Постанова

від 16.05.2019 по справі 522/21892/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1761/19

Номер справи місцевого суду: 522/21892/15-ц

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника ОСОБА_1 . - адвоката Фірсова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Одесит про стягнення заборгованості та виселення, за зустрічним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Одесит до ОСОБА_1 про визнання договору оренди нікчемним,

встановив:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСББ Одесит , в якому просив:

-стягнути з ОСББ Одесит на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 250641,09 грн.

-виселити ОСББ Одесит з приміщення, загальною площею 20,8 кв.м. та приміщення загальною площею 15 кв.м., які є частиною квартири АДРЕСА_2 .

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 .

20 серпня 2008 року між ним та ОСББ Одесит було укладено договір, згідно якого він передав в оренду відповідачу приміщення, загальною площею 20,8 кв.м. та приміщення, загальною площею 15 кв.м., які є частиною квартири АДРЕСА_2 .

Факт передачі зазначених приміщень підтверджується актом прийому-передачі від 20.08.2005 року.

Договір від 20.08.2005 року було укладено строком на десять років, тобто до 20 серпня 2015 року.

Позивач зазначив, що після закінчення строку дії договору від 20.08.2005 року відповідач продовжує використовувати зазначені приміщення, хоч він і не продовжував строк дії договору. При цьому, з моменту укладення договору та до моменту його припинення відповідач жодного разу не сплатив орендної плати, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, 13.01.2016 року на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСББ Одесит до ОСОБА_1 , який було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом протокольною ухвалою суду від 24.02.2016 року, згідно якого вказане ОСББ просило визнати нікчемним договір оренди від 20.08.2005 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та ОСББ Одесит .

ОСББ Одесит посилався на те, що воно жодним чином не визнає договір оренди від 20.08.2005 року та вважає його нікчемним. Позивач за зустрічним позовом зазначив, що договір оренди від 20.08.2005 року ніколи не пред`являвся для огляду, ні правлінню ОСББ, ні бухгалтеру, жодного разу ОСОБА_1 не виставляв ОСББ рахунків за нібито оренду та не отримував від ОСББ Одесит жодних платежів. Крім того, зазначив, що приміщення, на яке посилається ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, не є тим приміщенням, яке займає ОСББ Одесит . ОСББ Одесит займає для своєї роботи технічне приміщення на 1 поверсі, яке є в технічному паспорті житлового будинку для цього поверху, затвердженого 03.04.2002 року в КП МБТІ та РОН позначено римським числом ХІІІ та має загальну площу 18,9 кв.м. і знаходиться поряд з приміщенням ХІV, яке має загальну площу 47,5 кв.м.

Позивач за зустрічним прозовом посилався на те, що ОСББ Одесит ніколи не укладало жодного договору з ОСОБА_1 , предметом якого була оренда належних йому приміщень, так як такий договір не міг бути укладений ОСОБА_1 як орендодавцем та ОСОБА_2 як представником ОСББ Одесит , оскільки останній не мав права підпису та вважає, що договір оренди є нікчемним, у зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСББ Одесит про стягнення заборгованості та виселення - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСББ Одесит до ОСОБА_1 про визнання договору оренди від 20.08.2005 року нікчемним також було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року, в частині відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та постановлення в цій частині нового рішення, про задоволення його позовних вимогу повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Рішення, в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСББ Одесит про визнання договору оренди нікчемним, сторонами в апеляційному порядку не оскаржується.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності для захисту своїх прав.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступних обставин.

Так, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 20 серпня 2008 року уклав договір оренди приміщення, загальною площею 20,8 кв.м. та приміщення, загальною площею 15 кв.м., які є частиною квартири АДРЕСА_2 , з ОСББ Одесит . При цьому суд зазначив, що факт передачі зазначених приміщень підтверджується актом прийому-передачі від 20.08.2005 року.

Однак, даний висновок суду не підтверджується належними і допустимими доказами, які маються в матеріалах справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСББ Одесит не займає приміщення загальною площею 20,8 кв.м. та приміщення, загальною площею 15 кв.м., а займає приміщення, площею 18,9 кв.м. і знаходиться поряд з приміщенням, яке має загальну площу 47,5 кв.м. (а.с.31, 35-36).

Так, дійсно, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру від 20.09.2002 року № 861/02, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.9).

Однак, із вказаного Свідоцтва не вбачається, які приміщення належать позивачу ОСОБА_1 Згідно з технічним паспортом, виготовленим станом на 14.05.2004 року, ОСОБА_1 на праві власності належить 83/100 кв. АДРЕСА_2.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що з моменту укладання договору та до моменту його припинення відповідач жодного разу не сплатив орендної плати, у зв`язку з чим, вважає, що у відповідача перед ним існує невиконане грошове зобов`язання в сумі 11814 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2015 року становить 250641, 09 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2 Договору оренди, на який посилається позивач, та копія якого мається на а.с. 7, за оренду приміщення ОСББ Одесит повинен сплачувати щомісячно ОСОБА_1 в національній валюті України, з розрахунку еквівалент 10 (десяти) доларів США по курсу НБУ, квадратний метр, на момент оплати, тобто по 358 доларів США кожного місяця, протягом 10 років.

Однак, як встановлено судом та не заперечувалося сторонами по справі, за весь термін дії договору оренди від 20.08.2005 року і протягом 10 років, позивач кошти від ОСББ Одесит не отримував жодного разу.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення і виконання спірного договору оренди приміщень, укладеного між ОСОБА_1 і ОСББ Одесит .

При таких обставинах, у суду не було правових підстав застосовувати до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки строк позовної давності застосовується лише у разі обгрунтованості позовних вимог.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 по строку позовної давності, суд не вказав, з яких підстав він відмовляє в позові про стягнення грошових коштів за оренду приміщення в межах строку позовної давності та з яких підстав він відмовляє в позові про виселення ОСББ Одесит із приміщень, які на думку суду першої інстанції належать позивачу ОСОБА_1

З цих підстав колегія суддів зазначає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за їх безпідставністю, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСББ Одесит займає приміщення, які належать на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1

Що стосується факту передачі зазначених приміщень, який на думку суду підтверджується актом прийому-передачі від 20.08.2005 року (а.с.8), то колегія суддів зазначає, що вказаний акт не може бути доказом того, що ОСББ Одесит прийняло в оренду приміщення, загальною площею 20,8 кв.м. та приміщення, загальною площею 15 кв.м., оскільки згідно технічного паспорту таких приміщень на першому поверсі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , не існує (а.с.31, 35-36).

Більше того, згідно Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу Товариства забудовників Одесит на користь ОСББ Одесит , останньому окрім іншого, були передані технічні приміщення, площею 18,9 кв. м., які на даний час займає ОСББ Одесит (а.с.40-44).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів передачі в оренду ОСББ Одесит приміщень, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити і виключити із його мотивувальної частини висновки суду про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності.

Рішення суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а також в іншій його частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року змінити.

Виключити із мотивувальної частини рішення висновки суду про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.05.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра