Рішення

від 28.05.2019 по справі 420/1415/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1415/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: Шевченка М.В.,

представника відповідача: Ковальчука М.В., Лисенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Декор (місцезнаходження: 67815, Одеська область, Овідіопольський район, сільрада Калаглійська, комплекс будівель та споруд № 1) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Декор до Одеської митниці ДФС, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

29.03.2019 року за вх..№ 11369/19 від представника відповідача через канцелярію суду надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в обґрунтування якої зазначено, що внаслідок можливого задоволення позову у справі № 420/1415/19 про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року,у ТОВ Альянс-Декор виникнуть підстави для звернення до відповідача із заявою про надання висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів у розмірі 192422,50 грн., контроль за справлянням яких покладається на митні органи, у зв`язку з чим, дана справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року заяву представника відповідача задоволено та продовжено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні 03.04.2019 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було відкладено розгляд справи.

08.04.2019 року за вх..№ 12537/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.04.2019 року за вх..№ ЕП/2763/19 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

22.04.2019 року за вх..№ 14432/19 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2019 року.

В обґрунтування позову та у відповіді на відзив представником позивача зазначається, що позивачем на виконання Контракту №31052018 від 31.05.2018 року було імпортовано товар та подано у відповідності до приписів Митного кодексу України електронну митну декларацію UA500060/2019/005205. Однак, інспектором Одеської митниці ДФС митне оформлення товару за визначеною відповідальною особою позивача митною вартістю здійснено не було. Натомість, відповідачем було прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00197 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000017/2, яким митну вартість товарів було збільшено із застосуванням методу визначення вартості 3 . Позивач із зазначеним Рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, а саме Конституції України та Митного кодексу України. Представник позивача акцентує увагу суду на тому факті, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено обґрунтованих доводів того, чому суб`єктом владних повноважень не було застосовано першого методу визначення вартості товару, а ті підстави, які відповідачем вказані в оскаржуваному рішенні, не підтверджуються будь-яким нормативно-правовим актом. У зв`язку із цим, оскаржуване рішення, на думку представника позивача, є протиправним, а тому позов підлягає задоволенню.

08.04.2019 року за вх..№ 12537/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а 22.04.2019 року за вх..№ 14432/19 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. Згідно зазначених заяв по суті відповідач із доводами позовної заяви не погоджується, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заявленої позиції представник відповідача вказує на те, що оскаржуване рішення є обґрунтованим. Так, у цьому рішенні відповідачем зазначається, що надані разом із митною декларацією документи містять недостатні відомості, а також відсутні підтвердження витрат на транспортування товару декларантом. Оскільки на запит суб`єкта владних повноважень жодних документів надано не було, відповідач прийняв оскаржуване рішення на основі наявних письмових доказів. За таких обставин, відповідач не вбачає жодних підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним, тому позов, на думку відповідача, задоволенню не підлягає.

У судове засідання 23.05.2019 року сторони з`явились. Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, представники відповідача проти задоволення позову заперечували у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Декор до Одеської митниці ДФС Одеському окружному адміністративному суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-Декор є господарюючим суб`єктом, видами діяльності якого, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Код КВЕД 23.13 Виробництво порожнистого скла; Код КВЕД 23.19 Виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних (основний); Код КВЕД 23.41 Виробництво господарських і декоративних керамічних виробів; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Так, позивачем з метою здійснення господарської діяльності було укладено Контракт №31052018 від 31.05.2018 року (а.с.27-35) між Компанією GURALLAR PAZARLAMA VE TICARET A.S. та ТОВ Альянс-Декор .

Згідно п.1 даного Контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах Інкотермс 2010 FOB Гемлик, Туреччина товар в асортименті та за цінами, які зазначені у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Контракту.

Згідно п.2 даного Контракту ціни на товари фіксуються у Євро днем підписання даного Контракту згідно Інкотермс 2010 FOB Гемлик, Туреччина. Ціна включає в себе вартість пакування. Розвантаження товарів відбувається силами та засобами Покупця та оплачується ним.

Покупець оплачує Продавцю повну вартість товару, яка зазначена в інвойсі на партію товару на умовах передплати після оголошення рахунку, згідно базису по Інкотермс 2010 FOB Гемлик, Туреччина.

Пунктом 6 даного Контракту визначено, що він діє до 14 травня 2020 року (а.с. 28)

Крім цього, з метою забезпечення переміщення товару через митний кордон України позивачем було укладено Договір №24-10-18 від 24.10.2018 року про надання митно-брокерських та експедиційних послуг (а.с. 24-26) з ТОВ ЕТГ ЛОГІСТИКА .

Згідно п.1.1. зазначеного договору предметом цього Договору є взаємовідносини, які виникатимуть при замові Замовником та виконанні Виконувачем комплексу послуг, пов`язаних з митно-брокерською та експедиційною діяльністю, а також будь-яких інших послуг, які можуть мати місце між сторонами.

З метою реалізації Контракту №31052018 від 31.05.2018 року позивачем було придбано та надано для митного оформлення товар згідно графи 31 МД UA500060/2019/005205:

1.Посуд стосів скляний: посудини на ножі для пиття, механічного виготовлення: - арт. LV-LAL545Z, Келихи - 127680 шт. (24 шт. в одній коробці). Виробник - GURALLAR PAZARLAMA VE TICARET A.S. , Країна виробництва - TR; Торговельна марка - LAV.

2.Місць - 5320 ІНФОРМАЦІЯ_1 /5320/картонних коробів, у п/е плівці

3.1/ARKU8335300/221/1 ARKU8380762/221/1 (а.с.86-87).

Для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UА500060/2019/005205 від 26.02.2019 року уповноваженою особою декларанта (ТОВ "ЕТГ-ЛОГІСТИКА", м. Одеса, пров. Чапаева, буд. 5) подані документи, визначені у графі 44 митної декларації, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 31.05.2018 №31052018, рахунок-фактура (інвойс) від 31.01.2019 № ІНВ2019000000007 (а.с. 38, банківські платіжні документи від 11.01.2019 № 18 та від 18.01.2019 № 19 (а.с. 42-43), довідку про транспортні витрати від 18.02.2019 №301677 (а.с. 46), прайс-лист від 01.01.2019 б/н (а.с. 108), копію митної декларації країни відправлення від № 19160400ЕХ010702 (а.с. 115).

Однак, інспектором Одеської митниці ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року (а.с.118-119) та прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00197 від 06.03.2019 року (а.с.116-117).

З приводу неправомірності винесеного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року позивач і звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Правові відносини, що склались, регулюються, Конституцією України та Митним кодексом України (далі - МК України).

Так, відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Представником позивача у якості основного аргументу зазначається, що у відповідача не було законних підстав вважати заявлену митну вартість товару такою, що не відповідає дійсності, адже всі документи відповідальною особою позивача було надано для митного оформлення товару, документи складені вірно, містять достатні та достовірні відомості стосовно товару, який імпортується. За таких умов, відповідач мав би, у відповідності до положень ст.. 57 МК України використовувати основний метод визначення вартості товару, тобто за ціною договору. Однак, відповідачем, в порушення чинного законодавства України, безпідставно було застосовано третій метод визначення вартості товару.

Представник відповідача, в свою чергу, зазначає, що підстави прийняття оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року зазначені у самому рішенні, якими є:

1.наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.01.2019 б/н не містить терміну дії.

4.для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевірзні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів .

З посиланням на Наказ МФУ від 24.05.2012 року №599, яким визначено приблизний перелік таких документів, відповідач наголошує, що будь-яких із зазначених документів надано до митного оформлення не було.

Таким чином, для вирішення даного спору по суті суду необхідно з`ясувати, наскільки обґрунтованим з позиції ст..19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України є рішення суб`єкта владних повноважень щодо визначення митної вартості товару за третім методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів .

Проаналізувавши надані сторонами доводи по справі, а також дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30.10.1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

В свою чергу. Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї статті, коли умови, передбачені в ній, виконано.

Метою прийняття Угоди про застосування статті VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень статті VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні.

Саме з урахуванням зазначених положень сформовано норму ч.1 ст. 57 МК України, у якій основним методом визначення вартості товару зазначено саме за ціною договору . Неможливість встановлення достовірності відомостей, заявлених у митній декларації у урахуванням наданих на підтвердження ціни договору документів, є основною підставою вважати доцільним застосування наступного методу.

Так, аналізуючи доводи представника відповідача, який фактично проводив митне оформлення товару за митною декларацією №UA500060/2019/005205, суд зазначає, що відповідачем не надано підтверджень та підстав вважати, що документ прайс-лист має містити реквізит термін дії . До суду не надано пояснень з посиланням на норми чинного законодавства, які б встановлювали відповідну вимогу, ані хоча б посилань на ділову практику господарюючих суб`єктів.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.05.2019 року пояснив, що визначення терміну дії в прайс-листі є допоміжним елементом як для учасників договірних господарських відносин, так і для митного органу, який може аналізувати наданий документ, а саме зазначену у ньому ціну, з урахуванням дати його надання.

Стосовно цього суд зазначає, що оцінка господарської діяльності, у розумінні Конституції України та Митного кодексу України, не є повноваженням митного органу. Посадова особа суб`єкта владних повноважень під час прийняття будь-якого рішення має оперуватись об`єктивними даними, зазначеними у документі, а у разі відсутності обов`язкових реквізитів надавати такому документу відповідну оцінку. Роздуми посадової особи стосовно того, яким чином той чи інший документ має бути складений без фактичного посилання на норми, які встановлюють вимоги до документа, є, на думку суду, необґрунтованими, а можуть лише кваліфікуватись як припущення, які не є достатньої правовою підставою для прийняття рішення.

В розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України така підстава для прийняття рішення свідчить про його необґрунтованість, і, як наслідок, протиправність.

Крім цього, представником відповідача зазначено, що до митного оформлення не надано документів, які підтверджують витрати на транспортування декларантом товару або містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що разом із митною декларацією №UA500060/2019/005205 було надано офіційний документ Довідку №301677 від 18.02.2019 року (а.с. 46), якою надано відповідачу відомості щодо витрат на транспортування товару. Однак, зазначені відомості для відповідача виявились недостатніми, у зв`язку із чим посадова особа відповідача дійшла висновку про невірне визначення вартості задекларованого товару. Разом з тим, підстави вважати наданий до митного оформлення документ таким, що не відповідає дійсності, або таким, що складений із порушеннями чинного законодавства, у митного органу відсутні.

Суд зазначає, що згідно п. 6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як вбачається із матеріалів справи, до митної декларації надано Пакувальні листи (а.с.40-41), а також транспортні документи щодо доставки товару до митної території України (а.с. 39). Крім цього, до матеріалів справи представником позивача надано копію Рахунку-фактури № НОМЕР_1 від 18.02.2019 року (а.с. 47).

На думку суду, надані до митного оформлення документи є достовірними, відповідають встановленим вимогам, а також містять відомості, необхідність встановлення яких визначення ст.. 53 МК України. Відповідачем не надано ґрунтовних пояснень стосовно того, чому надані документи не слугували достатньою підставою для встановлення митної вартості за основним методом, тому суд ставить під сумнів обґрунтованість рішення відповідача щодо визначення митної вартості товару за третім методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів .

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у Постанові від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14 зазначив, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації .

Таким чином, відповідач у подібній ситуації під час розгляду справи у суді має довести, чому без отримання додаткових відомостей неможливо було встановити, підтвердити або спростувати задекларовану вартість товару. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що надані до митного оформлення документи є достатніми для встановлення митної вартості товару, а відповідачем належних та обґрунтованих доводів стосовно протилежного надано не було.

Крім цього, згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії» ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини» ).

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов`язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового розгляду, вказує на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного Рішення діяв із суттєвим порушенням чинного законодавства України, а також без врахування фактичних обставин, які підлягали встановленню в ході проведення митного оформлення, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, суд дійшов наступного висновку. Позивачем під час здійснення митного оформлення товару було надано всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи, на основі яких можливо встановити митну вартість товару, що переміщується через митний кордон України. Відповідачем, в свою чергу, обґрунтованість використання другорядного методу визначення вартості товару не доведена, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих доводів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Декор » підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) (а.с. 10).

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Декор (код ЄДРПОУ 40512864) судові витрати у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Декор (місцезнаходження: 67815, Одеська область, Овідіопольський район, сільрада Калаглійська, комплекс будівель та споруд № 1) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Декор (код ЄДРПОУ 40512864) судові витрати у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.05.2019 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.