Постанова

від 12.09.2019 по справі 921/88/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2019 р. Справа №921/88/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства «Баворовського» від 14.06.2019

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 (суддя Стопник С.Г., повний текст рішення складено 27.05.2019, м. Тернопіль)

у справі № 921/88/18

за позовом Фермерського господарства «Баворовського» , с. Грабовець, Тернопільський район

до відповідача Приватного малого підприємства «Кальміус» , м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство «Скочеляс» , с. Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область

про визнання дійсним договору купівлі-продажу №10 від 05.05.2008 та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна

представники сторін:

- від позивача - Гарагуц І.Ф. (адвокат),

- від відповідача - не з`явився,

- від третьої особи - не з`явився.

12.03.2018 до Господарського суду Тернопільської області надійшов позов Фермерського господарства (надалі - ФГ) «Баворовського» до Приватного малого підприємства (надалі - ПМП) «Кальміус» про визнання дійсним договору купівлі-продажу №10 від 05.05.2008, що був укладений між позивачем та відповідачем, а також про визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомості: будівлю вагової з піднавісом (75,7 кв.м), підвалом (59,9 кв.м) (літера А ), кабінетом 12,4 кв.м, ваговою 9,3 кв.м, вагою автомобільною стаціонарною (25 тон), що знаходяться за адресою: вул. Польова, 6, с.Грабовець Тернопільського району та на башню водонапірну із артезіанською свердловиною, що знаходиться на вул. Польова, 10 в с.Грабовець АДРЕСА_1 району (а.с. 6-7, т.1).

02.05.2018 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій виклав прохальну частину позовної заяви у редакції, що містить вказівку на вартість вищезгаданих об`єктів нерухомого майна: будівлі вагової - 59 343 грн., башні водонапірної - 17 825 грн (а.с. 48, т.1).

Вказаний позов обґрунтований тим, що 05.05.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який, однак, не був нотаріально посвідчений. Зважаючи на цю обставину та керуючись ч.2 ст. 220 ЦК України, позивач просив визнати цей договір дійсним, а також визнати за ним право власності на майно, яке було предметом цього договору.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2018 (а.с. 89-93, т.1) затверджено мирову угоду між сторонами, відповідно до умов якої вони дійшли згоди про визнання дійсним спірного договору купівлі-продажу та про визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомості.

Вказана ухвала стала предметом оскарження в апеляційному порядку зі сторони ФГ «Скочеляс» .

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 ФГ «Скочеляс» було залучено до участі у даній справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору (а.с. 195-198, т.1).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 (а.с. 215-219, т.1) ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2018 скасовано, а справу № 921/88/18 - передано на розгляд до суду першої інстанції.

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у даній справі у позові відмовлено (а.с. 69-76, т.2).

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

1) відповідно до положень ст.16, 182 640 ЦК України, визначена ч. 2 ст.220 ЦК України можливість визнання договору дійсним поширюється лише на ті договори, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, від якого сторона ухиляється. Станом на момент підписання сторонами спірного договору діяла редакція ст. 657 ЦК України, яка передбачала необхідність як нотаріального посвідчення, так і державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна. Враховуючи вищенаведене, та зважаючи на те, що предметом договору №10 від 05.05.2008 за твердженнями позивача виступало нерухоме майно, за відсутності нотаріального посвідчення такого договору та не проведення його державної реєстрації, такий договір слід вважати неукладеним, отже він не може бути визнаний судом дійсним в порядку ч.2 ст.220 ЦК України;

2) необґрунтованими є твердження позивача про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору та про втрату ним можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити договір, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно з ст. 220 ЦК України, зокрема, з огляду на те, що під час вирішення спору у даній справі сторони дійшли згоди про укладення мирової угоди (хоч така і суперечить нормам ГПК України);

3) спірний договір не може бути визнаний дійсним також зважаючи на недоведеність наявності у відповідача (продавця за договором) права відчужувати майно станом на 05.05.2008, оскільки таке право виникло у нього з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №13/7-163 від 06.02.2009; інших правовстановлюючих документів матеріали справи не містять;

4) позивач не надав належних доказів в підтвердження того, що відчужуване майно за договором №10 від 05.05.2008 є нерухомим;

5) вимога про визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомості не підлягає до задоволення, оскільки вона є похідною від вимоги про визнання договору №10 від 05.05.2008 дійсним.

Дане рішення оскаржив позивач з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповного дослідження всіх обставин справи, у зв`язку з чим просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив наступне:

1) місцевим господарським судом не було враховано, що рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №13/7-163 від 06.02.2009, яке набрало законної сили, за ПМП Кальміус було визнано право власності на вагу автомобільну стаціонарну (25 тон) та башню водонапріну;

2) статус вказаних предметів як об`єктів нерухомого майна підтверджується: довідкою оцінювача ОСОБА_1 станом на 01.07.2009; довідкою Грабовецької сільської ради від 07.07.2009 за №359 про присвоєння адресних номерів; витягом із рішення Великогаївської сільської ради від 18.08.2017 за №359 про надання дозволу ФГ Баваровський на складення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду;

3) безпідставною є заява ФГ Скочеляс про порушення його прав, оскільки воно не надало жодного належного документа в підтвердження своїх майнових претензій, зокрема, свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення скасувати, а розгляд справи проводити без його участі. У своєму відзиві він зазначив, зокрема, наступне:

1) ПМП Кальміус набуло право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 06.05.2008, укладеного з ПАП Прогрес та на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №13/7-163 від 06.02.2009;

2) при укладенні між ПМП Кальміус та ФГ Баворовського спірного договору купівлі продажу від 05.05.2008 сторонами було узгоджено усі істотні умови, а ФГ Баворовського провело всі грошові розрахунки. Незважаючи на це, судом першої інстанції не було враховано, що у зв`язку з тим, що на спірне майно було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця, договір купівлі-продажу було неможливо посвідчити;

3) у зв`язку з тим, що договір було укладено у 2008 році, а розрахунки за ним були проведені у 2009 році, то повторне укладення та нотаріальне посвідчення такого договору буде мати наслідком повторне виникнення податкових зобов`язань підприємства та подвійне оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позовні вимоги ФГ Баворовського є безпідставними.

Третя особа не подала відзиву на апеляційну скаргу, хоча належним чином була повідомлена про дане судове провадження.

Відповідач та третя особа не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, враховуючи завершення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги, встановленого ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо завершити без представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

05.05.2008 між ФГ Баворовського (покупцем) та ПМП Кальміус (продавцем) було підписано договір №10 (а.с. 9, т.1), згідно якого продавець зобов`язався передати у власність покупця вагу автомобільну стаціонарну 25 т та водяну напірну башню (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар у власність і оплатити його на умовах договору згідно виставлених рахунків, доручень та видаткових накладних. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару. Сума договору складає 56605 грн, в т.ч. ПДВ 9434,17 грн.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що продавець зобов`язується після підписання договору відпускати покупцю товар згідно виписаних витратних накладних. Покупець в свою чергу зобов`язується провести оплату за отриманий вищевказаний товар шляхом перерахування на рахунок продавця грошових коштів в сумі згідно виписаних витратних накладних на протязі 30 банківських днів з дня отримання товару.

Сторонами обумовлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008, а по фінансових питаннях - до повного розрахунку.

Вказаний договір складений у простій письмовій формі, містить підписи керівників та відбитки печаток підприємств.

До матеріалів справи сторонами не долучено доказів виконання даного договору, а саме, передачі обумовленого договором майна та сплати коштів за вказане майно.

Як на підставу наявності у ПМП Кальміус права власності на вищезгадане майно позивач покликається на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2009 у справі №13/7-163 (а.с. 15, т.1), яке, в свою чергу, містить покликання на договір купівлі-продажу від 06.05.2008 між ПАП Прогрес та ПМП Кальміус (а.с. 187, т.1).

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2009 у справі №13/7-163 за ПМП Кальміус визнано право власності на вагу автомобільну стаціонарну 25 тонну та водонапірну башню в с. Грабівці Тернопільського району та знято арешт на вищевказані основні засоби.

При прийнятті рішення у справі №13/7-163 суд виходив з того, що під час виконання зведеного виконавчого провадження по стягненню з ПАП Прогрес сум заборгованості в користь юридичних осіб, державним виконавцем було проведено опис й арешт майна боржника, про що складено акт від 02.09.2005, а саме описано вагу, водонапірну башню , зварочний агрегат та телятник. При цьому, продати вагу, водонапірну башню та телятник боржника у державного виконавця не було можливості за відсутності коштів для здійснення процедури продажу та необхідної документації на це майно. Оскільки 06.05.2008 між ПМП Кальміус (стягувачем) та ПАП Прогрес (боржником) було укладено договір купівлі-продажу автоваги 25 тон та водонапірної башні на загальну суму 56308 грн, які передані по накладних №1 від 06.05.2008, №2 від 12.05.2008 в погашення боргу перед ПМП Кальміус за нафтопродукти, вартість яких присуджена до стягнення з ПАП Прогрес у справах №5/46-626 та №5/47-627, накази по яких знаходяться на виконанні в державного виконавця, суд дійшов висновку про можливість передачі майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу в порядку ст. 11 та 61 Закону України Про виконавче провадження .

За твердженням позивача, вага автомобільна стаціонарна 25 тонна та водонапірна башня є нерухомим майном, що випливає з наступного:

- з довідки, виданої виконкомом Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №386 від 07.07.2009 (а.с. 14, т.1) вбачається, що об`єкт Башня водонапірна знаходиться в АДРЕСА_2 на вул. Польова №10, а об`єкт Вага автомобільна стаціонарна з будівлею ваговою - в с.Грабовець на вул. Польова, №6 Тернопільського району Тернопільської області;

- з довідки щодо встановлення статусу об`єктів нерухомості від 07.07.2009, складеної оцінювачем ОСОБА_1 (а.с. 10-13, т.1), випливає, що будівля вагової з піднавісом, вагою автомобільною, стаціонарною потужністю 30 тон та будівля водонапірної вежі об`ємом 15 куб.м. з артезіанською свердловиною, які розташовані в АДРЕСА_3 Грабовець АДРЕСА_1 на вул. Польова №6 та №10 є об`єктами нерухомості;

- на вказані об`єкти складено технічні паспорти від 14.08.2017 (а.с. 49-53, т.1);

- рішенням Великогаївської сільської ради №359 від 18.08.2017 Фермерському господарству Баворовський надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок: - площею 0,20 га в оренду для обслуговування викупленого приміщення водонапірної башні з артезіанською свердловиною, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , 10 с. Грабовець за рахунок земель сільськогосподарського призначення - господарський двір; - площею 0,15 га в оренду для обслуговування викупленого приміщення будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 10, вагової з підвалом, яка знаходить за адресою вул. Польова, 6 с. Грабовець за рахунок земель сільськогосподарського призначення - господарський двір.

На переконання позивача, факт ухилення ПМП Кальміус від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна підтверджується відсутністю реакції останнього на вимоги ФГ Баворовського від 14.12.2017 та від 20.04.2018 із проханням з`явитися до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В. 21.12.2017 о 10:00 год. та 27.04.2018 о 10:00 год. для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а також копіями свідоцтв нотаріуса від 21.12.2017 та від 27.04.2018 (а.с. 16-17, 64-66, т.1).

Згідно частини 1 ст.205 ЦК України (чинної станом на час підписання між позивачем та відповідачем спірного договору купівлі-продажу) визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як стверджує позивач, предметом договору купівлі-продажу №10 від 05.05.2008 були два об`єкти нерухомості, у зв`язку з чим, на підставі ч.2 ст.220 ЦК України, він просить визнати його дійсним.

Водночас, зі змісту ч.2 ст. 220 ЦК України випливають наступні умови для її застосування: а) підтверджена домовленість сторін щодо всіх істотних умов договору; б) повне або часткове виконання договору; в) ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору.

