Постанова

від 22.05.2019 по справі 923/660/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/660/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Разюк Г.П.

Ярош А.І.

секретар судового засідання - Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІАКСАР»

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 08 січня 2019 року (повний текст складено 11.01.2019р.)

по справі № 923/660/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІАКСАР»

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонські Аграрії»

2. Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агроторг-Приморськ»

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 22,0 га, кадастровий номер 6522383200:05:001:0385 від 30.03.2017р.-

суддя суду першої інстанції: Пінтеліна Т.Г.

час та місце винесення рішення: 08.01.2019р., м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 22.05.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю КІАКСАР (далі - Позивач, ТОВ КІАКСАР ) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 22,0 га, кадастровий номер 6522383200:05:001:0385 від 30.03.2017р. (далі - Договір), що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонські аграрії (далі - Відповідач-1, ТОВ Херсонські аграрії ) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агроторг-Приморськ (далі - Відповідач-2, СВК Агроторг-Приморськ ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначений Договір оренди, на думку Позивача, суперечить актам цивільного законодавства та порушує його права як власника землі тому, що ТОВ Херсонські аграрії використовує земельну ділянку не за призначенням .

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.01.2019р. по справі №923/660/18 (суддя Пінтеліна Т.Г.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю КІАКСАР відмовлено повністю.

У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що Позивач не зазначив, чим порушуються саме його права наявністю оспорюваного ним Договору від 30.03.2017р. та не обґрунтував, у зв`язку з чим саме він звернувся з позовом у даній справі. Тому, Господарський суд Херсонської області дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 22,0 га, кадастровий номер 6522383200:05:001:0385 від 30.03.2017р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю КІАКСАР звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2019р. по справі №923/660/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити ТОВ КІАКСАР та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 22,0 га, кадастровий номер 6522383200:05:001:0385 від 30.03.2017р., укладений між ТОВ Херсонські аграрії та СВК Агроторг-Приморськ з моменту його укладання. Водночас, апелянт просив поновити строк на подання апеляційної скарги.

В своїй апеляційній скарзі Позивач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про відсутність порушення прав та інтересів апелянта.

В обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, ТОВ КІАКСАР вказує, що істотною умовою відповідного Договору є надання земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства.

Але, як зазначає Позивач, за таким призначенням земельні ділянки відповідно до діючого законодавства можуть використовуватись виключно фізичними особами.

Водночас ТОВ КІАКСАР повідомляє, що землі для ведення особистого селянського господарства можуть передаватись в користування (оренду) і юридичним особам - сільськогосподарським підприємствам для здійснення сільськогосподарського виробництва. Апелянт наполягає, що такі умови повинні зазначатись у договорі оренди, оскільки юридична особа не може займатись особистим селянським господарством.

Окремо, ТОВ КІАКСАР вказує на те, що сільськогосподарське виробництво передбачає вирощування сільськогосподарської продукції не для задоволення власних потреб, а в промислових цілях, що передбачає внесення пестицидів та агрохімікатів, які негативно впливають на родючість земельної ділянки та позбавляють її властивостей в подальшому використовувати для особистого селянського господарства.

Проте, Позивач зауважує, що пунктом 5.1. Договору оренди від 30.03.2017р. визначено, що земельна ділянка площею 22,0 га, кадастровий номер 6522383200:05:001 НОМЕР_1 передано Відповідачу-1 для ведення особистого селянського господарства, що суперечить положенням чинного законодавства, а саме: ст. 1 Закону України Про особисте селянське господарство .

Більш детально доводи Товариства з обмеженою відповідальністю КІАКСАР викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 . 02.2019р. залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КІАКСАР на рішення Господарського суду Херсонської області від 08 . 01.2019р. по справі №923/660/18, встановлено апелянту строк для усунення недоліків, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі та докази надсилання на адресу відповідачів копії апеляційної скарги протягом 7 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

25 . 03.2019р. від ТОВ КІАКСАР до Південно-західного апеляційного господарського суду на виконання вимог вищевказаної ухвали надійшов лист, до якого додано платіжне доручення № 1844 від 19 . 03 . 2019р. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на суму 2 643 ,00 грн.; описи вкладення поштового відправлення копій апеляційної скарги іншим сторонам та квитанції про оплату поштових відправлень.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03 . 04.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КІАКСАР на рішення Господарського суду Херсонської області від 08 . 01.2019р. по справі №923/660/18, встановлено відповідачам строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 . 04.2019р. справу №923/660/18 призначено до розгляду на 22 . 05.2019р.

21 . 05.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонські аграрії до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким Відповідач-1 не погоджується з її доводами та просить відмовити повністю ТОВ КІАКСАР у задоволенні останньої .

Разом з відзивом на апеляційну скаргу від ТОВ Херсонські аграрії до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Відповідача-1.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю КІАКСАР та Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агроторг-Приморськ у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 24.04.2019 року, якими учасникам справи надсилалась ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 року з визначеною датою проведення судового засідання.

У судовому засіданні 22.05.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги ТОВ КІАКСАР , колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як зазначає Позивач, 09.01.2018р. відбулись електронні торги арештованим майном Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агроторг-Приморськ , відповідно до яких переможцем торгів на придбання земельної ділянки площею 22 , 0 га кадастровий номер 6522383200:05:001:0385 визначено Товариство з обмеженою відповідальністю КІАКСАР .

Матеріали справи свідчать, що 03.04.2018р. приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. Позивачу було видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 22 , 0 га кадастровий номер 6522383200:05:001: НОМЕР_1 .

Крім того, у матеріалах справи наявний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. 03.04.2018, з я кого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю КІАКСАР проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 22 , 0 га кадастровий номер НОМЕР_2 .

Але, 12.04.2017р. Виконавчим комітетом Голопристанської міської ради було зареєстровано право оренди вищезазначеної земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонські аграрії , що вбачається з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.04.2018р., яка наявна у матеріалах справи (а.с. 18).

Як встановлено судом першої інстанції та зазначається Позивачем, ТОВ Херсонські аграрії отримало в оренду відповідну земельну ділянку згідно з Договором оренди від 30.03.2017р., укладеним між Відповідачем-1 та орендодавцем - Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агроторг-Приморськ , який був попереднім власником вищезазначеної земельної ділянки.

Листом від 23.05.2018р. №23/05-3 Позивач повідомив ТОВ Херсонські аграрії про те, що ТОВ КІАКСАР стало власником земельної ділянки площею 22,0 га кадастровий номер 6522383200:05:001:0385 та про перехід до нього усіх прав та обов`язків орендодавця за Договором оренди, який зареєстровано 12.04.2017р. за № 20022493 (а.с. 19).

У зазначеному листі Позивач просить надати йому копію спірного Договору оренди та відображені реквізити для сплати орендної плати.

Матеріали справи свідчать, що лист від 23.05.2018р. новий орендодавець надіслав орендарю - ТОВ Херсонські аграрії за адресою: 75600, Херсонська обл., місто Гола Пристань, вул. 1 Травня 15, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявному у матеріалах справи (а.с. 20-21).

Проте, як зазначає ТОВ КІАКСАР , Відповідач-1 на вищевказане письмове звернення не відреагував.

Як вказує Позивач, в подальшому, після ознайомлення зі спірним Договором оренди, він дійшов до висновку, що відповідний Договір суперечить актам цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено та зазначається Товариством з обмеженою відповідальністю КІАКСАР , що в п. 5.1 спірного договору вказано, що земельна ділянка передається Відповідачу-1 для ведення особистого селянського господарства .

Але це, на думку Позивача, суперечить положенням ст. 1 Закону України Про особисте селянське господарство та ч. 3 ст. 22, 33 Земельного кодексу України, оскільки земельні ділянки з призначенням для ведення особистого селянського господарства можуть використовуватись виключно фізичними особами. Проте, ТОВ Херсонські аграрії є юридичною особою, тому не може вести особисте селянське господарство.

