Рішення

від 17.05.2019 по справі 754/12122/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2215/19

Справа №754/12122/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17 травня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участю секретарів судового засідання Малинки А.Ю., Брежнєвої В.О., Гайворонського В.М., Грей О.П.,

представника позивача Воловика К.С.,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Садівничого товариства Садівницький масив Займище до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Садівниче товариство Садівницький масив Займище (далі по тексту СТ СМ Займище ) через свого представника - адвоката Воловика К.С. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , про стягнення коштів. Вказані вимоги вмотивовані тим, що відповідач - ОСОБА_3 є членом Садівничого товариства Садівницький масив Займище та користується земельною ділянкою АДРЕСА_4. 16.08.2015 року було видано наказ №6-К-2 про призначення комісії по виявленню порушників правил споживання електроенергії. 29.08.2015 року комісією у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було складено акт про те, що при перевірці електролічильника по АДРЕСА_4 відсутнє опломбування . Відповідач розписався в даному акті, що він з ним ознайомлений. Зауважень до акту відповідач в письмовому вигляді не виклав. 04.09.2015 року на засіданні членів Ради СТ СМ "Займище" зокрема були прийняті рішення про відключення осіб від електромережі за порушення правил користування електроенергією, крадіжки електроенергії, зокрема користування лічильником без належних пломб, та про встановлення штрафу в розмірі 5000 грн., за повторне підключення встановлена плата в розмірі 400 грн. Також на цьому засіданні вирішено відключити відповідача від електромережі за порушення правил користування електроенергією, крадіжки електроенергії, зокрема користування лічильником без належних пломб і винести йому штраф в розмірі 5000 грн. 07.05.2006 року на засіданні правління СТ СМ Займище було прийнято рішення при выявлении хищения электроэнергии потребителям: а также не опломбировании счетчика, нарушители немедленно отключаются от электросети, повторное подключение будет разрешено только после рассмотрения данного вопроса на правлении и погашения потерь в размере 10 000 грн. и оплаты подключения согласно утверденного тарифа . Спираючись на вказане рішення членів Ради СТ СМ Займище , 04.09.2015 року Рада СТ Займище прийняла правомірне та законне рішення про відключення відповідача від електромережі та про призначення йому штрафу. Відповідачем було подано позов до Деснянського районного суду м. Києва до СТ СМ Займище , в якому відповідач просив зокрема: визнати дії Садівничого товариства садівницького масиву Займище , а саме рішення членів Ради Товариства від 04.09.2015 року про відключення від електричної мережі незаконними та зобов`язати Садівниче товариство садівничого масиву Займище поновити електропостачання будинку. Рішенням від 25.05.2017 року Деснянський районний суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 . Апеляційний суд м. Києва своїм рішенням від 09.08.2017 року подану відповідачем апеляційну скаргу відхилив, на що ОСОБА_3 була подана касаційна скарга. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, ухвалою від 25.06.2018 року Верховний суд України рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25.05.2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09.08.2017 року залишив без змін. У вказаних рішеннях суди встановили, що підставою припинення електропостачання до садового будинку ОСОБА_3 та накладення на нього штрафу у розмірі 5000 грн. було рішення членів ради СТ СМ Займище , яке було прийнято в межах повноважень, визначених Статутом. Отже, припинення електропостачання до будинку відповідача та накладення штрафу у розмірі 5000 грн. на підставі рішення членів Ради СТ СМ Займище від 04.09.2015 року було правомірним та обґрунтованим, що підтверджується рішеннями судів трьох інстанцій, які є остаточними та не підлягають оскарженню, а тому у відповідача виник обов`язок сплати штрафу у розмірі 5000 грн. Також, з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму інфляції, що станом на 03.09.2018 року складає 1755,00 грн. та 3% річних станом на 03.09.2018 року, що складає 451,67 грн. Крім цього, вважав за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 07.09.2018 року прийнято позовну заяву Садівничого товариства Садівницький масив Займище до ОСОБА_3 , про стягнення коштів до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.10.2018 року на адресу суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до СТ СМ Займище , про визнання дій неправомірними.

