Постанова

від 23.05.2019 по справі 2а-15257/09/0570

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №2а-15257/09/0570

адміністративне провадження №К/9901/7013/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Мозгової Н.А. від 05.02.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Арабей Т.Г., суддів: Геращенка І.В., Губської Л.В. від 26.03.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донбас Плюс до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Донбас Плюс (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач 1/Інспекція), Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області, в якому просило стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 1040522 грн. шляхом перерахування зазначеної суми з бюджетного рахунку на розрахунковий рахунок ТОВ Донбас Плюс №26004301751611 у філії ПАТ ГУ ПІБ України в Донецькій області м. Донецька, МФО 334011.

Як на підставу позову позивач посилався на те, що внаслідок набрання законної сили судовим рішенням у справі 2-а-15812/08, яким скасовано податкове повідомлення-рішення про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1040522,00 грн., заявленої в податковій декларації за квітень 2008 року, він мав правомірні очікування, що податковий орган протягом п`яти робочих днів подасть органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак вказаних дій відповідач 1 не виконав, чим порушив право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування.

Справа розглядалася судами неодноразово й востаннє постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган протиправно не вжив передбачених законом заходів (надання висновку органу держказначейства) щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Донбас Плюс належного йому бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2008 року на загальну суму 1040522,00 грн., оскільки податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у відповідному розмірі скасовано в судовому порядку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.3, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , статей 11, 69, 79, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що судами неповно з`ясовано обставини справи та не надано їм належної правової оцінки, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки факт та розмір сплати позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних товарів за реальними господарськими операціями в квітні 2008 року, що є необхідною умовою з`ясування наявності або відсутності права позивача на бюджетне відшкодування, судами не перевірено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного розгляду та витребувано справу з Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.07.2016 відновлено втрачене провадження у даній справі.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Вказує, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій були вивчені всі необхідні документи, надані позивачем, які підтверджують правильність та достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за квітень 2008 року від 19.05.2008 сума ПДВ поточного звітного періоду мала від`ємне значення і складала 1400993,00 грн. (рядок 18.2), яка підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22.2), залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду 3163614, 00 грн. (рядок 23), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок в установі банку 3163614, 00 грн. (рядок 25.1).

На підставі доданої до декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року заяви про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3163614,00 грн. (додаток 4 до декларації) податковим органом було проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень 2008 року, за наслідками якої складено акт від 15.07.2008 №1564/23-20/31471849 та на підставі якого 23.07.2008 ДПІ у Волноваському районі Донецької області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162320/0, яким за порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1040522,00 грн. по декларації за квітень 2008 року.

При цьому перевіркою правильності визначення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню по розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 року у сумі 3163614,00 грн. встановлено, що платником податку до складу частини залишку від`ємного значення, фактично сплаченого у попередніх податкових періодах, віднесено суму податку на додану вартість, сплачену у березні 2008 року у розмірі 2132092,00 грн. та сплачену у лютому 2008 року у розмірі 1040522,00 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час подання заяв про повернення бюджетного відшкодування) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п`ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п`ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов`язаний у п`ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов`язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов`язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п`яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, із зазначеної норми Закону вбачається, що податковий орган як суб`єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме у встановлені строки надати органам держказначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2008 у справі №2а-15812/08/0570, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.07.2008 №0000162320/0. Вказані судові рішення залишено без змін й ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду і вирішення справи судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в судовому порядку підтверджено право ТОВ Донбас Плюс на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1040522,00 грн., задекларованих за квітень 2008 року.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що на час звернення позивачем до суду із позовом, кошти, заявлені ним до бюджетного відшкодування у загальній сумі 1040522,00 грн., правомірність якого, в свою чергу, підтверджена судовими рішеннями у справі №2а-15812/08/0570, на рахунок платника податків не повернуті.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання ж скаржника на те, що судами не перевірено факту та розміру сплати позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних товарів за реальними господарськими операціями в квітні 2008 року є необґрунтованими, оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення коштів бюджетного відшкодування, право на які, в свою чергу, підтверджено судовим рішенням.

За наведеного, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

При цьому з урахуванням частини третьої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню виконання оскаржуваних судових рішень, зупинених ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 у справі №2а-15257/09/0570 - без змін.

Поновити виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2014 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 у справі №2а-15257/09/0570.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду