Постанова

від 28.05.2019 по справі 826/24803/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/24803/15

адміністративне провадження №К/9901/27421/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автомототех

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року у складі судді Данилишина В.М.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у складі суддів Степанюка А.Г., Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

у справі №826/24803/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автомототех

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

06 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Автомототех (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 14 липня 2015 року № 0002482202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 342083 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 85520 грн 75 коп. та № 0002492202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 380092 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 190046 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

22 липня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, Товариству відмовлено у задоволені позовних вимог, з мотивів того, що матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операцій, а надані на підтвердження виконання договірних зобов`язань документи містять неточності, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у Товариства не було.

28 жовтня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить доводи, на переконання яких ним правомірно та обґрунтовано, на підставі наявних, належним чином оформлених документів, віднесено до валових витрат та податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачених у вартості товару отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Уельс. .

31 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №826/24803/15 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

22 лютого 2018 року справа №826/24803/18 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/24421/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37674173, перебуває на податковому обліку з 25 травня 2011 року, є платником податку на додану вартість з 16 серпня 2011 року.

Податковим органом у травні - червні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю УЕЛЬС. за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 17 червня 2015 року №261/26-57-22-02 (далі - акт перевірки).

14 липня 2015 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням - рішенням №0002482202 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 342083 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 85520 грн 75 коп. Правовою підставою збільшення податку наведені положення пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту138.5 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 червня 1995 року та статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-14 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням №0002492202 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 380092 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 190046 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов`язання визначені положення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Уельс. , як постачальником укладено договір поставки товару від 27 жовтня 2014 року №4445-10/УЕ поставка якого здійснюється власними силами постачальника, передача за видатково-прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару на складі покупця.

Факт реальності господарських операцій підтверджується позивачем копіями видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, а також поданої на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року копії книги обліку довіреностей, доказами руху товарно-матеріальних цінностей оприбуткування.

Товариство доводить, що укладення Договору з Товариством з обмеженою відповідальністю Уельс. зумовлено необхідністю здійснення господарської діяльності з реалізації придбаних у вказаного суб`єкта господарювання товарів іншим особам, на підтвердження чого позивачем надані копії видаткових накладних, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (том1 арк. справи 147- 149, 150-152).

За висновком судів попередніх інстанцій наявні у матеріалах справи документи не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з контрагентом позивача.

Здійснивши системний аналіз положень статей 14, пункту 44.1 статті 44, статті 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України, статей 1, 2, частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, дійшли висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов`язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

Склад правопорушення вбачають в недотримані позивачем приписів пункту першого, п`ятого, дев`ятого Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, яке полягає у тому, що надавши докази виписування довіреностей на отримання товару від ТОВ Уельс. , позивач не підтвердив їх використання шляхом отримання товарно-матеріальних цінностей, про що свідчать незаповнені графи у видаткових накладних: за дов. № від… , у той час як умовами договору прямо передбачено обов`язок постачальника здійснювати передачу товару виключно за наявності належним чином оформленої довіреності.

Також, посилаючись на положення розділу 1, пунктів 11.1, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника) при оформлення ними транспортних послуг у процесі виконання договору поставки товару.

Оцінюючи ці документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зі змісту товарно-транспортної накладної неможливо встановити, яка матеріально-відповідальна особа позивача отримувала від водія-експедитора товар, оскільки скріплений печаткою підпис у графі Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) не дає змоги визначати таку особу, як і в подальшому прослідкувати рух товарно-матеріальних цінностей.

Щодо наданого позивачем документу оприбуткування, він за висновком судів попередніх інстанцій не підтверджує рух товарно-матеріальних цінностей, документально отриманих ТОВ Автомототех від ТОВ Уельс. , оскільки жодних приміток щодо первинних документів, які стали підставою для оприбуткування придбаного товару, даний документ не містить (том 1 арк. справи 153-193).

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлена неможливість підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції та виключає можливість формування витрат та податкового кредиту за положеннями норм на підставі яких прийняті податкові повідомлення - рішення.

Суд визнає, що встановивши окремі недоліки в заповнені первинних документів позивачем, суди попередніх інстанцій не оцінили надані позивачем докази у їх взаємозв`язку та у їх сукупності відповідно до діючої на час вирішення справи судами попередніх інстанцій частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції яка діяла до 15 грудня 2017 року).

Судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справи докази, зокрема надані Товариством та долучені до матеріалів справи договір та акти на поставку товару перевізником Нова Пошта , видаткові накладні щодо продажу товару придбаного у ТОВ Уельс. , договори оренди приміщень цим Товариством з оплатою за користування приміщенням та інші долучені судом першої інстанції до матеріалів справи 11 лютого 2016 року за клопотанням позивача (том 1 арк. справи 131-203).

Суд визнає, що поряд із не дослідженням зібраних у справі доказів, усі долучені до матеріалів справи докази є неналежними, оскільки не є оригіналами або засвідченими судами копіями, в порушення частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Відтак, не дослідження судами попередніх інстанцій частини доказів та невідповідність долучених до матеріалів справи світлокопій первинних документів встановлених процесуальному закону вимогам, доводить порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки погодити доводи позивача про наявність або висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не вбачається можливим.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автомототех задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі №826/24803/15 скасувати.

Справу №826/24803/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер