Постанова

від 15.05.2019 по справі 716/2112/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. Чернівці

Справа №716/2112/17

Чернівецький апеляційний суд у складі суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Андрушків С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного підприємства Заставнівська обласна редакція газети Голос Краю про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2019 року та додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 21 березня 2019 року, (головуючий у 1-й інстанції Стрілець Я.С.),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного підприємства Заставнівська обласна редакція газети Голос краю про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він з 01 вересня 2016 року працює в Чернівецькій обласній раді на посаді начальника відділу адміністративно-територіальної реформи та децентралізації виконавчого апарату обласної ради. Також є головою громадсько-політичного руху Справедливість В.Наливайченка по м. Чернівці. З 11 квітня 2006 року по 06 листопада 2015 року займав посаду міського голови Заставнівської міської ради Чернівецької області. На момент звернення з позовом Заставнівську міську раду очолював міський голова ОСОБА_2, заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради є ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_9 року о 19 год 09 хв в мережі Інтернет на особистій сторінці заступника міського голови ОСОБА_3 у соціальній мережі

Провадження 22ц/822/496/19 Категорія

Фейсбук був опублікований допис під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому від імені міського голови ОСОБА_2 викладено у формі звернення до позивача текст, який він вважає таким, що містить недостовірну інформацію.

Посилається на те, що дана сторінка користувача ОСОБА_3 є доступною для перегляду в необмеженій кількості користувачів мережі Інтернет. Одразу ж після публікації відповідачем вищезазначеного допису останній був поширений серед підписників сторінки. Крім того, цей допис був поширений іншими користувачами мережі Фейсбук , що привернуло до нього ще більше уваги користувачів мережі Інтернет.

ІНФОРМАЦІЯ_8 року вказане звернення міського голови було повністю опубліковано на сайті інтернет-ресурсу ЗАСТАВНА.INFO та до сих пір доступне за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 . Джерелом інформації вказано: ОСОБА_3 сторінка на Facebook .

Крім того, на Інтернет - порталі Заставна сьогодні ІНФОРМАЦІЯ_7 року було розміщено статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 , де було опубліковано аналогічний до наведеного текст. Джерелом інформації вказано: ОСОБА_3 сторінка на Facebook .

Вважає, що викладена інформація, автором якої є ОСОБА_2 , поширена відповідачем ОСОБА_3 , а потім отримала ще більше поширення через інтернет-портали новин, є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію.

У подальшому газета Голос краю в номері НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року надрукувала статтю ІНФОРМАЦІЯ_1 , автором якої є відповідач ОСОБА_2 , у якій викладено текст із неправдивою інформацією. Газета Голос краю є періодичним виданням м. Заставна та поширюється по Чернівецької області, видається раз на тиждень тиражем до 3000 екземплярів.

Вказував, що неправдива інформація, що була поширена відповідачами, завдала шкоди його честі, гідності та діловій репутації, яка виразилася у негативних відгуках та образливих коментарях читачів вищеописаних публікацій в соцмережі Фейсбук . Подібні висловлювання є надзвичайно образливими, вони завдали йому моральних страждань, а також побоювань через наслідки таких публікацій. Будучи працівником обласної ради, а також політичним діячем, він усвідомлював негативний вплив таких публікацій на його роботу та громадську діяльність.

Просив визнати недостовірною інформацію в публікації відповідача ОСОБА_3 через мережу Інтернет на його особистій сторінці в соціальній мережі Фейсбук , інформацію в статті газети Голос Краю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , автором якої є ОСОБА_2 , зобов`язати відповідачів спростувати зазначену інформацію.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію в статті, яка опублікована в газеті Голос Краю в„– НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , автором якої є ОСОБА_2

Зобов`язано приватне підприємство Заставнівська обласна редакція газети Голос Краю спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення в газеті протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду по справі статті під заголовком СПРОСТУВАННЯ із наступним текстом: Повідомляємо, що стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , опублікована в газеті НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року, містить інформацію, що була у судовому порядку визнана недостовірною та такою, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 21 березня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 та приватного підприємства Заставнівська обласна редакція газети Голос краю в рівних частинах, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1280 грн, а саме по 640 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 та приватного підприємства Заставнівська обласна редакція газети Голос краю в рівних частинах, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9550 грн, а саме по 4775 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4228 грн 80 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення та додаткове рішення суду ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Скарга мотивована тим, що жодна з цитат статті не містить тверджень про вчинення позивачем кримінальних правопорушень, відомості про позивача як громадського діяча були висловлені в рамках свободи слова та вільного вираження поглядів.