У зв`язку з вищевикладеним ухвалою від 22.10.2018 року вирішено здійснювати розгляд вищевказаної цивільної справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 06.12.2018 року відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом зустрічного позову до Садівничого товариства Садівницький масив Займище , про визнання дій неправомірними.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом Садівничого товариства Садівницький масив Займище до ОСОБА_3 , про стягнення коштів. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Під час розгляду справи судом розглянуто клопотання/заяви, заслухано пояснення та заперечення сторін та їх представників, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

17.05.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач скористався свої процесуальним правом та подав 20.12.2018 року до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вбачається, що відповідно до п. 36 діючого на той час Статуту СТ СМ Займище Конференція вибирає, з терміном на п`ять років, членів Ради, членів ревізійної комісії масив, заслуховує про їх діяльність. Кількісний склад Ради та ревізійної комісії визначається конференцією. Таким чином, такої форми обрання членів виборного органу, яким є Рада СТ СМ Займище , як введення в члени самим виборним органом не передбачено а ні законодавством України, а ні діючим на той час Статутом СТ СМ Займище , а тим більше коли члени виборного органу самі себе вводять до цього органу. Відповідно до п. 50 діючого на той час Статуту, Рада Масиву може вирішувати питання, якщо на засіданні присутні більше половини членів Ради, у тому числі голова Ради і його заступник. З огляду на вище вказане, Рада СТ СМ Займище , у тому складі, що зазначений у Протоколі від 04.09.2015 року взагалі не мала повноважень вирішувати будь які питання, а тим більше питання притягнення до відповідальності членів садівничого товариства, і як вбачається з протоколу засідання Ради СТ СМ Займище від 04.09.2015 року її члени висловили лише свою думку, голосуючи за чи проти , але жодного рішення ними не приймалося, оскільки протокол не містить резолютивної частини, в який має бути зазначено Вирішили . Отже, нелегітимні збори не приймали жодного рішення з проголосованих питань по суті. Від так, даний правочин є нікчемним і визнання недійсним в судовому порядку не потребує. Пропозиція ОСОБА_9 щодо встановлення відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5000,00 грн., відключення від мережі та плата за повторне підключення, виходить за повноважень Ради Масиву, визначених п. 49 Статуту СТ СМ Займище від 24.10.1997 року, так як питання встановлення матеріальності відповідальності та відшкодування збитків, завданих майну, майновим інтересам Масиву, згідно п. 38 вказаного Статуту відносились до компетенції Конференції. Відповідно до ст. 27 КУпАП штраф - це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Разом з тим, а ні зазначеним Кодексом, а ні Законом України Про кооперацію , яким регулюється діяльність садівничих товариств, відсутність пломби на лічильнику не віднесено до адміністративного правопорушення, яке підлягає покаранню у вигляді штрафу, що не давало права Раді Масиву застосовувати такий вид стягнення. У даному випадку Рада Масиву мала право ставити питання лише про відшкодування збитків, заподіяних Масиву відсутністю пломби на лічильнику, і то у разі, якщо такі збитки підтверджуються відповідними розрахунками. СТ СМ Займище є неприбутковою організацією, основна мета та статутна діяльність якого не має на меті отримання прибутку. А отримані у вигляді пені та штрафів кошти, є прямим прибутком будь якого суб`єкта господарювання і на пряму включається до бази оподаткування. Усі наступні дії керівництва СТ СМ Займище , спрямовані проти відповідача, в тому числі і звернення з позовом про стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних витрат, ґрунтуючись на протоколі засідання Ради від 04.09.2015 року є безпідставними. В судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, у справі, на яку посилається позивач, предметом розгляду було законність підстав відключення садового будинку відповідача від електричної мережі за користування неопломбованим лічильником, а не правомірність та правова природа накладеного на нього штрафу.

Представник позивача у свою чергу також скористався своїм процесуальним право та в судовому засіданні 05.02.2019 року подав відповідь на відзив, відповідно до змісту якого вбачається, що спір з приводу дійсності рішення СТ СМ Займище від 04.09.2015 року був предметом розгляду судів трьох інстанцій (справа №754/12345/16-ц). Таким чином, відповідач вже вдруге (після відмови у прийнятті аналогічної за змістом зустрічної позовної заяви) намагається штучно переглянути судові рішення трьох судових інстанцій, чим самим затягнути даний судовий процес. Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. На даний момент, рішення по справі, а саме Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 09.08.2017 року та Постанова Верховного суду від 25.07.2018 року у справі 754/12345/16-ц, є такими, що набрали законної сили та не переглядались. Даними рішеннями встановлена законність, дійсність та правомочність рішення Ради СТ СМ Займище від 04.09.2015 року, а тому вимога про стягнення штрафу з Відповідача є законною та в повному обсязі відповідає вимогам законодавства України. Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду просто тому, що вона мас на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia) від 24 липня 2003 року, п. 52; Христов проти України від 19 лютого 2009 року; Брумареску проти Румунії від 28 жовтня 1999 року). Аналогічна позиція висловлена в Постанові Верховного суду від 04.07.2018 року у справі №367/4883/17. Водночас в даній справі вбачається, що відповідач намагається добитись повторного розгляду одного й того ж спору, штучно посилаючись на те, що в даному випадку оспорюється правова природа штрафу, а не підстава його накладення.

Представник позивача - адвокат Воловик К.С., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові та відповіді на відзив.

Відповідач - ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, надані докази, давши їм належну оцінку, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що Садівниче товариство Садівницький масив Займище зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується копією Статуту Садівничого товариства Садівницький масив Займище , прийнятого на конференції садівницького масиву Займище , протокол №2 від 24.10.1997 року, зареєстрованого розпорядженням голови Бориспільської державної адміністрації від 05.02.1998 року №46 (а.с.61-69).

Згідно п.10 Статуту Садівничого товариства Садівницький масив Займище основним завданням масиву садівницьких товариств є вирішення загальних питань з благоустрою території масиву, організації водопостачання, електрифікації, будівництва під`їзних шляхів та вирішення інших питань, що відносяться до роботи усіх садівницьких товариств, які розміщені на території масиву.

Згідно копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.05.2016 року Садівниче товариство Садівницький масив Займище є юридичною особою, керівник - Мовчан С.М. (а.с.19).

Позивач ОСОБА_3 є членом Садівничого товариства Садівницький масив Займище та користується земельною ділянкою АДРЕСА_4, що не оспорюється сторонами по справі.

Протоколом правління Садівничого товариства Садівницький масив Займище №1 від 07.05.2006 року було прийнято рішення: При виявленні крадіжки електроенергії споживачем, а також не опломбуванні лічильника, порушники негайно відключаються від електромережі, повторне підключення буде дозволено тільки після розгляду даного питання на направлення і погашення втрат в розмірі 10000,00 грн. і оплати підключення відповідно затвердженого тарифу (а.с.16-18).

Відповідно до копії наказу №6-К-2 від 16.08.2015 року про призначення комісії по виявленню порушників правил споживання електроенергії (а.с.12) у зв`язку з постійними боргами садівників по оплаті за спожиту електроенергію, порушенням правил споживання електроенергії та посиленню ефективності роботи по виявленню цих боржників вирішено: призначити комісію по виявленню боржників по оплаті за спожиту електроенергію; провести обстеження лічильників (на наявності опломбування, зняття показників лічильників тощо); надати порушникам попередження (усно або в інший спосіб) про відключення від електромережі; проінформувати споживачів електроенергії щодо своєчасної сплати рахунків за спожиту електроенергію до 10 числа кожного місяця. Відповідно до додатку вказаний вище наказ прийнятий комісією у складі 11 осіб, головою комісії було обрано ОСОБА_9 (а.с.12,13).

29.08.2015 року комісією у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було складено акт про те, що при перевірці електролічильника по АДРЕСА_4 відсутнє опломбування. Позивач своїм підписом засвідчив факт відсутності пломб на лічильнику та те, що він ознайомлений зі складеним актом (а.с.20).

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач якимось чином заперечував проти викладених в акті обставин.

Протоколом від 04.09.2015 року на засіданні членів ради Садівницького масиву Займище були прийняті рішення про відключення осіб від електромережі за порушення правил користування електроенергією, крадіжки електроенергії, зокрема користування лічильником без належних пломб, та про встановлення штрафу в розмірі 5000 грн., за повторне підключення встановлена плата в розмірі 400 грн. Також на цьому засіданні вирішено відключити позивача ОСОБА_3 від електромережі за порушення правил користування електроенергією, крадіжки електроенергії, зокрема за користування лічильником без належних пломб і винести йому штраф в розмірі 5000 грн. (а.с.14,15).

Згідно з вимогами ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем було подано позов до Деснянського районного суду м. Києва до СТ СМ Займище , вимогами якого були визнання незаконним відключення від електричної мережі електропостачання, зобов`язання поновити електропостачання, відшкодування моральних та матеріальних збитків. Вказаний позов був обґрунтований тим, що СТ СМ Займище грубо порушило права відповідача, як споживача електричної енергії та позбавило його та його сім'ю послуг на постачання електроенергії, чим грубо порушило вимоги Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26.07.1999 року №1357 та Закону України Про захист права споживача . У складеному акті від 29.08.2015 року та у Рішенні Ради від 04.05.2015 року будь-яких розрахунків завданої шкоди, спричиненою відсутністю пломби на лічильнику, не міститься, зазначена у рішенні Ради вимога сплатити штраф у розмірі 5000 грн. є грубим порушенням прав позивача як споживача, що передбачені п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживача . Рішення про відключення його будинку та накладення штрафу було прийнято органом, який не мав не це необхідного обсягу повноважень.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.05.2017 року взадоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Садівничого товариства Садівницький масив Займище , про визнання незаконним відключення від електричної мережі електропостачання, зобов`язання поновити електропостачання, відшкодування моральних та матеріальних збитків відмовлено (а.с.22-32).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.08.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Натомість, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25.05.2017 року залишено без змін (а.с.33-36).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.07.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25.05.2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09.08.2017 року залишено без змін (а.с.37-41).

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову до Садівничого товариства Садівницький масив Займище , про визнання незаконним відключення від електричної мережі електропостачання, зобов`язання поновити електропостачання, відшкодування моральних та матеріальних збитків, районний суд, з висновком якого погодився, Апеляційний суд м. Києва та Верховний Суд, виходив з того, що: Відповідно до п.п. 12.1, 12.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 електрична енергія постачається населеному пункту на підставі договору про постачання електричної енергії. Населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту. Отже, Садівниче товариство Садівницький масив Займище є споживачем електричної енергії юридичною особою /населений пункт/, члени садового товариства забезпечуються електричною енергією у складі садового товариства /населеного пункту/. Закупівля електричної енергії у постачальника за рахунок коштів споживачів населеного пункту, умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів населеного пункту, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту регулюються установчими документами населеного пункту та/або укладеними у встановленому законодавством порядку договорами між споживачами населеного пункту та населеним пунктом щодо обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту (пункт 12.4 Правил). При цьому пунктом 12.10 Правил встановлено, що електроустановки споживачів населеного пункту та споживачів на території населеного пункту, які не дотримуються умов договорів, укладених згідно з вимогами цих Правил з постачальником електричної енергії або населеним пунктом, підлягають відключенні від електричної мереж населеного пункту. Таким чином, питання щодо користування електричною енергією, зокрема, щодо відключення електроустановки споживачів населеного пункту від електропостачання, установки, опломбування та перенесення засобів обліку, регулюються установчими документами садового товариства та/або укладеними у встановленому законодавством порядку договорами між споживачами населеного пункту та населеним пунктом щодо обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту. В даному випадку підставою припинення електропостачання до земельної ділянки позивача та накладення штрафу у розмірі 5000,00 грн. було рішення членів ради Садівницького масиву Займище від 04.09.2015 року, яке приймалось на підставі та у відповідності зі Статутом Садівничого товариства Садівницький масив Займище , без перевищення повноважень .

В даній справі предметом доказування є накладення штрафу на відповідача, що оформлено рішенням засідання членів Ради СТ СМ Займище . Виходячи із зазначеного, дане рішення є належним доказом та невід`ємно стосується предмету доказування по даній справі. Вбачається, що правомочність прийнятих на засіданні Ради СТ СМ Займище від 04.09.2015 року рішень, що стосуються відключення будинку відповідача від електроенергії та накладення на нього штрафу, вже було предметом судового розгляду в межах розгляду судової справи №754/12345/16-ц. За результатами розгляду було встановлено, що дане рішення було прийняте в межах повноважень цього органу, визначених Статутом та законодавством. Окрім цього, дане рішення приймалось Радою на підставі Протоколу Засідання Правління №1 від 07.05.2006 року. Поміж іншим, підставою для оскарження даного рішення з боку відповідача в межах минулої справи стали підозри щодо прийняття даного рішення неправомочним складом Ради та з перевищенням повноважень. Однак, дані обставини були відкинуті судами трьох інстанцій. За результатами було ухвалено рішення, яке набрало законної сили та не оскаржувалось, а саме Постанова Верховного Суду від 25.07.2018 року.

Доводи відповідача, надані в судовому засіданні та викладені у відзиві на позовну заяву не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів зібраних по справі №754/12345/16-ц та незгодою з висновками судів при їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено правомірність рішення членів Ради СТ СМ Займище від 04.09.2015 року про накладення на відповідача штрафу у розмірі 5000 грн., суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині щодо стягнення з нього на користь позивача грошових коштів у вигляді штрафу у розмірі 5000 грн.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляції, що станом на 03.09.2018 року складає 1755,00 грн. та 3% річних станом на 03.09.2018 року, що складає 451,67 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Разом з тим стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими.

Грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-74/0/4-13 від 16.01.2013 pоку).

На думку суду винесення позивачем рішення від 04.09.2015 року на засіданні членів ради СТ СМ Займище про відключення ОСОБА_3 від електромережі за порушення правил користування електроенергією, крадіжки електроенергії, зокрема за користування лічильником без належних пломб і винесення йому штрафу в розмірі 5000,00 грн., є нічим іншим чим відшкодування шкоди завданої відповідачем за порушення правил користування електроенергією, а не борговим (грошовим) зобов`язанням.

Нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-74/0/4-13 від 16 січня 2013 pоку).

Положення статті 625ЦК України (індекс інфляції) застосовується лише до договірних, а не деліктних правовідносин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 6-2491цс15 від 02.03.2016 року.

Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи жодного договору, який би передбачав право позивача в нарахуванні процентів за користування відповідачем коштами не існувало, у зв`язку з чим на думку суду у позивача не виникає правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання у відповідності до правил ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмолено.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. та судового збору у розмірі 1762 грн., то такі позовні вимоги підлягають до задоволення зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представником позивача надано: Договір №31018/1 про надання правової допомоги адвоката від 31.08.2018 року (а.с.44, - зворот), акт приймання-передачі юридичних послуг від 03.09.2018 року до Договору №31018/1 про надання правової допомоги адвоката від 31.08.2018 року (а.с.46).

Враховуючи, що представник позивача надав суду документи, що свідчать про підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення судових витрат, що складаються з судового збору у розмірі 1762 грн. та витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 4000 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у зв`язку з чим необхідно стягнутиз ОСОБА_3 на користь Садівничого товариства Садівницький масив Займище , грошові кошти у вигляді штрафу у розмірі 5000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. та судовий збір у розмірі 1762 грн. В решті позову має бути відмовлено у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13, 15, 81, 82, 89, 133, 134, 137, 141, 263, 264, 265, 253 ЦПК України, ст.ст. 15, 625 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Садівничого товариства Садівницький масив Займище - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Садівничого товариства Садівницький масив Займище , Код ЄДРПОУ: 22204172, (місцезнаходження: м.Київська обл., Бориспільський р-н, сільрада Дударківська) грошові кошти у вигляді штрафу у розмірі 5000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. та судовий збір у розмірі 1762 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог Садівничого товариства Садівницький масив Займище - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду складено 27.05.2019 року.

Суддя: