Постанова

від 22.05.2019 по справі 205/7843/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1711/19 Справа № 205/7843/17 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансферт» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Д-Трансферт , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 листопада 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ Д-Трансферт , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Просила стягнути з відповідача на її користь збитки, завдані у зв`язку з пошкодженням належного їй майна, у розмірі 675 000,00 грн. та компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 155 000,00 грн. та стягнути судові витрати (а.с.3-8).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Д-Трансферт , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Д-Трансферт на користь ОСОБА_1 465 310,49 грн. на відшкодування майнової шкоди, 50 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат (а.с.89-92).

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ Д-Трансферт звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги , оскільки ТОВ Д-Трансферт є неналежним відповідачем по справі (а.с.95-101).

Згідно п.9 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017р., яка набрала законної сили 07.11.2017року, визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.25).

Вищевказаною постановою встановлено, що 03.10.2017 року о 14:00 годині ОСОБА_4 у м Дніпрі на перехресті вул. Полтавське шосе та вул. Березанівська керував автомобілем DAF , д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом KRONE д.н.з. НОМЕР_2 , та порушивши вимоги п.п.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, під час зміни напрямку руху та перестроюванні не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Master , д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 та з автомобілем Man д.н.з. НОМЕР_4 із напівпричепом TRAILER д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_5 , в результаті чого відбулось перекидання та далі, в неконтрольованому русі, здійснив наїзд на автомобіль Nissan д.н.з. НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_6 , який був припаркований на узбіччі, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником автомобіля Renault Master , д.н.з. НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 (з.а.с.46).

Позивач звертаючись до суду з вказаним позовом посилається на те, що ОСОБА_2 під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, а відтак останній повинен відшкодувати позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Власником автомобіля DAF , д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_7 , який відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є співзасновником ТОВ Д-Трансферт (а.с.17-21), видом основної економічної діяльності якого є вантажний автомобільний транспорт .

Окрім того, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1307749 від 13.10.2016 року страхувальником автомобіля DAF , д.н.з. НОМЕР_1 , є ТОВ Д-Трансферт (а.с.22).

Відповідно до експертного товарознавчого дослідження щодо визначення майнової шкоди від 09.11.2017 року № ZU011117 розмір збитків, завданих власнику пошкодженого при ДТП автомобіля Renault Master , д.н.з. НОМЕР_3 , складає 465 310,49 грн. (.а.с. 48).

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, вважаючи належним відповідачем ТОВ Д-Трансферт , виходив з доведеності позовних вимог позивачем та наявності достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення..

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги про відшкодування збитків, спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач пред`явив до відповідача - ТОВ Д-Трансферт .

У справі встановлено, що постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017р., яка набрала законної сили 07.11.2017року, визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, яке сталося 03.10.2017 року (а.с.25).

Згідно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль DAF , д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 на праві приватної власності.

03 квітня 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передав в оренду ТОВ Д-Трансферт автомобіль DAF , д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до п. 6.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його укладення та діє протягом 3 років, тобто до 03.04.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був працівником ФОП ОСОБА_7 та виконував свої трудові обов`язки, що підтверджується Договором № 01/10/2016-1 від 01.10.2016 року укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , відповідно до якого останнього прийнято на роботу до ФОП ОСОБА_7 на посаду водія експедитора вантажного автомобіля (а.с.103-104), а також товарно-транспортними накладними на перевезення вантажу від 03.10.2017 року автомобілем DAF , д.н.з. НОМЕР_1 , де перевізником зазначено ФОП ОСОБА_7 , а водієм - ОСОБА_2 . (105 АДРЕСА_1 106).

Відповідно до ст. ст. 51, 198 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв`язку із характером спірних правовідносин.

Якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що ТОВ Д-Трансферт є належним відповідачем у даній справі, оскільки договір оренди автомобіля закінчив свою дію 03.04.2017 року, тобто до того, як відбулася ДТП.

Водночас, зважаючи на предмет спору, суть спірних правовідносин, судом першої інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі ФОП ОСОБА_7 , як власника автомобіля DAF , д.н.з. НОМЕР_1 .

Отже, оскільки із зазначених позивачем підстав позов заявлено не до належного відповідача, то вимоги ОСОБА_1 що пред`явлені до ТОВ Д-Трансферт задоволенню не підлягають.

Указаного суд першої інстанції до уваги не взяв та помилково задовольнив частково позовні вимоги.

Тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансферт» - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2018 року- скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Д-Трансферт , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: