Рішення

від 22.05.2019 по справі 540/740/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/740/19 14 год. 55 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кованій В.А.,

за участю:

представника позивача - Ставроста Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фермерського господарства " Арго " до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Крапівницької Л.І., державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Фальковської Т.В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про скасування припису,

встановив:

Фермерське господарство "Арго" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Крапівницької Л.І. (далі - відповідач-1), державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Фальковської Т.В. (далі - відповідач-2), у якому просить скасувати припис державних інспекторів (відповідач 1,2) від 07.11.2018 року №516-ДК/0252Пр/03/01/-18.

Ухвалою від 12.04.2019 р. у справі відкрите спрощене позовне провадження, учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи, судове засідання призначене на 10.05.2019 р.

Ухвалою від 07.05.2019р. за клопотанням відповідача- 1 до участі у справі залучене в якості третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, справа призначена до розгляду у режимі відеоконференції із Скадовським районним судом Херсонської області, судове засідання відкладене на 22.05.2019р.

У судове засідання 22.05.2019р. відповідачі та третя особа не прибули, причини неявки суду не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли.

Судом встановлено, що відповідачі та третя особа 13.05.2019 р. отримали ухвалу суду від 07.05.2019 р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до довідки Скадовського районного суду Херсонської області від 22.05.2019 р. № 01-33/18/2019 до суду сторони у справі № 540/740/19 22.05.2019 р. о 14:00 год. не прибули.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС).

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на неявку відповідачів у судове засідання без поважних причин та відсутність перешкод для розгляду справи по суті, суд вважає за можливе провести розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2018 року державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Голопристанському, Скадовському та Каланчацькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Фальковська Тетяна Віталіївна та Крапівницька Лариса Іванівна видали припис №516-ДК/0252Пр/03/01/-18, яким зобов`язали фермерське господарство Арго повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 5 гектарів її власнику до 07.12.2018 року. Позивач стверджує, що видаючи зазначений припис відносно позивача відповідачі діяли не на підставі, не у спосіб та не в межах повноважень, що передбачені статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", чим порушили ч. 2 ст. 19 Конституції України. Зазначає, що відповідачі в порушення ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", діючи не в межах своїх повноважень та не у спосіб встановлений законом, замість звернення до суду з позовом про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, винесли припис про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, чим перевищили свої повноваження і видали протиправний розпорядчий акт (припис), який підлягає скасуванню. Відмітив, що рішенням Скадовського районного суду Херсонської області у справі № 663/3537/18 суд прийшов до висновку про відсутність події самовільного зайняття земельної ділянки Фермерським господарством "Арго".

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив їх задовольнити із підстав, викладених у позові. Зазначив, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду позивач подасть докази понесених витрат на правову допомогу.

Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву до суду.

Третя особа також не скористались своїм правом подання до суду пояснень щодо предмету спору.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

07 листопада 2018 року державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Голопристанському, Скадовському та Каланчацькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Фальковська Тетяна Віталіївна та Крапівницька Лариса Іванівна видали припис №516-ДК/0252Пр/03/01/-18, яким зобов`язали фермерське господарство Арго повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 5 гектарів її власнику до 07.12.2018 року.

Надаючи оцінку правомірності оскарженого припису, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 187, 188 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Таким законом є Закон України від 19.06.2003р. №963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель"

Згідно з ст. 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:... дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; ... проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; ... здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур`янами; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язковим виконанням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; вирішенням інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до ст.9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначені ст.10 Закону №963-IV, якою передбачено, що державні інспектори мають, зокрема, право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Суд встановив, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем установлений факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,00 га шляхом посіву озимого ячменю, яка межує із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ФГ "Арго", що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У цьому контексті слід також врахувати, що за змістом ст.ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

А згідно абз.16 ч.1 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Приписом від 07.11.2018 р. №516-ДК/0252Пр/03/01/-18 відповідачі зобов`язали позивача усунути порушення земельного законодавства, а саме, повернути земельну ділянку площею 5,00 га без кадастрового номеру власнику у строк до 07.12.2018р.

Вказаний припис прийнятий на підставі ст.144 Земельного кодексу України.

Статтею 144 Земельного кодексу України установлено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Ця стаття знаходиться у Главі 22 Земельного кодексу України, яка в свою чергу регулює питання припинення прав на землю.

Згідно із ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст.143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у визначеному ст.144 Земельного кодексу України порядку відбувається припинення права користування земельною ділянкою, яка використовується із порушенням земельного законодавства.

Проте, виходячи зі змісту ст.ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України у взаємозв`язку із положеннями ст.ст.140 - 151 цього ж Кодексу, припиненню за правилами ст.144 Земельного кодексу України підлягають права на земельну ділянку, які виникли правомірно і легітимно, однак використання таких земельних ділянок здійснюється з порушенням земельного законодавства, до яких віднесено виключно такі порушення, як: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Самовільне зайняття земельної ділянки утворює окремий склад порушення вимог земельного законодавства, усунення якого не передбачає прийняття контролюючими органами розпорядчих актів.

Усунення такого порушення відбувається шляхом використання способів захисту прав власника на земельні ділянки, зокрема, в порядку Глав 23 - 25 Земельного кодексу України.

У зв`язку з цим, суд наголошує, що ст.10 Закону №963-IV визначено повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Вказаною статтею також визначено право державних інспекторів давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків. Отже, приписи відповідачі можуть видавати відповідно до своїх, визначених законом повноважень.

Таким чином, на противагу припиненню правомірного права користування земельною ділянкою у визначеному Главою 22 Земельного кодексу України порядку, припинення порушення вимог земельного законодавства у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки відбувається в інший спосіб - шляхом безпосереднього звернення державного інспектора до суду. Цей спосіб не передбачає прийняття відповідачем приписів щодо усунення порушення шляхом повернення земельної ділянки власнику.

Тому суд вважає, що у випадку виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки державний інспектор не наділений повноваженнями виносити з цього приводу адресований порушнику припис, натомість Законом №963-IV передбачено його право звертатись безпосередньо до суду з позовом щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, а також відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржений припис прийнятий відповідачем не у спосіб та не в межах повноважень, які визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а тому він є протиправним.

Також суд відмічає наступне.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення та фактично визнав позовні вимоги.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідач є посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1921,00 грн. згідно квитанцій №0.0.1249728434.1 від 25.01.2019р. та платіжного доручення №1 від 11.03.2019р.

Оскільки позов повністю задоволено, то позивачу належить відшкодувати сплачений судовий збір в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 132-143, 241-246, 250, 251, 255, 257-262 КАС України, суд -

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Крапівницької Лариси Іванівни від 17 листопада 2018 року №516-ДК/0252Пр/03/01/-18.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, Херсонська область, м.Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь Фермерського господарства "Арго" (75750, Херсонська область, Скадовський район, с.Приморське, вул. Українська, 33, код ЄДРПОУ 22734837) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 травня 2019 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 110000000