Постанова

від 16.05.2019 по справі 522/20693/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3775/19

Номер справи місцевого суду: 522/20693/15-ц

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2019 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи: № 522/3143/15-ц

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

- за участю секретаря судового засідання - Драганової Ю.С.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - ОСОБА_2 ,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання майна особистою приватною власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Кічмаренка С.М. 14 листопада 2018 року,

встановив:

У травні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив розірвати шлюб, укладений з ОСОБА_2 дівоче - ОСОБА_2 , зареєстрований 24.10.1992 р., про що Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської міської ради народних депутатів у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 1729.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 24.10.1992 р. між сторонами був укладений шлюб.

Від шлюбу народилося два сина: - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сімейне життя між сторонами не склалося із-за різних характерів, життєвих прагнень та поглядів на подружнє життя. Почуття поваги та кохання один до одного втрачено, бажання поновлювати сімейні відносини не має. Спору про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_7 та про розподіл майна подружжя на час звернення з даним позовом не має (Т. 1, а. с. 2).

У червні 2015 р. ОСОБА_1 доповнив свій позов про розірвання шлюбу вимогами про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ( Т . 1, а. с. 24 - 28), які уточнив у липні 2015 р. (Т. 1, а. с. 74 - 79).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2015 р. (Т. 2, а. с. 57), за заявою ОСОБА_10 - представника ОСОБА_1 від 30.09.2015 р. (Т. 2, а. с. 54), позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя виділено в окреме провадження.

У грудні 2015 р., травні 2017 р. ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги і остаточно просить: 1) поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; 2) виділити ОСОБА_11 Л: 2.1) 1/2 частину нежитлового приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 834,9 кв. м.; 2.2) 1/2 частину нежитлового приміщення кафе - кондитерської за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею - 195,5 кв. м.; 2.3) нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_3 , загальною площею - 48,2 кв. м.; 2.4) земельну ділянку розміром - 0,1000 га., розташовану по АДРЕСА_4 , кадастровий № НОМЕР_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 2.5) визнати за відповідачкою право власності на 825/1000 частин квартири АДРЕСА_5 , загальною площею у цілому - 174,2 кв. м.; 3) виділити ОСОБА_1 .: 3.1) визнати право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення першого поверху за адресою - АДРЕСА_6 , загальною площею - 17,4 кв. м.; 3.2) визнати право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення за адресою - АДРЕСА_7 , загальною площею - 517,6 кв. м.; 3.3) визнати право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення кафе - кондитерської за адресою - АДРЕСА_8 , загальною площею - 123,7 кв. м.; 3.4) визнати право власності на квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею - 50,4 кв. м.; 3.5) визнати право власності на земельну ділянку, площею - 0,1140 га., під АДРЕСА_10, кадастровий № НОМЕР_3 ; 3.6) визнати майнові права на квартиру будівельний АДРЕСА_11 , договірною площею - 73,4 кв. м.; 3.7) визнати майнові права на квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею - 198,2 кв. м.; 3.8) визнати майнові права на парковочне місце АДРЕСА_13; 3.9) визнати майнові права на парковочне місце АДРЕСА_14 .

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що з 24.10.1992 р. перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2015 р., що набрало законної сили 23.11.2015 р., шлюб між сторонами розірваний. Майно, яке він просить поділити, набуто подружжям за час перебування у шлюбі, тому частки чоловіка та дружини вважаються рівними.

Крім вищевказаного майна у шлюбі було придбано автомобіль HYUNDAI GETZ , державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 , причеп ОДАЗ 8144 Одисей , державний реєстраційний номер - НОМЕР_5 , автомобіль AUDI Q5 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_6 . Автомобіль HYUNDAI GETZ , державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 , причеп ОДАЗ 8144 Одисей , державний реєстраційний номер - НОМЕР_5 , продані третім особам, виручені кошти пішли на потреби сім`ї, тому вказані транспортні засоби не підлягають поділу. Автомобіль AUDI Q5 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_6 , зареєстрований на відповідачку, вона ним користується. Тому він відмовляється на користь відповідачки від внесення цього транспортного засобу до складу спільного майна подружжя та його поділу.

Враховуючи інтереси неповнолітнього сина ОСОБА_7 , який проживає з відповідачкою, вважає необхідним виділити останній 825/1000 частин квартири АДРЕСА_5 .

Висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 757/24 визначено загальну ринкову вартість майна, яке підлягає поділу між сторонами, у сумі - 69 305 997,00 грн., половина якої становить - 34 652 998,50 грн.. Вартість майна, яке підлягає виділенню відповідачці становить - 35 033 400,00 грн., що більше вартості Ѕ частини спільного майна подружжя на - 380 401,50 грн., від стягнення яких з відповідачки він відмовляється(Т. 3, а. с. 169 - 174, Т. 4, а. с. 33 - 39).

У червні 2017 р. ОСОБА_2 , не визнавши первісний позов ОСОБА_1 , звернулася до суду із уточненим у липні місяці зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_13 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання майна особистою приватною власністю, і остаточно просить: 1) визнати спільною сумісною власністю подружжя: 1.1) житловий будинок за адресою - АДРЕСА_5 ; 1.2) грошові кошти на розрахунковому рахунку № НОМЕР_11 у Чеському ощадбанку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 ; 2) визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 : 2.1) земельну ділянку, розміром - 0,1140 га., під АДРЕСА_10, кадастровий № НОМЕР_3 ;2.2) автомобіль AUDI Q5 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_6 ; 2.3) нежитлове приміщення першого поверху за адресою - АДРЕСА_6 ; 2.4) нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 ; 2.5) нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_7 ; 2.6) нежитлове приміщення кафе-кондитерської за адресою - АДРЕСА_2 ; 2.7) нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_3 ; 2.8) нежитлове приміщення кафе-кондитерської за адресою - АДРЕСА_8 ; 2.9) земельну ділянку, розміром - 0,1000 га., розташовану по АДРЕСА_4 , кадастровий № НОМЕР_2 ;

2.10 ) земельну ділянку, розміром - 0,1500 га., розташовану по АДРЕСА_15 , кадастровий № НОМЕР_10 ; 2.11 ) квартиру АДРЕСА_16 ; 2.12 ) майнові права на квартиру будівельний АДРЕСА_11 ; 2.13) майнові права на квартиру АДРЕСА_12 ; 2.14) майнові права на парковочні місця АДРЕСА_13 ; 2.15 ) 825/1000 частини квартири АДРЕСА_5 ; 2.16) 1/2 частину житлового будинку за адресою - АДРЕСА_5 ; 2.17 ) ½ частину грошових коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_11 у Чеському ощадбанку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , 3) припинити право власності на домоволодіння за адресою - АДРЕСА_5 за ОСОБА_13 ..

ОСОБА_2 обґрунтовує свої зустрічні вимоги тим, що за час шлюбу сторони тривалий час відкладали гроші на будівництво житлового будинку за адресою - АДРЕСА_5 . У зв`язку з нестачею грошей на будівництво вказаного будинку було запозичено 100 000 доларів США у її рідної тітки - ОСОБА_14 .. Разом з тим, після закінчення будівництва житлового будинку, прийняття його в експлуатацію право власності на нього було оформлено на мати позивача - ОСОБА_13 , яка не будувала вказаний житловий будинок. Таким чином, вказаний житловий будинок відноситься до складу спільного майна подружжя.

На ім`я ОСОБА_1 , за адресою де проживає вона, надійшов лист про відкриття рахунку в Чеському ощадбанку на ім`я позивача.

Під час знаходження у шлюбі загальний розмір доходів позивача склав - 262 481,60 грн., її загальний розмір доходів за цей час склав - 989 795,00 грн.. При цьому, інших джерел доходів окрім заробітної плати у ОСОБА_1 бути не могло, оскільки він знаходився на державній службі. Натомість вона, окрім зазначених вище доходів отримувала доходи від заробітної плати, доходи само зайнятої особи, доходи від надання майна в оренду. Майно придбане фізичною особою-підприємцем є особистою приватною власністю, яке не підлягає поділу між подружжям. Сам факт придбання майна під час шлюбу автоматично не відносить це майно до спільної сумісної власності подружжя, треба перевіряти за які кошти таке майно було набуте ( Т. 4, а. с. 24 - 30, 50 - 54).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2017 р. виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_13 про: 1) визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку за адресою - АДРЕСА_5 ; 2) визнання особистої приватної власності ОСОБА_2 на Ѕ частину житлового будинку за адресою - АДРЕСА_5 ; 3) припинення права власності на домоволодіння за адресою - АДРЕСА_5 за ОСОБА_13 (Т. 4, а. с. 123 - 127).

