Рішення

від 20.05.2019 по справі 921/88/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/88/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув справу

за позовом: Фермерського господарства "Баворовського", с.Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, 47743

до відповідача: Приватного малого підприємства "Кальміус", вул. Б.Хмельницького, 23, оф.13, м. Тернопіль, 46001

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство "Скочеляс", с.Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, 47749

про визнання дійсним договору купівлі-продажу №10 від 05.05.2008 та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна

За участю представників:

Позивача: Гарагуц І.Ф.

Відповідача: не з`явився

Третьої особи: Чудопалов Ю.Ю.

В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 20.05.2019 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: 12.03.2018 Фермерське господарство "Баворовського" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного малого підприємства "Кальміус", про визнання дійсним договору купівлі-продажу №10 від 05.05.2008, укладеного між ФГ "Баворовського" та ПМП "Кальміус"; визнання за ФГ "Баворовського" права власності на об`єкти нерухомості: будівлю вагової з піднавісом (75,7 кв.м), підвалом (59,9 кв.м) (літера "А"), кабінетом (12,4 кв.м), ваговою (9,3 кв.м), вагою автомобільною стаціонарною (25 тон) вартістю 59343,00грн, що знаходяться по вул. Польова, 6 в с.Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, та башню водонапірну із артезіанською свердловиною вартістю 17825 грн, що знаходиться по вул.Польова, 10 в с.Грабовець Тернопільського району Тернопільської області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог за вх.№10305 від 02.05.2018).

Ухвалою господарського суду від 11.05.2018 (суддя Бурда Н.М.) затверджено мирову угоду, укладену між сторонами 07.05.2018 року, та закрито провадження у даній справі на підставі п.7 ч.1 ст.231 ГПК України.

Вказану ухвалу оскаржено Фермерським господарством "Скочеляс" до суду апеляційної інстанції, якого під час апеляційного розгляду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 апеляційну скаргу ФГ "Скочеляс" задоволено, ухвалу від 11.05.2018 у даній справі скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

При цьому, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 11.05.2018 про затвердження мирової угоди і закриття провадження у справі, судом апеляційної інстанції надано оцінку мировій угоді, укладеній між сторонами 07.05.2018 року. Зокрема вказано, що остання не містить жодного визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити; не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України; шляхом затвердження мирової угоди в редакції, погодженій сторонами, суд першої інстанції вирішив даний спір по суті, що суперечить нормам процесуального закону.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції враховані судом при подальшому розгляді даної справи.

21.01.2019, в результаті проведеного повторного автоматизованого розподілу, справу №921/88/18 передано на розгляд судді Стопнику С.Г.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2019 справу №921/88/18 суддею Стопником С.Г. прийнято до свого провадження; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у даній справі на 11.02.2019 на 10:30 год.

В подальшому, з метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання у даній справі відкладалося на 11.03.2019 на 10:00 год та на 05.04.2019 на 10:00 год, про що постановлено відповідні ухвали з наступним повідомленням учасників процесу про дату, час та місце проведення засідання.

Ухвалою суду від 11.03.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів.

05.04.2019 судом закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 06.05.2019 на 10:00 год, про що учасників справи належним чином повідомлено шляхом направлення на їх адреси відповідної ухвали суду.

06.05.2019 суд перейшов до розгляду справи по суті, який продовжено 20.05.2019 о 10:00 год після відкладення розгляду справи, про що учасників справи належним чином повідомлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви (вх.№5958 від 05.04.2019). Зокрема, вказує на те, що між сторонами у справі 05.05.2008 року укладено договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості, за які ФГ "Баворовського" оплачено в повному обсязі. Проте ПМП "Кальміус" ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим ФГ "Баворовського" не може належним чином набути право власності на придбані об`єкти нерухомості та повноцінно ними користуватися. Просить суд захистити його порушене право шляхом визнання такого договору купівлі-продажу дійсним відповідно до ст.220 ЦК України та визнати за ФГ "Баворовського" право власності на придбані об`єкти нерухомості.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно поданого відзиву (вх.№4133 від 11.03.2019) проти задоволення позовних вимог не заперечив та просить суд проводити розгляд справи без участі представника підприємства. При цьому, також просить суд врахувати, що у відділі Державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції було зведене виконавче провадження по стягненню сум заборгованості з ПАП "Прогрес" в користь юридичних осіб. Згідно рішень Господарського суду Тернопільської області від 14.03.2007 у справах №5/46-626 та №5/47-627 з видачею наказів від 27.03.2017 (які були в зведеному виконавчому провадженні) на користь ПМП "Кальміус" присуджено до стягнення з ПАП "Прогрес" кошти в загальній сумі 98117,78 грн. Під час виконавчих дій було проведено опис й арешт майна ПАП "Прогрес", про що складено відповідний акт від 02.09.2005 року, а саме описано вагу, водонапірну башню, зварочний агрегат та телятник. Проте через відсутність правовстановлюючих документів на це майно, відділ ДВС не мав можливості реалізувати на прилюдних торгах описані вагу, водонапірну башню та телятник боржника. 06.05.2008 року між ПМП "Кальміус" та ПАП "Прогрес" було укладено договір №3 купівлі-продажу автоваги 25 тон та водонапірної башні на загальну суму 56308 грн, відповідно до якого дані об`єкти передані підприємству в погашення боргу ПАП "Прогрес" за нафтопродукти згідно рішень суду у справах №5/47-627 і №5/46-626. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2009 року у справі №13/7-163, яке набрало законної сили, за ПМП "Кальміус" визнано право власності на вагу автомобільну стаціонарну (25 тон) та башню водонапірну.

Крім того, відповідач вказує на те, що жодних прав Фермерського господарства "Скочеляс" порушено не було, оскільки вага автомобільна стаціонарна (25 тон) з будівлею вагової та башня водонапірна із артезіанською свердловиною не підлягали розпаюванню, так як під час ліквідації СГ ТОВ "Грабовецьке", вказані об`єкти передані у власність ПАП "Прогрес", що підтверджується довідкою №1 від 08.02.2010 та списком майна СГ ТОВ "Грабовецьке", що підлягало розпаюванню.

06.05.2019 від відповідача надійшли доповнення до відзиву (вх.№7728 від 06.05.2019), у яких останній зазначив, що вважає безпідставною вимогу ФГ "Баворовського" про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості ваги автомобільної стаціонарної (25 тон) з будівлею вагової та башні водонапірної із артезіанською свердловиною, оскільки згідно умов договору купівлі-продажу №10 від 05.05.2008 підприємство передало позивачу вказане майно і були проведені відповідні розрахунки. Дана господарська операція була закрита ще у 2009 році, а укладення та нотаріальне посвідчення нового договору купівлі-продажу нерухомості призведе до повторного виникнення податкових зобов`язань підприємства та подвійного оподаткування.

Представник третьої особи - Фермерського господарства "Скочеляс" в судовому засіданні проти заявленого позову повністю заперечив, посилаючись на порушення прав ФГ "Скочеляс". Вказує на те, що позиція господарства щодо даного спору викладена ним у апеляційній скарзі на ухвалу від 11.05.2018 у даній справі. Зокрема, посилається на те, що рішенням засідання комісії про врегулювання майнових паїв СГ ТОВ "Грабовецьке" 2007 року вирішено виділити господарству в рахунок майнових паїв приміщення, що знаходяться по вул. Польовій в с.Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, зокрема, Вага автомобільна ? частина - будинок №7 на суму 21725 грн; Водонапірна башта ? частина - будинок №11 на суму 4152,5 грн. У 2006 році та 28.01.2007 оформлено акти прийому-передачі основних засобів, згідно з якими комісія по врегулюванню майнових паїв СГ ТОВ "Грабовецьке" здійснила передачу вищезгаданих об`єктів ФГ "Скочеляс". Відтак даний спір зачіпає майнові права ФГ "Скочеляс". Крім того, звертає увагу суду на те, що факт погодження сторін врегулювати спір мирним шляхом в добровільному порядку (підписання мирової угоди) є свідченням того, що відсутнє безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину.

Щодо тверджень третьої особи про порушення майнових прав ФГ "Скочеляс", позивач у додаткових поясненнях (вх.№5958 від 05.04.2019) та його представник в судовому засіданні зазначили, що вважають такі безпідставними та не обґрунтованими належними доказами (зокрема, не надано свідоцтво про право власності на майновий пай, акт прийому-передачі конкретно визначених об`єктів нерухомого майна, яке виділяється в натурі тощо).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив:

- 05 травня 2008 року між Фермерським господарством "Баворовського", як Покупцем, та Приватним малим підприємством "Кальміус", як Продавцем, укладено Договір №10, згідно умов якого (п.1.1-1.3) Продавець зобов`язується передати у власність Покупця вагу автомобільну стаціонарну 25 т та водяну напірну башню (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар у власність і оплатити за нього на умовах договору згідно виставлених рахунків, доручень та видаткових накладних. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту отримання Товару. Сума чинного договору складає 56605 грн, в т.ч. ПДВ 9434,17 грн).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що Продавець зобов`язується після підписання договору відпускати Покупцю товар згідно виписаних витратних накладних. Покупець в свою чергу зобов`язується провести оплату за отриманий вищевказаний товар шляхом перерахування на р/р Продавця грошових коштів в сумі згідно виписаних витратних накладних на протязі 30 банківських днів з дня отримання товару.

Сторонами обумовлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р., а по фінансових питаннях до повного розрахунку.

Вказаний договір є виконаний, що при розгляді даної справи сторонами не заперечується.

- Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2009 у справі №13/7-163 задоволено позов ПМП "Кальміус" до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції та зобов`язано Державну виконавчу службу Тернопільського районного управління юстиції зарахувати суму погашення боргу ПАП "Прогрес", с. Грабівці Тернопільського району на користь ПМП "Кальміус" в сумі 56308 грн згідно наказів Господарського суду від 27.03.2007р.; визнано право власності на вагу автомобільну стаціонарну 25 тонну та водонапірну башню в с. Грабівці Тернопільського району за ПМП "Кальміус" та знято арешт на вищевказані основні засоби.

При прийнятті вищезазначеного рішення суд виходив з того, що під час виконання зведеного виконавчого провадження по стягненню з ПАП "Прогрес" сум заборгованості в користь юридичних осіб було проведено опис й арешт майна боржника, про що складено акт від 02.09.2005, а саме описано вагу, водонапірну башню, зварочний агрегат та телятник. При цьому, реалізувати вагу, водонапірну башню та телятник боржника не було можливості за відсутності коштів для реалізації процедури продажу та необхідної документації на це майно. Також, при розгляді справи №13/7-163 було встановлено, що 06.05.2008 між ПМП "Кальміус" як стягувачем та боржником ПАП "Прогрес" укладено договір купівлі-продажу автоваги 25 тон та водонапірної башні на загальну суму 56308 грн, які передані по накладних №1 від 06.05.2008, №2 від 12.05.2008 ПМП "Кальміус" в погашення боргу за нафтопродукти, вартість яких присуджена до стягнення з ПАП "Прогрес" у справах №5/46-626 та №5/47-627, накази по яких знаходяться на виконанні у відповідача.

- Згідно довідки, виданої виконкомом Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №386 від 07.07.2009 такі об`єкти як "Башня водонапірна" знаходяться в с. Грабовець по вул. Польова №10, та "Вага автомобільна стаціонарна з будівлею ваговою" знаходиться в с.Грабовець по вул. Польова, №6 Тернопільського району Тернопільської області.

Також, в матеріалах справи наявні копії витягів із рішень Великогаївської сільської ради №359 від 18.08.2017 та №359 від 18.08.2017 року "Про дозвіл на складання проекту землеустрою", відповідно до яких надано дозвіл ФГ "Баворовський" на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок: площею 0,20 га в оренду для обслуговування викупленого приміщення - водонапірної башні з артезіанською свердловиною, яка знаходиться за адресою вул. Польова, 10 с. Грабовець за рахунок земель сільськогосподарського призначення - господарський двір; та площею 0,15 га в оренду для обслуговування викупленого приміщення будівлі, яка знаходиться за адресою вул. Польова, 10, вагової з підвалом, яка знаходить за адресою вул. Польова, 6 с. Грабовець за рахунок земель сільськогосподарського призначення - господарський двір.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що:

- відповідно до укладеного Договору №10 від 05.05.2008 Фермерським господарством "Баворовського" були продані Приватному малому підприємству "Кальміус" об`єкти нерухомості , у зв`язку з чим такий договір мав бути нотаріально посвідчений з огляду на ст.ст.181, 657 ЦК України. Статус зазначених вище об`єктів нерухомого майна встановлено довідкою оцінювача Фенц М.І. станом на 01.07.2009.

- право власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна за ПМП "Кальміус" було встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2009 року у справі №13/7-163. При чому, як пояснив представник позивача в судовому засіданні 20.05.2019, іншого правовстановлюючого документу на відчужуване згідно договору №10 від 05.05.2008 майно у ПМП "Кальміус" не було.

- відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення такого договору, у зв`язку з чим ФГ "Баворовського" не має можливості набути право власності на вагу автомобільну стаціонарну (25 тон) з будівлею вагової та башню водонапірну із артезіанською свердловиною. В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено вимоги, адресовані ПМП "Кальміус" від 14.12.2017 та від 20.04.2018 із проханням з`явитися відповідно 21.12.2017 року о 10:00 год та 27.04.2018 о 10:00 год для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна до Приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В.; а також копії свідоцтв приватного нотаріуса Кравець Т.В. від 21.12.2017 та від 27.04.2018.

Оцінивши наявні у справі докази та наведені доводи і заперечення учасників процесу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з такого.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.ч.1,2 ст.203 ЦК України в редакції чинній на дату підписання Договору №10 від 05.05.2008).

Відповідно до ст.209 ЦК України (в редакції чинній на дату підписання Договору) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України (в редакції чинній на дату підписання Договору), правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як стверджує позивач, відповідно до укладеного Договору №10 від 05.05.2008 Фермерським господарством "Баворовського" були придбані у Приватного малого підприємства "Кальміус" об`єкти нерухомості , у зв`язку з чим такий договір мав бути нотаріально посвідчений з огляду на ст.ст.181, 657 ЦК України. При цьому, вказує на те, що статус зазначених вище об`єктів нерухомого майна встановлено довідкою оцінювача ОСОБА_1 станом на 01.07.2009.

Згідно з ч.1 ст.657 ЦК України (в редакції чинній на дату підписання Договору), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України (в редакції чинній на дату підписання Договору), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Отже, з урахуванням положень ст.ст.16, 182 640 ЦК України, визначена частиною 2 ст.220 ЦК України можливість визнання договору дійсним поширюється лише на ті договори, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, від якого сторона ухиляється, і не підлягають державній реєстрації (вказана позиція неодноразово викладалась у постановах Верховного Суду України, зокрема в постанові від 06.09.2017 у справі №6-1288цс17).

Враховуючи вищенаведене, та якщо предметом Договору №10 від 05.05.2008 (за твердженнями позивача) виступало нерухоме майно, за відсутності нотаріального посвідчення такого Договору та не проведення його державної реєстрації, виходячи з приписів законодавства, що регулювали спірні правовідносини, такий договір слід вважати неукладеним, отже такий договір не може бути визнаний судом дійсним в порядку ч.2 ст.220 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.2.6 Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Також, суд вважає необгрунтованими твердження позивача щодо безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин , що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно з ст. 220 ЦК України, зокрема, беручи до уваги той факт, що сторони дійшли згоди при укладенні мирової угоди під час розгляду справи (хоч така і суперечить нормам ГПК України).

Крім вищенаведених обставин, вказаний договір не може бути визнаний судом дійсним і в силу недоведеності наявності у відповідача (продавця за договором), станом на дату підписання такого договору - 05.05.2008 року, права відчужувати майно: вагу автомобільну стаціонарну 25 т та водяну напірну башню, оскільки таке право виникло у останнього з дати набрання рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №13/7-163 від 06.02.2009 року. Інших правовстановлюючих документів матеріали справи не містять.

