Постанова

від 23.05.2019 по справі 925/1290/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1290/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Берднік І.С., Мачульський Г.М.

За участю помічника судді - Чепурної О.В. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 (суддя Дорошенко М.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (головуючий суддя: Козир Т.П., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання договору поновленим і додаткової угоди укладеною,

За участю представників сторін:

позивача - Ситник Т.А.- адвокат ,

відповідача - не з`явився ,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просило господарський суд:

- визнати поновленим договір оренди землі від 20.07.2007, укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Чорнобаївською районною державною адміністрацією і зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.08.2007 за №040779700465, щодо земельної ділянки загальною площею 224,0406 га, розташованої в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 20.07.2007, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Чорнобаївською районною державною адміністрацією і зареєстрованого у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.08.2007 за №040779700465, щодо земельної ділянки загальною площею 224,0406 га, розташованої в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту, в редакції, викладеній у позові.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що він, як орендар, після закінчення строку дії укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Чорнобаївською районною державною адміністрацією договору оренди землі від 20.07.2007, зареєстрованого у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" від 22.08.2007 за №040779700465, продовжував користуватись орендованою за даним договором земельною ділянкою, належним чином виконував свої зобов`язання за цим договором та у встановлений законом термін не отримував від орендодавця заперечень проти поновлення вказаного договору оренди землі на новий строк, тому вважає, що договір оренди землі від 20.07.2007 на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є поновленим на той самий строк і на тих же умовах, які ним були передбачені, але відповідач цього не визнає і ухиляється від укладення додаткової угоди про це.

3. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що оскільки після того, як позивач для реалізації свого переважного права звернувся з листом-повідомленням від 15 червня 2017 року за №207/17 про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 224,0406 га строком на 10 років до відповідача, ним за результатами розгляду поданого листа 27 липня 2017 року було повідомлено, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не погоджується з запропонованими істотними умовами та пропонує змінити їх в частині збільшення орендної плати до 12,0% відсотків від активної грошової оцінки землі та зменшити строк оренди терміном до 7 років. Виходячи з цього, відповідач вважає, що переважне право орендаря на укладення договору оренди, в силу вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в нього припинилося. Після чого орендар знову звернувся повторно з листом-повідомленням від 17 серпня 2017 року за №908/17, в якому вже просив відповідача поновити право оренди земельних ділянок загальною площею 164,2046 га на новий строк - 7 років з річною платою в 12,0 відсотків від активної грошової оцінки землі. На що відповідач своїм листом-повідомленням від 18 вересня 2017р. за №8334/2-17 заперечив проти поновлення договору, оскільки площа земельних ділянок змінилась, а разом і з цим і змінились і їх межі. Це, в свою чергу, в силу вимог ст.ст.15, 33 Закону України "Про оренду землі", як вважає відповідач, обумовлює поновлення договору оренди землі позивачем лише у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, що ним зроблено не було. За вказаних обставин відсутні підстави для визнання за СТОВ "Маяк" переважного права на поновлення оренди та поновлення його.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2018 року задоволено апеляційну скаргу. Скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року задоволено касаційну скаргу СТОВ "Маяк", скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2018 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Після нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року залишено без змін.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 15.03.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 925/1290/17.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2019 року у справі №925/1290/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Берднік І.С., Мачульський Г.М.

7. 01.04.2019 суд постановив ухвалу про відкриття провадження по даній справі та призначення до розгляду на 23.05.2019, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

8. В судове засідання з`явився представник позивача, який просив суд відхилити касаційну скаргу, а судові рішення залишити без змін. Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, місце і дату розгляду касаційної скарги.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

9. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

10. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що суди:

- безпідставно не врахували, що 21.09.2017 на адресу позивача було направлено лист, яким відповідач заперечував щодо поновлення договору оренди, зазначений лист був вручений позивачу особисто 03.10.2017, тому є невідповідними висновки судів в частині вчасного повідомлення про відмову власника у поновленні договору оренди землі ;

- суди зробили необґрунтований висновок стосовно того, що позивач належним чином виконував свої обов`язки відносно договору, проте доказів належного виконання надано не було.

11. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд її відхилити, а судові рішенні залишити без змін.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

12. 20.07.2007 Чорнобаївська районна державна адміністрація, як орендодавець, і Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" (далі СТОВ "Маяк"), як орендар, уклали між собою договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає орендарю, а останній - приймає в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 224,0406 га, яка знаходиться в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області ( а.с.15,16).

13. Відповідно до п. 8 договору від 20.07.2007, останній укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

14. В подальшому, 22.08.2007 договір від 20.07.2007 був зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.08.2007 № 040779700465, у зв`язку з чим цей договір відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" в чинній на той час редакції набрав чинності.

Отже строк дії Договору - до 22.08.2017 включно.

15. 19 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 15 червня 2017 року № 207/17 про поновлення договору оренди землі та з проектом додаткової угоди до договору від 20 липня 2007 року, яким запропонував укласти цей договір оренди землі на новий строк терміном на 10 років із зазначенням у ньому кадастрових номерів земельних ділянок, які входять до складу орендованих за договором від 20.07.2007 земельних ділянок (а.с.17-22).

16. Відповідач листом від 27 липня 2017 року № 86931/2-17 повідомив позивачу про встановлений у статті 33 Закону України "Про оренду землі" порядок поновлення договору оренди землі та про встановлені статтею 15 цього Закону істотні умови договору оренди землі, про свою незгоду із запропонованими товариством умовами додаткової угоди щодо терміну поновлення договору (на 7 років) та розміру орендної плати (у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), а також вказав на неможливість поновлення договору від 20 липня 2007 року на новий строк через відсутність витягів із нормативної грошової оцінки земельних ділянок, рішення районної ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, агрохімічного паспорту земельних ділянок та довідки про відсутність заборгованості з орендної плати (а.с.23).

17. 18 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача з листом - повідомленням від 17.08.2017 №908/17 про поновлення договору оренди землі, яким прийняв викладені у листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.07.2017 № 86931/2-17 пропозиції щодо поновлення договору від 20 липня 2007 року терміном на 7 років і встановлення орендної плати у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі. При цьому, у відомостях про земельні ділянки вже зазначили земельну ділянку, що розташована за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район , адміністративні межі Великобурімської сільської ради, за межами населеного пункту, в розмірі - 164,2046 га, в тому числі рілля - 46,1520 га., господарські двори - 70,5532 га., польові шляхи - 21,3157 га., проектні польові шляхи (рілля) - 26,1837 га.

Разом з вказаним листом позивач подав відповідачу витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку орендованих земельних ділянок, рішення Чорнобаївської районної ради від 10.08.2017 № 19-15/VII "Про затвердження матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок", довідку про відсутність заборгованості з орендної плати від 17.08.2017№ 4989/23-13-17-016 та агрохімічні паспорти земельних ділянок (а.с. 24-28).

18. Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав, що ним було виконано усі вимоги, які пред`являло до нього Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у листі 27.07.2017 №6931/2-17, для поновлення договору на новий строк в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак, відповідач так і не дав своєї згоди на поновлення цього договору і не уклав відповідної додаткової угоди до нього, що і стало підставою для звернення з цим позовом.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Приймаючи оскаржувані судові рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" виконало усі вимоги, які пред`являло до нього Головне управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у листі 27.07.2017 №6931/2-17 для поновлення договору від 20.07.2007 на новий строк в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", проте, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області так і не дало своєї згоди на поновлення цього договору і не уклало відповідної додаткової угоди до нього, що й спричинило даний спір.

Таким чином, місцевий суд зробив висновок, що позивач після закінчення строку дії договору від 20.07.2007 продовжував користування орендованою земельною ділянкою і належно виконував свої обов`язки за договором, а також відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії вказаного договору листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору від 20.07.2007, останній в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк (на 10 років) і на тих же умовах, які були передбачені цим договором і сторони зобов`язані укласти про це додаткову угоду. Ухилення відповідача від виконання зобов`язання щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору від 20.07.2007 на новий строк, як того вимагає частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", порушує право позивача на укладення такої угоди і відповідно саме право оренди позивача на земельну ділянку. Отож задля захисту порушених прав позивача він вправі вимагати від відповідача укладення такої додаткової угоди у судовому порядку шляхом визнання її укладеною.

20. З зазначеним висновком місцевого суду погодився й апеляційний господарський суд.

VІ. Позиція Верховного Суду

21. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

22. В постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, прийнятій у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, зроблений такий правовий висновок:

" 5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми) , так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми) .

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі" , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі , що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті .

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою .

5.3. Суд першої інстанції установив, що ПП "Карла Маркса-2" більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (31.01.2017) направило до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди (отримано відповідачем 17.02.2017), а також інші документи. Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди від 24.03.2010 та не суперечить положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.4. Суд першої інстанції також установив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що ПП "Карла Маркса-2" протягом строку дії договору оренди, а також у квітні - серпні 2017 року, після закінчення строку його дії, продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувало орендну плату за неї.

Відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надано.

5.5. Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди , то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах , а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

5.6. Натомість, як установлено судом першої інстанції та залишено поза увагою судом апеляційної інстанції, лист-повідомлення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3929/2-17 про відмову позивачеві у поновленні договору оренди землі Головне управління Держгеокадастру у Сумській області направило лише 21.03.2017 (згідно з копією поштового чека про відправлення).

Отже, суд першої інстанції установив факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення , що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" .

5.7. Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

5.8. При цьому, як убачається зі змісту листа-повідомлення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3909/2-17, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області поінформувало, що не вважає за можливе поновити договір оренди через відсутність, зокрема, витягу із технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов`язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди."

23. Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції у даній справі постановою від 06 грудня 2018 року, Верховний Суд вказав на те, що у постанові апеляційного суду відсутні доводи про спростування висновків суду першої інстанції:

- що відповідач повідомив позивача про прийняте рішення з порушенням місячного строку, встановленого ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі";

- щодо відсутності доказів надіслання (вручення) позивачу згадуваних у відзиві на позов листів від 18.09.2017 №8334/2-17 і від 21.09.2017 №8477/2-17.

- в постанові відсутній аналіз підстав відмови у поновленні договору, зазначених в листах від 18.09.2017 №8334/2-17 і від 21.09.2017 №8477/2-17, а тому не спростовано висновки суду першої інстанції, що відповідач не доказав надіслання (вручення) ним позивачу листа-повідомлення про заперечення поновлення договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору від 20.07.2007 та заперечення щодо поновлення саме відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

- апеляційний суд дійшов висновків, що сторони не досягли між собою домовленості щодо зміни всіх спірних попередніх істотних умов договору, а тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося, що може бути підставою для відмови в переукладенні договору відповідно до вимог саме ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а не ч.6 вказаної статті.

24. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів, заперечуючи проти позову як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області вказало на свої листи від 18.09.2017 №8334/2-17 і від 21.09.2017 №8477/2-17, яким воно у місячний строк після закінчення строку дії договору нібито повідомляло сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" про заперечення у поновленні цього договору на новий строк.

Так, відповідач вказує, що листом від 18.09.2017 № 8334/2-17 на лист СТОВ "Маяк" від 18.08.2017 №9523/0/1-17 про поновлення договору оренди повідомив, що згідно з документами, поданими на розгляд до Головного управління, площа земельних ділянок змінилась і складає 164,2046 га. Отже, змінились і межі цих земельних ділянок, що у відповідності до вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає поновлення договору оренди землі у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Крім того, в листі зазначено, що на сьогодні термін дії оренди землі закінчився, а документа, який би підтверджував їх пролонгацію, у СТОВ "Маяк" немає. Враховуючи, що СТОВ "Маяк" не дотримано вимоги ст.ст. 15, 33 Закону України "Про оренду землі", Головне управління заперечує проти поновлення договору та після припинення дії договору вимагає від них повернути орендодавцеві земельні ділянки (а.с.35-36).

