Постанова

від 28.05.2019 по справі 826/6761/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/6761/16

адміністративне провадження №К/9901/39652/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у складі судді Аблова Є.В.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року у складі суддів Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

у справі № 826/6761/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСР

до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій,

У С Т А Н О В И В :

27 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЕСР (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року, позов задоволено, визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 051120151 від 5 листопада 2015 року.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення дійшли висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність позивача за адресою державної реєстрації у період спірних правовідносин.

У березні 2018 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, формальною, дублюючою апеляційну скаргу, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між Товариством та податковим органом укладено договір про визнання електронних документів №051120151 від 5 листопада 2015 року.

Відповідно до умов пункту 1 даного договору предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Листом №1814/10/26-58-10-25 від 10 лютого 2016 року податковий орган повідомив Товариство, що відповідно до положень статей 651, 653, 654 Цивільного кодексу України розриває договір від 5 листопада 2015 року №051120151 у зв`язку з порушенням істотних умов договору.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 12 лютого 2016 року по 25 лютого 2016 року Товариством подавались податкові документи в електронному вигляді, проте у відповідь надходили квитанції №1 з наступним змістом: Документ не прийнято із зазначенням виявлених помилок - Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, а саме: - ЄДРПОУ: 3768716 Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності.

Товариством 12 лютого 2016 року надіслано електронною поштою на адресу Інформаційного порталу ДФС України новий договір про визнання електронних документів, отримано першу квитанцію, згідно якої документу присвоєно реєстраційний номер J1391004, документ доставлено до ДФС України 12 лютого 2016 року в 11:11:27, але документ не прийнято із зазначенням виявлених помилок - Договір не прийнято. Діє Договір про визнання електронних документів від 5 листопада 2015 №051120151 .

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 148 від 9 лютого 2016 року та повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 10 лютого 2016 року за №110 за формою №18-ОПП встановлено, що за податковою адресою м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 5 кв.(офіс) 1107 Товариство не знаходиться.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктами 3, 4 договору про визнання електронних документів №051120151 від 5 листопада 2015 року встановлено, що договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України (нормативно-правові акти в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 755-IV від 15 травня 2003 року.

Частиною 1 статті 10 вказаного Закону визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що належним доказом зміни платником податків місцезнаходження, є відповідний запис державного реєстратора в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та не спростовано доводами касаційної скарги, що станом на 10 лютого 2016 року (на день розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів) за даними Витягу, сформованого станом на 10 лютого 2016 року, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Товариства визначено 03110, м. Київ, Солом`янський район, вул. Солом`янська, будинок 5, офіс 1107. І саме ця адреса зазначена у договорі про визнання електронних документів №051120151 від 5 листопада 2015 року.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем не надано належних доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність позивача за адресою державної реєстрації у період спірних правовідносин, або зміну його місцезнаходження.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року у справі № 826/6761/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер