛТД . Після внесення відповідних реєстраційних змін щодо призначення ОСОБА_6 засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ Укрлайф ЛТД , останньою 29.09.2015 року відкрито розрахункові рахунки підприємства № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_1 (Євро), № НОМЕР_1 (Доллар США), № НОМЕР_1 (Російський рубль), в ПРаТ Акціонерний банк Південний та укладено при цьому договір на обслуговування рахунків з використанням системи дистанційного обслуговування. Після цього, ОСОБА_6 передала оригінали статутних документів та ключі доступу для дистанційної роботи з розрахунковими рахунками, у повне володіння невстановлених осіб, підконтрольних ОСОБА_1 , та у подальшому фінансово-господарської діяльності не вела, печаткою підприємства не володіла, господарських угод не укладала, постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг не здійснювала, грошовими коштами підприємства не розпоряджалася, бухгалтерський та податковий обліки не вела, звітні документи, що надаються до контрольних органів не складала, не підписувала та не подавала, оскільки не мала наміру вчинювати зазначені дії.

Враховуючи вимоги частини шостої статті 78 КАС України щодо обов`язковості для адміністративного суду обставин, встановлених вироком суду в кримінальному провадженні, а також з урахуванням критерію доведення поза розумними сумнівом , колегія суддів приходить до висновку, що у даній справи відповідачем належними доказами підтверджені факти фіктивного створення та фіктивної діяльності таких підприємств, як ТОВ Стейл плюс та ТОВ Укрлайф ЛТД .

Встановлені в ході судового розгляду факти фіктивного створення та фіктивної діяльності ТОВ Стейл плюс та ТОВ Укрлайф ЛТД не можуть залишатися неврахованими судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Надані позивачем по операціям із ТОВ Стейл плюс та ТОВ Укрлайф ЛТД первинні документи, зокрема, податкові накладні, підписані від імені осіб, які у вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017року вказані як особи, на яких за грошову винагороду були оформлені ці суб`єкти господарювання, а саме: ОСОБА_6 значиться підписантом від ТОВ Укрлайф ЛТД , а ОСОБА_9 від ТОВ Стейл плюс (т.2, а.с.52-87).

У зв`язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи від імені ТОВ Стейл плюс та ТОВ Укрлайф ЛТД складені не по факту здійснення реальної господарської діяльності та підписані особами, які не підтверджували та не мали наміру підтверджувати факт здійснення господарських операцій.

Недоведеність фактичного здійснення господарських операцій з цими контрагентами позбавляє первинні документи по операціям з ними юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у позивача доказів сплати цим контрагентам вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з реальною господарською діяльністю учасників цих операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком ДФС про завищення позивачем витрат по операціям із ТОВ Стейл плюс та ТОВ Укрлайф ЛТД .

Що стосується впливу операцій з цими контрагентами на спірні повідомлення-рішення, то як вже зазначено вище, операції з ТОВ Стейл плюс та ТОВ Укрлайф ЛТД стали підставою лише для донарахування позивачу ПДВ податковим повідомленням-рішенням №0011091401.

Стосовно висновків податкового органу про завищення витрат та податкового кредиту по операціям із рештою контрагентів-постачальників, які описані в розділі 3.1.2 акту перевірки, то колегія суддів вважає, що в ході розгляду даної справи податковий орган не надав суду належних доказів, які б з врахуванням критерію доведення поза розумними сумнівом дали б суду підстави стверджувати про відсутність реальних господарських операцій позивача з цими контрагентами-постачальниками, а надані позивачем документи по операціям з цими контрагентами підтверджують реальний характер цих операцій.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано скасував як неправомірне податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 року №0011081401, яким було встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 23650,00 грн. внаслідок операцій позивача із ПП Дельта Групп .

Вирішуючи питання про наслідки підтвердженого в ході судового розгляду порушення у вигляді завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ Стейл плюс та ТОВ Укрлайф ЛТД на спірне повідомлення-рішення з ПДВ №0011091401, колегія суддів виходить з того, що у випадку часткового підтвердження виявлених податковим органом порушень, суд може скасувати спірне податкове повідомлення-рішення в частині, якщо існує можливість відокремити правомірно нараховану частину податкового зобов`язання від неправомірно нарахованої.

В акті перевірки визначені суми ПДВ по операціям з ТОВ Стейл плюс та ТОВ Укрлайф ЛТД , які не визнаються фіскальним органом та включені до спірного податкового повідомлення-рішення №0011091401.

Так, в акті перевірки зазначено, що по операціям із ТОВ Укрлайф ЛТД позивач зависив податковий кредит грудня 2015 року на 77551,00 грн., січня 2016 року на 67384,00 грн., лютого 2016 року на 76120,00 грн., по операціям із ТОВ Стейл плюс позивач зависив податковий кредит червня 2016 року на 13052,00 грн., липня 2016 року на 69018,00 грн., серпня 2016 року на 34874,00 грн..

Таким чином, загальна сума податкового кредиту по операціям позивача із ТОВ Укрлайф ЛТД та ТОВ Стейл плюс , яка увійшла до податкового повідомлення-рішення №0011091401, складає 337999,00 грн..

Оскільки спірним податковим повідомленням-рішенням №0011091401 також були застосовані штрафні санкції в розмірі 25% від суми занижених податкових зобов`язань, то, враховуючи встановлені даним судовим рішенням суми занижених податкових зобов`язань з ПДВ по операціям із ТОВ Укрлайф ЛТД та ТОВ Стейл плюс , сума штрафної санкції з ПДВ повинна складати 84500,00 грн. (337999 х 25).

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення по податку на додану вартість №0011091401 підлягає скасуванню за основним платежем на суму 370482,00 грн. (708481,00 грн. - 337999,00 грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 92620,00 грн. (177120,00 грн. - 84500,00 грн.).

Отже, надана судом першої інстанції невірна правова оцінка наслідків декларування позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ Стейл плюс ТОВ Укрлайф ЛТД призвела до прийняття судом першої інстанції невірного рішення стосовно податкового повідомлення-рішення з ПДВ №0011091401.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Виходячи з цього, за правилами ст.139 КАС України підлягають новому пропорційному розподілу судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції.

Так, у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції позивач поніс судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 13638,77 грн. (т.1 а.с.4) та у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 19200,00 грн..

Суд першої інстанції відшкодував позивачу витрати на оплату судового збору в повному обсязі, а витрати на правничу допомогу в сумі 9800,00 грн..

Позивач рішення суду в частині відшкодування понесених ним судових витрат не оскаржував.

Таким чином, загальна сума судових витрат, яка підлягає новому пропорційному розподілу за результатами апеляційного перегляду складає 23438,77 грн. (13638,77 + 9800,00).

Оскільки загальна сума, на яку були скасовані спірні повідомлення-рішення склала 486752,00 грн., що дорівнює 53,53% від загальної суми за спірними повідомленнями-рішеннями (909251,00 грн.), то на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 12546,77 грн. (23438,77 грн. х 53,53%).

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги дочірнього підприємства ІНТМАКС - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 27 березня 2018 року №0011011401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 27 березня 2018 року №0011091401 в частині основного зобов`язання на суму 370482,00 грн. та в частині штрафної санкції на суму 92620,00 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь дочірнього підприємства ІНТМАКС (код ЄДРПОУ 31506766) судовий збір у розмірі 12546 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок шість) гривень 77 коп..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Вербицька Н. В.