Рішення

від 06.05.2019 по справі 554/1262/17

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 06.05.2019 Справа № 554/1262/17

Провадження № 2/554/462/2019

Рішення

іменем України

06.05.2019 року місто Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Поливяної О.М.,

позивача - ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 .,

відповідача - ОСОБА_3 , його представника - Бибика В.А.,

представника третьої особи - Семенко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; третя особа - Управління реєстрації речових прав на нерухоме майно ВК ПМР, про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації ,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним та часткового скасування рішення Октябрської районної в м. Полтава ради восьмої сесії від 26 травня 2016 року "Про передачу у власність земельних ділянок" щодо затвердження проекту відведення та передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із земель комунальної власності та скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . Право власності виникло на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 10 лютого 2004 року. відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_2 розташованому за цією ж адресою. Обидва будинки до 2016 року знаходилися на землях комунальної власності міста. Загальна площа земельної ділянки двору становить 840,3 кв.м.

Позивачка зазначає, що в травні 2016 року відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 приватизували частину земельної ділянки спільного двору. Рішенням Октябрської районної в м. Полтава ради від 26 травня 2016 року затверджено проект відведення та передано ОСОБА_3 та членам його сім`ї у спільну сумісну власність із земель комунальної власності земельну ділянку площею 701 кв.м.

Вважає, що приватизація частини спільного двору суттєво обмежує її в правах як користувача двору спільного користування багатоквартирного будинку.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, прохали задовольнити.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно вимог ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статей 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі житлової та громадської забудови, віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту провадиться - сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з пунктом «б» частини другої статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч.1 статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Відповідно до ч.3 статті 42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Отже, чинним Земельним кодексом України заборонена приватизація землі дворів спільного користування власникам квартир в багатоквартирних будинках.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною п`ятою ст.158 ЗК України передбачено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що за адресою м. Полтава, пров. Кропивницького, 5 розташовано два житлових будинки квартирного типу.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 лютого 2004 року позивач ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване БТІ за реєстровим номером 16904 в реєстровій книзі № 125.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 8 лютого 2004 року відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_2 по 1/4 кожний. Право власності зареєстроване БТІ за реєстровим номером № 125-16904.

Загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_3 становить 840 кв.м.

Рішенням Октябрської районної ради у м. Полтава від 26 травня 2016 року затверджено проект відведення та передано у спільну сумісну власність гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 із земель комунальної власності земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 якої відповідно до проекту відведення, виготовленого НВТОВ Інтерагроцентр , становить 701 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Згідно з висновком від 18.01.2018 року №25 судової земельно-технічної експертизи виконаної судовим експертом Авдеєвою Н.М. фактична площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 по пров. Крапивницького 5 у м. Полтаві, не відповідає площі земельної ділянки згідно технічній документації із землеустрою і менше на 0,0020 га в наслідок перетину.

Частки у праві власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , між співвласниками не визначені, тому вказати яка площа земельної ділянки має відповідати частці у праві власності кожного співвласника визначити не можливо.

Судом встановлено, що земельна ділянка, яка залишається позивачці для обслуговування будинку літери "А-1" є неспівмірною з земельною ділянкою переданою у власність відповідачам - родині ОСОБА_3

Судом встановлено, що у провадженні Октябрського районного суду (суддя Андрієнко Г.В.) перебуває цивільна справа № 554/6378/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ домоволодіння. Розгляд справи зупинено до вирішення даного цивільного спору.

Таким чином, судом встановлено, що житлові будинки літер " ОСОБА_7 НОМЕР_2 " та літер " АДРЕСА_4 -1" розташовані на земельній ділянці площею 840 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 є єдиним домоволодінням.

Відтак, суд критично оцінює доводи представника відповідача про наявність у відповідачів права на приватизацію земельної ділянки площею 701 кв.м. лише на тій підставі, що будинок літер "Б-1" який перебуває в складі домоволодіння знятий з балансу комунального підприємства ЖЕО №2.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відведення земельної ділянки площею 701 кв.м. із загальної площі 840 кв.м. та передання її у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суттєво порушує право позивача на користування земельною ділянкою в т.ч. обслуговування житлового будинку літери "А-1".

Одним із основоположних принципів землекористування є принцип добросусідства закріплений в ст.91, 96, 103-109 ЗК України, який полягає в тому що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей

Тобто, зазначеними нормами закріплено загальний принцип рівності часток співвласників в праві спільної сумісної власності, крім випадків, коли має місце цілісність об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. У таких випадках визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від часток в праві власності на будівлю і споруду.

Враховуючи те, що спірні правовідносини чітко не врегульовані Земельним кодексом України, Пленум Верховний суд України 16 квітня 2004 року прийняв Постанову Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за № 7.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України 16 квітня 2004 року прийняв Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за № 7 абз. 1 п. 19 суд України роз`яснив, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово- ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо.

Відповідно до положень Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009р. № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.88 ЗК України, якщо між учасниками спільної власності на жилий будинок не досягнуто згоди щодо порядку використання земельної ділянки, спір із цього приводу вирішується судом.

Вирішуючи питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками, відповідно до норм ст.120 ЗК України суд повинен визначати розмір земельної ділянки пропорційно до часток осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Суд приходить до висновку, що виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Таким чином, вимога захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

Згідно п.7 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ №3 від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю.

Керуючись ст.ст. 4-10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 89, 133, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; третя особа - Управління реєстрації речових прав на нерухоме майно ВК ПМР, про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації, - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати пункт 9 (з підпунктами 9.1 та 9.2) рішення Октябрської районної в м. Полтава ради восьмої сесії від 26 травня 2016 року "Про передачу у власність земельних ділянок" щодо затвердження проекту відведення та передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із земель комунальної власності земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 відповідно до проекту відведення виготовленого НВТОВ "Інтерагроцентр" становить 701 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку,

господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1 ,

розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , пров. Кропивницького, 5 від 06.06.2016 року за

№14943103, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

приватним нотаріусом полтавського міського нотаріального округу Гофман Еллою

Леонідівною.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640,00 гривень, по 160,00 грн. з кожного.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення суду складено 16.05.2019 року.

Суддя Н.В.Тімошенко