Також відповідач посилається на лист-повідомлення від 21.09.2017 №8477/2-17, яким він проінформував СТОВ "Маяк", що Головне управління заперечує проти поновлення договору. У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до умов Договору та статті 34 Закону України "Про оренду землі", після припинення дії договору СТОВ "Маяк" зобов`язано повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду за актом приймання-передачі (додається). При цьому зазначено, що акт приймання-передачі земельної ділянки повинен бути підписаний СТОВ "Маяк" та направлений на адресу Головного управління (м.Черкаси, вул. Смілянська. 131) в десятиденний термін з дати отримання даною листа (а.с. 37).

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів направлення та отримання вказаних листів позивачем, а позивач отримання вказаних листів заперечує.

Вказані обставини щодо ненадання позивачу заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення не спростовані відповідачем і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

25. Крім того, судами попередніх інстанції на підставі власної оцінки доказів встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" належним чином виконувало свої обов`язки за договором, що підтверджується довідкою Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції від 02.10.2017 №5549 (а.с.38), листом Управління агропромислового розвитку Чорнобаївської районної державної адміністрації від 20.10.2017 №222/01 (а.с.43-50).

26. Отже, враховуючи, що позивач після закінчення строку дії договору продовжував користування орендованою земельною ділянкою і належно виконував свої обов`язки за договором, а також відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії вказаного договору листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору, місцевий та апеляційний суди дійшли вірного висновку, що останній, в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", вважається поновленим на той самий строк (на 10 років) і на тих же умовах, які були передбачені цим договором і сторони зобов`язані укласти про це додаткову угоду, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

27. Також з приводу доводів касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмітити наступне.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду та розгляду справи в суді першої інстанції:

"Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства."

Згідно зі ст.33 ГПК в наведеній редакції:

"Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу."

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, в чинній редакції, в т.ч. на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції::

"1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків."

Згідно зі ст.14 вказаного кодексу:

"1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

"2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності."

Згідно зі ст.73 ГПК:

"1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків."

Відповідно до ст.74 наведеного ГПК:

"1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

2. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

3. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

4. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів."

Зазначені норми свідчать, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень саме відповідними, вищевказаними, наданими суду саме цією стороною доказами.

28. З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду відмічає, що обирати, яким чином направляти один одному кореспонденцію, є правом сторін, яке здійснюється на їх власний розсуд, проте, в суді на кожній з цих сторін лежить обов`язок доведення факту направлення та вручення (або з певних причин невручення) такої кореспонденції іншій стороні, якщо перша сторона посилається на такий факт в своїх вимогах або запереченнях, а інша сторона цей факт заперечує.

Крім того, саме сторони і саме зобов`язані подавати такі докази суду, а суд зобов`язаний їх досліджувати та оцінювати, а не самостійно за сторону з`ясовувати їх загальнодоступність і самостійно їх шукати та перевіряти, як посилається в своїй касаційній скарзі відповідач.

Аналогічно відповідач не був позбавлений права та можливості представити суду відповідні докази, що позивач саме неналежним чином виконував свої обов`язки за вказаним договором оренди, при тому, що в матеріалах справи міститься довідка Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції від 02.10.2017 №5549 (а.с.38) про відсутність податкової заборгованості у позивача, на яку посилалися в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій.

29. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу відзиву на позов та касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІ. Висновки Верховного Суду

30. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

31. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду - без змін, як законні та обґрунтовані.

32. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає ухвалену постанову апеляційного суду в силі, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі №925/1290/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді І. Берднік

Г. Мачульський