Відповідно правової позиції, що викладена у постановах Верховного Суду України (постанови від 30.01.2013 у справі №6-162цс12, від 19.06.2013 у справі №6-49ц13, від 06.09.2017 у справі №6-1288цс17), а також у постанові Верховного Суду від 02.08.2019 у справі №524/5527/16-ц, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статтей 210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає наступне:

1) станом на 05.05.2008 будь-який договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до чинної на той час редакції ЦК України, підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому, за одночасної відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації, такий договір не є укладеним та не може бути визнаний дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України;

2) з матеріалів справи не вбачається, що при підписанні спірного договору сторони досягли згоди про купівлю-продаж саме об`єктів нерухомості. Так, статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до змісту ст. 181 та 182 ЦК України, нерухомими речами є земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Предметом спірного договору купівлі-продажу є вага автомобільна стаціонарна 25 т та водяна напірна башня . Жодних інших відомостей, які б дозволили ідентифікувати вказане майно, його характеристики, склад, місцезнаходження, чи іншу інформацію про нього, договір не містить. Не містять матеріали справи й доказів державної реєстрації речових прав на вагу автомобільну стаціонарну 25 т та водяну напірну башню в порядку ст. 182 ЦК України.

Довідка Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №386 від 07.07.2009 про наявність поштової адреси в об`єктів нерухомості та довідка оцінювача ОСОБА_1 від 07.07.2009 про встановлення статусу об`єктів нерухомості, а також технічні паспорти від 14.08.2017, на які покликається позивач: а) не надають можливості співставити майно, про яке йдеться у цих довідках та паспортах, та майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 05.05.2008, оскільки, як було зазначено вище, предмет спірного договору купівлі-продажу визначений нечітко; б) не є належними доказами, що підтверджують статус майна як об`єкта нерухомості (довідки) та не містять реєстраційних номерів об`єктів нерухомості (паспорти);

3) матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання ПМП Кальміус та ФГ Баворовського умов договору купівлі-продажу від 05.05.2008, а саме передачі обумовленого договором майна та оплати його вартості в порядку п. 2.1, 2.2 договору;

4) матеріалами справи не підтверджується факт ухилення ПМП Кальміус від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 05.05.2008, а покликання позивача на відсутність реагування ПМП Кальміус на запрошення позивача з приводу нотаріального посвідчення договору спростовуються фактом укладення між сторонами у даній справі мирової угоди (а.с. 71, т.1) та позицією відповідача з приводу спору у даній справі, яка, зокрема, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, у якому він просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019.

Колегія суддів також погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що договір купівлі-продажу від 05.05.2008 не може бути визнаний судом дійсним і в силу недоведеності наявності у ПМП Кальміус (продавця за договором) права відчужувати майно, яке є предметом договору, станом на дату його підписання - 05.05.2008, оскільки:

1) право власності ПМП Кальміус , за твердженням позивача, виникло у останнього після набрання чинності рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №13/7-163 від 06.02.2009;

2) у вказаному рішенні міститься покликання на договір купівлі-продажу вказаного майна, що був укладений між ПАП Прогрес та ПМП Кальміус 06.05.2008 , тобто, пізніше, ніж договір між ПМП Кальміус та ФГ Баворовського ( 05.05.2008 ).

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на наведене місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а тому, враховуючи відсутність правових підстав для визнання дійсним договору №10 від 05.05.2008, правильно зазначив, що заявлена позовна вимога до задоволення не підлягає.

Зважаючи на те, що позовна вимога про визнання за ФГ Баворовського права власності на об`єкти нерухомості має похідний характер від позовної вимоги про визнання дійсним договору №10 від 05.05.2008, місцевий господарський суд також правильно зазначив, що ця позовна вимога не підлягає задоволенню. При цьому, суд врахував те, що перелік об`єктів, щодо яких ФГ Баворовського заявило вимогу про визнання права власності, суттєво відрізняється від об`єктів, що виступали предметом договору №10 від 05.05.2008.

Доводи апелянта щодо того, що місцевий господарський суд при вирішенні спору у даній справі не надав оцінки рішенню Господарського суду Тернопільської області у справі №13/7-163 від 06.02.2009 є безпідставними.

Стосовно доводів апелянта про безпідставність заяви ФГ Скочеляс про порушення його майнових прав, то колегія суддів погоджується з такими, однак, зазначає, що вказана обставина не впливає на правильність вирішення Господарським судом Тернопільської області спору у даній справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі №921/88/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства «Баворовського» - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.287, 288 ГПК України.

Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2019 у зв`язку із перебуванням судді Скрипчук О.С. у відпустці.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя О.С. Скрипчук