Рішення

від 24.05.2019 по справі 1440/2081/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 р. № 1440/2081/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю ГАДЖИЕВ , пр-т Богоявленський, 21-М, м. Миколаїв, 54042 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2018 № 00034771402, № 00034751402, № 00059561406,

Товариство з обмеженою відповідальністю ГАДЖИЕВ (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 11.05.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 00034771402;

визнати протиправним та скасувати прийняте 11.05.2018 Управлінням податкове повідомлення-рішення № 00034751402;

визнати протиправним та скасувати прийняте 24.07.2018 Управлінням податкове повідомлення-рішення № 00059561406.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на недоведеність відповідачем фактів порушення вимог податкового та іншого законодавства та, відповідно, на безпідставність податкових повідомлень-рішень.

Управління у відзиві (т. спр. 1, арк. 105-109) позов заперечило, посилаючись на висновки акта перевірки.

Позивач подав Заперечення на відзив (т. спр. 1, арк. 198-206), в яких частково погодився з відзивом.

Управління подало заперечення на відповідь на відзив (т. спр. 3, арк. 115-120).

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 05.03.2018 по 03.04.2018 посадові особи Управління провели документальну планову виїзну перевірку Товариства, результати якої оформили актом від 16.04.2018 № 842/14-29-14-02/37104353 (надалі - Акт, т. спр. 1, арк. 16-44).

Згідно з висновками Акта, Товариство, зокрема:

порушило пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 219 724 грн.;

порушило пункт 44.1 статті 44, пункт 188.1 статті 188, пункт 198.1 статті 198, пункт 198.3, абзац г пункту 198.5, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за 2015 рік на суму 196 042 грн.;

порушило пункт 3.5 глави 3, пункт 5.9 глави 5 затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (надалі - Положення № 637), а саме допустило перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 891 924,58 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.05.2018 № 00034771402 (надалі - Рішення 1, т. спр. 1, арк. 45-46) Управління збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з податку на прибуток на 219 724 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.05.2018 № 00034751402 (надалі - Рішення 2, т. спр. 1, арк. 47-48) Управління збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з ПДВ на 240 816 грн., з яких 192 653 грн. - за податковими зобов`язаннями, 48 163 грн. - за штрафними санкціями. При визначенні суми податкового зобов`язання Управління врахувало статтю 102 Податкового кодексу України, тому сума податкових зобов`язань у Рішенні є меншою, ніж сума ПДВ, вказана в Акті.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2018 № 00059561406 (надалі - Рішення 3, т. спр. 1, арк. 49-50) Управління, на підставі абзацу другого пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (надалі - Указ № 436), застосувало до позивача штраф в сумі 1 769 849,16 грн. (двократний розмір сум виявленої понадлімітної готівки - 884 924,58 грн.). Сума відрізняється від суми, що вказана в Акті, оскільки рішенням від 18.07.2018 (т. спр. 1, арк. 66-68) ДФС частково задовольнило скаргу Товариства на прийняте 11.05.2018 податкове повідомлення-рішення № 00034741406 на суму 1 783849,16 грн. (891 924,58 х 2), в результаті чого Управління прийняло інше податкове повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що висновок Управління про заниження позивачем суми податку на прибуток (Рішення 1) обґрунтований тим, що Товариство під час перевірки не підтвердило витрати в загальній сумі 1 220 686 грн., що складається з сум: 618 729 грн., 248 407 грн., 105 928 грн., 247 622 грн. (стор. 10-15 Акта).

Товариство у позовній заяві не навело жодного аргументу, який спростовував би викладену в Акті інформацію.

У Запереченнях на відзив (т. спр. 1, арк. 198-206) позивач погодився з тим, що відповідач обґрунтовано не визнав витрати Товариства в сумі 867 136 грн. (618 729 + 248 407), та вказав на безпідставність висновку Управління про завищення витрат в сумі 247 622 грн., що є вартістю придбаного позивачем у ТОВ ЮГТОРГ-Н дизельного палива.

Доводи на підтвердження неправильності висновку відповідача про завищення позивачем витрат в сумі 105 928 грн. у Запереченнях на відзив відсутні.

До позовної заяви Товариство додало складений 20.08.2018 судовим експертом Покрасенко Валентиною Олександрівною Висновок № 115 експертного дослідження з питань дотримання вимог податкового законодавства (надалі - Висновок, т. спр. 1, арк. 69-99). У Висновку експерт зазначила, що підтвердженими є витрати позивача в сумі 247 622 грн.

Заперечуючи обґрунтованість декларування позивачем у складі Витрат на збут суми 247 622 грн., Управління на стор. 12-14 Акта вказало, що … до перевірки не було надано журнал обліку руху паливних карток (бланків-дозволів), чеки термінала та чеки ЕКК отримані водіями після придбання ПММ на АЗС, розшифровку оборотів за карткою, товариством не вказано бухгалтерський рахунок на якому обліковувались картки та не надано карту синтетичного обліку вказаного рахунку з поденною розшифровкою, крім того не надано документи які підтверджують використання … придбаних ПММ в господарській діяльності (подорожні листи, рапорти, інші) … .

Як вказано вище, у позовній заяві Товариство не навело доводів на спростування викладених в Акті обставин.

У Запереченнях на відзив Товариство факт відсутності первинних документів (про необхідність наявності яких вказано в Акті) не спростувало та зазначило, що достатніми доказами на підтвердження витрат є платіжні доручення (інформація про які, до речі, в Акті відсутня) та податкові декларації з ПДВ.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і збрів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення.

За таких обставин, суд визнав правомірними висновки Управління про завищення Товариством витрат в сумі 247 622 грн.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування Рішення 1.

На стор. 16-17 Акта Управління вказало, що Товариство порушило пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 2 495 грн.

На стор. 17-18 Акта Управління вказало, що Товариство порушило підпункт г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 21 186 грн.

На стор. 21-22 Акта Управління вказало, що Товариство порушило пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завишення податкового кредиту в сумі 172 361 грн. Цей кредит позивач сформував за результатами господарських операцій з:

ТОВ ЮГТОРГ-Н , сума ПДВ - 49 524 грн.;

ТОВ ЛАГУНА-Н , сума ПДВ - 114 075 грн.;

ТОВ ЕРА-Н , сума ПДВ - 922 грн.;

ТОВ АСПЕКТ-Н , сума ПДВ - 7 840 грн.

До Рішення 2 із вказаної загальної суми 196 042 грн. (2 495 + 21 186 + 172 361) відповідач, з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України, включив суму 192 653 грн.

Позивач у Запереченнях на відзив не навів доводів щодо безпідставності висновків відповідача про заниження податкових зобов`язань на суму 23 681 грн. (2 495 + 21 186).

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням цього, суд визнав помилковими доводи позивача про те, що для включення до податкового кредиту (в зв`язку з придбанням у ТОВ ЮГТОРГ-Н дизельного палива) суми 49 524 грн. достатньо реєстрації в ЄРПН податкових накладних. Позивач, як вказано вище, не підтвердив факт здійснення операцій з придбання товарів у ТОВ ЮГТОРГ-Н , що виключає відображення у податковій звітності податкового кредиту з ПДВ.

Висновки про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на 122 837 грн. (постачальники - ТОВ ЛАГУНА-Н , ТОВ АСПЕКТ-Н , ТОВ ЕРА-Н , період поставки - 2015 рік) відповідач обґрунтував тим, що вказані особи не декларували відповідні податкові зобов`язання; у 2017 році ТОВ ЛАГУНА-Н та ТОВ АСПЕКТ-Н були визнані банкрутами, а ТОВ ЕРА-Н має стан платника 12 - припинено, але не знято з обліку. Оскільки, як вказало Управління, суми податку не будуть сплачені до бюджету, позивач не має права на податковий кредит.

Суд доводи відповідача відхилив, оскільки нормам Податкового кодексу України вони не відповідають.

У постанові від 08.04.2019 у справі № 810/4559/15 (адміністративне провадження №К/9901/39576/18) Верховний Суд, зокрема вказав: … Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту … .

З урахуванням того, що на суму ПДВ (922 грн.) за господарською операцією, здійсненою у січні 2015 року (постачальник - ТОВ ЕРА-Н ), Управління не збільшувало податкові зобов`язання позивача, суд визнав безпідставним збільшення суми податкового зобов`язання позивача з ПДВ на 121 950 грн. (ПДВ 114 075 грн. - постачальник ТОВ ЛАГУНА-Н , ПДВ 7 840 грн. - постачальник ТОВ АСПЕКТ-Н ) та застосування відповідного штрафу, тому дійшов висновку про протиправність Рішення 2 у відповідній частині.

Рішення 3 відповідач прийняв на підставі абзацу другого пункту 1 Указу № 436, відповідно до якого за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах застосовується штраф у двократному розмірі виявленої понаднормативної готівки за кожний день.

Ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси), згідно з терміном, наведеним у пункті 1.2 глави 1 Положення № 637, - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Пунктом 3.5 глави 3 Положення № 637 встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми. Якщо видаткова відомість складена на видачу кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю

Відповідно до пункту 5.9 глави 5 Положення № 637, готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов`язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов`язані з діяльністю підприємства.

На стор. 51-56 Акта Управління вказало, що позивач порушив ці норми, оскільки працівники позивача отримували готівкові кошти з каси Товариства в ті дні, коли у цих працівників були вихідні.

Таким чином, зазначені у належним чином оформлених видаткових касових ордерах готівкові кошти, отримання яких вказаними в Акті особами відповідач не спростував, Управління визнало такими, що не були видані, що, на думку відповідача, призвело до перевищення встановленого ліміту каси: … видаткові касові ордери ТОВ ГАДЖИЕВ , які наведені у Таблиці 1 до акту перевірки не можуть бути прийняті для виведення залишку готівки в касі, так як зазначена видача готівки з каси не є можливою. Належним чином завірені копії відповідних карток по рахунку 3721 додаються до першого примірника акта перевірки. Розрахунок понадлімітних коштів, наведено у таблиці № 2 … .

Суд дійшов висновку, що твердження Управління про порушення позивачем вищевказаних пунктів Положення № 637 не відповідають змісту цих пунктів.

Нормами Положення не встановлена заборона отримання працівниками підприємства коштів в касі підприємства в ті дні, коли ці працівники не працюють.

Суд встановив, що у відповідача не було законних підстав для прийняття Рішення 3.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позовні вимоги у грошовому обчисленні були задоволенні на 86,19%, стягненню з відповідача підлягає 86,19% сплаченої позивачем суми судового збору, що дорівнює 28 835,59 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 194, 241-243, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГАДЖИЕВ (пр-т Богоявленський, 21-М, м. Миколаїв, 54042, ідентифікаційний код 37104353) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 11.05.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00034751402 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 121 950 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 30 487,50 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 24.07.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00059561406.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАДЖИЕВ (пр-т Богоявленський, 21-М, м. Миколаїв, 54042, ідентифікаційний код 37104353) судовий збір в сумі 28 835,59 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 27.08.2018 № 1391.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна