Постанова

від 22.05.2019 по справі 2040/6686/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 р. Справа № 2040/6686/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бартош Н.С.

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) від 28.02.2019 року (повний текст рішення складений 06.03.19 року) по справі № 2040/6686/18

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК"

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання неправомірною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.06.2018 р. № ХК0399/22/НП/СП-ФС.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року по справі № 2040/6686/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 01.01-07/477 від 14.05.2018 та направлення №01.01-94/02.03/928 від 14.05.2018 від 21.05.2018 було здійснено вихід за фактичною адресою здійснення господарської діяльності ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" (м. Харків, вул. Кибальчича, 18) з метою перевірки стану виконання вимог припису № ХК0194/22/АВ/П від 24.04.2018 (зі строком виконання до 03.05.2018), в частині усунення недоліків.

Судом встановлено, що під час виходу 21.05.2018 р. директор ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" ОСОБА_1 була відсутня. Під час телефонної бесіди ОСОБА_1 розповіла інспектору праці, що вона знаходиться у відрядженні за межами м. Харкова.

21.05.2018 р. інспектором праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК0399/22/НП та підготовлено вимогу про надання документів, у зв`язку з чим проведення інспекційного відвідування було призупинено до 10:00 год. 30.05.2018.

На вказану дату і час позивачем вимога відповідача не була виконана.

04.06.2018 р. відповідачем до ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 04.06.2018 р. №0117, в якому було зазначено, що 14.06.2018 о 11:15 год. відбудеться розгляд справи про накладення штрафу та запрошення бути присутнім директора ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" або його представника (за довіренністю).

14.06.2018 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні було винесено постанову № ХК0399/22/НП/СП-ФС про накладення штрафу на позивача у розмірі 11169, 00 грн.

Позивач не погодившись з постановою № ХК0399/22/НП/СП-ФС від 14.06.2018 року про накладення штрафу, звернувся до суду першої інстанції із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0399/22/НП/СП-ФС від 14.06.2018 р.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Згідно з частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено Постановою КМУ від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-ІV "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-ІV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" та Законом України від 08.09.2004 №1986 "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві".

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону №877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 1, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Так, Закон №877 містить вичерпний перелік норм, дотримання яких зобов`язані забезпечити працівників органів Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Правова позиція, щодо розмежування дії норм Закону №877 та Порядку №295, знайшла своє відображення в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 22.03.2018 по справі № 697/2073/17.

Колегія суддів зазначає, що загальні правила застосування відповідальності до суб`єкта господарювання встановлені частиною 1 ст. 265 КЗпП України, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством у випадку, якщо вони винні у порушенні законодавства про працю. Вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.

Як передбачено положеннями абз. 6 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що, відповідальність згідно з абз. 6 ч. 2 ст.265 КЗпП України настає у випадку встановлення складу наступних правопорушень недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, та створення перешкод у її проведенні.

Також, згідно з положеннями п. 6-8 "Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013р., про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що вимога про надання документів №ХК0399/22/НП від 21.05.2018 р., направлено цінним листом з описом поштою на адресу ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК".

Відповідно до роздруківки із сайту "Укрпошта" встановлено, що поштове відправлення надійшло до поштового відділення 22.05.2018, представник ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" отримав поштовий конверт 30.05.2018 об 11:45 год. Зазначене також підтверджується повернутим із Укрпошти рекомендованого повідомлення про вручення документів представнику ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" 30.05.2018 р.

Вимогою було зобов`язано позивача у строк до 10 год. 00 хв., 30.05.2018 року, надати до Головного управління Держпраці у Харківській області документи згідно переліку для проведення інспекційного відвідування, а саме копій статуту та довідки (витяг) з реєстрації в органах статистки ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК", копій наказів про звільнення найманих працівників за період з 24.04.2018 по 20.05.2018 по ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК", копій наказів про надання відпусток за період з 24.04.2018 по 20.05.2018 по ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК", копій табелів обліку використання робочого часу за квітень 2018 року та відомостей нарахування заробітної плати за квітень 2018 року по ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК", копію наказу про призначення керівника ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК", копію паспорту та ідентифікаційного коду керівника ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК".

Необхідно зазначити, що зміст вимоги про надання документів став відомим позивачу виключно після спливу строків надання запитуваних документів, а саме 30.05.2018 р. о 11:45.

Колегія суддів зауважує, що стверджувати про невиконання вимоги про надання документів, можливо лише тоді, коли відповідна вимога, вручена своєчасно і особа має реальну можливість її виконати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 05.15.2018 р. у справі №810/3188/17

Загальний зміст терміну "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей у письмовому вигляді, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) у рішенні від 27.06.2017р., по справі "Лазаренко та інші проти України" постановив, що національними судами було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція в усіх відмінках), де визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ у своєму рішенні, вказуючи на порушення Україною п. 1 ст. 6 Конвенції, виходив з того, що національне законодавство України містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін процесу про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації, оскільки загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу.

У п. 37 цього рішення ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Разом з тим, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 2а-4552/11 від 07.02.2018 року.

Також, ЄСПЛ в п. 88 рішення по справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013р., заява № 21722/11 констатував, що адміністративний або парламентський орган може вважатися "судом" у матеріально-правовому значені цього терміну, а тому розгляд справ таким органом має відбуватись з дотриманням процесуальних гарантій закріплених Конвенцією.