Вищенаведене стало підставою для звернення Позивача до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 22,0 га, кадастровий номер 6522383200:05:001:0385 від 30.03.2017р., укладеного між відповідачами - ТОВ Херсонські аграрії та СВК Агроторг-приморськ , з моменту його укладення.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. відповідно до яких зміст правочину, зокрема, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В постанові Верховного Суду від 14.05.2019р. у справі №910/7654/18 зазначено, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

-дефекти (незаконність) змісту правочину;

-дефекти (недотримання) форми; д

-ефекти суб`єктного складу;

-дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Жодного доказу щодо наявності хоча б одного дефекту будь-якого елементу у спірному Договорі у матеріалах справи не міститься.

Виходячи зі змісту ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Враховуючи, що спірний Договір є договором оренди земельної ділянки, судова колегія зазначає, що істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України Про оренду землі .

Так, відповідно до зазначеної норми Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується сторонами Договору, встановлено судом першої інстанції та не заперечується самим Позивачем, всі істотні умови у спірному Договорі зазначені.

Водночас, судова колегія зауважує, що частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними встановлено, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Судова колегія зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Крім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, враховуючи викладене, Позивач як особа, яка не є стороною правочину, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір від 30.03.2017р., повинен довести наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним; довести яким чином відповідний Договір зачапає його права і законні інтереси та надати суду докази факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів.

В свою чергу, суд повинен перевірити доводи та докази, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України , обов`язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Приписами статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує.

Як вже зазначалось вище, Позивач наполягає на тому, що пунктом 5.1. Договору оренди в розділі умови використання земельної ділянки сторони зазначили істотною умовою, що земельна ділянка надається в оренду для ведення особистого селянського господарства .

Однак, з матеріалів справи не вбачається та не зазначається Позивачем в чому виражається порушення, невизнання або оспорювання прав саме ТОВ КІАКСАР наявністю оспорюваного ним Договору від 30.03.2017р.

Жодного обґрунтування у зв`язку з чим саме він звернувся з позовом у даній справі Позивачем не надано.

При цьому, ТОВ КІАКСАР посилається на те, що ТОВ Херсонські аграрії використовує земельну ділянку не за призначенням, що порушує права Позивача як власника землі, оскільки товарне сільськогосподарське виробництво передбачає вирощування сільськогосподарської продукції не для задоволення власних потреб, а в промислових цілях, що передбачає внесення пестицидів та агрохімікатів, що негативно впливає на родючість земельної ділянки та позбавляє її властивостей в подальшому використовувати для особистого селянського господарства.

Апеляційний суд критично ставиться до цього твердження з огляду на те, що це висловлювання носить характер припущення. В даному питанні судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, в якому зазначено, що необґрунтовано жодними доказами внесення пестицидів та агрохімікатів передбачено веденням товарного сільськогосподарського виробництва та відсутність таких внесень при веденні особистого селянського господарства.

Також, цілком правильно Господарський суд Херсонської області вказав, що головним критерієм класифікації земель , відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, є їх основне цільове призначення, яке і впливає на зміст прав і обов`язків суб`єктів земельних правовідносин. Землі для ведення особистого селянського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва відносяться до однієї категорії, визначеної п. а ч. 1 статті 19 Земельного кодексу України, а саме: землі сільськогосподарського призначення .

Тобто, зауваження Позивача щодо зміни цільового призначення відповідної земельної ділянки з посиланням на ст.33 Земельного кодексу України в своїй апеляційній скарзі є, на думку судової колегії, помилковим, у зв`язку тим, що навіть якби орендар використовував спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства таке використання провадиться в межах однієї категорії земель без зміни їх цільового призначення, оскільки зміна відбувається лише тільки при віднесені земель до тієї чи іншої категорії земель.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, уявлення Позивача про невідповідність оспорюваного Договору актам цивільного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів Позивача, не є підставою для визнання такого Договору недійсним в судовому порядку, оскільки, відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Таким чином, судова колегія цілком погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 22,0 га, кадастровий номер 6522383200:05:001:0385 від 30.03.2017р.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 п.58).

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені апелянтом в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2019р. по справі №923/660/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 27.05.2019р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Ярош А.І.