Просить скасувати рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2019 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, скасувати додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 21 березня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_11 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладена в статті газети інформація є твердженням, а не оціночним судженням, оскільки в категоричній формі прямо вказано на те, що позивач вчинив кримінальні правопорушення. Твердження, наведені у статті, не відповідають дійсності, стали відомі широкому колу читачів статті, мають негативний характер, внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 11 квітня 2006 року по 06 листопада 2015 року обіймав посаду міського голови Заставнівської міської ради Чернівецької області. На момент звернення до суду з позовною завою перебував на посаді начальника відділу адміністративно-територіальної реформи та децентралізації виконавчого апарату Чернівецької обласної ради. Дані обставини підтверджуються копією трудової книжки (а.с. 10-12).

У газеті Голос Краю в НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року надруковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій викладено текст наступного змісту: Газета Голос Краю вже вдруге опубліковує статті про прийом львівських побутових відходів Заставнівським сміттєзвалищем. Перша стаття нікому невідомого автора ОСОБА_13 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 і друга, яка вийшла нещодавно, теж нікому невідомого блогера ОСОБА_15 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Показовим є те, що неіснуючий блогер ОСОБА_15 бере інтерв`ю у колишнього міського голови ОСОБА_1 щодо Заставнівського сміттєзвалища. Реальні жителі м. Заставна не обрали його на посаду міського голови, такі ж самі реальні однопартійці вигнали його з політичної партії Об`єднання Самопоміч , не менш реальний народний депутат ОСОБА_17 у своєму інтерв`ю розказав, чому так сталося.

То чому ж якийсь реальний журналіст не бере у ОСОБА_1 інтерв`ю? Може тому , що в такому інтерв`ю довелося б відповідати на реальні запитання і розказувати про реальні справи. Про те, наприклад, що зробив ОСОБА_1 за 8 років свого керування в м. Заставна з міським сміттєзвалищем. Мені наприклад, як діючому міському голові, вкрай необхідно знати, куди поділися результати інженерно-геологічних досліджень грунтів та геодезичної зйомки міського сміттєзвалища, на які були виділені десятки тисяч гривень. Останній у кого бачили ці документи - ОСОБА_19 , рідний брат ОСОБА_1 , який працював під його керівництвом. Зазначені документи безслідно зникли.

У своєму інтерв`ю ОСОБА_1 розказує, як він би на моєму місці повідомив громаду про "небезпечне" львівське сміття і поставив б це питання на обговорення сесії. Проте, будучи міським головою, він чомусь не повідомив громаді, що підгортанням сміттєзвалища регулярно займається керівник цегельного заводу Граніт ОСОБА_21 , а виділені для цього кошти списувалися на інших суб`єктах господарювання і потрапляли ОСОБА_1 в кишеню.

Взагалі, після господарювання ОСОБА_1 в Заставні залишилось дуже багато відкритих питань, на які до сьогодні ніхто не може дати відповідь, у тому числі прокуратура. Яскравим прикладом є розслідування кримінальних справ з будівництва трибуни стадіону і автостоянки по вул. Галицького. П`ятий рік поспіль поліція та прокуратура не можуть знайти, де поділися понад 150 тисяч гривень, підтверджених будівельною експертизою. Ці гроші не були вкрадені якимись невідомими особами в масках посеред ночі. Вони були привласнені у білий день, у світлих гарних кабінетах відомими всім посадовцями. Підписи цих посадовців стоять на всіх підроблених ними ж документах. Чому прокуратура і поліція вже п`ятий рік не може знайти винних у крадіжці, питання скоріше риторичне. Виглядає на те, що коштами з нашої з вами кишені просто поділилися і тому немає крайніх. Кримінальна справа, у якій брат ОСОБА_1 ОСОБА_19 визнав себе винним у привласненні 70 тисяч гривень, отримав за це штрафу 5 тис. гривень, які також не заплатив,бо був амністований, не можна вважати нічим іншим, як окозамилюванням з боку прокуратури. Експертиза показала, що підчас будівництва трибуни на стадіоні було вкрадено 105 тис. гривень, а не 70 і притому в цінах 2012року. Користуючись нагодою, хочу запитати працівників поліції та прокуратури -скільки років вам ще потрібно, щоб до розслідувати ці кримінальні справи? Чи ви вважаєте коли пройдуть строки давності, як у кримінальній справі ОСОБА_1 про нецільове використання бюджетних коштів?

Як написала у своєму інтерв`ю ОСОБА_15, необхідна участь представників громади міста у здійсненні контролю за таким господарюванням . Повністю згоден. Давайте поставимо всі ці питання на контроль і будемо кожного тижня питати правоохоронні органи, що зроблено ними для повернення заставнівській громаді привласнених ОСОБА_1 коштів.

Крім того, до статті вказаного змісту надруковано коментар редакції, який містить наступний зміст: …колектив редакції дуже просить авторів (необов`язково журналістів) бути максимально коректними та інтелігентними у подачі своїх публікацій, не ображати один одного, не звинувачувати у крадіжках, якщо на те немає юридичних підтверджень та не переходити на особистості. А ще краще припинити з`ясування стосунків (перепалку) через газету, що не робить честі нікому, не додає здоров`я, не приносить користі та псує авторитет газети. Закликаємо до культури спілкування, зупинитися в емоційних гонках хто кого , а всю інформацію про порушення тих чи іншихзаконів передавати в правоохоронні органи, а вже за сприяння газети вимагати їх розгляду по суті .

Факт авторства статті ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті Голос Краю не заперечувався представником відповідача ОСОБА_2

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями статті 30 Закону України Про інформацію визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (статі 3, 4, 6 Декларації.)

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 , який був міським головою, працівником обласної ради та політичним діячем, посилається на те, що поширена інформація принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а відповідачі безпідставно та неправдиво звинувачували його в тому, що він привласнив бюджетні кошти та підробив документи.

Слід зазначити, позивачем не було доведено факту цілеспрямованого розповсюдження відповідачами оспорюваної інформації з метою того, щоб принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача, а також факт порушення його особистих немайнових прав, або завдання шкоди його особистим немайновим благам, перешкоджання йому повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

Позивач ОСОБА_1 був посадовою особою органу місцевого самоврядування, займав посаду Заставнівського міського голови, тобто є публічною особою, а тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою.

З матеріалів справи вбачається, що вказана інформація, яка була розповсюджена в місцевій газеті, стосувалася діяльності позивача як міського голови та фактично є оціночними судженнями, оскільки такі твердження не містять фактичних даних.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин справи та контексту всієї поширеної інформації щодо позивача, зазначена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а була заснована на інформації, що містила оціночні судження, і стосувалися критики дій позивача на посаді публічної (посадової) особи, рівень критики якої є значно ширшим.

Здійснене відповідачем висловлювання не містить фактичних даних щодо вчинення позивачем конкретного виду злочину, корупційного діяння, а є реалізацією права відповідача на вільне висловлювання своїх поглядів і є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню, оскільки поширена відносно позивача вищевикладена інформація стосується діяльності позивача як міського голови.

З урахуванням викладених обставин справи та вимог закону апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на відповідача.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, додаткове рішення суду, яким здійснено розподіл витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу частині стягнення з ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

Із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід сягнути 2305 грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2019 року в частині задоволення позову про визнання недостовірною інформацію в статті, яка опублікована в газеті Голос Краю НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , автором якої є ОСОБА_2 , та зобов`язання приватного підприємства Заставнівська обласна редакція газети Голос краю спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення в газеті протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду по справі статті під заголовком СПРОСТУВАННЯ із наступним текстом: Повідомляємо, що стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , опублікована в газеті НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року, містить інформацію, що була у судовому порядку визнана недостовірною та такою, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 скасувати.

У задоволенні позову в цій частині відмовити.

Додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 21 березня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4775 грн скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2305 гривень 20 копійок витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 травня 2019 року.

Головуючий А.І. Владичан

Судді: Н.К. Височанська

І.Н. Лисак