У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04, (пункт 71) Європейським судом з прав людини викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень та розкрито елементи змісту "доброго врядування". Зокрема, зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене, суд вважає, оскільки позивач несвоєчасно отримав вимогу про надання документів, невиконання даної вимоги в зазначений в ній строк не може бути підставою для притягнення його до відповідальності.

Твердження відповідача про спілкування державного інспектора праці в телефонній розмові 21.05.2018 р. під час намагання здійснити інспекційне відвідування з директором чи іншими працівниками ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" не можуть бути визнані в якості доведеного факту, оскільки не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає винних дій з боку позивача щодо ненадання відповідачу документів, перелік яких наведений у вимозі про надання документів № ХК0399/22/НД від 21.05.2018р., оскільки позивач не мав можливості виконати вимогу відповідача, адже строки надання запитуваних документів закінчилися до того моменту, як така вимога була отримана.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав стверджувати, що позивач створював будь-які перешкоди у проведенні інспекційного відвідування.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою притягнення позивача до відповідальності є висновок ГУ Держпраці у Харківській області про те, що позивач створював перешкоди у проведенні інспекційного відвідування та не виконав вимогу про надання документів № ХК0399/22/НД від 21.05.2018р., у визначені у ній строк до 10 год. 00 хв. 30.05.2018 р.

Як вже було встановлено судом вище, вимога про надання документів № ХК0399/22/НД від 21.05.2018р. на момент закінчення наданого нею строку, а саме о 10 годині 00 хвилин 30.05.2018 р., не була отримана своєчасно представником позивача.

З матеріалів справи встановлено, що 04.06.2018 р. до ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" за фактичним місцем здійснення господарської діяльності: м. Харків, вул. Кибальчича, 18, рекомендованим листом з описом вкладення (№6102225129630) було направлено повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи про накладення штрафу від 04.06.2018 р. №0117, в якому було зазначено, що 14.06.2018 р. о 11:15 год. відбудеться розгляд справи про накладення штрафу та запрошення бути присутнім директора ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" або його представника (за довіренністю).

Відповідно до роздруківки із сайту "Укрпошта" встановлено, що поштове відправлення надійшло до поштового відділення ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" - 05.06.2018 р. проте 08.06.2018 р. о 12:42 під час доставки конверту поштове відправлення не було вручено з невідомих обставин.

В свою чергу, відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено належних та допустимих, достовірних та достатніх, в розумінні приписів ст. 73-76 КАС України, доказів створення позивачем будь-яких перешкод у проведенні інспекційного відвідування.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність складу правопорушення, передбаченого абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, в діях позивача.

Колегія суддів зазначає, що перешкоди у проведенні перевірки чи інспекційного відвідування повинні полягати в певних діях чи бездіяльності. Ці дії повинні бути винними, а відповідно особа повинна усвідомлювати скоєне ним правопорушення чи допускати їх створення, внаслідок навмисного не отримання певних документів (кореспонденції).

Притягуючи особу до відповідальності орган повинен встановити склад порушення, в тому числі винність дій.

В цьому випадку, колегія суддів, на підставі матеріалів справи, прийшла до висновку, що позивач не був обізнаним про проведення 21.05.2018 року інспекційного відвідання, ні з тим, що йому потрібно виконати вимогу про надання документів ХК0399/22/НД від 21.05.2018 р., до терміну закінчення виконання вимоги, ні з тим, що 14.06.2018 р. буде проведено розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Притягуючи позивача до відповідальності, суб`єкт владних повноважень не пересвідчився щодо обізнаності позивача та наявності в нього реальної можливості вчинити дії щодо забезпечення проведення інспектування та виконання вимоги про надання документів.

Фактично на 10:00 30.05.2018р. у позивача був відсутній обов`язок виконувати вимогу відповідача.

Враховуючи вищенаведене, те що про розгляд справи про накладення штрафу 14.06.2018 р. позивач не повідомлявся, що вимога про надання документів № ХК0399/22/НД від 21.05.2018р. на момент закінчення наданого нею строку, а саме о 10 годині 00 хвилин 30.05.2018 р., не була отримана своєчасно позивачем або її уповноваженим представником, інші доводи сторін по справі що стосуються процедури проведення інспекційного відвідування не впливають на вирішення справи по суті.

З огляду на зазначене, доводи відповідача і суду першої інстанції щодо правомірності прийняття ГУ Держпраці у Харківській області постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0399/22/НП/СП-ФС від 14.06.2018 р., є помилковими.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно платіжного доручення № 1468 від 13.08.2018 р. (а.с.3), сплатив судовий збір в сумі 1841 грн. 00 коп. При подачі апеляційної скарги, згідно платіжного доручення № 1790 від 28.03.2019р., яка міститься в матеріалах справи (а.с. 143), судовий збір в сумі 2761,50 грн. Всього, з урахуванням того, що позов задоволено за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 4602,50 грн.

Таким чином, враховуючи задоволення позову, положення ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 4602,50 грн.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 по справі № 2040/6686/18 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року по справі № 2040/6686/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.06.2018 №ХК0399/22/НП/СП-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги у загальному розмірі 4602,50 грн. (чотири тисячі шістсот дві гривні) 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Постанова складена в повному обсязі 27.05.19 р.