Ухвала

від 27.05.2019 по справі 826/7347/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7347/18

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

27 травня 2019 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Кучма А.Ю., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автозалізнич Постачсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2018 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, у січні 2019 року відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 відмовлено Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2018 залишено без руху.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 відмовлено Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2018 повернено апелянту.

02.05.2019 відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2018, в якій також просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 295 та ст. 296 КАС України.

Так, згідно пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України Про судовий збір № 3674-VІ від 08.07.2011, який набрав чинності з 01.11.2011 (далі по тексту Закону № 3674-VІ).

Відповідно до п. 2 частини третьої ст. 4 Закону № 3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана у травні 2018 року. Водночас, при подачі даної позовної заяви підлягала сплаті ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

При зверненні до адміністративного суду заявлено майнову вимогу на суму 655966,59 грн, а отже за подання апеляційної скарги загальна сума до сплати становить: 655966,59х1,5х150%=14759,25 грн.

Згідно частини першої ст. 9 Закону №3674-VІ судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відтак, Шостий апеляційний адміністративний суд для сплати судового збору має наступні реквізити: отримувач - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку (МФО) - 899998; номер рахунка - 34312206081055; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Також суд звертає увагу на те, що Законом № 3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) не встановлено пільг щодо сплати судового збору для апелянта.

Крім того, за правилами частини першої ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).

З матеріалів справи вбачається, що повний текст оскаржуваного рішення складено 29.11.2018, а тому граничним строком його оскарження є 29.12.2018. При цьому, докази отримання відповідачем повного тексту вказаного судового рішення в матеріалах справи відсутні. Однак, апеляційну скаргу вперше подано 08.01.2019, тобто з пропуском встановленого КАС строку.

Як вбачається з матеріалів справи, першу апеляційну скаргу відповідача було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 у зв`язку із неусуненням її недоліків.

Вдруге апеляційну скаргу подано 02.05.2019, тобто з пропуском тридцятиденного строку, передбаченого частиною першою ст. 295 КАС України.

При цьому, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Обґрунтовуючи наявність поважних причин пропуску строку оскарження відповідач посилається на обмежене фінансування, що унеможливило сплатити судовий збір. Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд виходить із такого.

Отже, як вже зазначалось першу апеляційну скаргу відповідача було повернуто ухвалою суду апеляційної інстанції, у зв`язку із неусуненням її недоліків.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 823/440/16 висловив позицію, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Окрім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У пункті 40 та у пункті 41 справи Пономарьов проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що … якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків .

Також, у пункті 74 Рішення у справі Лелас проти Хорватії і пункті 70 Рішення у справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року по справі № 804/2979/17 та від 07 червня 2018 року по справі № 822/276/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 169, 295, 296, 298 КАС, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2018 - залишити без руху .

Встановити скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали у зазначений вище строк в частині ненадання належних підстав пропуску строку буде вирішуватись питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, що позбавляє апелянта права повторного звернення до апеляційного суду з цього питання, або питання про повернення апеляційної скарги у разі невиконання інших вимог ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя А.Ю. Кучма