У судовому засіданні позивач та його представник уточнені вимоги первісного позову підтримали повністю, просили суд їх задовольнити. Заперечували проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 ..

Представники відповідачки у судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнали, просили суд у первісному позові відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, з боку позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_16 звернулись до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутністю.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.11.2018 р. первісний позов ОСОБА_1 задоволено.

Поділено майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином.

Виділено ОСОБА_2 :

- 1/2 частина нежитлового приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 834,9 кв. м., ринковою вартістю - 19 996 762,00 грн.;

- 1/2 частина нежитлового приміщення кафе-кондитерської за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею - 195,5 кв.м., ринковою вартістю - 5 469 313,00 грн.;

- нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_3 , площею - 48,2 кв. м., ринковою вартістю - 3 098 836,00 грн.;

- земельну ділянку, розміром - 0,1000 га., розташовану по АДРЕСА_4 , кадастровий № НОМЕР_2 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ринковою вартістю - 2 251 291,00 грн.;

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 825/1000 частин квартири АДРЕСА_5 , загальною площею в цілому - 174,2 кв. м..

Всього ОСОБА_2 виділено майна на суму - 35 033 400,00 грн..

Визнано за ОСОБА_1 :

- право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення першого поверху за адресою - АДРЕСА_6 , загальною площею - 187,4 кв. м., ринковою вартістю - 2 277 777,00 грн.;

- право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення за адресою - АДРЕСА_7 , загальною площею - 517,6 кв. м., ринковою вартістю - 12 567 502,00 грн.;

- право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення кафе - кондитерської за адресою - АДРЕСА_8 , загальною площею - 123,7 кв. м., ринковою вартістю - 4 171 510,00 грн.;

- майнові права на квартиру будівельний АДРЕСА_11 , договірною площею - 73,74 кв. м., ринковою вартістю - 3 045 864,00 грн.;

- майнові права на парковочні місця АДРЕСА_13 ,

ринковою вартістю - 384 044,00 грн.;

- майнові права на квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею - 198,2 кв. м., ринковою вартістю - 9 322 994,00 грн.;

- право власності на квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею - 50,4 кв. м., ринковою вартістю - 1 430 232,00 грн.;

- право власності на земельну ділянку, розміром - 0,1140 га., під АДРЕСА_10, кадастровий № НОМЕР_3 , цільове призначення - для ведення садівництва, ринковою вартістю - 688 630,00 грн.,

Всього ОСОБА_1 виділено майна на суму - 34 272 597,00 грн..

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони перебували у шлюбі з 24.10.1992 р. по 30.09.2015 р.. Наявне майно, яке підлягає поділу, придбано подружжям у період шлюбу. Вартість майна встановлено висновком судової експертизи у загальному розмірі - 69 305 997 грн.. Суд враховує позицію позивача про відмову у стягненні з відповідачки різниці у вартості виділеного сторонам майна у сумі - 380 401,50 грн. та про відмову від стягнення з відповідачки судових витрат (Т. 5, а. с. 47 - 61).

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на вищевказане рішення суду першої інстанції, поданій через свого представника - адвоката Кешкентія Д.В., просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити для розгляду до суду першої інстанції (некоректно).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні її заяви про відвід судді. Після виділення в окреме провадження позовних вимог про поділ майна подружжя провадження у даній справі було відкрито без автоматичного розподілу справи. ОСОБА_1 не мав інших доходів крім заробітної плати на державній службі, у той час як вона мала доходи від здійснення підприємницької діяльності, доходи як самозайнятої особи та від надання майна в оренду, що спростовує доводи позивача про придбання майна за спільні кошти. Суд не встановив обсягу всього наявного майна, а саме трьох автомобілів та коштів у Чеському ощадбанку. Варіант, за яким суд поділив майно, порушує її права володіння другою частиною. Відсутні усі записи судових засідань. Судом було задоволено клопотання про витребування відомостей щодо закордонного паспорту позивача, але на час ухвалення рішення ці відомості так і не надійшли до суду.

Адвокат ОСОБА_17 . - представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

15.05.209 р. до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід колегії суддів. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2019 р. клопотання ОСОБА_2 про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М. було залишено без розгляду. Колегія суддів виходила з того, що заявлений ОСОБА_2 відвід колегії суддів є завідомо безпідставним, спрямованим на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи. Дії ОСОБА_2 з подання завідомо безпідставного відводу містять ознаки зловживання своїми процесуальними правами.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує, що вимога апеляційної скарги про направлення справи до суду першої інстанції суперечить положенням ст. 374 ЦПК України. Справа розглядалася судом першої інстанції тривалий час - з 05.10.2015 р., підготовче засідання закрито - 16.05.2018 р.. Предметом судового розгляду не були три автомобілі, про які вказує апелянт, вклади позивача до статутних фондів. Доводи апелянта про безпідставну відмову в задоволенні клопотання про відвід судді спростовуються матеріалами справи. Відповідно до вимог п. 2.3.30 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, у редакції чинній станом на 15.09.2015 р. згідно рішення Ради суддів України № 58, у разі роз`єднання (виділення) судової справи в окреме провадження справа не підлягає автоматичному розподілу та передається судді, яким ухвалено судове рішення про роз`єднання чи виділення в окреме провадження позовних вимог. Презумпцію спільності майна подружжя повинна спростувати сторона, яка заперечує проти цього. Різниця у доходах сторін не є саме по собі підставою для відступлення від принципу рівності часток подружжя. Рахунок у Чеському ощадбанку було відкрито позивачем після розірвання шлюбу. Апелянт просить визнати за нею право особистої приватної власності на майно, не зважаючи на те, що частина цього майна знаходилася у спільній частковій власності з третіми особами. Вартість майна була визначена висновком судових експертиз, які були призначені за клопотанням саме апелянта. Інших доказів щодо вартості майна суду не надано. У справі відсутні технічні записи судових засідань, які не відбулися. Необґрунтованим є твердження апелянта щодо невизначеності позиції суду відносно чотирьох автомобілів та земельної ділянки по АДРЕСА_17, та нежитлового приміщення по АДРЕСА_18 . Три автомобілі не були предметом судового розгляду. Судом встановлено, що автомобіль AUDI Q5 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_6 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, разом з тим, позивач не заявляв вимог про його поділ. Вказана земельна ділянка є особистою приватною власністю апелянта. Нежитлове приміщення по АДРЕСА_18 було придбане 08.07.2005 р., а рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2008 р. було здійснено тільки зміну його цільового призначення. Не відповідають дійсності доводи апелянта щодо витребування судом закордонного паспорту. Ухвалою суду від 21.12.2015 р. у задоволенні клопотання представника апелянта про витребування закордонного паспорту було відмовлено.

ОСОБА_1 , його представник - адвокат Меняйлік О.О. у судовому засіданні підтримали викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи та вимоги. Додатково пояснили, що три автомобілі, про які вказує апелянт, були продані за час шлюбу. Кошти від продажу були витрачені на потреби сім`ї. Існують інші процеси щодо майна подружжя, про яке вказує апелянт.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 та ОСОБА_19 у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені спору, освідомленість учасників справи про її розгляд, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її інших учасників.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів вірно встановив обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про поділ спільного майна подружжя. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 60, 61, 70, 71 СК України) та процесуального (ст. ст. 263, 364 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.10.1992 р.. Відомості про укладення шлюбного договору матеріали справи не містять. У даному шлюбі народилися сини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2015 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23.11.2015 р., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Малолітній син ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю - ОСОБА_2 .. На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2016 р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі - 10 000,00 грн. щомісячно.

Майно, яке поділено судом першої інстанції між подружжям, набуто за час шлюбу.

Між сторонами виникли правовідносини щодо поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами, передбаченими ст. ст. 60, 61, 70, 71 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікову на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Беззаперечно встановлено, що майно, яке поділено судом першої інстанції між колишнім подружжям, придбано ними за час шлюбу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 не мав інших доходів крім заробітної плати на державній службі, у той час як ОСОБА_2 мала доходи від здійснення підприємницької діяльності, доходи як самозайнятої особи та від надання майна в оренду. Суд не встановив обсягу всього наявного майна, а саме трьох автомобілів та коштів у Чеському ощадбанку. Варіант, за яким суд поділив майно, порушує її права володіння другою частиною.

Стаття 60 СК України встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі. Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Обов`язок з доведення тієї обставини, що майно придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладений на особу, яка намагається спростувати презумпцію спільності майна подружжя.

Апелянт вказує, що ОСОБА_1 не мав інших доходів, крім заробітної плати на державній службі, у той час як ОСОБА_2 мала доходи від здійснення підприємницької діяльності, доходи як самозайнятої особи та від надання майна в оренду. Разом з тим, у зустрічному позові ОСОБА_2 вказує, що її загальний розмір доходів за час перебування у шлюбі склав - 989 795,00 грн.. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що протягом 2006 р. - 2015 р. ОСОБА_2 були отримані доходи у загальній сумі - 4 610 419 грн.. Однак, встановлено, що загальна вартість майна, придбаного за час шлюбу, становить - 69 305 997 грн., що у значній мірі, враховуючи і інфляційні процеси, перевищує доходи ОСОБА_2 .. Майно, придбане у період шлюбу, у тому числі за рахунок доходів від здійснення відповідачкою підприємницької діяльності, але для використання цього майна сім`єю, також вважається спільним майном подружжя. Колегія суддів приймає до уваги також, що зустрічні вимоги відповідачки про визнання майна її особистою приватною власністю були пред`явлено тільки під час розгляду справи по поділ майна подружжя за позовом ОСОБА_1 .. Вказане є підтвердженням того, що під час спільного проживання сторін у шлюбі вони вважали придбане майно спільним сумісним. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що усе поділене судом першої інстанції майно було придбано за рахунок спільних доходів подружжя, використовувалося воно в спільних інтересах сім`ї.

Доводи про те, що суд не встановив обсягу всього наявного майна, а саме трьох автомобілів та коштів у Чеському ощадбанку спростовуються наявними у справі: 1) листом Чеського банку (Т. 4, а. с. 21 - 22) про те, що рахунок у банку було відкрито - 26.09.2016 р., тобто після розірвання шлюбу; 2) листом Сервісного центру МВС України від 23.07.2018 р. (Т. 5, а. с. 28 - 30) про те, що всі три автомобілі, про які вказує апелянт, за час шлюбу перереєстровані на інших осіб, тобто вибули зі складу спільного майна подружжя.

Доводи ОСОБА_2 про те, що житловий будинок за адресою - АДРЕСА_5 було придбано за кошти подружжя та частково за запозичені нею кошти, а тому помилково не було включено судом до спільного сумісного майна подружжя, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлено, що спір щодо цього об`єкту нерухомості виділено судом в окреме провадження.

Доводи апелянта про те, що варіант, за яким суд поділив майно, порушує права ОСОБА_2 щодо володіння другою частиною, колегія суддів відхиляє як голослівні, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права, які полягають у тому, що суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді. Після виділення в окреме провадження позовних вимог про поділ майна подружжя провадження у даній справі було відкрито без автоматичного розподілу справи. Відсутні усі записи судових засідань.

Колегія суддів вважає, що виділення в окреме провадження позовних вимог щодо житлового будинку АДРЕСА_5,визначення складу суду, який буде розглядати виділені позовні вимоги, розгляд відводу одноособово суддею, з приводу чого головуючому було заявлено відвід, відбулося відповідно до вимог положень п. 2.3.30 затвердженого Радою Суддів України Положення про автоматизовану систему документообігу, в редакції чинній на час виділення позовних вимог, та процесуального законодавства, чинного на час розгляду відводу судді.

Доводи апелянта про те, що судом було задоволено клопотання про витребування відомостей щодо закордонного паспорту позивача, але на час ухвалення рішення ці відомості так і не надійшли до суду є неспроможними, оскільки вказані обставини не є предметом доказування по справі щодо поділу майна подружжя, жодним чином не впливають на поділ спільного сумісного майна подружжя.

Колегія суддів також приймає до уваги, що в апеляційній скарзі некоректно було заявлено вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції, що не передбачено ст. 374 ЦПК України..

Доводи апелянта про відсутність усіх записів судових засідань, колегія суддів відхиляє, оскільки апелянт не вказує, які обставини по справі у зв`язку з цим не встановлені, встановлені невірно або не прийняті судом першої інстанції до уваги. Колегія суддів також приймає до уваги, що матеріали справи не містять відомостей щодо зауважень з боку ОСОБА_2 щодо технічного запису судового засідання, протоколу судового засідання (ст. 249 ЦПК України).

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 , подана через свого представника - адвоката Кешкентія Д.В., є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , поданої через свого представника - адвоката Кешкентія Д.В., а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 27 травня 2019 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе