Ухвала

від 10.12.2019 по справі 420/1415/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 грудня 2019 року

Київ

справа № 420/1415/19

адміністративне провадження № К/9901/33417/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі № 420/1415/19 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Декор до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів ,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської митниці ДФС на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, предметом спору у якій було визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, на підставі якого розмір митних платежів належних до сплати збільшився 192422,50 гривень. При цьому, різниця таких платежів не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі міститься посилання, що ця справа має виняткове значення для Одеської митниці ДФС, як органу державної влади, що забезпечує справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати. Оскільки ухвалені у цій справі судові рішення є незаконними, а у зв`язку з набранням ними законної сили виникнуть підстави для звернення позивача до митниці із заявою про надання висновку про повернення з Державного бюджету України коштів, сплачених як гарантійні зобов`язання, є підстави для касаційного перегляду зазначених судових рішень.

Оцінивши такі доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що посилання відповідача на наявність обставин, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України мають загальний характер, притаманні кожній аналогічній справі та зводяться до незгоди з судовими рішеннями, а отже, не можуть сприйматись судом як виключний випадок. Наслідки набрання законної сили судовими рішеннями не змінюють критерії для визначення справи незначної складності, встановлені статтею 12 КАС України, а тому посилання скаржника в цій частині також не містять достатніх обґрунтувань.

Варто зазначити, що з огляду на зміст судових рішень, підставою для задоволення позову стало те, що позивачем було надано усі необхідні документи, які підтверджували заявлену митну вартість за першим методом (за ціною договору), відповідно, підстав для витребування додаткових документів у Митниці не було.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що спрацювання програмного комплексу автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) щодо можливого заниження митної вартості є достатньою підставою для витребування додаткових документів від декларанта та здійснення перевірки правильності визначення митної вартості, тому, у зв`язку з ненаданням позивачем витребуваних документів, Митницею правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості. За результатами проведених консультацій, застосовано третій метод визначення митної вартості.

На думку скаржника, суди не прийняли до уваги, що надані позивачем документи містили розбіжності, а також не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей щодо ціни, яка фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: наданий прайс-лист не містив терміну дії; не надано документів, що підтверджують вартість перевезення.

Натомість зазначеним доводам судами попередніх інстанцій надано правову оцінку та визнано їх безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язкової вимоги до оформлення прайс-листів із зазначенням терміну дії, а на підтвердження витрат на транспортування товару надано офіційний документ Довідку №301677 від 18 лютого 2019 року. Обґрунтованих доводів на спростування позиції судів попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.

Посилання на незастосування судами попередніх інстанцій положень пункту 2 частини другої статті 52, пункту 6 частини другої статті 53, частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України спростовуються безпосередньо змістом судових рішень у цій справі.

Посилання на незастосування частини другої статті 58 Митного кодексу України є безпідставними, оскільки такі норми встановлюють, що у випадку, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, перший метод визначення митної вартості не застосовується, а частина десята наведеної норми встановлює, які витрати додатково включаються до митної вартості, якщо такі не були включені. Натомість, у цій справі встановлено, що митна вартість, заявлена декларантом, за першим методом (за ціною договору) підтверджена належними документами.

Отже, доводи касаційної скарги, фактично, зводяться не стільки до неправильного застосування судами норм матеріального права, скільки до переоцінки доказів, на підставі яких судами встановлювалися обставини, що виходить за межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі № 420/1415/19 .

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду