Постанова

від 10.08.2006 по справі 30/474-05-11718

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/474-05-11718

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" серпня 2006 р. Справа № 30/474-05-11718

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

від відповідача ТОВ „Марс”: Шевченко М.П., довіреність б/н, від 20.02.06; від інших відповідачів представники не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

від прокуратури: Рожкова Ю.О., посвідчення  № 287,

від третьої особи: Єлісєєва А.В., довіреність  № 79, від 16.02.06;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Першого заступника прокурора Одеської області  

на рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2006 року

по справі № 30/474-05-11718

за позовом Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ

до відповідачів: Закритого акціонерного товариства лікувально –оздоровчих закладів

                             профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м. Київ;

                         Товариства з обмеженою відповідальністю „Марс”, смт. Комінтернівське

                             Комінтернівського району Одеської області

                             Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної

                             інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Фонд державного майна України

про визнання недійсним договору купівлі –продажу та визнання недійсною реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2005 року Перший заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.05.04 року 179/1000 частин будівель санаторію ім. Горького, укладеного між відповідачами ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” та ТОВ „Марс”. Також, прокурор просив визнати недійсною реєстрацію комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” права приватної власності ТОВ „Марс” на 179/1000 частин будівель санаторію ім. Горького (номер запису 997 у книзі 11 неж.-40, 31 неж.-191, реєстраційний номер 5837914) та стягнути в доход держави все одержане сторонами по вказаному господарському зобов'язанню.

Позовні вимоги обґрунтуванні ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України та ст. ст. 216, 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2006 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонд державного майна України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2006 року по справі № 30/474-05-11718 (суддя Рога Н.В.), яке оформлено відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 24.03.2006 року, в позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним: суд вважає, що АТ „Укрпрофоздоровниця” створено на законних підставах з правомірним внесенням до його статутного фонду майна; підставою обґрунтування позовних вимог є посилання на укладення відповідачами спірної угоди, яка стала наслідком незаконного вилучення з державної власності майна, та укладення договору купівлі-продажу від 16.05.2004 року з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з зазначенням прокурором про порушення ст. 228 Цивільного кодексу України, тоді як відповідно до її положень правочин є нікчемним, і його визнання недійсним судом не вимагається; прокурором не надано доказів вчинення сторонами оспорюванної угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Також, суд вказав в оскаржуваному рішенні, що вимога прокурора про визнання недійсною реєстрації Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” права приватної власності ТОВ „Марс” на 179/1000 частин будівель санаторію ім. Горького (номер запису 997 у книзі 11 неж.-40, 31 неж.-191, реєстраційний номер 5837914), взагалі не обґрунтована будь-якими нормами права і не вмотивована.

Не погоджуючись з рішенням суду від 09.03.2006 року, прокурор звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому вказує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 4 ГПК України, судом невірно застосовані норми матеріального права, тому просить рішення суду від 09.03.06 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційному поданні прокурор вказує, що судом не враховане наступне: санаторій ім. Горького на дату відчуження його частки за договором купівлі-продажу від 16.05.04 року не був у власності продавця - ЗАТ„Укрпрофоздоровниця”; оспорювана угода є наслідком незаконного вилучення з державної власності майна, і укладена відповідачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що є порушенням ст. 228 Цивільного кодексу України; рішенням Вищого арбітражного суду України  від 20.01.97 року по справі № 137/7, на яке посилається суд в оскаржувалному рішенні, встановлено лише законність створення АТ „Укрпрофоздоровниця” і не підтверджено факту належності спірного майна ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”.

Міністерство охорони здоров'я України надало письмове пояснення по апеляційному поданню прокурора, в якому зазначає, що оскаржене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню. Так, позивач вказує, що постановою Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. № 606 „Про передачу профспілкам санаторіїв та будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР” цілісні майнові комплекси санаторно-курортних закладів передано у відання профспілкам зазначених установ без зміни форми власності та зі збереженням фінансування за рахунок коштів УРСР.    

ЗАТ„Укрпрофоздоровниця” у відзиві на апеляційне подання вказує, що прокурор в апеляційному поданні зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права, але не зазначає, яких саме. Вважає, що апелянт посилається на ті ж самі обставини, що вказані в позовній заяві та які не були ним доведені належним чином при розгляді справи в суді першої інстанції.

Представник ТОВ „Марс” в судових засіданнях проти задоволення апеляційного подання прокурора заперечував з підстав законності та обґрунтованості рішення господарського суду Одеської області від 09.03.06 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року залучено до участі у справі іншого відповідача - Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” (КП „ОМБТІ та РОН”), оскільки суд першої інстанції прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків КП „ОМБТІ та РОН”.

Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”  відзиву на апеляційне подання  прокурора не надало та не скористалося своїм процесуальним правом на участь у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінивши всі фактичні обставини справи, судова колегія дійшла наступних висновків.

Місцевим господарським судом встановлено, що 16.05.2004 року між ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” (Продавець) та ТОВ „Марс” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”  продало, а ТОВ „Марс” купило 179/1000 частин будівель санаторію ім. Горького, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Фонтанська дорога 165.

У власність покупця переходить: літ. „Т”-будівля їдальні, ІІ –танцмайданчик, ІІІ резервуар для води на 100м. куб., ІV-трансформатор –електропідстанція, літ. „Х,Ц,У-1,У-2,У-3,У-4, У-5, Ц-1,Ц-2,И”- одноповерхові жилі будинки загальною площею 2 590,9 кв.м., зовнішні тепломережі  124 п.м., зовнішні мережі водопроводу 168 п.м.

Згідно п. 2 вказаного договору купівлі-продажу нерухомість продано на підставі рішення загальних зборів ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” за № 6/7.4, протокол № 6 від 15.01.2004 року „Про відчуження майна ЗАТ  „Укрпрофоздоровниця”.

Продаж здійснено за 980 000,00 грн., в тому числі ПДВ 163 340,00 грн., які покупець був зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”  повністю на протязі десяти днів з моменту підписання цього договору. Покупець додатково до ціни продажу вищевказаної нерухомості компенсує Продавцю витрати, що пов'язані з проведенням конкурсу, в сумі 1 612,00 грн. (пункт 4 „а”, „б” договору).

Відповідно до п. 13 договору купівлі-продажу від 16.05.04 року право власності на відчужувальне нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, 20.05.2004 року Одеським міським БТІ та РОН було зареєстровано за ТОВ „Марс” право власності на 179/1000 частки будівлі санаторію ім. Горького за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога (вулиця Перекопської дивізії) будинок 165.

Відмовляючи прокурору в позові в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу від 16.05.04 року 179/1000 частини будівель санаторію ім.. Горького, укладеного між ЗАТ„Укрпрофоздоровниця” та ТОВ „Марс”, та про стягнення в доход держави всього одержаного сторонами по вказаному господарському зобов'язанню, суд першої інстанції вказав, що передача в статутний фонд АТ „Укрпрофоздоровниця” майна –об'єктів санаторно-курортного призначення не оспорено, а тому є правомірною, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору купівлі –продажу від 16.05.04 року з підстави, що на дату відчуження об'єктів за оспорюваним договором ЗАТ„Укрпрофоздоровниця” незаконно володіла ними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 49 Закону України „Про власність” від 07.02.1991 р. (із змінами і доповненнями) володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Постановою президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 р. № П-11-1 вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України „Укрпрофздравниця” з акціонерним капіталом 1089,384 тис. крбн.

Постановою № 47 від 04.12.1991 р. правління Фонду соціального страхування України створено разом з Радою Федерації незалежних профспілок України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України „Укрпрофздравниця”.

23.12.1991 р. рішенням № 971 виконкому Ленінської районної ради н. д. міста Києва було зареєстровано Статут ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України, ліквідованої постановою президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 17.01.1992 р. № П-12-4 „Про ліквідацію Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок”.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. по справі № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до відповідачів –Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України, АТ „Укрпрофздоровниця” про визнання недійсними установчих документів встановлено, що АТ „Укрпрофздоровниця” створено законно, підстав для визнання установчого договору про його створення та статуту АТ недійсними немає. Зокрема зазначено, що Установчий договір і Статут відповідають вимогам ст.ст. 1-4, 24-40 Закону України „Про господарські товариства” та Закону України „Про підприємництво”.

З наявного з матеріалів справи акту приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України „Укрпрофоздоровниця” та переліку територіальних саноторно –курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, лікувальних і допоміжних об'єктів, що передаються АТ „Укрпрофоздоровниця” вбачається, що станом на 01.01.1992 р. було передано санаторій ім. Горького, перелічений у розділі „Одеське об'єднання санаторно-курортних закладів” під номером 11.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про господарські товариства” від 14.10.1992 р. (із змінами) господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації,  створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. 

Відповідно до ст. 3 цього Закону засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Засновниками акціонерного товариства, згідно зі ст. 26 вказаного Закону, можуть бути юридичні особи та громадяни.

Статтею 20 Закону України „Про власність” від 07.02.1991 р. (із змінами) встановлено, що суб'єктами права колективної власності є, зокрема, професійні спілки, що є юридичними особами. Об'єктами права власності професійних спілок є, зокрема, жилі будинки, споруди виробничого призначення та інше (ст. 28 цього Закону).

Законом України „Про підприємства в Україні”, який був чинним до 01.01.2004 р., було передбачено право підприємства, якщо інше не встановлено чинним законодавством та його статутом, продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, установи, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Відповідно до вищенаведених вимог законодавства, рішенням № П4-6.2.9 від 11.11.2003 року „Про відчуження майна ЗАТ„Укрпрофоздоровниця” правління ЗАТ лікувально –оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” погодило продаж за конкурсом на підставі незалежної оцінки вартості майна будівель і споруд Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Горького” ЗАТ„Укрпрофоздоровниця” у складі будівель та споруд, вказаних у зазначеному рішенні.

Рішенням № 6/7.4 від 15.01.2004 року загальних зборів ЗАТ лікувально –оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” „Про відчуження майна ЗАТ„Укрпрофоздоровниця” надано дозвіл на продаж за конкурсом на підставі незалежної оцінки будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Фонтанська дорога 165 у м. Одесі, у складі: їдальні (літ. „Т”), резервуару для води на 100 м. куб. (літ. „ІІІ”), електропідстанції (літ. ІV), танцмайданчика (літ.ІІ), зовнішньої тепломережі 124 п.м, водопроводу 168 п.м. та десяти одноповерхових жилих будинків (літери Х,Ц,У-1,У-2,У-3,У-4, У-5, Ц1,Ц2,И) за умови відселення покупцями їх мешканців.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку відносно недоведеності прокурором наявності права власності держави на об'єкти нерухомості санаторію ім. Горького, що були відчужені за договором купівлі-продажу від 16.05.04 року.

Як вже зазначалось раніше, позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.05.04 року 179/1000 частин будівель санаторію ім. Горького, укладеного між відповідачами ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” та ТОВ „Марс”, та стягнення  в доход держави всього одержаного сторонами за цим господарським зобов'язанням, обґрунтувані нормами ст. 228 Цивільного кодексу України  та статтей 207,208 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно частини другої ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або  в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов'язання обома сторонами–в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язаннями, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, заявлення прокурором позовних вимог про визнання угоди недійсною з одночасним твердженням про нікчемність цього правочину є таким, що суперечить вищенаведеним нормам матеріального права.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд зробив вірний висновок про недоречність правової позиції прокурора при обґрунтуванні зазначеної вище вимоги до суду.

Втім, як вбачається з предмету спору та мотивувальної і резолютивної частин рішення суду від 09.03.06 року, судом першої інстанції також розглянуто  та вирішено спір про визнання недійсною реєстрації Комунальним підприємством „ОМБТІ та РОН” права власності ТОВ „Марс” на  179/1000 частин будівель санаторію ім.. Горького (номер запису 997 у книзі 11 неж. -40,31 неж. 101, реєстраційний № 583 7914).

Відповідно до п. 1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України 28.01.2003 року № 6/5, зареєстровано в Мінюсті України  28.01.2003 року за № 66/7378, із змінами та доповненнями,  реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.

Таким чином, місцевий господарський суд прийняв рішення про права та обов'язки КП „ОМБТІ та РОН” без залучення останнього до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права і згідно п.3 ч.3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Одеської області від 09.003.06 року.

Залучивши в процесі перегляду справи в якості іншого відповідача КП „ОМБТІ та РОН”, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вже викладено раніше, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.05.04 року 179/1000 частин будівель санаторію ім. Горького, укладеного між відповідачами ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” та ТОВ „Марс”, та стягнення в доход держави всього одержаного сторонами по вказаному господарському зобов'язанню, задоволенню не підлягають. За таких умов, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог до КП „ОМБТІ та РОН” про визнання недійсною реєстрацію права власності ТОВ „Марс” на 179/1000 частин будівель санаторію ім. Горького (номер запису 997 у книзі 11 неж. -40,31 неж. 101, реєстраційний № 583 7914).

Наразі, будь-якого іншого правового обґрунтування цієї частини позовних вимог прокурором та позивачем суду не надано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Враховуючи наявність в матеріалах справи не засвідчених належним чином  копій документів  (а.с. 48-54) з відомостями про відчуження ТОВ „Марс” фізичним особам об'єктів нерухомості санаторію ім. Горького, що знаходиться за адресою: м. Одеса , вулиця Фонтанська дорога, 165, апеляційний господарський суд ухвалою від 11.07.2006 року зобов'язав КП „Одеське МБТІ та РОН” надати відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно –будівлі санаторію ім. Горького з зазначенням осіб (юридичних, фізичних), за ким таке право власності зареєстровано.

Ухвала суду відповідачем не виконана, тому з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії., суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи  відсутні будь-які докази стосовно того, що рішення суду з розглянутого предмету спору може зачіпати права та інтереси  фізичних осіб.

З викладених підстав, у зв'язку з порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційне подання Першого заступника прокурора Одеської області підлягає частковому задоволенню, а рішення суду від 09.03.06 року  - скасуванню з прийняттям рішення про відмову в позові Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України.  

Керуючись ст.ст. 24, 99, 101,103-105 ГПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

1)Апеляційне подання Першого заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

2)Рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2006 року по справі № 30/474-05-11718 –скасувати.

3)У позові Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України –відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                              Т.Я. Гладишева  

Суддя:                                                                                    Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                       О.Т. Лавренюк