Постанова

від 31.10.2019 по справі 420/1415/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1415/19 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Стас Л.В..

суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Декор» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Декор» ( позивач) звернувся з позовом до Одеської митниці ДФС ( відповідач), в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року.

В обґрунтування позову вказав, що позивачем на виконання Контракту №31052018 від 31.05.2018 року було імпортовано товар та подано у відповідності до приписів Митного кодексу України електронну митну декларацію UA500060/2019/005205. Однак, інспектором Одеської митниці ДФС митне оформлення товару за визначеною відповідальною особою позивача митною вартістю здійснено не було. Натомість, відповідачем було прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00197 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000017/2, яким митну вартість товарів було збільшено із застосуванням методу визначення вартості « 3» . Позивач із зазначеним Рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, а саме Конституції України та Митного кодексу України. Представник позивача акцентує увагу на тому факті, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено обґрунтованих доводів того, чому суб`єктом владних повноважень не було застосовано першого методу визначення вартості товару, а ті підстави, які відповідачем вказані в оскаржуваному рішенні, не підтверджуються будь-яким нормативно-правовим актом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року - позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року.

Стягнуто з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Декор» (код ЄДРПОУ 40512864) судові витрати у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

В апеляційній скарзі, Одеська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Апелянт дійшов висновку про те, що надані разом із митною декларацією документи містять недостатні відомості для встановлення митної вартості товару, а також відсутні підтвердження витрат на транспортування товару декларантом. Оскільки, на запит суб`єкта владних повноважень жодних документів надано не було, відповідач прийняв оскаржуване рішення на основі наявних письмових доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послався на доводи, ідентичні тим, що викладені в позовній заяві та узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Декор» є господарюючим суб`єктом, видами діяльності якого, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Код КВЕД 23.13 Виробництво порожнистого скла; Код КВЕД 23.19 Виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних (основний); Код КВЕД 23.41 Виробництво господарських і декоративних керамічних виробів; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Так, позивачем з метою здійснення господарської діяльності було укладено Контракт №31052018 від 31.05.2018 року (а.с.27-35) між Компанією « GURALLAR PAZARLAMA VE TICARET A.S.» та ТОВ «Альянс-Декор» .

Згідно п.1 даного Контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах Інкотермс 2010 FOB Гемлик, Туреччина товар в асортименті та за цінами, які зазначені у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Контракту.

Згідно п.2 даного Контракту ціни на товари фіксуються у Євро днем підписання даного Контракту згідно Інкотермс 2010 FOB Гемлик, Туреччина. Ціна включає в себе вартість пакування. Розвантаження товарів відбувається силами та засобами Покупця та оплачується ним.

Покупець оплачує Продавцю повну вартість товару, яка зазначена в інвойсі на партію товару на умовах передплати після оголошення рахунку, згідно базису по Інкотермс 2010 FOB Гемлик, Туреччина.

Пунктом 6 даного Контракту визначено, що він діє до 14 травня 2020 року (а.с. 28)

Крім цього, з метою забезпечення переміщення товару через митний кордон України позивачем було укладено Договір №24-10-18 від 24.10.2018 року про надання митно-брокерських та експедиційних послуг (а.с. 24-26) з ТОВ «ЕТГ ЛОГІСТИКА» .

Згідно п.1.1. зазначеного договору предметом цього Договору є взаємовідносини, які виникатимуть при замові Замовником та виконанні Виконувачем комплексу послуг, пов`язаних з митно-брокерською та експедиційною діяльністю, а також будь-яких інших послуг, які можуть мати місце між сторонами.

З метою реалізації Контракту №31052018 від 31.05.2018 року позивачем було придбано та надано для митного оформлення товар згідно графи 31 МД UA500060/2019/005205:

« 1.Посуд стосів скляний: посудини на ножі для пиття, механічного виготовлення: - арт. LV-LAL545Z, Келихи - 127680 шт. (24 шт. в одній коробці). Виробник - « GURALLAR PAZARLAMA VE TICARET A.S.» , Країна виробництва - TR; Торговельна марка - LAV.

2.Місць - 5320 СТ/5320/картонних коробів, у п/е плівці

3.1/ARKU8335300/221/1 ARKU8380762/221/1» (а.с.86-87).

Для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UА500060/2019/005205 від 26.02.2019 року уповноваженою особою декларанта (ТОВ "ЕТГ-ЛОГІСТИКА", м. Одеса, пров. Чапаева, буд. 5) подані документи, визначені у графі 44 митної декларації, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 31.05.2018 №31052018, рахунок-фактура (інвойс) від 31.01.2019 № ІНВ2019000000007 (а.с. 38, банківські платіжні документи від 11.01.2019 № 18 та від 18.01.2019 № 19 (а.с. 42-43), довідку про транспортні витрати від 18.02.2019 №301677 (а.с. 46), прас - лист від 01.01.2019 б/н (а.с. 108), копію митної декларації країни відправлення від № 19160400ЕХ010702 (а.с. 115).

Однак, інспектором Одеської митниці ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року (а.с.118-119) та прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00197 від 06.03.2019 року (а.с.116-117).

З приводу неправомірності винесеного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року позивач і звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не надано підтверджень та підстав вважати, що документ «прас - лист» має містити реквізит «термін дії» . До суду не надано пояснень з посиланням на норми чинного законодавства, які б встановлювали відповідну вимогу. Надані до митного оформлення документи є достовірними, відповідають встановленим вимогам, а також містять відомості, необхідність встановлення яких визначення ст. 53 МК України. Відповідачем не надано ґрунтовних пояснень стосовно того, чому надані документи не слугували достатньою підставою для встановлення митної вартості за основним методом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Правові відносини, що склались, регулюються, Конституцією України та Митним кодексом України (далі - МК України).

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000017/2 від 28.02.2019 року, підстави його прийняття зазначені у самому рішенні, якими є:

« 1.наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.01.2019 б/н не містить терміну дії.

4.для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевірзні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів» , яких позивачем надано не було.

Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30.10.1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

В свою чергу, Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї статті, коли умови, передбачені в ній, виконано.

Метою прийняття Угоди про застосування статті VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень статті VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні.

Суд першої інстанції слушно зазначив, що саме з урахуванням зазначених положень сформовано норму ч.1 ст. 57 МК України, у якій основним методом визначення вартості товару зазначено саме «за ціною договору» . Неможливість встановлення достовірності відомостей, заявлених у митній декларації з урахуванням наданих на підтвердження ціни договору документів, є основною підставою вважати доцільним застосування наступного методу.

Так, аналізуючи доводи апелянта, колегія суддів погоджується з думкою суду, що відповідачем не надано підтверджень та підстав вважати, що документ «прайс-лист» має містити реквізит «термін дії» . До суду не надано пояснень з посиланням на норми чинного законодавства, які б встановлювали відповідну вимогу.

Крім цього, апелянтом безпідставно зазначено, що до митного оформлення не надано документів, які підтверджують витрати на транспортування декларантом товару або містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із митною декларацією №UA500060/2019/005205 позивачем було надано офіційний документ Довідку №301677 від 18.02.2019 року (а.с. 46), якою надано відповідачу відомості щодо витрат на транспортування товару. Однак, зазначені відомості для відповідача виявились недостатніми, у зв`язку із чим посадова особа відповідача дійшла висновку про невірне визначення вартості задекларованого товару.

Разом з тим, колегія суддів також вважає, що підстави вважати наданий до митного оформлення документ таким, що не відповідає дійсності, або таким, що складений із порушеннями чинного законодавства, у митного органу відсутні.

Згідно п. 6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як вбачається із матеріалів справи, до митної декларації надано Пакувальні листи (а.с.40-41), а також транспортні документи щодо доставки товару до митної території України (а.с. 39). Крім цього, до матеріалів справи представником позивача надано копію Рахунку-фактури №LS-4180767 від 18.02.2019 року (а.с. 47).

Згідно ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

У відповідності з ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни.

При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

З огляду наведене, колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» .

Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне також зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем під час проведення митного контролю і митного оформлення товару було надано всі необхідні документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України . На думку колегії суддів, подані документи містили достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України .

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Декор» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 31.10.2019р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.