Рішення

від 23.05.2019 по справі 371/1098/18

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.05.2019 Єдиний унікальний № 371/1098/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Миронівка

ЄУН 371/1098/18

Провадження № 2/371/150/19

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Семерей Л.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай), виділення земельного паю в натурі,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що з 06 березня 1998 року вона була прийнятий в члени КСП Зеленьки . 26 лютого 2000 року на загальних зборах членів КСП Зеленьки було прийнято рішення про виділення земельних паїв особам, які були прийняті на роботу та в члени вказаного підприємства після отримання ним державного акта на право власності на землю.

Вважає, що після вступу в члени підприємства вона набула права на земельну частку (пай), а тому просила визнати за нею в судовому порядку право на земельну частку (пай) розміром 3,41 в умовних кадастрових гектарах за рахунок земель запасу (резервного фонду), що розташовані за межами населеного пункту на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області виділити їй як такій, що набула право на пай, земельну ділянку (пай) розміром 3,41 га за рахунок земель запасу (резервного фонду).

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 29 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до правил п. 1 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частина 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін.

Згідно зі ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України,судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України,у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

29 листопада 2018 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачам за їх зареєстрованим місцем знаходження у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи , 6, 11 грудня 2018 року копії ухвали про відкриття спрощеного провадження та копії позовної заяви з додатками вручено відповідачам.

На підставі ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.

Згідно з правилами ст. 44 ЦПК України,учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень ст. 274 ЦПК України, справарозглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Представники відповідачів Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області та Миронівської районної державної адміністрації відзивів на позов не подали.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області до суду надіслав письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечував проти задоволення позову, в тому числі з тих підстав, що законом передбачено підстави, порядок, строки, процедура надання управлінням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Після надходження письмового відзиву представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Київській області позивачем надано до суду та надіслано відповідачам письмову відповідь на відзив, за змістом якої саме Головне управління Держгеокадастру у Київській області є особою, яка наділена правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення та належним відповідачем у справі.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За рішенням Зеленьківської сільської ради народних депутатів від 09 вересня 1994 року № 2-94,у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Колективному сільськогосподарському підприємству імені Леніна села Зеленьки передано 4298, 3 га землі.

Державний акт на право колективної власності на землю Колективне сільськогосподарське підприємство імені Леніна одержало 05 грудня 1995 року.

Такі обставини підтверджено даними державного акта на право колективної власності на землю серія НОМЕР_1 , виданого 05 грудня 1995 року.

Відповідно до договору № 3 від 04 березня 1997 року, ОСОБА_1 було прийнято на роботу різноробочою в бригаду № 1 з 04 березня 1997 року. У члени КСП Зеленьки позивача прийнято з 06 березня 1998 року відповідно до протоколу № 1 засідання правління КПС Зеленьки від 06 березня 1998 року,

Факт прийняття позивача на роботу та в члени підприємства підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до ст. 5 ЗК України 1992 року, земля належала громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівничі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель як встановлений земельним законодавством порядок визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в умовних кадастрових гектарах, законодавчо забезпечене: пунктами 8, 9, 14-17 Перехідних положень ЗК України, ст. 25 ЗК України (щодо паювання земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій), Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року № 899, постановою Кабінету Міністрів України Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 4 лютого 2004 року № 122 тощо.

Паювання земель колишніх сільськогосподарських підприємств (колгоспів, радгоспів) повинно було здійснюватися після їх реформування у колективні сільськогосподарські підприємства (Указ № 666/94), передачі цим підприємствам земель у колективну власність, видачі державного акта на право колективної власності на землю. Коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), встановлено Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Пунктом 1 цього Указу передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно з п. 2 Указу,право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ ,член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Передача земельних ділянок здійснювалася відповідно до встановленого порядку паювання земельних ділянок із встановленням права кожного члена суб'єктів сільськогосподарського виробництва на частку земельної ділянки у колективній власності і юридичного посвідчення їх правового статусу через видачу сертифіката на право на земельну частку (пай).

На час передачі у колективну власність землі позивач не був членом колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна. Вказана обставина позбавила його права на земельну частку (пай) у землі, що передана у колективну власність вказаного підприємства.

Пунктом 7 вищевказаного Указу установлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємства сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регулює Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Законом визначене коло осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону,право на земельну частку (пай) мають такі категорії осіб:

1) колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай);

2) громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

3) громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

4) громадяни України, евакуйовані із зони безумовного відчуження або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості;

5) громадяни, право на земельну частку (пай), яких встановлене судом.

26 лютого 2000 року загальними зборами членів КСП Зеленьки розглядалося питання про виділення земельного паю членам КСП, які були прийняті на роботу після отримання підприємством держаного акта на право колективної власності на землю, в числі яких вказано і позивача.

Загальні збори прийняли рішення виділяти земельний пай прийнятим в члени КСП при наявності земель резервного фонду, в порядку черговості прийняття в члени КСП, після повного складання уточнених списків та включення пропущених осіб.

Такі обставини підтверджені даними протоколу загальних зборах членів КСП Зеленьки № 2 від 26 лютого 2000 року та витягу з нього.

Згідно даних довідки голови СГВК Зеленьки №21 від 10 квітня 2018 року,КСП Зеленьки реорганізовано в СГВК Зеленьки 29 березня 2000 року.

На звернення позивача до СГВК Зеленьки голова СГВК Зеленьки листом від 13 червня 2018 року № 99 повідомив, що СГВК видавав готові сертифікати на право на земельні частки із земель резервного фонду та орендувало паї, розпаювання не здійснював. На даний час господарство взагалі не утримує орних земель.

В абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною 2 ст. 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожнаособа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, встановленим ч. 2 вказаної статті, та іншим способом, що встановлений законом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Однією з засад судочинства, регламентованих пунктом 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені.

Для забезпечення реалізації права на земельну частку (пай) особа зобов'язана підтвердити наявність такого права.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами вимог, що ним заявлені.

Фактично, 26 лютого 2000 року членами колективного сільськогосподарського підприємства прийнято рішення про можливість виділення позивачу земельної частки (паю) за дотримання ряду умов, серед яких: наявність земель резервного фонду, дотримання порядку черговості прийняття в члени КСП, після повного складання уточнених списків та включення пропущених осіб.

Позивачем не доведено, що вказаних умов дотримано, наявні землі резервного фонду, надійшла його черга на одержання земельної частки паю, складені уточнені списки.

Рішенням тридцять сьомої сесії сьомого скликання Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області від 11 травня 2018 року № 462-37-VII ОСОБА_1 відмовлено в наданні земельного паю.

Листом № 439 від 24 травня 2018 року сільський голова повідомив позивача про відсутність підстав для прийняття рішення про виділення земельної частки (паю). ОСОБА_2 листі вказав, що рішенням п`ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області землі резервного фонду, створеного при паюванні, були передані колективному сільськогосподарському підприємству Зеленьки для розпаювання між особами, що були пропущені у списку, сільська рада розпаюванням не займалася.

Статтею 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06 вересня 2012 року № 5245-VI внесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, цим Законом змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагентства України, а згодом - до Держгеокадастру України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України,центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто,законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та передано такі функції Держгеокадастру України замість державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Оскільки позовні вимоги щодо набуття права на земельну частку (пай) позивачем не доведені, підстави для зобов`язання вказаного органу виділити позивачу за рахунок земель запасу земельний пай відсутні.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, порушення прав позивача судом не встановлено, у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 25, 122 ЗК України, п. 1, 2, 7 Указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , ст.ст. 1, Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 264, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай), виділення земельного паю в натурі відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Миронівським РВГУ МВС України в Київській області 19 липня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Миронівська районна державна адміністрація Київської області, код ЄДРПОУ 23579267, адреса місцезнаходження : Київська область, місто Миронівка, вулиця Соборності,58.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області, код ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Серпова, 3/14.

Зеленьківська сільська рада Миронівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04362543, місцезнаходження: Київська область, Миронівський район, село Зеленьки, вулиця Центральна, 17.

Дата складання повного тексту судового рішення 17 травня 2019 року.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук