Постанова
від 11.06.2020 по справі 554/1262/17
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 554/1262/17

провадження № 61-14582 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідачі: Шевченківська районна у м. Полтаві рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ;

третя особа - управління реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради;

представник третьої особи - ОСОБА_8 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2019 року у складі судді Тімошенко Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - управління реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання рішення міської ради недійсним, зобов`язання вчинити певні дії .

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 лютого 2004 року. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками квартири в„– 6 в будинку літ. Б-1 , що розташований за цією ж адресою. Обидва будинки розташовані на землях комунальної власності міста. Загальна площа земельної ділянки двору становить 840 кв. м.

Вказувала, що в травні 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 приватизували частину земельної ділянки спільного двору. Рішенням Октябрської районної у м. Полтаві ради від 26 травня 2016 року затверджено проект відведення та передано ОСОБА_3 і членам його сім`ї у спільну сумісну власність із земель комунальної власності земельну ділянку площею 701 кв. м.

Вважала, що приватизація частини спільного двору суттєво обмежує її в правах, як користувача двору спільного користування багатоквартирного будинку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним та скасувати частково рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради восьмої сесії від 26 травня 2016 року Про передачу у власність земельних ділянок щодо затвердження проекту відведення та передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із земель комунальної власності та скасувати державну реєстрацію права власності відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано пункт 9 (з підпунктами 9.1 та 9.2) рішення Октябрської районної в м. Полтава ради восьмої сесії від 26 травня 2016 року Про передачу у власність земельних ділянок щодо затвердження проекту відведення та передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із земель комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площа якої відповідно до проекту відведення, виготовленого науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю Інтерагроцентр , становить 701 кв. м для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 5310137000:18:008:0801. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5310137000:18:008:0801, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , від 06 червня 2016 року за № 14943103, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е. Л. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування і, як наслідок, передача у власність відповідачам у земельної ділянки площею 701 кв. м порушує право позивача як користувача земельною ділянкою, у тому числі право на володіння земельною ділянкою, необхідною для обслуговування будинку, оскільки земельна ділянка, яка залишається позивачці для обслуговування будинку літ. А-1 є неспівмірною із земельною ділянкою, переданою у власність відповідачам - родині ОСОБА_3 Житлові будинки літ. А-1 та літ. Б-1 розташовані на земельній ділянці площею 840 кв. м. і є єдиним домоволодінням. Крім того, у провадженні Октябрського районного суду перебуває цивільна справа № 554/6378/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ домоволодіння. Розгляд справи зупинено до вирішення цього спору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що житлові будинки літ. А-1 і літ. Б-1 розташовані за однією адресою як один об`єкт нерухомості на земельній ділянці площею 840 кв. м. Відтак, оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування і, як наслідок, передача у власність відповідачам земельної ділянки площею 701 кв. м, порушує право позивача як користувача земельною ділянкою, у тому числі право на володіння земельною ділянкою, необхідної для обслуговування будинку, оскільки земельна ділянка, яка залишається позивачці для обслуговування будинку літ. А-1 є неспівмірною із земельною ділянкою, переданою у власність відповідачам - родині ОСОБА_3 . У провадженні суду перебуває справа щодо вирішення між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 спору щодо поділу домоволодіння. За таких обставин, усі власники (співвласники) квартир як у будинку літ. А-1 , так і у будинку літ. Б-1 , по АДРЕСА_1 набули право користування земельною ділянкою площею 840 кв. м згідно з розміром їхніх часток у житлових будинках, незалежно від того, чи була ця земельна ділянка виділена їм у користування окремим рішенням органу місцевого самоврядування або ж передана у користування через укладення договору оренди.

Також судом апеляційної інстанції зазначено про помилковість посилання суду першої інстанції на норми частин першої та третьої статті 42 ЗК України про існування законодавчо закріпленої заборони на приватизацію земель дворів спільного користування власниками квартир у багатоквартирних будинках, оскільки такий висновок у межах спірних правовідносин є помилковим. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (набрав чинності з 01 липня 2015 року) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Як вбачається з матеріалів справи обидва будинки: літ. А-1 і літ. Б-1 розташовані за однією адресою, мають спільне подвір`я, проте кожен із будинків є двоквартирним, тобто не відносяться до багатоквартирних будинків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 554/1262/17 з Октябрського районного суду м. Полтави.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що власник квартири в багатоквартирному будинку ( ОСОБА_1 ) не може набути право власності на земельну ділянку, так як її власником була і продовжує бути територіальна громада в особі Полтавської міської ради, яка не приймала рішення з приводу розпорядження земельною ділянкою. Крім того, будинок літ. А-1 продовжує залишатись на балансі Полтавської міської ради, а власником квартири в„– 2 продовжує бути Полтавська міська рада. Позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, тому і відповідні права вона має щодо квартири.

Вважав помилковим висновок апеляційного суду про те, що матеріалами справи підтверджено, що будинки літ. А-1 і літ. Б-1 були розташовані за однією адресою на земельній ділянці площею 840 кв. м. Вважав, що єдиним доказом в якому міститься вказана інформація є геодезична зйомка, яка лише підтверджує площу, конфігурацію і поворотні точки земельної ділянки, яка досліджується.

Вказував, що ОСОБА_1 вже зверталась до суду з позовом до Октябрської районної у м. Полтаві ради з вимогами зобов`язати орган місцевого самоврядування виділити їй для обслуговування будівлі земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Згідно з постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 грудня 2011 року у справі № 2-а-1457/11 суд дійшов висновку, що будинок по АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_1 , належить госпрозрахунковій житлово-експлуатаційній дільниці, яка обслуговує його та прибудинкову територію. ОСОБА_1 є власником квартири в„– 3, а власником квартири в„– 2 зазначеного будинку, якою користується ОСОБА_1 для господарських потреб, також є госпрозрахункова житлово-експлуатаційна дільниця.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважала висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Зазначала, що нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Відтак, будь які претензії власників квартири в„– 6 - ОСОБА_3 та членів його родини, на набуття у власність земельної ділянки є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

По пров. АДРЕСА_1 , розташовано два житлових будинки квартирного типу, обидва будинки літ. А-1 і літ. Б-1 розташовані за однією адресою, мають спільне подвір`я, кожен із будинків є двоквартирним.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 лютого 2004 року ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстроване Бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 16904 в реєстровій книзі № 125.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 08 лютого 2004 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 (по 1/4 частці кожний). Право власності зареєстроване Бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером № 125-16904.

Загальна площа земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 становить 840 кв. м.

Рішенням Октябрської районної ради у м. Полтаві від 26 травня 2016 року затверджено проект відведення та передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із земель комунальної власності земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площа якої відповідно до проекту відведення, виготовленого науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю Інтерагроцентр , становить 701 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:18:008:0801.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 04 липня 2018 року № 25 експертом встановлено, що межа земельної ділянки, переданої відповідачам у власність, проходить на відстані 0,33 м і 0,38 м від житлового будинку літ. А-1 , де розташована квартира, що належить ОСОБА_1 , що є порушенням пунктів 3.22, 3.25 Державних будівельних норм 360-92 (а.с. 167-177, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина перша статті 328 ЦК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною п`ятою статті 158 ЗК України передбачено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , судам роз?яснено, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що житлові будинки літ. А-1 і літ. Б-1 розташовані за однією адресою як один об`єкт нерухомості на земельній ділянці площею 840 кв. м. Відтак, оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування і, як наслідок, передача у власність відповідачам земельної ділянки площею 701 кв. м, порушує право позивача як користувача земельною ділянкою, у тому числі право на володіння земельною ділянкою, необхідної для обслуговування будинку, оскільки земельна ділянка, яка залишається позивачці для обслуговування будинку літ. А-1 є неспівмірною із земельною ділянкою, переданою у власність відповідачам - родині ОСОБА_3 .

Крім того, судами встановлено, що у провадженні суду перебуває справа щодо вирішення між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 спору щодо поділу домоволодіння. За таких обставин, усі власники (співвласники) квартир як у будинку літ. А-1 , так і у будинку літ. Б-1 , по АДРЕСА_1 набули право користування земельною ділянкою площею 840 кв. м згідно з розміром їхніх часток у житлових будинках, незалежно від того, чи була ця земельна ділянка виділена їм у користування окремим рішенням органу місцевого самоврядування, або ж передана у користування через укладення договору оренди.

Посилання касаційної скарги на те, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, безпідставні, оскільки відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Як вбачається з матеріалів справи обидва будинки: літ. А-1 і літ. Б-1 розташовані за однією адресою, мають спільне подвір`я, проте кожен із будинків є двоквартирним. Відтак, зазначені житлові будинку не є багатоквартирними і відносяться до одного домоволодіння.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення11.06.2020
Оприлюднено19.06.2020
Номер документу89903251
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —554/1262/17

Постанова від 11.06.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Ухвала від 25.05.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Ухвала від 11.09.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Ухвала від 09.08.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Постанова від 10.07.2019

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Постанова від 10.07.2019

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Ухвала від 24.06.2019

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Ухвала від 18.06.2019

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Рішення від 06.05.2019

Цивільне

Октябрський районний суд м.Полтави

Тімошенко Н. В.

Рішення від 06.05.2019

Цивільне

Октябрський районний суд м.Полтави

Тімошенко Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні