Постанова

від 27.05.2019 по справі 910/20107/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/20107/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства "В Тікет" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 (суддя Пінчук В.І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 (головуючий суддя: Руденко М.А., судді: Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

до Приватного підприємства "В Тікет"

про стягнення 399 215,42 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У листопаді 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" до Приватного підприємства "В Тікет" про стягнення 399 215,42 грн, з яких 368 895,17 грн. пені та 30 320,26 грн. 3% річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору комісії №5-67/4 від 13.02.2017.

3. 12.12.2017 до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "В Тікет" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про стягнення 313 305,74 грн.

Ухвалою Господарського суду від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного суду від 12.04.2018, зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "В Тікет" повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (діючої на той час редакції).

4. Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства "В Тікет" пені визнав лише частково, а саме в розмірі 171 454,27 грн.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/20107/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019, позов задоволено.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6. 11.03.2019 (згідно вхідного номеру ВС) Приватним підприємством "В Тікет" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №910/20107/17 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

7. Протоколом передачі касаційної скарги раніше визначеному складу суду від 11.03.2019 року у справі № 910/20107/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

8. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 910/20107/17 касаційну скаргу Приватного підприємства "В Тікет" залишено без руху до 21.03.2019 на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником подано після закінчення строку встановленого для її подання та не порушується питання щодо поновлення цього строку, встановлено ПП "В Тікет" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

05.04.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду із заявою на виконання ухвали Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 910/20107/17, в якій зазначив, що звернувся з касаційною скаргою до суду 25.02.2019, тобто в двадцятиденний строк з дня отримання оскаржуваної постанови, в підтвердження чого надав копію касаційної скарги з відміткою суду.

9. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

10. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

11. Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 06.05.2019.

Одночасно даною ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі № 910/20107/17 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

12. 15.04.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) позивачем до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 16.04.2019.

13. 20.05.2018 до Верховного Суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті скарги.

Згідно з ч.1 ст. 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Відповідно до ч.1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України:

"Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення."

Згідно зі ст.118 ГПК:

"1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

2. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом."

Оскільки додаткові пояснення фактично подані скаржником з порушенням строку, визначеного ч.1 ст.288 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, суд залишає їх без розгляду.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

14. У касаційній скарзі Приватне підприємство "В Тікет" (скаржник, відповідач) просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі № 910/20107/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

15. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено фактичні обставини справи та не надано оцінку доводам відповідача.

Скаржник вважає, що судами не було перевірено заявлену суму позовних вимог та помилковість здійснених розрахунків, не враховано, що при здійсненні розрахунку суми пені та 3% річних позивачем, зокрема, було:

- помилково включено до періоду часу, за який здійснено нарахування пені, день фактичної сплати заборгованості;

- всупереч ст. 343 ГК України здійснено розрахунок пені із застосуванням розміру 0,1 % за кожен день прострочення виконання зобов`язання, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня;

- не надано достовірних доказів стосовно дати отримання коштів від ПП "В Тікет";

- надано недостовірну інформацію стосовно дати здійснення відповідачем окремих платежів (вказана дата отримання коштів 29.06.2017 замість вірної 27.06.2017 та 15.03.2017 замість коректної 14.03.2017).

Відповідач зазначає, що судами не прийнято до уваги наданий відповідачем контррозрахунок штрафних санкцій, а судом апеляційної інстанції помилково кваліфіковані дії відповідача щодо спроби досудового врегулювання спору та проведення взаємозаліку, як визнання заявленої ПАТ "НСТУ" суми заборгованості, та на підставі ст. 75 ГПК України звільнено позивача від обов`язку доказування.

Також скаржник зазначає про безпідставність відхилення доводів відповідача щодо проведення взаємозаліку у зв`язку з виникненням у позивача заборгованості перед відповідачем.

На думку ПП "В Тікет" суди не звернули належної уваги на те, що внаслідок зміни схеми розсадки глядачів відповідачу було повернуто вже продані білети, а наслідком цього стала неможливість виконання відповідачем своєчасно зобов`язання щодо перерахування коштів, визначеного п. 5.2 договору комісії.

16. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі № 910/20107/17 - без змін.

Позивач вважає, що посилання та доводи скаржника в касаційній скарзі спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

17. 13.02.2017 між позивачем (комітентом) та відповідачем (комісіонером) був укладений договір комісії № 5-67/4 про організацію продажу квитків.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов`язався від свого імені, але за дорученням та за рахунок позивача, за плату вчиняти правочини з продажу квитків на шоу пісенний конкурс "Євробачення - 2017".

Згідно п. 5.1 договору від 13.02.2017 № 5-67/4 загальна вартість вказаних послуг становить 1,20 грн.

Наявні кошти отримані від продажу квитків за минулий тиждень (за виключенням сервісного збору та додаткових послуг), відповідач зобов`язався щотижня, а саме кожного вівторка перераховувати на розрахунковий рахунок комітента. ( п. 5.2 договору ).

18. У разі невиконання своїх зобов`язань передбачених пунктом 5.2 цього договору відповідач зобов`язаний на вимогу позивача сплатити останньому пеню в розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожний день прострочення. ( п. 10.3 договору ).

19. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору від 13.02.2017 № 5-67/4 здійснював свої зобов`язання неналежним чином, а саме перераховував наявні кошти від продажу квитків з порушенням строків передбачених умовами вказаного договору.

Остаточно здійснив перерахування наявних коштів від продажу квитків лише 19.07.2017.

20. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, останньому на підставі п. 10.3 договору нарахована пеня в розмірі 368895,17 грн. ( з яких: 94940,12 грн. за період лютий - березень та 273955,05 грн. за період квітень - травень ), а також на підставі ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних в розмірі 30320,26 грн. ( з яких: 7803,44 грн. за період лютий - березень та 22516,82 грн. за період квітень - травень ).

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

21. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач порушив зобов`язання, передбачені п. 5.2 договору комісії № 5-67/4 від 13 лютого 2017 року, у зв`язку з чим позивачем правомірно нараховано пеню, передбачену п. 10.3 Договору, в розмірі 368 895,17 грн. та три відсотки річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 30320, 23 грн.

22. Суд апеляційної інстанції погодився з вищевказаними висновками суду першої інстанції.

23. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що за результатами розгляду претензії №67/2936 від 28.07.2017 відповідачем направлено позивачу заяви про припинення зустрічних однорідних вимог шляхом зарахування №1 від 29.09.2017, №2 від 03.10.2017, №3 від 01.11.2017 та №4 від 30.11.2017, в яких останній фактично визнає як факт отримання претензії так і правильність нарахування та вказаної в ній суми пені - 273 955,05 грн (а.с.281-282, 284-286, 288-290, 292-294 т.1).

Отже, встановлене вище в силу положень ч.1 ст.75 ГПК України не потребує доказуванню.

З огляду на зазначене, наявний в матеріалах справи контррозрахунок штрафних санкцій колегією суддів визнаний необґрунтованим.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач стверджує, що у зв`язку з неоплатою позивачем на його користь розміру зустрічної дебіторської заборгованості на загальну суму 278 804,56 грн. було проведено взаємозалік на підставі ст.601 Цивільного кодексу України.

В зв`язку з цим, на думку відповідача, зобов`язання перед позивачем на загальну суму 278 804,56 грн припинено, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З цього приводу колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимоги відповідача не є безспірними, оскільки предметом даної справи є стягнення штрафних санкцій, а відповідач звертався до господарського суду в межах даної справи із позовом до позивача про стягнення 278 804,56 грн - основного боргу, 8 988,65 грн - інфляційних втрат, 22 854,34 грн - пені та 2 658,19 грн - 3% річних (в прийнятті зустрічного позову відмовлено ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2017, що набула чинності), тому зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 278 804,56 грн між сторонами не відбулося.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що він був позбавлений можливості своєчасно виконати зобов`язання визначене п.5.2 договору комісії внаслідок того, що позивачем було змінено схему розсадки глядачів на арені Пісенного конкурсу "Євробачення -2017" та у зв`язку з чим глядачі, що придбали квитки масово їх повертали, оскільки при цьому додаткової угоди до договору комісії щодо зміни п.5.2, яким визначені строки перерахування коштів за квитки між сторонами укладено не було. Також, відповідач не звільнявся від зобов`язання визначеного вищевказаним пунктом у зв`язку зі зміною обставин продажу квитків.

VІІ. Позиція Верховного Суду

24. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

25. У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок:

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

26. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17 .

27. При цьому, суд касаційної інстанції відмічає, що в матеріалах справи наявний відзив на позов, поданий відповідачем ще при розгляді справи в суді першої інстанції (т.І а.с.170-196).

В даному відзиві відповідачем наведений власний контрозрахунок пені .

28. Відповідно до ч.1, п.п.2,3 ч.4 ст.238 ГПК:

1. Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

4. У мотивувальній частині рішення зазначаються:

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно п.п. а, в п.3 ч.1 ст.282 ГПК:

Постанова суду апеляційної інстанції складається з:

3) мотивувальної частини із зазначенням:

а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

29. Місцевий суд з приводу розрахунку обмежився лише наступною вказівкою:

Суд перевіривши розрахунок пені та 3% річних вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Зазначене не може свідчити про те, що судом першої інстанції було дійсно зроблено перевірку вказаного розрахунку позивача, а тим більше контррозрахунку відповідача.

30. В свою чергу апеляційний суд зазначив наступне:

Крім того, дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок (а.с.7 т.1), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірне нарахування відповідачу на підставі п.10.3 Договору пені у розмірі 273 955,05 грн та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 22 516,82 грн за період квітень-липень 2017 року. При цьому, колегія суддів також враховує наступне.

В силу положень частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було направлено відповідачу претензію про стягнення штрафних санкцій №67/2936 від 28.07.2017 з наведеним у ній розрахунком пені (а.с.68-69 т.1), що відповідає розрахунку в позовній заяві (а.с.7 т.1), в якій просив останнього перерахувати йому пеню у розмірі 273 955,05 грн за період квітень-липень 2017 року.

