Постанова

від 28.05.2019 по справі 826/22539/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/22539/15

адміністративне провадження №К/9901/41453/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Україна

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2017 року у складі судді Літвінової А.В.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у складі суддів Шурка О.І., Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

у справі № 826/22539/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Україна

до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

24 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Україна (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 03 липня 2015 року № 0000234050, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємства на 12777 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3194 грн 25 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

11 липня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, у задоволені позову Товариства відмовлено, з мотивів доведеності податковим органом податкового правопорушення покладеного в основу прийняття податкового-повідомлення рішення та наявності підстав звільнення від доказування.

10 жовтня 2017 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.

В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить доводи на переконання неправильної правової оцінки обставин у справі, неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, порушення норм процесуального права, а саме неправильного застосування приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення положень конституційного принципу індивідуальної відповідальності, презумпції правомірності правочину та первинних документів, переваги сутності над формою, усунення подвійного оподаткування.

13 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувана справа №826/22539/15 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до суду подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

16 листопада 2017 року справа №826/22539/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №826/22539/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/41453/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33546533, перебуває на податковому обліку з 30 червня 2005 року, є платником податку на додану вартість з 13 квітня 2011 року.

Податковим органом у червні 2015 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством Ан-Транс за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 17 червня 2015 року №24/28-10-40-50/33546533 (далі - акт перевірки).

03 липня 2015 року керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000234050, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємства у сумі 12777 грн за порушення положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції у сумі 3194 грн 25 коп. застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах досудового розслідування за №3201416000000149 від 27 червня 2014 року встановлено, що Приватне підприємство Ан-Транс за податковою адресою не знаходиться, основні засоби, транспортні засоби, фактичні трудові ресурси у підприємства відсутні.

Згідно з протоколом допиту засновника та директора ПП Ан-Транс ОСОБА_3 від 10 вересня 2014 року останній показав, що ведення фінансово-господарської діяльності цього підприємства він не здійснював, рухом коштів по рахунках не керував, товарів не купував та не реалізовував, жодних документів фінансово-господарської діяльності Ан- Транс після відкриття рахунків у банку не складав, не підписував та нікого на це не уповноважував.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року у справі №522/20533/14-к, 1-кп/522/1053/14 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Податковий орган з врахуванням вищеозначених обставин дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між платником податків та ПП Ан-Транс .

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктом 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

За висновком судів попередніх інстанцій відомості, що містяться у податкових накладних, як і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування витрат.

Між Товариством, як покупцем та Приватним підприємством "Ан-Транс" як продавцем укладено договори купівлі-продажу від 27 серпня 2013 року №10221, від 24 вересня 2013 року №10566, відповідно до яких продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику, на умовах передбачених договорами.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано їх копії, видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, журнал довіреностей на отримання цінностей, довідка про здійснення оплати товару, карточки 631.

Суд зазначає, що долучені до матеріалів справи світлокопії документів підписані від імені Приватного підприємства Ан Транс ОСОБА_3 або не підписані взагалі, тобто особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції відсутні.

Позивач доводить, що придбана ним у Приватного підприємства "АН Транс" сільськогосподарська продукція експортована на підставі укладених зовнішньоекономічних контрактів та надає копії контрактів на поставку зернових з компанією "ADM INTERNATIONAL SARL" Швейцарія.

Вироком Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року №522/20533/14-к (№1-кп/522/1053/14), який набрав законної сили 07 грудня 2014 року встановлено, що в січні 2013 року ОСОБА_3 , не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю та переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди в розмірі 100 доларів США (800 гривень), надав згоду невстановленій слідством особі перереєструвати на своє ім`я приватне підприємство "АН Транс". Згідно протоколу №30/01 Загальних зборів учасників приватного підприємства "АН Транс" від 30 січня 2013 року, він включений до складу учасників підприємства, та отримав 100 відсотків статутного капіталу приватного підприємства "АН Транс", у зв`язку з чим став одноособовим засновником вказаного підприємства. Того ж дня, ОСОБА_3 прибув до приватного нотаріуса Корнік Д .А. та засвідчив своїм підписом статут приватного підприємства "АН Транс" в новій редакції, затверджений протоколом №30/01 Загальних зборів учасників приватного підприємства "АН Транс" від 30 січня 2013 року. На підставі засвідчених ОСОБА_3 документів 30 січня 2013 року здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів приватного підприємства "АН Транс" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції за №15561070008033705. Після чого, 12 лютого 2013 року разом з невстановленою слідством особою ОСОБА_3 прибув на площу Дерев`янко у місті Одеса, та в приміщенні акціонерного товариства "Фінростбанк" підписав документи щодо відкриття поточних рахунків Приватного підприємства "АН Транс" - №№ НОМЕР_1 (українська гривня), НОМЕР_1 (долар США), НОМЕР_1 (євро), НОМЕР_1 (російський рубль). 20 березня 2013 року ОСОБА_3 з тією ж невстановленою слідством особою, прибув на вулицю Новосельського, що на розі вулиці Преображенського у місті Одеса , та в приміщенні ПАТ "КБ "Надра" підписав документи щодо відкриття поточних рахунків приватного підприємства "АН Транс" - №№ НОМЕР_2 (українська гривня), НОМЕР_3 (долар США), НОМЕР_4 (євро), НОМЕР_5 (російський рубль). В подальшому, після виконання необхідних дій, які пов`язані з перереєстрацією підприємства, всі реєстраційні та засновницькі документи, а також печатку приватного підприємства "АН Транс" ОСОБА_3 передав невстановленій слідством особі.

Тобто, за висновком суду, який здійснював розгляд кримінальної справи, ОСОБА_3 засвідчивши своїм підписом складені у встановленій законом формі установчі документи про придбання ним суб`єкта підприємницької діяльності - Приватного підприємства "АН Транс" та документи про відкриття розрахункових рахунків в банківських установах, вчинив умисні дії, направлені на придбання суб`єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, за кваліфікуючими обставинами - фіктивне підприємство (придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб).

Керуючись положеннями статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, до 15 грудня 2017 року), суди попередніх інстанцій врахували правову позицію Верховного Суду України викладену в постановах від 01 грудня 2015 року по справі №826/15036/14 та від 12 січня 2016 року №21-3706а15, в яких зазначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Також, у постанові від 26 січня 2016 року №21-4781а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у межах спірних правовідносин відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Суд погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про доведеність податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що обумовило правомірність збільшення сум грошових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій прийняли акт перевірки, яким встановлені податкові правопорушення як належний доказ, використали та оцінили висновки акта позапланової перевірки Товариства, проведеної в межах кримінального провадження, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, як підставу для безпосереднього визначення сум податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про доведеність податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, наявність обставин звільнення від доказування встановлених вироком Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року №522/20533/14-к (№1-кп/522/1053/14), який набрав законної сили 07 грудня 2014 року, що обумовило правомірність збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В межах спірних відносин податкове повідомлення-рішення прийняте 03 липня 2015 року, з урахуванням вироку у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Оцінюючи правомірність формування валових витрат, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вироком від 07 листопада 2014 року директора контрагента позивача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України.

Всі первинні документи видані контрагентом позивача Приватним підприємством Ан Транс є неприйнятними за об`єктивним та суб`єктивним критеріями. Об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд з огляду на дотримання судами першої та апеляційної інстанцій застосування положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), та існуючої на час касаційного провадження частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції після 15 грудня 2017 року), вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність первинних документів виданих Приватним підприємством Ан Транс внаслідок доведеності нереального характеру поставки товару та складення їх за умов нездійснення господарських операцій. Вважати документи контрагента позивача належними для формування витрат не вбачається можливим, з огляду на обов`язковість вироку у цій частині.

Факт фіктивного підприємництва визнаний вироком та встановлені ним обставини діянь вчинених певною особою у кримінальному провадженні доводять порушення публічного порядку, внаслідок чого посилання позивача, на не встановлення вироком обставин та відсутність наслідків для вирішення адміністративного спору, є неприйнятним.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність визначення позивачу контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на прибуток, яке визначено відповідачем податковим повідомленням-рішенням. Правомірність визначення податковим органом податку обумовлює правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Україна залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі № 826/22539/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер