Постанова

від 28.05.2019 по справі 826/3779/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/3779/16

адміністративне провадження №К/9901/39542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року у складі судді Кузьменка В.А.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у складі суддів Парінова А.Б., Грибан І.О., Губської О.А.,

у справі № 826/3779/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електроприлад

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

09 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 02 березня 2016 року №0000761402, прийнятого на підставі акта перевірки від 17 лютого 2016 року №25/26-15-14-02-02, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 314627 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 78657 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

27 березня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, задоволений позов Товариства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 02 березня 2016 року №0000761402.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформованими платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення.

16 березня 2018 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

17 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 04 вересня 2017 року та витребувана справа №826/3779/16 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

25 жовтня 2017 року Товариством надано заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

03 листопада 2017 року справа №826/3779/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа №826/3779/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/39542/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суд попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37145232, перебуває на податковому обліку з 22 червня 2010 року, є платником податку на додану вартість з 02 липня 2010 року.

Податковим органом впродовж з 29 грудня 2015 року по 10 лютого 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 17 лютого 2016 року №25/26-15-14-02-02 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 02 березня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000761402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 314627 грн, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 78657 грн 50 коп. без зазначення правової підстави їх застосування.

Суди попередніх інстанцій за результатами дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів дійшли висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами, а саме ТОВ Сібол , ТОВ Інтервенто та ТОВ Фобос-О , ТОВ Вербена-Н та ТОВ Енерго Буд Сервіс є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаних контрагентів, отримувались з метою використання та були використані платником податків у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставності тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Податковий орган доводить склад податкових правопорушень посилаючись на те, що за даними податкової звітності контрагентів позивача вони не мають достатніх можливостей для виконання спірних операцій, отриманням податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки деяких контрагентів та встановлення порушення ними правил оподаткування, наявності кримінальних проваджень відносно службових осіб контрагентів постачальників та їхніх контрагентів, формуванням постачальниками сумнівного податкового кредиту по ланцюгу постачання.

Суди попередніх інстанцій дослідили договірні відносини Товариства з його контрагентами та встановили, що між Товариством, як покупцем та ТОВ Енерго Буд Сервіс , як постачальником укладено та виконано договори поставки від 28 травня 2014 року №28/05-14 та від 12 червня 2014 року №12/06-14, з ТОВ Вербена-Н договір від 01 серпня 2013 року №0108-13, з ТОВ Фобос-О договір від 15 січня 2013 року №1501/23, з ТОВ Інтервенто договір від 23 липня 2013 року №2307-13, та з ТОВ Сібол договір від 01 жовтня 2013 року №232-13.

В межах цих договорів Товариством протягом січня, серпня та жовтня 2013 року, травня та червня 2014 року отримані товари - лист АМГ, пруток, проволка, труба, круг, емаль, кульковий підшипник, хемосил тощо, вартість отриманих товарів від ТОВ Енерго Буд Сервіс склало загальну суму 1 154 974,38 грн, у тому числі податок на додану вартість 192 494,96 грн, від ТОВ Вербена-Н на загальну суму 202 904,40 грн, у тому числі податок на додану вартість 33 817,40 грн, від ТОВ Фобос-О на загальну суму 96 312,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 16 052,00 грн, від ТОВ Сібол на загальну суму 160 941,60 грн, у тому числі податок на додану вартість 26823,60 грн, від ТОВ Інтервенто на загальну суму 272 630,23 грн, у тому числі, податок на додану вартість 45438,37 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, прибутковими накладними, прибутковими ордерами, банківськими виписками.

Також встановлено транспортування придбаного товару власним транспортом ТОВ Електроприлад , а саме автомобілем ГАЗ-2705, що підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами вантажного автомобіля, а також наказами директора ТОВ Електроприлад про постановку на облік транспортного засобу та про введення в експлуатацію основних засобів, актами приймання-передачі транспортного засобу.

Судами попередніх інстанцій встановлено використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності у сфері виробництва електророзподільчої та контрольної апаратури із ретельним дослідженням всіх обставин такого використання, встановлено, що спірний товар є сировиною та придбавався у контрагентів для виробництва потенціометрів.

Також встановлена реалізація позивачем вже готової продукції - потенціометрів, виготовленої із спірної сировини, а саме договори поставки продукції, видаткові накладні, вантажно-митні декларації та виписки з банку, Ведомость реализации за период , в якій вказується найменування ТМЦ, покупець, документ (видаткова накладна), кількість одиниць та ціна.

За результатами дослідження доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що виконання умов договорів поставки підтверджується дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, а тому суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій висновувались на аналізі положень частини першої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , за приписами якої, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, та встановлено, що відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

На час складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ Сібол , ТОВ Інтервенто та ТОВ Фобос-О , ТОВ Вербена-Н та ТОВ Енерго Буд Сервіс були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, що унеможливлює прийняття доводів податкового органу про анулювання у подальшому їх реєстрації.

Судом апеляційної інстанції відхилені доводи податкового органу щодо неможливості встановлення руху товару по ланцюгам постачання з огляду на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товарів (продукції виробничо-технічного призначення) та використанні його у власній господарській діяльності в оподаткованій діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено операції доставки продукції позивачу, включаючи дослідження усіх провізних документів, її оприбуткування та подальшого використання, внутрішнє переміщення матеріалів, акти списання використаних запасів, наявності у позивача необхідності та можливості використання придбаних ТМЦ, їх оплата.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксований актами районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Неприйнятним є також довід податкового органу про факт наявності кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, з огляду на те, що жодних доказів їх закінчення відповідачем не надано, як не надано взагалі будь-яких доказів з цих справ засвідчених слідчим або процесуальним керівником, що унеможливлює оцінку зазначених обставин впродовж усіх судових розглядів.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі № 826/3779/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер