Постанова

від 27.05.2019 по справі 825/2139/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2139/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Заяць О.В., Суддя-доповідач Шурко О.І.,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ніжинський механічний завод до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Ніжинський механічний завод звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Чернігівській області) в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00003471400 та № 00003461400 від 26.10.2017 року;

- зобов`язати ГУ ДФС у Чернігівській області відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом вилучення записів про донарахування податку на додану вартість у сумі 5 496,00 грн. та 21 981,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №1380 від 15.09.2017 року ГУ ДФС у Чернігівській області, у відповідності до вимог п.п. 20.1.4 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 та ст.82 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Ніжинський механічний завод щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.04.2017 року по 30.06.2017 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті документального оформлення взаємовідносин з ПП Дженіка , ТОВ Індустріальна торгова компанія Сервіс , ТОВ НВП ДНС та TOB ВТО Груп (далі по тексту - контрагенти позивача), а саме: завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2017 року на 10 089,00 грн., за червень 2017 року на суму 37065,00 грн. всього на загальну суму 47154,00 грн.

Відповідно до п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, ТОВ Ніжинський механічний завод не погоджуючись із висновками акту перевірки від 29.09.2017 №532/14/41062304 надало заперечення до ГУ ДФС у Чернігівський області.

25 жовтня 2017 року листом № 5584/10-25-01-14-06-06 ГУ ДФС у Чернігівський області частково задовольнило суми зменшення податкового кредиту за травень 2017 року на 782,10 грн., за червень 2017 року на 240,00 грн., а в іншій частині відмовлено у задоволенні заперечення.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки із змінами згідно листа № 5584/10-25-01-14-06-06 від 25.10.2017 року, податковим органом винесено податкові повідомлення рішення № 00003461400 від 26.10.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 27477,00 грн., в тому числі основний платіж - 21981,00 грн., штрафні санкції - 5496,00 грн. та № 00003471400 від 26.10.2017, яким були внесені зміни до податкових декларацій (далі по тексту - оскаржувані ППР).

Вважаючи оскаржувані ППР необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно нараховано позивачу суму додаткових зобов`язань, а обов`язок покладений на останнього, як на суб`єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності прийнятих оскаржуваних рішень не виконано.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період, що перевірявся, між ТОВ Ніжинський механічний завод (покупець) та ПП Дженіка (постачальник), укладено договір поставки № 4 від 30.05.2017 року, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар (феромарганець ФМн-78, феросиліцій ФС-25), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

Фактичне здійснення вказаних господарських відносин підтверджується видатковими накладними №РН-0000032 від 01.06.2017 на суму 2 394,00 в т.ч ПДВ 399,00 грн., №РН-0000033 від 01.06.2017 на суму 13166,40 грн. в т.ч. ПДВ 2194,00 грн., витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, випискою з банківського рахунку від 31.05.2017, сертифікатом якості, подорожнім листом на доставку, списанням ТМЦ, видатковими накладними на реалізацію готової продукції власного виробництва, технічною документацією.

Також, між ТОВ Ніжинський механічний завод (покупець) та ТОВ Науково-виробниче підприємство ДНС (постачальник) укладено договір поставки №0505/17-1 від 05.05.2017 року, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар (кокс ливарний КЛ2 фр 60+), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

Фактичне здійснення вказаних господарських відносин підтверджується видатковими накладними №60146 від 01.06.2017 на суму в т.ч ПДВ 3466,67 грн., №60169 від 21.06.2017 на суму 220950,00 грн. в т.ч. ПДВ 36825,00 грн., витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, виписками з банківського рахунку від 10.05.2017 та 21.06.2017, сертифікатами якості, списанням ТМЦ, технічною документацією, видатковими накладними на реалізацію готової продукції власного виробництва.

Окрім того, у період, що перевіряється, між ТОВ Ніжинський механічний завод (покупець) та TOB ВТО Груп (постачальник) укладено договір поставки №028-ВТ від 18.05.2017, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар (кокс ливарний КЛ2), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

Фактичне здійснення вказаних господарських відносин підтверджується наявними видатковою накладною№228 від 24.05.2017 на суму в т.ч ПДВ 3246,67 грн., витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, виписками з банківського рахунку від 24.05.2017, сертифікатом якості, списанням ТМЦ, технічною документацією, видатковими накладними на реалізацію готової продукції власного виробництва. Для підтвердження транспортування наданий акт надання послуг, перевізник - ТОВ Ін-тайм .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та надання послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.1 1 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні/розрахунки коригування.

За приписами підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, як відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено в акті перевірки, у період з 01.04.2017 року по 30.06.017 року, позивачем задекларовано податкові зобов`язання по податку на додану вартість на суму 107666,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Ніжинський механічний завод , відповідно до норм Господарського кодексу України, укладено договори на придбання матеріалів, оплачено їх, здійснено доставку власними силами (або перевізниками), що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Надалі вказані матеріали були використані для виробництва власної продукції, яка була зарахована на склад і в подальшому реалізована.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Між тим, наявність видаткових накладних, актів приймання-передачі, дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

У даному випадку, у ТОВ Ніжинський механічний завод наявні всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які зареєстровані на виконання умов вказаних договірних відносин.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що не прийняття відповідачем до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, є безпідставним.

Крім того, податкові повідомлення-рішенні, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань, а висновки, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні правочинів, які укладалися позивачем та його контрагентами.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Так, наведені податковим органом аргументи не є належними та допустимими доказами в розумінні адміністративного судочинства, та за своєю суттю є лише припущеннями.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), зазначено, що перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на формування витрат та податкового кредиту не можуть ставитьсь у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїх рішеннях від 17.01.2018 року у справі № 2а-9880/12/1370 (К/9901/605/18), від 16.01.2018 року № 820/4648/13-а (К/9901/873/18) від 17.04.2018 року справа № 808/1543/17.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності ведення позивачем своєї господарської діяльності та відносин з контрагентами.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень № 00003471400 та № 00003461400 від 26.10.2017 року, з урахуванням вимог чинного законодавства України, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 р.- без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.

Повний тест рішення виготовлено 27.05.2019 року