Рішення

від 20.05.2019 по справі 903/160/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2019 р. Справа № 903/160/19

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс тім", Житомирська обл., сільрада Станишівська

до відповідача Фізичної особи - підприємця Дубини Ольги Василівни, м.Луцьк

про стягнення 10 562,05грн.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Встановив: позивач - ТзОВ "Айс тім" звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Дубини Ольги Василівни, в якому просить суд стягнути з відповідача 10562,05грн. заборгованості, в т.ч. 7455,14грн. основного боргу, 1354,77грн. пені, 1491,02грн. штрафу, 141,64грн. інфляції, 119,48грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на порушення відповідачем умов договору № 118 від 01.06.2018р.

Ухвалою суду від 05.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, підготовче засідання призначено на 25.03.2019р. на 10:40 год.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.05.2019р.

Представник відповідача та позивача в призначене судове засідання не прибули.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, справу розглянуто за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Розглянувши матеріали і документи, подані позивачем, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.06.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айс Тім" (продавець) та ФОП Дубиною Ольгою Василівною (покупець) укладено договір № 118 (а.с. 11) за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар та оплатити його у строки та на умовах даного договору. Ціна на товар визначається згідно діючого прайс-листа продавця на даний товар. Ціни на товар можуть змінюватись відповідно до умов ринку, цін на енергоносії та пальне. Розрахунки по даному договору за кожну партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів (готівкового внесення) на поточний рахунок (до каси) продавця протягом 7 днів з моменту передачі товару від продавця до покупця. (п.п. 1.1, 2.1, 2.2)

Згідно із п.п 3.3 договору сторони передбачили, що факт передачі товару продавцем і прийняття товару покупцем підтверджується підписом відповідального представника покупця на відповідній накладній на товар, а також печаткою або штампом покупця.

Відповідно до п.п 6.2, 6.3 договору визначено, що за прострочку платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від простроченої суми. За прострочення платежу на строк понад 21 день покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах договору №118 від 01.06.2018р. на підставі видаткових накладних.

Як встановлено, на виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку товару на суму 16 460,46 грн., який був прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується такими видатковими накладними:

№ 1808024324 від 03.08.2018р. на суму 937,80 грн.;

№ 1807234527 від 24.07.2018р. на суму 3927,66 грн.;

№ В-00005494 від 24.07.2018р. на суму 2545,32 грн.;

№ 1806144442 від 15.06.2018р. на суму 7807,68 грн.;

№ 1806284172 від 29.06.2018р. на суму 1197,00 грн.

Однак, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 9 005,32 грн., що підтверджується квитанціями №1806214304 від 22.06.2018р. на суму 8204,00 грн., №210 від 23.07.2018р. на суму 801,32 грн.

Разом з тим, позивач 16.11.2018р. надіслав відповідачу претензію в якій просив відповідача оплатити борг в сумі 7455,14 грн., однак остання залишена без відповіді та належного реагування (а.с. 13)

Оскільки факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар належним чином доведений, документально підтверджений, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 7455,14 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати товару, позивачем нарахована пеня у розмірі 1 354,77 грн. за період з 11.08.2018р. по 11.02.2019р. та штрафу в сумі 1491,02 грн.

Відповідно до п.п 6.2, 6.3 договору за прострочку платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від простроченої суми. За прострочення платежу на строк понад 21 день покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, №917/194/18 від 02.04.2019р.).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" по пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача - 1161,75 грн. - пені та 1491,02 грн. - штрафу.

У стягненні нарахованих 193,02 грн. пені слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Відповідно до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 11.08.2018 по 21.02.2019р. в сумі 119,48 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2018 по вересень 2018 року в сумі 141,64 грн.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 3% річних за період з 11.08.2018 по 21.02.2019р. в сумі 119,48 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2018 по вересень 2018 року в сумі 88,47 грн. підлягають до задоволення.

У стягненні нарахованих 53,17 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню частково.

У зв`язку із частковим задоволенням позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 231 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дубини Ольги Василівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Тім" (12430, Житомирська обл., Житомирський р-н., сільрада Станишівська за межами населених пунктів комплекс будівель і споруд № 4, р/р НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Київ МФО 380805, код ЄДРПОУ 31133719) 10 315,86 грн. заборгованості, в т.ч.: 7455,14грн. - основного боргу, 1161,75грн. - пені, 1491,02грн.- штрафу, 88,47 грн. - інфляційних втрат, 119,48грн. -3% річних. та 1876,22 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

29.05.2019р.

Суддя В. М. Дем`як