Слід також зазначити, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження того, що відчужуване майно за Договором №10 від 05.05.2008 є нерухомим. Щодо посилань на довідку оцінювача ОСОБА_1 станом на 01.07.2009, то слід зазначити, що така стосується об`єктів нерухомості будівлі вагової з піднавісом, вагою автомобільною, стаціонарною потужністю 30 тон та водонапірної вежі об`ємом 15 м 3 з артезіанською свердловиною , тоді як предметом Договору №10 від 05.05.2008 виступали такі об`єкти: вага автомобільна стаціонарна 25 т та водяна напірна башня .

Відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно ч.1 ст.188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Як зазначається у Довідці, під час обстеження встановлено, що вага автомобільна, стаціонарна складається з будівлі вагової і підвалом для розташування стаціонарної ваги. Згідно ст.188 ЦК України (абз.1) вага складається з кількох речей, які утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням і вона вважається однією річчю (складна річ), об`єкт нерухомості. Також, зазначено, що водонапірна вежа складається з двох речей (водонапірна вежа, свердловина), що дає змогу використовувати його за призначенням і вона вважається однією річчю (складана річ), об`єкт нерухомості - споруда.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами факту належності відчужуваного майна за Договором №10 від 05.05.2008 - вага автомобільна стаціонарна 25 т та водяна напірна башня, до об`єктів нерухомості, відтак не доведено і необхідності обов`язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації такого договору.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог. А тому, враховуючи відсутність правових підстав для визнання дійсним договору №10 від 05.05.2008, заявлена вимога до задоволення не підлягає.

Також не підлягає до задоволення і вимога про визнання за ФГ "Баворовського" права власності на об`єкти нерухомості: будівлю вагової з піднавісом (75,7 кв.м), підвалом (59,9 кв.м) (літера "А"), кабінетом (12,4 кв.м), ваговою (9,3 кв.м), вагою автомобільною стаціонарною (25 тон) вартістю 59343,00грн, що знаходяться по вул. Польова, 6 в с.Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, та башню водонапірну із артезіанською свердловиною вартістю 17825 грн, що знаходиться по вул.Польова, 10 в с.Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, оскільки така вимога заявлена позивачем як похідна від вимоги про визнання договору №10 від 05.05.2008 року дійсним та необґрунтована нормами законодавства.

При цьому судом враховано і те, що перелік об`єктів, щодо яких ФГ "Баворовського" заявлено вимогу про визнання права власності суттєво відрізняється від об`єктів, що виступали предметом договору №10 від 05.05.2008 року.

Щодо тверджень третьої особи про порушення її майнових прав, то такі суд визнає необґрунтованими, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів в підтвердження наявності належним чином посвідченого права власності ФГ "Скочеляс" на конкретне передане в якості майнового паю майно (виділене в натурі), що виступає предметом позову, та за наявності в матеріалах справи довідок Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №386 від 07.07.2009 та Великогаївської сільської ради №1276 від 14.12.2017, у яких зазначені різні адресні номери водонапірної башти та приміщення "Вага автомобільна".

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 194, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Фермерського господарства "Баворовського" (с.Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область, код НОМЕР_1 ) до Приватного малого підприємства "Кальміус" (вул. Б.Хмельницького, 23, оф.13, м.Тернопіль, код 30249908), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фермерського господарства "Скочеляс" (с.Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область) про визнання дійсним договору купівлі-продажу №10 від 05.05.2008 та визнання права власності на об`єкти нерухомості: будівлю вагової з піднавісом (75,7 кв.м), підвалом (59,9 кв.м) (літера "А"), кабінетом (12,4 кв.м), ваговою (9,3 кв.м), вагою автомобільною стаціонарною (25 тон) вартістю 59343,00грн, що знаходяться по вул. Польова, 6 в с.Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, та башню водонапірну із артезіанською свердловиною вартістю 17825 грн, що знаходиться по вул.Польова, 10 в с.Грабовець Тернопільського району Тернопільської області - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 травня 2019 року.

Суддя С.Г. Стопник