В свою чергу, за результатами розгляду претензії №67/2936 від 28.07.2017 відповідачем направлено позивачу заяви про припинення зустрічних однорідних вимог шляхом зарахування №1 від 29.09.2017, №2 від 03.10.2017, №3 від 01.11.2017 та №4 від 30.11.2017, в яких останній фактично визнає як факт отримання претензії так і правильність нарахування та вказаної в ній суми пені - 273 955,05 грн (а.с.281-282, 284-286, 288-290, 292-294 т.1).

Отже, встановлене вище в силу положень ч.1 ст.75 ГПК України не потребує доказуванню .

З огляду на зазначене, наявний в матеріалах справи контррозрахунок штрафних санкцій колегією суддів визнається необґрунтований, оскільки спростовується викладеним вище.

31. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.75 ГПК:

Обставини, які визнаються учасниками справи , не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання . Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи , поясненнях учасників справи, їх представників .

Згідно з п.3 ч.1 ст.42 ГПК:

Учасники справи мають право:

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.161 ГПК:

1. При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

2. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

5. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно з ч.1 ст.165 ГПК:

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відповідно до ч.1 ст.167 ГПК:

У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.208 ГПК:

1. Суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших учасників справи.

2. У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них.

Комплексний аналіз зазначених норм свідчить, що про визнання обставин учасниками справи має, в першу чергу, бути зазначене в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників або іншим чином визнано ці обставини саме під час розгляду спору у суді, а не поза його межами .

32. В даній справі і в суді першої інстанції шляхом подачі вищевказаного відзиву на позов, і в суді апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідач не погоджувався з розрахунком суми боргу позивача.

За викладених обставин, суд касаційної інстанції доходить висновку про необґрунтованість доводів суду апеляційної інстанції, що оскільки за результатами розгляду претензії №67/2936 від 28.07.2017 відповідачем направлено позивачу заяви про припинення зустрічних однорідних вимог шляхом зарахування №1 від 29.09.2017, №2 від 03.10.2017, №3 від 01.11.2017 та №4 від 30.11.2017, в яких останній фактично визнає як факт отримання претензії так і правильність нарахування та вказаної в ній суми пені - 273 955,05 грн (а.с.281-282, 284-286, 288-290, 292-294 т.1), то, встановлене вище в силу положень ч.1 ст.75 ГПК України не потребує доказуванню .

33. Крім того, у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №914/1126/14 викладений наступний правовий висновок:

"Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010."

34. Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

35. Як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з судом першої інстанції про правомірне нарахування відповідачу на підставі п.10.3 Договору пені у розмірі 273 955,05 грн та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 22 516,82 грн за період квітень-липень 2017 року.

При цьому, пунктом 10.3 Договору сторони в добровільному порядку погодили, що у разі невиконання своїх зобов`язань, передбачених пунктом 5.2 цього Договору, комісіонер зобов`язаний на вимогу комітента сплатити останньому пеню в розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі умов договору позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Разом з тим, з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди попередніх інстанцій врахували вищевказану правову позицію та перевірили, чи не перевищує застосований позивачем договірний розмір при розрахунку пені той розмір, який установлено законом як граничний, а саме, обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

36. У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 зазначено наступне:

"35.3 В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу , за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

35.4 Враховуючи викладене, правомірними є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 782 913,52 грн. та відмови в частині стягнення 3% річних в сумі 39 583,31 грн. оскільки позивачем у розрахунку 3% річних в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, включено день фактичної сплати суми заборгованості ."

Крім того, в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/13064/17 вказано:

"Верховний Суд зазначає, що з огляду на відсутність підстав нарахування пені в періоди до укладення додаткових договорів та наявність прострочення сплати процентів за частину місяців, охоплених додатковими договорами від 04.12.2014, підлягає з`ясуванню розмір пені та правильність розрахунку, оскільки позивачем у розрахунки включено в періоди простроченого платежу і день фактичної сплати заборгованості .

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо розміру пені є передчасними."

37. Судами першої та апеляційної інстанції не досліджено правильність розрахунку позивача та контррозрахунку відповідача спірних пені та 3% річних та не перевірено доводи сторін щодо:

- помилкового включення до періоду часу, за який здійснено нарахування пені, дня фактичної сплати заборгованості;

- достовірних дат здійснення відповідачем окремих платежів та, відповідно, достовірних дат фактичного отримання коштів позивачем від відповідача, що прямо впливає на правильне визначення періоду нарахування пені та 3% річних, а отже і обґрунтований розмір даних нарахувань.

38. В свою чергу, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

39. Разом з тим, щодо доводів скаржника стосовно зарахування зустрічних вимог суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог , які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі №910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін прозорість вимог ) , від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18 .

VІІІ. Висновки Верховного Суду

40. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

41. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. "

42. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "В Тікет", скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

43. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "В Тікет" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №910/20107/17 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №910/20107/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський