Ухвала

від 23.05.2019 по справі 910/18919/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/18919/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест",

арбітражний керуючий, ліквідатор - Кучак Ю.Ф.,

заявник касаційної скарги - ОСОБА_2 ,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 26.12.2018

у складі судді Пасько М.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 16.04.2019

у складі колегії суддів: Верховця А.А., (головуючий), суддя - Зубець Л.П., суддя - Пантелієнка В.О.,

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест",

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2018 у справі № 910/18919/13, крім іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест", провадження у справі закрито.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/18919/13 апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.12.2018 у справі № 910/18919/13 залишено без задоволення.

ОСОБА_2 06.05.2019 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/18919/13 Господарського суду м. Києва.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18919/13 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019.

Колегія суддів Касаційного господарського суду, розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 , дійшла висновку про повернення касаційної скарги, як такої, що оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, з наступних підстав.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За змістом пункту 4 частини 4 статті 292 ГПК касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 287 ГПК України такими підставами є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Тобто, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначити в касаційній скарзі про неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яких припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття оскаржуваних рішень. Скаржник повинен зазначити, які саме норми матеріального чи процесуального права, на його думку, порушено або застосовано неправильно, у чому полягає це порушення або неправильне застосування

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Касаційна скарга ОСОБА_2 зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та цитування окремих норм матеріального та процесуального права.

Проте заявник не зазначає, які норми матеріального чи процесуального права порушено судами попередніх інстанцій та в чому полягає суть порушення положень вказаних норм чи помилковість їх застосування.

Враховуючи вказане, Суд дійшов висновку про застосування до поданої касаційної скарги наслідків, передбачених пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у вигляді повернення скарги без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись 287, 290, пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/18919/13 повернути скаржнику.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук